Педагогічний контроль у вищій школі (стр. 20 )

Академічний стан американського студента вважається добрим, коли середній бал не нижчий ніж 3,0. За повних 2,0 бали академічний стан студента ще цілком задовільний, а якщо бал менше, студентові надається академічний випробувальний строк. Наприкінці наступного семестру його академічний стан перевіряється.

Коли студент у США не виконав усієї роботи, аби оволодіти тим чи іншім курсом, а його середній бал нижчий за 2,0, він має академічну заборгованість (незавершеність). Для виправлення становища такому студентові надається певний строк, але не більше 30 днів від початку нового семестру. Як виняток він може бути збільшений за письмовою згодою викладача та погодженням з ректором вищого навчального закладу.

Використовуються й такі позначення успішності (неуспішності) студентів за результатами курсових тестів або заліків (курсові оцінки не відповідають балам якості знань): I (incomplete) – "незавершений курс", W (authorized withdrawal) – "відрахування з курсу", S (satisfactory) – "задовільно",

U (unsatisfactory) – "курс не зарахований".

Однак після аналізу практики оцінювання навчальних успіхів у вищій школі США повернемось до практики вітчизняної вищої школи, і наприкінці нашого розгляду зазначимо такі функції оцінок:

мотиваційна функція заохочує навчальну діяльність студента й стимулює її продовження;

діагностична – вказує на причини освітніх результатів студента;

виховна – формує самосвідомість й адекватну самооцінку НДС;

інформаційна – свідчить про ступінь успішності студента в досягненні освітніх стандартів, оволодінні знаннями, вміннями та способами діяльності, а також у розвитку здібностей та особистих освітніх успіхах.

Отже, оцінка є важливою частиною навчально-виховного процесу у ВНЗ, у якому студент виступає рівноправним з викладачем суб’єктом. Саме тому одна із задач викладача - це навчання студентів навичкам самооцінки, що передбачає пояснення студентам сенсу критеріїв оцінки та їх застосування.

Якщо оцінка - це процес, діяльність або ж дія, направлена на оцінювання, то відмітка - результат даного процесу. Відмітка, як правило, виражається кількісно, у чотири - або ж дванадцятибальній системі. Якщо перша широко застосовується, а її критерії не складні, то друга лише входить у практику ВНЗ (приклад тлумачення дванадцятибальної системи до практики спеціальності "Педагогіка вищої школи" наведений у Додатках Е та Є).

Традиційна ж чотирибальна система відміток означає: володіє у повній мірі (відмінно); володіє достатньо (добре); володіє недостатньо (задовільно); не володіє (незадовільно). Очевидно, така шкала не дає достатнього уявлення про повноту і розмаїття освітніх результатів студентів. Саме тому окремі викладачі її розширюють, уводячи до балів додаткові позначки "+" та "-".

Питання до самоконтролю

1. Поясніть, що являє собою освітня діагностика.

2. Назвіть і прокоментуйте принципи діагностування і контролю.

3. Розкрийте загальний зміст педагогічного контролю у вищій школі.

4. Назвіть та прокоментуйте усі ланки перевірки знань та вмінь.

5. Розкрийте сутність педагогічного тестування та умови ефективного застосування тестів у педагогічному контролі.

6. Назвіть класифікацію тестів для їхнього комплексного застосування у ході педагогічного контролю.

7. Розкрийте особливості організації і змісту педагогічного контролю у закордонному університеті на прикладі вищої школи США.

8. Розкрийте сутність явищ педагогічної оцінки та відмітки.

8. Педагогічний контроль в умовах кредитно-модульної

і рейтингової системи

Особливості впровадження КМСОНП в НГУ Контрольні заходи Рейтингова система оцінювання успіхів у навчанні Експериментальні дані впровадження рейтингової системи

Особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) розглянемо на прикладі Національного гірничого університету. Метою впровадження КМСОНП в НГУ є підвищення якості освіти й підготовки фахівців та забезпечення на цій основі конкурентоспроможності випускників, високого престижу української вищої освіти загалом.

Основні завдання застосування КМСОНП в НГУ полягають:

у адаптації положень Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS) до умов вищого навчального закладу України;

у стимулюванні навчання студентів за індивідуальною варіативною частиною освітньо-професійної програми;

у стимулюванні основних учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти.

При цьому у КМСОНП використовуються такі терміни:

кредитно-модульна система організації навчального процесу - сукупність організаційно-методичних заходів, що ґрунтуються на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів);

заліковий кредит – одиниця навчального навантаження, що вимірюється у кредитах (національний кредит складає 54 академічних години, кредит ECTS – 36);

змістовий модуль – сукупність навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові та подана в освітньо-професійній програмі підготовки фахівців (ОПП);

заліковий модуль – задокументована сукупність змістових модулів, що реалізується відповідними формами навчального процесу та підлягає модульному контролю;

навчальна дисципліна - сукупність залікових модулів, що підлягає підсумковому контролю. Трудомісткість дисципліни визначається заліковими кредитами.

Одночасно уточнимо сутність поняття "модуль", адже викладачі ВНЗ повинні його адекватно тлумачити. Дефініція модуля (лат. modulus - міра) має таке наповнення: назва, яку дають якомусь надто важливому коефіцієнту чи величині; система логарифмів; уніфікований вузол радіоелектронної апаратури; умовна одиниця в архітектурі та будівництві (зазвичай розмір одного з елементів будівлі); відокремлювана, відносно самостійна частина якоїсь системи, організації, пристрою.

У педагогіці модуль - це функціональний вузол навчально-виховного процесу, довершений блок дидактично адаптованої інформації. Саме тому навчальний модуль являє собою цілісну функціональну одиницю, що сприяє оптимізації психолого-соціального розвитку як того, хто вчиться, так і особи, яка контролює навчання.

Основним нормативним документом, який визначає організацію кредитно-модульної системи навчання, є навчальний план. На підставі навчального плану розробляються річний навчальний план за напрямом підготовки та індивідуальний річний навчальний план студента, хоча в наших умовах він поки що в основному дублює навчальний план самого ВНЗ. Програми навчальних дисциплін адаптуються до визначених документів планування. Документи планування за своїм змістом мусять відповідати чинним стандартам вищої освіти й входять до складу інформаційного пакету дисципліни.

Графік навчального процесу як складова навчального плану визначає терміни та розподіл за календарем: теоретичного навчання; практичної підготовки; контрольних заходів; державної атестації й канікул. Особливості такого графіку полягають у тому, що він визначає:

нормативний термін освіти бакалавра складає 4 роки;

річне навантаження студента становить 44 національних кредити, включаючи практику (4 кредити), без урахування державної атестації та канікул;

навчальний рік розділено на чотири семестри по 10 тижнів кожний;

семестр містить 8 тижнів теоретичного навчання та 2 тижні консультацій і контрольних заходів;

термін канікул 8 тижнів.

План навчального процесу визначається структурно-логічною схемою опанування змістом освітнього процесу за спеціальністю та містить:

перелік нормативних дисциплін;

перелік вибіркових дисциплін;

розподіл дисциплін за циклами навчання та кафедрами;

види навчальних занять;

загальний та річний обсяг дисциплін (час на засвоєння) у годинах і кредитах (національних та ECTS);

аудиторне навчальне навантаження викладачів;

обсяг часу на самостійну роботу студентів;

форми підсумкового контролю.

Дисципліни загальним обсягом до 2-х національних кредитів включно, як правило, викладаються протягом одного семестру, а обсягом 3 і більше кредитів - зазвичай два семестри.

Графік контрольних заходів конкретизує види та терміни контролю за кожний тиждень з кожної дисципліни, курсового проекту тощо і містить:

перелік дисциплін та назви кафедри, які здійснюють викладання;

обсяг дисциплін (час на засвоєння) в академічних годинах, національних кредитах та кредитах ECTS;

кількість залікових модулів з кожної дисципліни;

види і терміни модульного й підсумкового контролів.

До основних контрольних заходів належать поточний, модульний і підсумковий види контролю. Поточний контроль полягає в оцінюванні засвоєння студентом навчального матеріалу під час проведення кожного аудиторного заняття, у тому числі короткотривалого опитування студентів на лекціях, перевірці та прийомі звітів про виконання лабораторних робіт, тестуванні тощо. Засоби поточного контролю визначає викладач.

Модульний контроль – оцінювання засвоєння навчального матеріалу залікових модулів. Види залікових модулів та форми контролю подані в табл. 5. Поточний і модульний контроль належать до міжсесійного контролю.

Таблиця 5.

Види залікових модулів і форми контролю

Види залікових модулів	Форми контролю
Лекційний	Лекційна контрольна модульна робота
Лабораторний	Захист лабораторного модуля
Семінарський	Реферат, аналітичний огляд
Практичний	Захист індивідуального завдання Практична контрольна модульна робота
Курсовий	Захист курсового проекту (роботи)
Виробничий	Захист звіту про виробничу практику
Науково-дослідний	Захист звіту про НДР

Підсумковий контроль – оцінювання якості засвоєння навчального матеріалу дисципліни на підставі результатів модульних контролів або проведення екзамену.