Правове регулювання перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні (стр. 20 )

Протилежної точки зору дотримується Л. І. Рапопорт, який вважає, що якщо б початковий перевізник виступав від імені кожного транспортного підприємства, то у кожного з цих співперевізників повинні були б виникнути певні права та обов’язки. Але у проміжних перевізників за загальним правилом не існує правового зв’язку з клієнтами [185, с. 260 - 261], таким чином Л. І. Рапопорт стверджує, що між вантажовідправником (вантажоодержувачем) та транспортними організаціями (співперевізниками) не існує договірних відносин. Цієї точки зору дотримується і , який вважає, що «у проміжних транспортних організацій з укладенням договору не виникає у відношенні відправника та одержувача ні прав, ні обов’язків» [186, с. 125 - 136].

В. В. Вітрянський вважає, що правове положення транспортних організацій в прямому змішаному сполученні характеризуються тим, що вони є третіми особами, на які боржником (перевізником) покладено виконання обов’язків, що витікають з договору перевезення [173, с. 293].

Як уже відзначалося, в юридичній літературі є три основні точки зору відносно взаємин співперевізників між собою при перевезеннях вантажів у прямому змішаному сполученні. Згідно з першою з них транспортні організації виступають як єдиний перевізник, і співперевізники знаходяться в договірних відносинах з вантажовідправником (однак автори не розкривають послідовності їх входження в ці відносини); згідно з другою – між співперевізниками та клієнтурою договірні відносини відсутні; і згідно з третьою точкою зору – ці транспортні організації є третіми особами, на які боржником (кредитором) покладено виконання зобов’язань, що витікають з договору перевезення [187, с. 152 - 156].

Наша позиція з цього питання є такою: усі підприємства й організації транспорту (залізниці, річкові порти, судноплавні компанії), які задіяні в перевезенні, є рівноправними учасниками транспортного процесу. До цього ж згідно з Правилами перевезення вантажів у прямому змішаному залізнично-водному сполученні вони не розглядаються як «клієнт» якого-небудь виду транспорту (якщо вантаж не надходить на їхню адресу для господарських потреб) [88]. Передача вантажів з одного виду транспорту на інший відбувається в перевальних пунктах, взаємодію різних видів транспорту в яких, у свою чергу, врегульовано вузловими угодами. Уклавши такі вузлові угоди кожний з виду транспорту прийняв на себе відповідні зобов’язання щодо прийняття один від одного вантажів та щодо подальшого їх перевезення. Тому можна вести мову про транспортні організації – співперевізники, як треті особи, на які покладено виконання зобов’язань.

Зобов’язання з перевезення конкретного вантажу виникає з договору перевезення, що укладається у момент прийняття перевізником у відправника вантажу разом з відповідним транспортним документом. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.3 ст. 909 ЦК України) [29].

За загальним правилом транспортна накладна заповнюється вантажовідправником та надається перевізнику разом з передачею йому відповідного вантажу. Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого крім неї входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом [188].

Як встановлено п. 1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 000 накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику [188].

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф [189]. Виправлення не допускаються. У разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов’язаний заповнити новий перевізний документ.

Отже, як вже зазначалося вище, транспортна накладна містить всі суттєві умови договору перевезення вантажу і по суті являє собою письмову форму цього договору. На цю обставину неодноразово звертали увагу у юридичній літературі. Так, єв та зазначають: «Договір перевезення вантажів – суворо формальний договір. Він завжди укладається в письмовій формі, причому часто із дотриманням обов’язкових реквізитів, які встановлені законодавством» [60, с. 381]. іков підкреслює: «Всі види договору перевезення належать до числа угод, для яких передбачена письмова форма їх здійснення» [190, с. 386]. В. А. Єгіазаров вказує: «Накладна містить всі необхідні відомості про вантаж, що перевозиться, ступінь використання вантажопідйомності вагону (контейнеру), швидкості перевезення, час прийняття вантажу до перевезення та ін. Відсутність накладної свідчить про відсутність договору перевезення, оскільки договір перевезення належить до числа формальних угод та його наявність і зміст може бути підтверджено тільки письмовими документами» [61, с. 68].

Однак, останнім часом можна зустріти інші думки про порядок укладення договору перевезення вантажу, його форму та правове значення транспортної накладної. Так, на думку Т. Є. Абової, залізнична накладна (транспортний документ) підтверджує укладення договору, є доказом його укладення, а не його письмовою формою. Таким чином, укладається договір залізничного перевезення вантажу не шляхом складання самостійного документу, а в той спосіб, як на всіх інших видах транспорту, - шляхом вручення вантажу, що підтверджується накладною [172, с. 50]. Аналогічний висновок можна знайти в роботі К. Холопова, який зазначає: «Не дивлячись на те, що договір залізничного перевезення вантажу не супроводжується складанням конкретного документу, накладна не є договором перевезення вантажу, а лише підтверджує його наявність» [191, с. 54 - 55].

Скоріш за все, в даному випадку автори хотіли уточнити думку законодавця, що виключив з визначення договору перевезення вантажу ознаки реального договору. Проте, невиправдане протиставлення письмової форми договору перевезення його реальній моделі призводить до зменшення значення транспортної накладної як письмового документу, що містить всі суттєві умови договору перевезення, тобто письмової форми цього договору. Разом з тим реальний характер договору має своїм наслідком лише те, що вказаний договір вважається укладеним з моменту передання майна (п. 2 ст. 640 ЦК України). Така обставина зовсім не виключає необхідності дотримання вимог, що пред’являються до форми правочинів та договорів. В силу п. 2 ст. 909 ЦК України, договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Тому заповнення вантажовідправником накладної та пред’явлення її разом з вантажем перевізнику, заповнення перевізником відповідних реквізитів накладної, прийняття вантажу від відправника та видача останньому квитанції про приймання вантажу, що засвідчує цей факт, являють собою дії сторін (вантажовідправника та перевізника) по укладенню договору перевезення вантажу, який має письмову форму (транспортна накладна) та вступає в дію, тобто є укладеним, з моменту передачі вантажу відправником перевізнику.

Правове значення та роль транспортної накладної не обмежується тим, що вона являє собою письмову форму договору перевезення вантажу. Крім цього накладна є товаросупроводжувальним документом, тобто супроводжує вантаж протягом всього шляху прямування, а також документом, що засвідчує хід виконання перевізником зобов’язань, що витікають з договору перевезення. Виходячи з цього, транспортне законодавство, що регулює діяльність транспорту, пред’являє жорсткі вимоги до оформлення накладної та заповнення її реквізитів.

Укладення договорів та договірні умови у сфері перевезень вантажів в прямому змішаному сполученні потребують відповідного оформлення не одного, а цілого комплексу перевізних документів: квитанції про прийняття вантажу, залізничної або товарно-транспортної накладної, а у певних випадках – подорожної відомості або подорожного листа, які в сукупності і являють собою письмовий господарський договір.

Сторонами договору перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні є відправник вантажу, що надає вантаж до перевезення, та перевізник, що приймає вантаж для доставки його у пункт призначення.

У разі потреби сторони можуть укласти довгостроковий договір. Довгостроковий договір є організаційно-господарським договором і не є доказом наявності та змісту договору перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні. Він є підставою для укладення так званого основного договору перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні.

Договір перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні повинен бути укладений у письмовій формі. Одним із документів, що підтверджує наявність і зміст договору перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні, є перевізний документ (комплект перевізних документів).

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та перевізником на користь третьої сторони – одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

Видача накладної здійснюється лише після прийому перевізником вантажу. Тобто перевізник не може застосувати право на дострокове виконання свого обов’язку та видати накладну до прийому вантажу. Прийом накладної є доказом відповідності його змісту умовам договору перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні.