Конспект лекцій з нормативної навчальної дисципліни циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки (стр. 20 )

Інтенсифікація навчання та проблемне навчання
Інтенсифікація навчання продовжує залишатися однією з ключових проблем педагогіки вищої школи. Інформаційний вибух і сучасні темпи приросту наукової інформації, яку потрібно встигнути передати студентам за час навчання, спонукають викладачів шукати вихід з положення, і ліквідувати цейтнот за рахунок нових педагогічних прийомів. Одним з таких прийомів є інтенсифікація навчальноїдіяльності.
Інтенсифікація навчання - це передача більшого обсягу навчальної інформації студентів при незмінній тривалості навчання без зниження вимог до якості знань.
Для успішної інтенсифікації навчального процесу слід розробляти і впроваджувати науково обгрунтовані методи керівництва пізнавальним процесом, що мобілізують творчий потенціал особистості.
Підвищення темпів навчання може бути досягнуто шляхом вдосконалення:
•змістунавчальногоматеріалу;
•методівнавчання.
Розглянемо коротенько параметри, що сприяють оптимізації змісту навчальної дисципліни. Удосконалення змісту передбачає як мінімум:
• раціональний відбір навчального матеріалу з чітким виділенням у ньому основної базової частини і додаткової, другорядної інформації; відповідним чином повинна бути виділена основна і додаткова література;
• перерозподіл за часом навчального матеріалу з тенденцією викладу нового навчального матеріалу на початку заняття, коли сприйняття учнів більш активно;
• концентрацію аудиторних занять на початковому етапі освоєння курсу з метою напрацювання зачепила знань, необхідних для плідної самостійної роботи;
• раціональну дозування навчального матеріалу для багаторівневої опрацювання нової інформації з урахуванням того, що процес пізнання розвивається не по лінійному, а по спіральних принципом;
• забезпечення логічної наступності нової та вже засвоєної інформації, активне використання нового матеріалу для повторення і глибшого засвоєння пройденого;
• економічне і оптимальне використання кожної хвилини навчального часу.
Вдосконалення методів навчання забезпечується шляхом:
• широкого використання колективних форм пізнавальної діяльності (парна і групова робота, рольові та ділові ігри та ін);
• вироблення у викладача відповідних навичок організації управління колективною навчальною діяльністю студентів;
• застосування різних форм та елементів проблемного навчання;
• вдосконалення навичок педагогічного спілкування, мобілізуючих творче мислення учнів;
• індивідуалізації навчання при роботі в студентській групі та облік особистісних характеристик при розробці індивідуальних завдань і виборі форм спілкування;
• прагнення до результативності навчання і рівномірному просуванню всіх учнів в процесі пізнання незалежно від початкового рівня їх знань та індивідуальних здібностей;
• знання та використання новітніх наукових даних в області соціальної та педагогічної психології;
• застосування сучасних аудіовізуальних засобів, ТСО, а при необхідності - інформаційних засобів навчання. Інтенсифікацію навчання можна вважати одним з перспективних напрямів активізації навчальної діяльності. Процеси інтенсифікації базуються на взаємодії індивідуально-психологічних та колективно-психологічних факторів у навчальній діяльності.
Групові форми навчальної діяльності як фактор інтенсифікації навчання
Теоретичні дослідження і практичний досвід показують, що знання предмета виявляється більш міцним, коли предмет навчальної діяльності виступає як засіб спілкування. У цій ситуації в процесі навчання виникають відносини студентів між собою з приводу предмета, тобто за схемою: суб'єкт (студент) - об'єкт (предмет) - суб'єкт (студент). При цьому в ході навчання знання повинні бути отримані студентами більш-менш самостійно. Правильне співвідношення діяльності та спілкування дозволяє органічно поєднувати навчальну і виховує функції навчального процесу. Переваги індивідуально-групової форми навчання особливо наочно проявляються при вміло розробленій методиці інтенсивного навчання іноземної мови з використанням ігрових ситуацій та рольових ігор.
При груповому інтенсивне навчання виникає навчальний колектив, благотворно впливає на становлення особистості кожного. Чисто індивідуальна робота за схемою викладач - студент позбавляє навчальний процес найважливішої ланки - міжособистісного спілкування та міжособистісної взаємодії через навчання. Міжособистісний контекст породжує в групі особливу ауру, яку називав атмосферою "відповідальної залежності". Без неї немислимі активізація особистісних якостей студентів і плідна виховна робота викладача.
Навчальну студентську групу слід насамперед розглядати як колектив, що займається спільної навчальної діяльністю, а процеси спілкування в групі під час занять - як процеси, що формують міжособистісні відносини в цьому творчому колективі.
Свого часу К. Маркс розглядав колектив, об'єднаний спільною діяльністю, як сукупний суб'єкт, що володіє системою якостей, несвідомих до простої суми якостей назв людей. У спільній діяльності відбувається передача дій від одного учасника до іншого, що призводить до мотивації, єдиної для всіх членів колективу.
Колективний досвід, колективний розум, загальний творчий потенціал перевищують можливість механічної суми окремих творчих потенціалів. Відбувається їх інтеграція. У спільній діяльності з'являється єдність ціннісних орієнтацій. Те, що загальний творчий потенціал перевершує просту суму окремих можливостей, з давніх пір зазначено в казках різних народів.
Подібне спілкування в процесі навчання являє собою специфічну систему взаєморозуміння і взаємодоповнення один одного для всіх учасників спільної діяльності. При такій формі міжособистісних відносин кожен студент групи одночасно вихователь і вихованець.
При інтенсивному груповому навчанні спілкування стає необхідним атрибутом навчальної діяльності, а предметом спілкування є її продукти: студенти безпосередньо в процесі засвоєння знань обмінюються результатами пізнавальної діяльності, обговорюють їх, дискутують. Міжособистісне спілкування в навчальному процесі підвищує мотивацію за рахунок включення соціальних стимулів: з'являються особиста відповідальність, почуття задоволення від публічно пережитого успіху в навчанні. Все це формує у учнів якісно нове ставлення до предмета, почуття особистої причетності спільній справі, яким стає спільне оволодіння знаннями.
При організації колективної роботи студентів виникає ряд труднощів організаційного, педагогічного та соціального плану. Щоб групова робота по знаходженню нових знань була по-справжньому продуктивною, потрібно запропонувати студентам спільну діяльність - цікаву, особистісно та соціально значиму, суспільно корисну, яка допускає розподіл функцій з індивідуальним здібностям. Найбільш повне і раціональне поєднання цих параметрів можливо при інтенсивному навчанні іноземних мов, при колективній роботі студентів в студентському бюро перекладів, що виконують переклади за завданням профілюючих кафедр (в даному випадку велику роль відіграють мотиваційний фактор, почуття своєї корисності та самореалізації). Оптимальною формою колективної діяльності, що сприяє включенню вищеперелічених чинників, є ділові ігри, яким буде присвячено окремий розділ даного навчального посібника.
Методи активного навчання
До поняття "інтенсифікація навчання" примикає поняття "активізація навчання". Під активізацією навчальної діяльності розуміється цілеспрямована діяльність викладача, спрямована на розробку і використання таких форм, змісту, прийомів і засобів навчання, які сприяють підвищенню інтересу, самостійності, творчої активності студента в засвоєнні знань, формуванні вмінь, навичок у їх практичному застосуванні, а також у формуванні здібностей прогнозувати виробничу ситуацію і приймати самостійні рішення.
У сучасних умовах стратегічним напрямком інтенсифікації та активізації навчання має стати створення дидактичних і психологічних умов для свідомості навчання, включення в цей процес студентів не тільки на рівні інтелектуальної, а й соціальної та особистісної активності.
При догматичному навчанні канонізований зміст має бути засвоєним буквально, а суб'єкт навчання редукували до об'єкта впливу навчального, подібно східній моделі: "гуру - учень". При такій системі потік знань однонаправлений від гуру до учнів, і проблема пізнавальної активності учнів не ставиться.
Систематичні основи активного навчання закладалися в кінці 70-х рр.. в дослідженнях психологів і педагогів з проблемного навчання в контексті школи, що ускладнило впровадження проблемного навчання в вузівський дидактичний процес. Багаторічна дискусія "Проблемне навчання - поняття і зміст" в "Віснику вищої школи" допомогла розкрити специфіку проблемного навчання у вузі. У цьому плані особливо цікаві роботи іна, в яких введено поняття діалогічного проблемного навчання, що приводить до виникнення "суб'єктивно-об'єктивних відносин", і обгрунтована необхідність включення проблемних методів у всі види і ланки роботи студентів.
Які б методи навчання - активні, інтенсивні або проблемні - не застосовувалися, для підвищення ефективності вузівського навчання важливо створити такі психолого-педагогічні умови, в яких студент може зайняти активну особистісну позицію і повною мірою виявити себе як суб'єкт навчальної діяльності. Немає потреби протиставляти поняття "активний" і "пасивний". Мова повинна йти про рівень і зміст активності студента, обумовленою тим або іншим методом навчання. Дидактичний принцип активності особистості в навчанні та професійному самовизначенні зумовлює систему вимог до навчальної діяльності студента та педагогічної діяльності викладача в єдиному навчальному процесі. У цю систему входять зовнішні і внутрішні фактори, потреби і мотиви, що утворюють ієрархію. Співвідношення цих характеристик визначає вибір змісту виховання, конкретних форм і методів навчання, умови організації всього процесу формування активної творчої особистості.
Одним з найбільш перспективних напрямків розвитку творчих здібностей особистості, таких необхідних сучасному спеціалісту, є проблемне навчання.
Проблемне навчання у вузі