Педагогічний контроль у вищій школі (стр. 23 )

допущені дві-три несуттєві помилки, які виправлені на вимогу викладача, або ж наявна деяка неповнота відповіді, помічені неточності у викладенні матеріалу.

Відмітка "4" за результатами вміння розв’язувати задачі ставиться, якщо:

у поданому вирішенні і поясненні немає суттєвих помилок;

допущені одна-дві не принципові помилки у вирішенні і поясненні або дане неповне пояснення (відсутність пояснень до вирішення, позначень або ж відповіді, що містить необхідний висновок), або використаний лише один спосіб вирішення при заздалегідь передбачених декількох.

Відмітка "4" за результатами навчального дослідження ставиться, якщо:

робота виконана в цілому правильно, без суттєвих помилок, зроблені висновки;

має місце неповнота проведення або оформлення навчального експерименту, допущені одна-дві несуттєві помилки у ході виконання й оформлення дослідження, а також у встановлених правилах роботи з речовинами та хімічним посудом.

У найбільш загальній формі можна сказати, що відмітка "5" виставляється за наявність знань та вмінь у повному обсязі вимог, передбачених навчальною програмою, "4" – за знання та вміння в обсязі вимог програми з незначними відхиленнями, "3" – за знання та вміння, що дозволяють студенту працювати й далі, а "2" ставиться тоді, коли рівень знань не дозволяє студентові йти відповідно до програми далі.

Отже, на етапі вміння засвоєний спосіб дії регулюється знанням. З часом, внаслідок тренувань, які включають розв’язання завдань у нових різноманітних умовах, поступово досягається перетворення вміння на навичку (або ж "автоматизований" спосіб виконання), а сама дія вже виконується правильно навіть без потреби безпосереднього зіставлення з правилом (знанням).

Загальні правила (умови), що забезпечують найбільшу ефективність формування вміння:

студент повинен розуміти сутність узагальненого правила;

необхідний зворотний зв’язок (рефлексія послідовних дій) у процесі розв’язання нових задач.

Нарешті відсутність умінь примітна нездатністю застосувати знання на практиці. Навичка, навпаки, гарно сформована дія, до динамічної структури якої входять когнітивні компоненти: сенсомоторний образ робочого простору, образ виконавчого акту, програма дій і контроль (поточний і підсумковий) за його здійсненням, а також виконавчі (моторні) компоненти, включаючи процеси регулювання та корекції.

Діагностика особистих якостей студентів. Результати навчання мають дві сторони – зовнішню (матеріалізовану освітню продукцію в знаннях, вміннях і навичках) та внутрішню (особистісну). Тому предметом діагностики і контролю виступають не лише зовнішні освітні продукти студентів, які якнайкраще характеризують результати їхньої підготовки, але й внутрішні якості, адже освіта як атрибут особистості визначається у першу чергу результатами її внутрішнього розвитку.

Згідно з герменевтикою, що вивчає освіту як культурно – історичне явище, головна мета освіти – чуттєве, на підставі розуміння людини осягання істини шляхом проникнення її у духовну сутність суб’єктів освітнього процесу, у власний внутрішній світ людини. Тож діагностика освітніх результатів, у тому числі й визначення рівня розвитку здібностей студентів, відбувається як шляхом стандартної діагностики, так і в результаті тонкого суб’єктивного "відчування" педагогом сутності станів студентів, що набувають освіту.

Застосування "герменевтичних" методів діагностики вимагає спеціальної підготовки викладачів, організації їхньої рефлексії, "педагогічних консиліумів" з обговорення індивідуальних освітніх досягнень студентів. Більш докладно розглянемо сутність подібної діагностики.

Завданнями діагностики рівня розвитку здібностей студентів виступають:

забезпечення умов для комплексного діагностування освітніх процесів і явищ, у яких беруть участь суб’єкти освіти;

встановлення освітніх змін у внутрішньому і зовнішньому світі студентів;

співвіднесення поставлених цілей навчання з отриманими за відповідний період результатами.

Методами контролю власне освітньої діяльності студентів виступають адекватні способи аналізу та оцінки їхньої "освітньої продукції". Вид і характер цієї продукції, а також цільові освітні установки викладача допомагають визначити елементи даного аналізу. Наприклад, необхідність розвитку креативних якостей студентів веде до створення таких напрямів аналізу освітньої продукції студентів: сфера творчості, ступінь творчості, рівень самостійності, ступінь відмінності від успіхів інших студентів (оригінальність), ступінь відмінності від власних попередніх робіт.

Оцінка кожного елементу освітнього продукту студента може бути кількісною та якісною, бальною або ж вербальною. Так, метод освітніх рецензій, відгуків і характеристик передбачає вербальну форму. Якісні показники студентської освітньої продукції оцінюються такими способами:

згідно з кількістю продемонстрованих творчих елементів;

відповідно до ступеня оригінальності таких елементів;

- відповідно до відносної новизни продемонстрованого елементу для самого студента та його одногрупників;

відповідно до ємності, системності та лаконічності створеного образу, символу або ж визначення;

відповідно до багатогранності людських можливостей, використаних даною особою для створення освітнього продукту;

відповідно до практичної користі і можливості використання отриманого продукту.

Рівень розвитку у студентів особистих якостей визначається на підставі порівняння результатів їхнього діагностування на початку і наприкінці семестру. За допомогою методики, що включає спостереження, тестування, аналіз освітньої продукції студентів, кожний викладач може оцінити рівень розвитку особистих якостей за параметрами, які згруповані у конкретні блоки: креативні якості, конгітивні або ж організаційно - діяльністні якості. Діапазон рівня розвитку особистих якостей демонструє табл. 8.

Таблиця 8.

Діапазон рівня розвитку особистих якостей студента

Особистісна якість	Початковий рівень розвитку	Підсумковий рівень розвитку
Здатність встановлювати цілі	Вибір мети своєї роботи на занятті з переліку, запропонованого викладачем	Розробка особистої ієрархії цілей у різних сферах життя та діяльності
Рефлексія	Уміння виділяти етапи власної діяльності з позначенням успіхів, труднощів і використаних способів діяльності	Уміння будувати різнорівневу рефлексивну модель різних видів діяльностей, що відбуваються в індивідуально-колективному освітньому процесі
Генерація ідей	Уміння сформулювати проблему і запропонувати спосіб її розв’язання	Уміння сформулювати проблему і запропонувати декілька способів її розв’язання
Творчість у продукуванні символів	Уміння придумати знак (символ) для позначення реального об’єкту–явища, властивості предмету	Уміння знайти і представити різними образами змістовну ідею об’єкту, що вивчається
Прогнозування	Уміння вгадувати наперед результат напрацювання власного навчального досвіду	Конструювання динамічної моделі розвитку культурного, наукового або ж природного явища

Поміж особистісними якостями студента, видами освітньої діяльності та освітніми продуктами існує очевидна відповідність. Наприклад, для дослідницького типу освітньої продукції така відповідність виглядає як показано в табл. 9.

Подібна до наведеної система відповідностей є орієнтиром для конструювання освітніх програм, адже вона надає надійні структурні підстави формування особистісно-орієнтованих освітніх цілей, для обґрунтованого відбору форм і методів навчання.

Таблиця 9.

Обумовленість освітніх продуктів особистими якостями

Особиста якість	Уміння запропонувати версію розв’язання проблеми
Види діяльності	Висунення й обговорення версій розв’язання проблеми
Освітній продукт	Версії, записані у текстовій формі типу "Якщо..., то..."

В останній час в педагогічній літературі подаються методики, які допомагають певним чином наблизитись до визначення вихованості особи відповідно різним рівням (див., наприклад, Кузьмінській А. І.) – таблиця 10. Тут за критерій вихованості обираються не стільки знання правил і норм поведінки, скільки конкретні дії і поводження в соціумі відповідно до ступеня сформованості й самоконтролю особистості.

Таблиця 10.

Орієнтири для визначення рівня вихованості особи

Високий рівень вихованості	1. Сформованість наукового світогляду, прагнення до удосконалення довкілля. 2. Розуміння власного "Я" з погляду фізичного і духовного розвитку. 3. Розумова активність. 4. Сформованість високих ідеалів. 5. Уміння в галузі інтелектуальної праці. 6. Почуття обов’язку. 7. Національна гідність. 8. Високий професіоналізм. 9. Вияв доброти, чуйності, гуманізму, милосердя. 10. Великодушність і справедливість. 11. Почуття відповідальності. 12. Висока етична культура. 13. Совісність.
Середній рівень вихованості	1. Спостережливість. 2. Вразливість. 3. Енергійність. 4. Працьовитість. 5. Щедрість. 6. Відвертість. 7. Наполегливість. 8. Сором’язливість. 9. Розсудливість. 10. Людяність. 11. Скромність. 12. Ентузіазм. 13. Сміливість.14. Гордість.
Низький рівень вихованості	1. Пасивність. 2. Лінивність. 3. Неуважність. 4. Підступність. 5. Забіякуватість. 6. Ревнощі. 7. Самолюбство. 8. Егоїзм. 9. Нерішучість. 10. Скупість, жадібність. 11. Сварливість. 12. Чванливість. 13. Непостійність. 14. Неслухняність. 15. Грубість. 16. Нахабство. 17. Замкненість.

Діагностика й оцінка творчої діяльності. Зазначимо, не завжди отриманий студентом результат, здавалося б креативного характеру, є продуктом його творчості: адже одна й та ж сама робота може бути цілком творчою для однієї людини і не творчою (репродуктивною, рутинною) для іншої. Отже, визнання високого ступеня суб’єктивності і відносності творчих проявів студентів є головним принципом у плануванні, діагностиці й оцінюванні цих їхніх освітніх досягнень.