Конспект лекцій з нормативної навчальної дисципліни циклу гуманітарної та соціально-економічної підготовки (стр. 31 )

Процес побудови модульної програми починається з визна­чення її структури. Передусім, виходячи з принципів цільового призначення інформаційного банку і сполучення комплексних,

інтегрувальних і приватних дидактичних цілей, необхідно сфор­мулювати комплексну дидактичну ціль, яка й буде реалізовува­тися модульною програмою.

Звичайно назва модульної програми відповідає комплексній цілі. На підставі комплексної дидактичної цілі визначаються ін­тегрувальні дидактичні цілі, що характеризують структуру МП. Для реалізації кожної інтегрувальної цілі будується конкретний модуль, який складається з комплексу часткових дидактичних цілей.

Згідно з вищевикладеними інтегрувальними цілями будується модульна програма. Наприклад, структура модульної програми з дисципліни «Аграрний менеджмент» для студентів економічних спеціальностей включає такі модулі:

1.  Теоретичні основи аграрного менеджменту.

2.  Особливості організації управління в аграрних формуваннях.

3.  Організаційні структури управління.

4.Методи управління.

5.  Ділове адміністрування.

6.  Техніка і технологія виробничого менеджменту.

Структуру окремого модуля формують, виходячи з повноти ре­алізації окремої інтегрувальної дидактичної цілі. При цьому інтег­рована дидактична ціль структурується на часткові цілі, які є ос­новою структури модуля. Наприклад, структура модуля «Теоре­тичні основи аграрного менеджменту» містить такі блоки (теми):

1. Зміст управління суспільним-виробництвом, предмет науки.

2.  Менеджмент як наука і мистецтво управління.

3.  Наукові закономірності і принципи аграрного менеджменту.

4.  Цілі і функції аграрного менеджменту.

5.  Система аграрного менеджменту.

При цьому окремі блоки модуля можуть бути структуровані на ще дрібніші елементи. Наприклад, блок модуля «Менедж­мент як наука і мистецтво управління» складається з таких пи­тань.

1. Менеджмент як наука, суб'єкт і об'єкт аграрного менедж­менту.

2. Предмет науки і методи дослідження в менеджмент.

3. Зв'язок менеджменту з мистецтвом управління, творча сут­ність процесу управління виробництвом.

4.Еволюційний розвиток науки управління.
Вищенаведена алгоритмічна структура модульної програми

може бути реалізована через модулі пізнавального і операційного типу. Наприклад, перший модуль («Теоретичні основи аграрного менеджменту») в програмі курсу «Аграрний менеджмент» може розглядатися модулем пізнавального типу, тому що цей підкурс потребує фундаментального підходу. Для решти підкурсів харак­терний діяльнісний і системно-діяльнісний підхід. Тому до них можуть входити модулі системно-операційного типу (призначені для розвитку вмінь і навичок виробничої діяльності), які опира­ються на систему знань. Наприклад, системно-операційний блок-модуль «Управлінські рішення» може виглядати так. Системний підхід

1.  Сутність і види управлінських рішень.

2.  Процес прийняття управлінських рішень.

3.  Критерії і обмеження при прийнятті управлінських рішень. Діяльнісний підхід

1. Запропонуйте шляхи вирішення проблемних ситуацій виро­бничо-господарської діяльності сільськогосподарського підпри­ємства (наводяться варіанти ситуацій).

2. Визначте правильність прийняття управлінських рішень у виробничому колективі аграрного формування (наводяться варі­анти ситуацій).

3. Побудуйте алгоритм прийняття управлінського рішення в запропонованих виробничих ситуаціях (наводяться варіанти си­туацій).

За основу структури модуля слід брати структуру його навча­льних елементів (НЕ): 1) мета і зміст модуля (призначений для розкриття інтегрувальних і часткових дидактичних цілей модуля та його змісту); 2) резюме (призначений для узагальнення інфор­маційного матеріалу в модулі); 3) контроль (призначений для ре­алізації зворотного зв'язку при засвоєнні матеріалу).

4. Формування змісту модулів

Після етапу побудови структури модуля приступа­ють до етапу формування змісту модулів, реалізація якого по­винна здійснюватися в чотирьох аспектах: 1) подання цілей навчання; 2) формування змісту навчання; 3) управління на­вчальними діями і методичне забезпечення процесу управління; 4) забезпечення зворотного зв'язку.

Подання цілей навчання

Загальновідомо, що якщо в навчальному процесі перед учня­ми висуваються конкретні цілі, то їх мотивуюча функція до на­вчання різко збільшується. З метою стимулювання мотивації на­вчання на початку модуля подаються не дидактичні цілі, а цілі навчання, що мають двоярусну спрямованість. З одного боку, во­ни орієнтовані на організацію пізнавальної діяльності, а з іншо­го — на виявлення результативності навчання. Цим відкриваєть­ся перспектива реального використання результатів пізнавальної діяльності, що стимулює формування мотивації навчання. Тут діє один з принципів модульного навчання — принцип усвідомленої перспективи. Наприклад, дидактична ціль «Сформулювати знан­ня із соціометрії» як ціль навчання буде виглядати так: «Засвоїв­ши метод соціометрії, ви зможете встановити на виробництві стан психологічного клімату в колективі». Ще приклад. Для мо­дуля «Формування і розвиток колективу» цілі навчання можна подати так: «Засвоївши цей модуль, ви зможете: 1) правильно ви­значати склад колективу; 2) сформулювати цілі діяльності колек­тиву; 3) виявляти неформальних лідерів у колективі; 4) всебічно взаємодіяти з неформальними лідерами; 5) нейтралізувати нега­тивних неформальних лідерів; 6) формувати свій авторитет як керівника колективу; 7) організовувати соціально-культурну дія­льність колективу».

Формування змісту навчання

Для реалізації системного підходу щодо побудови змісту осві­ти, навчальний матеріал модулів формується на базі аналізу його логічної структури з використанням таких принципів: модульності, повноти навчального матеріалу в модулі, оптимальної пере­дачі інформаційного та методичного матеріалу.

Критерієм формування змісту модулів виступає нерозривність міжтематичних зв'язків усередині дисципліни. Виходячи з цього, зміст модулів пізнавального типу формується логічною структу­рою курсу, який був узятий за основу побудови структури моду­ля. При побудові модулів операційного типу логічна структура предмета є основою для вибору порцій навчального матеріалу, необхідних для виконання конкретної дії, комплекс яких відпові­дає структурі інтегрувальної дидактичної цілі.

Ефективність використання модуля в навчальному процесі буде залежати не лише від повноти навчальної інформації, а й від того, як саме ця інформація буде надана. При наданні інформації

доцільно звернути увагу на механізм процесу засвоєння знань, який визначає наступний логічний ряд: «сприйняття—розумін­ня — усвідомлення — закріплення — застосування».

У змістовному аспекті найбільш важливим є проблемний під­хід щодо подання навчального матеріалу. Його форма може бути представлена такими складовими, як «навчальний текст», «керів­ництво до навчання», «консультація педагога».

Управління навчальною діяльністю і методичне за­безпечення цього процесу

Важливе місце в модулі посідає процес управління навчаль­ними діями студента і методичне забезпечення процесу засвоєн­ня знань. Процес засвоєння знань, умінь та навичок можна вва­жати також процесом управління, в якому є керуюча і керована сторона: педагог і студент. Однак при модульному навчанні дія­льність студента як керованої сторони більшого являє собою са­моуправління, що є нижчою ланкою в ієрархії управління. Само­управління забезпечується за допомогою модуля. Як ми вже зазначали, в модульному навчанні педагог делегує частину своїх управлінських функцій модульній програмі (модулю), а через неї ці функції трансформуються у функції самоуправління. Таким чином, відбувається розвиток управління в самоуправління.

Раціональне функціонування педагогічної системи, як і будь-якої іншої динамічної системи, здійснюється за допомогою управління та регулювання. У модульному навчанні застосову­ється гнучке управління, тобто управління, пристосоване до умов, які змінюються і при цьому зберігає цілеспрямованість си­стеми. У цьому випадку має місце варіативний пошук оптималь­ного рішення. Оптимальна організація навчального процесу опи­рається на технологічні засади управління, в якому виділяється три етапи: 1) вивчення об'єкта управління; 2)розроблення стра­тегії (програми) управління; 3) реалізація прийнятої програми.

Вивчення об'єкта управління у випадку модульного на­вчання означає визначення базової підготовленості (початкового рівня) учнів до моменту початку засвоєння конкретного модуля. Так, при модульному навчанні поряд з управлінням реалізується функція самоуправління. Тому студенту необхідно більш само­стійно досягти базового рівня, використовуючи надані в модулі цілі навчання, перелік базових знань і вмінь, літературні джерела, дидактичні рекомендації з вивчення курсу.

Розробка стратегії (програми управління) — це комплексний план, в якому відображають зміст навчання і дії студента, спрямовані на засвоєння змісту модуля. Одним зі шляхів ефективного управління навчальною діяльністю є реалізація теорії поетапного формування розумових дій, розробленої іним та розширеної іною. Ця теорія розглядає навчання як си­стему певних видів діяльності, виконання яких приводить учня до нових знань і вмінь. Під час виконання конкретної дії людина реально спирається на систему умов, яку ін назвав «орієнтовною основою дії» (ООД). Він установив, що ефектив­ність формування розумової дії зумовлюється трьома критеріями: 1) узагальненістю; 2) повнотою ООД; 3) засобом її одержання. З точки зору узагальненості ООД може бути представлена в час­тковому (відображає конкретний випадок) чи в узагальненому (розглядається цілий клас часткових випадків) вигляді.

За повнотою ООД підрозділяється на повну, неповну і надли­шкову. За способом одержання ООД може бути одержана само­стійно і надаватися учню в готовому вигляді. ін ви­ділив за цими критеріями вісім типів ООД. Найбільш творчим, що розвиває учня, типом орієнтовної основи розумових дій є ООД «третього типу», якій властиві узагальнені орієнтири, пов­нота і самостійність в її складанні. Таким чином, дія, що форму­ється на основі ООД «третього типу» відзначається швидкістю і безпомилковістю процесу її формування, великою стійкістю і широтою адаптації. У цьому випадку учень може сам знаходити метод складання системи орієнтирів у самоуправлінні процесом пізнання.