Правове регулювання перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні (стр. 9 )

Для відносин, що виникають у сфері перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні, характерною є наявність у їх змісті майнового та організаційного елементів. Майновим елементом у таких відносинах виступає вантаж як матеріальне благо, завдяки якому виникають зобов’язання відправника, перевізника та одержувача. Організаційний елемент можна визначити, аналізуючи зміст ст. 307 ГК України, яка передбачає укладення довготермінових договорів про організацію перевезень у випадку необхідності здійснення систематичних перевезень вантажів, а також зміст ст. 312 ГК України, в частині третій якої зазначено, що регулювання відносин перевізників та умови роботи перевалочних пунктів відбувається шляхом укладення вузлових угод.

Слід наголосити, що особливості зазначених правовідносин зводяться до таких положень:

1) наявність прав і обов’язків у учасників правовідносин;

2) у таких правовідносинах задіяні кілька учасників (в перевезенні вантажів у прямому змішаному сполученні беруть участь вантажовідправник, два або більше перевізників різних видів транспорту і вантажоодержувач; також до участі у процесі перевезення залучаються інші його учасники);

3) зазначені правовідносини пов’язані між собою і складають систему правовідносин (правовідносини щодо відправки вантажу, його безпосереднього перевезення до пункту перевалки, перевантаження в пункті перевалки на інший вид транспорту, перевезення до пункту призначення, отримання у пункті призначення).

Крім того, як зазначає єв для правовідносин, що виникають у сфері перевезення вантажів, характерним є їх динамічність (перевезення – це процес, який обумовлюється часом перевезення певним шляхом, певним видом транспорту тощо) [77, с. 103].

Як зазначалося вище, основною особливістю правовідносин, пов’язаних із перевезеннями вантажів у прямому змішаному сполученні, що виділяє їх у порівняно самостійну окрему галузь правового регулювання, є те, що у процесі переміщення вантажів і доставки їх у пункт призначення для видачі вантажоодержувачем беруть участь декілька перевізників (не менш ніж два), що належать до різних видів транспорту. Така обставина передбачає в усіх випадках перевантаження (хоча б одноразове) вантажів, що прямують у прямому змішаному сполученні, з одного виду транспорту на інший, наприклад, із залізничних вагонів на борт судна або кузов автомобіля, що, у свою чергу, потребує спеціального регулювання відносин, які створюються між транспортними організаціями різних видів транспорту. Тому таке застереження законодавця, що до договорів перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні застосовуються правила ст. 307 ГК України [26], має загальний характер та є недостатнім, адже правовідносини потребують більш детального регламентування.

Більш детального регламентування не знаходимо ми і у ЦК України. У ст. 913 ЦК України законодавець визначив, що перевезення вантажу може здійснюватися декількома видами транспорту за єдиним транспортним документом (пряме змішане сполучення). Відносини організацій, підприємств транспорту, що здійснюють перевезення у прямому змішаному сполученні, визначаються за домовленістю між ними [29].

Як визначає , договір на перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні характеризується складною природою відносин, що виникають між співперевізниками. Зокрема:

- усі перевізники, які беруть участь у перевезенні, виступають перед вантажовідправником як єдиний перевізник;

- усі підприємства та організації транспорту, які залучені до перевезення, є рівноправними учасниками транспортного процесу і не вважаються «клієнтом» якогось виду транспорту (якщо вантаж не йде на їх адресу для господарських потреб);

- у співперевізників на відміну від перевізника, з яким укладено договір перевезення, не існує договірних відносин із вантажовідправником та вантажоодержувачем;

- стороною у договорі перевезення є лише той перевізник, якому вантажовідправник передав вантаж до перевезення, тому співперевізники беруть участь не у договорі, а в його виконанні;

- правовідносини між співперевізниками регулюються єдиним договором перевезення, який укладає вантажовідправник із перевізником у пункті відправлення [78, с. 423].

В той самий час, окремо слід наголосити, що таке перевезення окрім єдиного договору перевезення здійснюється за єдиним перевізним документом, який є підтвердженням укладеного договору, а саме – прийняття перевізником вантажу до перевезення від вантажовідправника.

КТМ України також передбачає перевезення у прямому змішаному сполученні. Але в ст. 3 КТМ України зазначено, що правила таких перевезень затверджуються Міністерством транспорту України. У ст. 13 КТМ України встановлено, що КТМ України застосовується до таких перевезень у зазначених у ньому випадках, а також в частині, не передбаченій спеціальним законодавством, що регулює такі перевезення [33]. Тобто, в НПА існує посилання на спеціальне законодавство, що регулює перевезення в прямому змішаному сполученні, проте, в той самий час, таке спеціальне законодавство відсутнє.

Цікава норма міститься в ст. 117 КТМ України. Згідно з нею морський агент виступає договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні [33].

На нашу думку, морський агент може виступати договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні, як представник вантажовласника тільки у разі прийняття вантажу від вантажовідправника. Якщо ж прийняття вантажу відбудеться не від вантажовідправника, а від іншого виду транспорту, то тут можна вести мову тільки про участь судновласника у виконанні договору перевезення вантажу, укладеного іншою транспортною організацією (яка і буде стороною договору) та яка доставила вантаж у порт, а отже в даному випадку морський агент не буде виступати договірною стороною.

Закони України «Про транспорт», «Про автомобільний транспорт» не мають згадки про перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні. Так, ст. 39 Закону України «Про транспорт» встановлено, що відносини підприємств різних видів транспорту під час перевезень пасажирів, вантажів, багажу, пошти визначаються кодексами (статутами) окремих видів транспорту, а також укладеними на їх основі договорами (вузловими угодами) [62].

У ст. 47 Закону України «Про автомобільний транспорт» взаємодія автомобільного транспорту з іншими видами транспорту згадується у комплексі допоміжних операцій, до яких належить перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб [79].

Тобто поряд з тим, що у вказаних законодавчих актах згадується взаємодія різних видів транспорту, в них відсутні норми щодо перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Дещо краще це питання висвітлено в Законі України «Про залізничний транспорт». Так, у ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт», яка присвячена визначенню основних понять вказано, що пряме змішане сполучення – перевезення, що здійснюється залізницями разом з іншими видами транспорту за єдиним транспортним документом, складеним на весь шлях [30].

У ст. 8 Закону України «Про залізничний транспорт» зазначено, що умови та порядок організації перевезень, у тому числі у прямому змішаному сполученні, за участю залізниць та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються СЗ України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України [30].

Ст. 18 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що для забезпечення зовнішньоекономічних зв’язків України залізниці здійснюють міжнародні перевезення у прямому залізничному, прямому змішаному та непрямому міжнародному сполученнях.

Перевезення вантажів і пасажирів у прямому і непрямому міжнародному і прямому змішаному сполученнях регулюються чинним законодавством України і міжнародними договорами України [30].

Крім визначення поняття, яке наведене у ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт», в законі є посилання на те, що перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні визначаються СЗ України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, а також регулюються чинним законодавством України і міжнародними договорами України. Проте, на цей час, у чинному законодавстві України відсутній спеціальний закон, який мав би регулювати вказані відносини.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про транзит вантажів», транзит вантажів може здійснюватися у прямому або змішаному (комбінованому) сполученні. У прямому сполученні транзит вантажів передбачає їх транспортування одним видом транспорту без перевантаження на інший. У змішаному сполученні транзит вантажів може бути пов’язаний з їх перевантаженням з одного виду транспорту на інший, переробкою, сортуванням, пакуванням, обмірюванням, накопиченням, формуванням або подрібненням партій транзитного вантажу, тимчасовим зберіганням тощо. Такі операції здійснюються в зонах митного контролю виключно за вибором вантажовласника (уповноваженої ним особи). Транзит вантажів у прямому сполученні передбачає їх перевезення за єдиним транспортним документом протягом усього шляху слідування [32].

У цій нормі законодавець чітко визначив, що транзит вантажів у прямому сполученні передбачає їх перевезення за єдиним транспортним документом протягом усього шляху слідування, однак, в той самий час, не зазначили, що це саме правило поширюється і на змішане сполучення, що на нашу думку є упущенням та може викликати двозначність в трактуванні поняття змішаного перевезення, яке також здійснюється за єдиним транспортним документом.

Що стосується транзиту територією України небезпечних вантажів, то як вбачається зі ст. 26 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» транзит небезпечних вантажів через територію України здійснюється виключно у прямому сполученні одним видом транспорту без перевантаження на інший [80].

Отже, у законодавстві передбачено перевезення небезпечних вантажів, а саме: речовин, матеріалів, виробів, відходів виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об’єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин тільки у прямому сполученні [80]. Тобто в такий спосіб законодавством забороняється перевезення таких вантажів у прямому змішаному сполученні.