Педагогічний контроль у вищій школі (стр. 10 )

4. Від адаптації до навчальної діяльності студентів

Адаптація студентів до навчання у ВНЗ Вплив факторів ВНЗ на особу першокурсника Самовизначення студента стосовно навчання Результати дослідження негативних факторів ВНЗ Поняття "навчальна діяльність студента"

Адаптація студентів до навчання у ВНЗ. Упродовж останніх десятиліть педагоги-дослідники та викладачі постійно звертались до теми адаптації студентів до навчання у вищій школі. І все ж вивчення існуючих публікацій показує, ця важлива тема розкрита лише приблизно і поверхнево. Її сучасний рівень розробки не може задовольнити ні тих, хто бере на себе відповідальність за продовження теоретичної роботи у сфері педагогіки вищої школи, ні безпосередньо педагогів. Звісно, тут залишається нескінченне поле актуальних робіт для зацікавлених психологів і соціологів, тобто фахівців, завданням яких є справа опанування глибинами свідомості людини.

У чому ж полягають перепони на шляху вчених-педагогів і викладачів, чому вони не спромоглись досі пір розв’язати важливе питання сприяння успішному навчанню учорашніх цілком успішних випускників шкіл? Наші дослідження показують, що вже само по собі питання забезпечення адаптації до навчання у ВНЗ з точки зору педагогіки вищої школи поставлене не коректно, і тому не може бути розв’язаним. Адже на першокурсника впливає така значна кількість факторів, які знаходяться безпосередньо у ВНЗ та за його межами, що існуючими засобами досліджень від слідкувати та врахувати під час взаємодії із студентом ступінь їхнього впливу на результати адаптації неможливо. До того ж структура особистості кожного із студентів, у свою чергу, настільки відмінна, що зафіксувати особливості реагування їх на дію того чи іншого чинника, у педагога насправді немає можливості.

Основний висновок проведених нами досліджень такий: реформа української вищої школи вимагає зміни рамки розгляду питання становлення особи студента; нині необхідно включати до порядку денного розв’язання питання головним чином про сприяння формуванню навчальної діяльності студентів. Неупереджений аналіз стану приєднання України до Болонського процесу показує, що визначальний аспект реформ, а саме наукове обґрунтування організаційно – методичних зусиль задля того, аби студент самовизначився як суб’єкт власної навчальної діяльності, оставлений поза увагою. Захопившись тим, що знаходилось зверху (переходом на кредитно-модульну систему), ми не спромоглись зрозуміти існуюче дійсне, вузлове протиріччя.

Викладене дозволяє зафіксувати гострі наукові і практичні проблеми, що полягають у протиріччі між необхідністю започаткувати процес реформи вищої школи в Україні, який мусить пройти відповідно до букви та духу Болонського процесу (перш за все заходів щодо становлення студентів ВНЗ як суб’єктів власної навчальної діяльності), й відсутністю достатніх знань про педагогічні механізми розгортання і збереження навчальної діяльності.

Відмітимо, особа, яка стала першокурсником, має свою неповторну сутність у системі освіти. Це, з одного боку, школяр з тими усталеними уявленнями про навчання й засвоєними способами дій, запозиченими з навчального процесу школи, тоді як з іншого, він носій нових для себе образів студентського життя. Такий першокурсник тільки з формальних підстав (наприклад, через посвячення у студенти) вже вважає себе дійсним студентом.

Таким його вважає також більшість викладачів вищого навчального закладу, але тут помиляються одні та інші, сміливо можна стверджувати, що "першокурсник не студент". Адже повноцінним студентом у нас зазвичай вважалась особа, яка пережила у цьому статусі певний відтинок свого життя.

Якщо ж звернутись до планів миследіяльності та життєдіяльності першокурсника (рис. 1), помітимо значні "обсяги багажу", з яким він сідає за студентську парту. Частина "багажу" може бути йому у нагоді, аби зарекомендувати себе як успішного студента, тоді як інша, навпаки, заважає (ті або ж інші збочені образи "красивого" студентського життя, сумнівні мотиви вступу на навчання, вже накопичені людські "слабкості", недостатній стан працездатності тощо).

І ось ця, часто хитка молода особа зустрічається у стінах вищого навчального закладу з, як мінімум, трьома блоками умов, які так або інакше на неї впливають. Це особливості педагогічного колективу, особливості студентського колективу та особливості розвитку інфраструктури ВНЗ (рис. 2).

Для того, аби прояснити, про що йде мова у темі впливу на першокурсника численних факторів кожного із блоків (вичерпно розкрити наповнення кожного з них неможливо), зупинимось на їхній короткій характеристиці.

Вплив ВНЗ на особу першокурсника. Виділимо тут, перш за все особливості направленості педагогічного колективу. Варто назвати ряд принципових позицій, адже саме викладачі врешті решт формують особу студента.

Серед головних, це момент надання викладачами переваги стилю педагогічного керівництва або ж стилю педагогічного співробітництва із студентами. У першому випадку забезпечується і підтримується спосіб суб’єкт (викладач) – об’єктного (студент) впливу із притаманними керівництву за його суттю процесами (розпорядження, контроль, оцінка, стимулювання та облік). У другому, - викладач забезпечує та підтримує із все більш самостійним студентом суб’єкт – суб’єктну взаємодію задля стимулювання свідомих зусиль останнього до самоконтролю й вдосконалення рис і якостей своєї особи.

При цьому заклики до педагогів аби забезпечити за суб’єкт–об’єктного впливу на студентів лише "коректний примус" до них не можуть стати на перепоні нерідким жорстким "наїздам" і, навпаки, не адекватним відповідям з боку студентів. Адже: "Насилля не можна регулювати і застосовувати до звісної межі, – писав . Якщо тільки допустити насильство – воно завжди перейде границі, які б ми прагнули встановити для нього".

І навпаки, ми знаємо безліч позитивних прикладів, коли очевидна відсутність цілеспрямованого педагогічного керівництва, дає незрівнянно більш потужні результати. Так, історик пригадує свої враження від лекцій тодішнього ректора Московського університету: "Слухаючи Соловйова, ми невиразно відчували, що з нами розмовляє людина, яка багато і дуже багато знає і подумала про все, про що належить знати й поміркувати людині, та яка всі свої передумані знання склала у стрункий порядок, у цільний світогляд, відчували, що до нас доноситься лише відгомін величезної розумової і моральної роботи, яка колись була виконана над самим собою цією людиною і котру слід рано чи пізно виконати над собою кожному з нас, якщо він хоче стати дійсною людиною". Ключевський пише про особливість такого хоча й опосередкованого, але надзвичайно дієвого впливу особи викладача на свого учня: "Вчитель – той же проповідник, можна слово у слово записати проповідь, навіть урок; читач прочитає записане, але проповіді не почує".

Рис.1. Супутній "багаж", з яким першокурсник приходить до ВНЗ

Очевидно, військовий командир, а ідеалом керівництва як соціального явища виступають саме субординацій ні армійські взаємини начальника і підлеглого, та проповідник використовують різні засоби й прагнуть до різних результатів. Один бажає неухильного виконання наказу ("Думати не треба, треба чітко виконувати! "), тоді як інший звертається до самосвідомості особистості, провокуючи її до пошуку й залучення крок за кроком власних підстав задля докладання щирих зусиль до усвідомлених та бажаних для неї дій.

Як бачимо, у цьому блоці факторів студенти можуть стикнутись із спонуканням до виконавської дисципліни чи із заохоченням до особистої, творчої навчальної діяльності; наявністю чи відсутністю спеціально розроблених педагогічних і навчальних технологій; демонстрацією викладачами високих моральних якостей або готовністю частини "домовлятись" із студентами.

До речі, створення Рейтингу вищих навчальних закладів України, започаткованого з 2000 р., у тій або іншій мірі відбиває прагнення врахувати у визначених показниках їхній вплив на дійсні результати діяльності ВНЗ. Усі показники, так або інакше, торкаються уявлень абітурієнтів про ВНЗ та вказаних трьох блоків факторів, з якими вони стикаються після зарахування.

Частина показників Рейтингу безпосередньо впливає на свідомість абітурієнтів під час вибору ними того або іншого закладу за різними мотивами. Це позиції "Рівень поінформованості про ВНЗ", "Престижність диплому серед роботодавців", "Добрі відгуки колег, друзів, знайомих", "Бажання абітурієнтів навчатися у ВНЗ" та "Рівень авторитету серед абітурієнтів".

Блок показників Рейтингу, пов’язаний з особливостями направленості педагогічного колективу: "Рівень професійної підготовки студентів ВНЗ", "Найкраща забезпеченість професорсько-викладацькими кадрами", "Найкраща організація наукової роботи студентів", "Розвиток міжнародних зв’язків у галузі освіти", "Відсутність корупції, хабарництва під час вступних іспитів до ВНЗ та здачі сесій", "Упровадження новітніх технологій навчання", "Рівень організації підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації", "Рівень організації поза навчальної виховної роботи", "Становлення громадянської позиції та патріотичне виховання", "Розвиток української культури, традицій, мови, літератури" та "Рівень книговидавничої діяльності".

Потім блок, що відображає особливості студентського колективу: "Рівень розвитку художньої самодіяльності" та "Рівень підготовки студентів у спорті". Окрім того, це можлива наявність у вузі моди на те, аби вчитись; престижність для його студентів мати не тільки високі оцінки, але й дійсно різноманітні, глибокі знання або ж, навпаки, мода на "красиве життя", коли людина збивається на шлях гедонізму з його головною установкою "лови момент! " – адже життя швидкоплинне і треба взяти від нього всі можливі задоволення для тіла. Це й допомога молодшим з боку студентів старших курсів або ж різні форми вузівської "дідівщини". Демонстрація поважного ставлення студентів, які вже навчаються, до своїх викладачів або ж бачення у викладачеві того, кого треба будь за що "подолати", не гребуючи засобами.