Конспект лекцій з нормативної навчальної дисципліни циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки (стр. 7 )

В - науково-технічна сфера;

Г - психолого-педагогічна сфера.

Наукове обгрунтування повноцінної інтегративної концепції інформатизації в освіті має бути засноване на змістовної інтерпретації як позначених чотирьох напрямів: 1-4 і чотирьох сфер взаємовпливу: А - Г, так і всіх двосторонніх і багатосторонніх зв'язків між ними.
Це завдання є дуже трудомісткою, що вимагає міждисциплінарного, системного підходу.
Соціально-економічна сфера соціуму А фактично зумовлює необхідність масового комп'ютерного всеобучу та широкого використання комп'ютерної техніки як засобу підвищення ефективності багатопланової освітньо-педагогічної діяльності.
Слід виходити з того, що сама поява комп'ютерів - об'єктивна реальність, обумовлена всім ходом розвитку матеріально-технічної бази соціуму.
Про ланцюжку результативності освіти: "грамотність (загальна і функціональна) - освіченість - професійна компетентність - культура - менталітет" можна вести мову тільки при наявності інформаційно-комп'ютерного професіоналізму та інформаційно-комп'ютерної культури і перш за все при наявності надійного базової підстави, освітнього фундаменту у вигляді комп'ютерної грамотності.
Таким чином, саме соціально-економічна сфера, кровно зацікавлена в належній віддачі освіти, продиктувала і диктує понині необхідність вивчення та використання інформаційно-комп'ютерної техніки на всіх рівнях освіти.
У колі різноманітних чинників і відносин, супутніх впровадженню комп'ютерної техніки в сферу освіти, центральним, безсумнівно, є відношення "людина-комп'ютер". Глобальність і багатоаспектність цієї проблеми змушують проводити дослідження всіх багатосторонніх зв'язків людини з комп'ютером у плані специфічної світоглядної, філософської парадигми, філософсько-методологічної концепції.
Не слід фетишизувати можливості комп'ютерів. При всіх своїх штучно-інтелектуальних можливостях, трансформаціях і досягненнях будь-який комп'ютер - всього лише засіб підвищення ефективності інтелектуальної людської діяльності. Причому даний засіб насамперед інформаційне, орієнтоване на інформаційне обслуговування потреб людини. Як зробити це обслуговування найбільш продуктивним саме в сфері освіти, в кінцевому рахунку головне питання всієї багатоаспектною і багатофакторної проблеми інформатизації сфери освіти.
Комп'ютер - складний технічний пристрій. Його власне освітньо-педагогічні можливості багато в чому зумовлюються технічними факторами, тими реальними досягненнями в науково-технічній сфері В, які надають комп'ютера певні властивості і дозволяють йому виконувати з належним ефектом задані функції, в тому числі і функції, орієнтовані на запити системи освіти.
За останні 20-25 років комп'ютери і засновані на них інформаційні технології помітно змінилися. Стрибкоподібні, революційні перетворення в елементній базі комп'ютерів призвели не тільки до різкого зменшення їх розмірів, але, головне, до підвищення надійності, точності і швидкодії їх роботи, розширенню їх функцій від власне обчислювальних до все більш складним, логічним, евристичним, а до певної міри - творчим.
Не використовувати ці технічні, інформаційно-комунікативні можливості в освітніх цілях було б неприпустимим прорахунком. І не тільки в плані створення систем телекомунікаційного освітньо-педагогічного узагальнення та дистанційного навчання, але і в плані вищих, поки ще прогностичних, але вже досить зримих функцій і завдань сфери освіти – культуротворення, забезпечення освітньої підтримки процесу духовної конвергенції та інтеграції соціумів, ментальної сумісності людей і людських спільнот.
Нарешті, четверта сфера взаємодії і взаємовпливу стосовно всіх напрямках комп'ютеризації - сфера психолого-педагогічна (Г). Саме вона, ця сфера, найбільш близька до практики освіти, покликана, здатна і зобов'язана надати практико-орієнтовану технологічність і закінченість всім концептуально важливим, але все-таки більшою чи меншою мірою дистанційованим, відірваним від безпосередньої освітньої діяльності соціально-економічним, філософсько-методологічним та науково-технічним аспектам цілісної ідеології інформатизації в сфері освіти.
Недооцінка саме цієї сфери, саме цього концептуального напряму чревата негативними наслідками, не тільки зводять нанівець можливості комп'ютерно-інформаційної підтримки освітніх систем, а й завдають прямої шкоди всім учасникам навчального процесу, насамперед навчаються.
Можна навести численні і цілком переконливі приклади, що підтверджують ефективність використання комп'ютерів на всіх стадіях педагогічного процесу:
• на етапі пред'явлення навчальної інформації навчаються;
• на етапі засвоєння навчального матеріалу в процесі інтерактивної взаємодії з комп'ютером;
• на етапі повторення і закріплення засвоєних знань (навичок, умінь);
• на етапі проміжного і підсумкового контролю та самоконтролю досягнутих результатів навчання;
• на етапі корекції і самого процесу навчання, і його результатів шляхом вдосконалення дозування навчального матеріалу, його класифікації, систематизації і т. п.
Всі ці можливості власне дидактичного та методичного характеру дійсно незаперечні. Крім того, необхідно взяти до уваги, що використання раціонально складених комп'ютерних навчальних програм з обов'язковим урахуванням не тільки специфіки власне змістовної (наукової) інформації, але і специфіки психолого-педагогічних закономірностей засвоєння цієї інформації даними конкретним контингентом учнів, дозволяє індивідуалізувати і диференціювати процес навчання, стимулювати пізнавальну активність і самостійність учнів.
Комп'ютерне навчання дійсно є ефективним, сприяє реалізації відомих дидактичних принципів організації навчального процесу, наповнює діяльність вчителя, викладача принципово новим змістом, дозволяючи їм зосереджуватися на своїх головних навчальних, виховних і розвиваючих функціях.
Освіта - це не тільки і навіть не стільки трансляція інформації, не тільки і навіть не стільки апеляція до інтелекту, скільки апеляція до почуттів, до індивідуально неповторному світу людини, до його світовідчуття, світосприйняття, світобачення.
Сама ідея інформатизації саме педагогічного процесу, а слідом за цим і ейфорія з приводу все більшої ефективності власне інформаційної парадигми освіти вже в ряді випадків призвела до негативних наслідків. Мода не тільки заразлива, а й небезпечна. Таке можливе негативний розвиток подій при інформатизації освіти вже отримало назву "Інфоманія".
Комп'ютер, як і інші інформаційномісткі носії, повинен виконувати суто допоміжні функції надання по можливості об'єктивної, "безпристрасною" навчальної інформації, яка повинна допомогти педагогу чи учневі, не відхиляючись від цілей і цінностей освіти, її вищих культуростворюючихих і ментальних функцій, отримати ту систему аргументів, які сприяють досягненню саме цих цілей. Тому будь-які освітні комп'ютерні програми повинні в обов'язковому порядку перевірятися на їх власне педагогічну доцільність, проходити своєрідну експертизу з урахуванням тих ціннісних критеріїв, які і повинні бути предметом особливої турботи нової парадигми особистісно-творчого освіти.

Тема 3. Дидактичні основи підготовки управлінських кадрів у системі вищої освіти

План

1. Концепція підготовки управлінських кадрів у системі економічної освіти.

2. Дидактичні основи педагогічного процесу.

3. Структура вищої освіти, рівні підготовки спеціа­лістів система вищих навчальних закладів.

4. Вимоги до управлінських кадрів вищої освіти. Про­фесійно кваліфікована модель менеджера-економіста.

1. Концепція підготовки управлінських кадрів у системі економічної освіти

Без висококваліфікованих, творчо обдарованих управ­лінських кадрів, здатних нестандартно вирішувати складні про­блеми сьогодення, неможливо подолати економічну кризу, збере­гти незалежність, побудувати демократичну і правову державу та вийти на рівень високорозвинутих країн. Це повною мірою сто­сується і професійної вищої освіти, яка органічно пов'язана із су­спільним виробництвом і забезпечує відтворення робітничого потенціалу держави та є одним з важливих чинників підвищення продуктивності праці й забезпечення випуску конкурентоспро­можної продукції.

Підготовка сучасних управлінських кадрів вищої кваліфікації відповідно до вимог ринкового середовища потребує удоскона­лення змісту, форм і методів навчального процесу. Суспільству потрібен соціально мобільний фахівець, здатний професійно пе­реміщуватись як угору по вертикальних ієрархічних сходинках у своїй галузі, так і по паралелі — із однієї галузі до іншої. Такі фахівці повинні володіти комплексом професійних знань, умінь та навичок, що відповідають інтенсифікації виробництва, пере­довим досягненням науки і техніки. Вони повинні бути здатними творчо вирішувати сучасні проблеми сьогодення, брати на себе роль лідера, вести за собою інших.

Ці вимоги зумовлюють необхідність зростання професійних знань з дисциплін управлінського циклу: менеджменту, психоло­гії, конфліктології та ін. Тому сучасна дидактика повинна адеква­тно реагувати на соціальне замовлення, сприяти формуванню творчої особистості фахівця в різних галузях народного госпо­дарства, активізації його навчально-творчої діяльності (НТД).

Для ефективного засвоєння змісту дисципліни і формування творчообдарованих керівників і спеціалістів вищої освіти необ­хідно побудувати навчальний процес на активних методах на­вчання, довести до слухачів дидактичні закономірності, принци­пи, методи і форми навчання. Ця мета покладена в основу вивчення дисципліни «Методика викладання у вищій школі».

Формування економіко-управлінського мислення є складовою частиною ширшої проблеми економічного виховання — системи цілеспрямованого впливу суспільства на людину з метою форму­вання в неї гуманістичного світогляду, розвинутого економічного мислення, високої культури економічного поводження. Сутністю економічного виховання, його вищою метою і головним завдан­ням є формування зрілої економічної свідомості. Суспільство по­винно сприяти виробленню високої свідомості, культури, профе­сіоналізму в кожної людини. Зміст економічного виховання розкривається у формуванні атомічної психології, високій куль­турі економічного мислення і поведінки.