Педагогічний контроль у вищій школі (стр. 2 )

За цими останніми оцінками серед українських ВНЗ попереду з - поміж інших, наприклад, Національний університет "Києво-Могилянська академія". Давайте замислимось, у який спосіб цей навчальний заклад набув свого нового, попри втрачені в його історії десятиліття, авторитету і поваги?

Правда відповідь на це питання буде полягати у тому, що він дуже сучасний цей один із перших вищих навчальних закладів України. Вже десь із 1992 р. за ініціативою ректора Могилянки Брюховецького тут послідовно, всебічно впроваджується рейтингова й кредитно-модульна система організації навчання (адже з досвіду США відомо, дієвим є саме таке сполучення, без постійного визначення рейтингу студентів сама по собі кредитно-модульна система не спрацьовує). А для того, аби в університет на навчання потрапляли найбільш підготовлені та найбільш самостійні, прийом відбувається виключно на конкурсній основі (ніякі вмовляння та інше кумівство батьків, аби їхня дитина потрапила сюди на навчання, тут не діють).

І це від самого початку навчання вже знають першокурсники, вони розуміють, що всі з них це дійсно кращі з кращих. Так утворюється конкурентне середовище, у якому кожному ясно, успішно навчатись можна лише за умови, якщо ти прагнеш не пасти задніх. Бо кожний, хто "випадає із строю", миттєво стає помітним, і виходів для нього лише два: або підтягуватись, або піти геть ("купити" поблажливість викладачів не можна).

З наведеного видно, у кожному ВНЗ існує неповторне освітнє середовище, одне мобілізує, мотивує і стимулює до перетворення своєї природи за рахунок копіткої щоденної ініціативної навчальної діяльності, тоді як інше, наприклад, може заохочувати до докладання зусиль лише задля того, аби студент своєчасно (фактично, у будь - який спосіб) складав передбачені навчальними планами екзамени і заліки. Існує своєрідне розшарування також за різними факультетами і спеціальностями навіть в одному й тому ж вищому навчальному закладі, нарешті, не рівними за складом є й різні навчальні групи.

Тож у навчальній групі одночасно діють ще й фактори внутрішнього середовища, які визначаються неповторною гамою особистих рис студентів із їхнім особливим ставленням до навчання, майбутньої професії, викладачів, інших студентів тощо. Вони також обов’язково враховуються викладачами не лише при плануванні вивчення своїх дисциплін, але й при проектуванні окремих навчальних занять, тобто уточненні попередньо, "позаочі" складених планів, коли ще не відбулись перші зустрічі із студентами групи.

Очевидно, дисципліна "Педагогічний контроль у системі освіти", для якої й написане це видання, - одна з найбільш важливих професійно зорієнтованих навчальних дисциплін для молодих викладачів вищої школи. Її зміст не можна уявити як перелік примітивних методичних рекомендацій щодо обліку й накопичення відміток, що отримують студенти під час занять.

Отже, мета навчального посібника полягає у наведенні тенденцій, що визначають зміст освітнього і виховного процесу в сучасній вищій школі, а також спрямованість педагогічної діяльності викладачів і навчальної діяльності студентів, методи й прийоми вимірювання і фіксації, оцінювання і виставлення відміток, що свідчать про ступінь успішності навчання студентів.

Підкреслимо, досить тривалий час вважалось, що зміст освіти фахівців цілковито зводиться до формування знань, вмінь та навичок. Що він повністю визначається так званим "соціальним замовленням", яке не передбачає можливості вибору студентами шляхів особистого професійного самовизначення, отже, не враховувались їхні індивідуальні особливості засвоєння змісту освіти. Одначе, в останні роки були виділені, наприклад, такі нові компоненти змісту вищої освіти, як досвід творчої діяльності, досвід емоційно ціннісного ставлення до навколишньої дійсності (), що підсилили значення культурного, морального й особистісного сенсу освіти.

Як результат екстенсивний підхід до формування навчального матеріалу, зорієнтований на вузько професійну підготовку особи, поступово став поступатись місцем діяльнісному підходу до визначення змісту освіти, що знаходить відображення також в особливостях педагогічного контролю.

Зважаючи на те, що дане навчальне видання є одним з перших, присвячених здійсненню педагогічного контролю в системі сучасної національної вищої освіти, воно не позбавлене недоліків. Тож змістовна критика і нові ідеї з боку читачів будуть сприйняті авторами із щирим зацікавленням та глибокою вдячністю.

1. Нормативні вимоги до освітньо-виховного процесу

у вищій школі

Закон України „Про вищу освіту” і нормативні вимоги Соціальні вимоги до освітньо-виховного процесу у ВНЗ Болонський процес і педагогічний контроль в системі освіти

Зміст нормативних вимог щодо направленості діяльності закладів вищої освіти визначає Закон України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 р., № 000-ІІІ. Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання й професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

У Законі визначено, вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, що ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Виділений нами фрагмент ясно показує, що вищу освіту не надають (як таку собі "освітню послугу"), але власну освіту свідомо і важко виборює сам вмотивований та діяльний студент, засвоюючи зміст навчання і, звичайно, змінюючи себе, формуючи себе як громадянина і фахівця.

Якось на лекції один з авторів посібника спитав: "Освіта - це явище матеріальне чи ідеальне"? Одна із студенток без вагання відповіла: "Звісно, що матеріальне". Тоді він запропонував встати і піти до неї доторкнутись. Вона спитала: "Тож доторкнутись до чого"? "Звісно, відповів педагог, до освіти". Після нетривалого обговорення стало зрозумілим, освіченість – це особливий внутрішній стан інтелігентної людини, але ж свої власні уявлення і переконання, знання і поняття людина формує сама, це за неї ніхто інший зробити не у змозі.

Тож з вказаного цілком очевидно, зміст навчання – це структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації. Тоді як зміст освіти – обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.

Тут необхідно брати до уваги й низку зазначених нижче положень Закону України "Про вищу освіту". Стандарт вищої освіти – сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання. Вищий навчальний заклад – це освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує згідно з наданою ліцензією освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Ліцензування – процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог

стандартів вищої освіти, а також державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов’язки (роботи) певного рівня професійної діяльності. Рівень професійної діяльності характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов’язків, які виконує фахівець.

Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні вміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань і обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання завдань і обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання професійних завдань і обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Але цей рівень, очевидно, здобувається лише внаслідок антропної, само утворюючої практики людини, яка набуває відповідних рис особистості.