Педагогічний контроль у вищій школі (стр. 25 )

У ході лекцій важливо постійно стимулювати критичне сприйняття студентами почутого від викладача, "будити" притихлих студентів, якщо складається враження, що вони здатні сприймати почуте "на віру". Звідси викладач мусить після кожного змістовного фрагмента, залучати студентів задавати запитання і вибудовувати змістовну опозицію логіці педагога.

Особливість андрагогіки, як зветься педагогіка дорослих, і викладання у вищій школі підпорядковане її закономірностям, полягає в тому, що педагог дієво сприяє "присвоєнню" нового матеріалу, нових знань людиною із вже сформованим світоглядом тоді, як сам упевнено демонструє володіння ними не лише під час монологічного викладення змісту, але й у момент відповідей на поставлені "незручні" запитання, одержує у такий спосіб часті, наочні й переконливі маленькі перемоги під час відкритих і взаємно поважних дискусій із студентами.

Можливі й інші прийоми активізації. Цікавим є педагогічний прийом, коли викладач, продиктувавши план лекції, одне з більш-менш зрозумілих для студентів питань не розкриває з необхідною повнотою, а лише просить надписати аркуш конспекту з цим питанням і самостійно, вдома заповнити його самим студентам. При цьому можлива як повністю самостійна робота без залучення літературних джерел, так і опрацювання необхідної додаткової літератури. Тоді на наступній лекції або ж на семінарському занятті, повертаючись до того, як студенти виконали його навчальне доручення, знайомлячись із конспектами студентів, викладач сприяє народженню дійсно творчої СРС та їх навчальної діяльності.

Все більше залучають до наших ВНЗ позитивні надбання організації навчального процесу, накопичені в провідних університетах світу. Наприклад, оголошують тему наступної лекції і просять студентів підготуватись за рекомендованою літературою до майбутнього обговорення. Тоді чергова лекція відбувається як заняття, на якому викладач зосереджується лише на окремих, вузлових питаннях, всіляко заохочує студентів задавати "незручні" запитання, прагне поставити до порядку денного обговорення важливих проблемних підтем.

Контроль у ході практичних і лабораторних занять. Під практичними заняттями мають на увазі заняття, на яких розв’язуються задачі, виконуються розрахункові, графічні, розрахунково-графічні роботи, вправи у читанні, перекладі під час вивчення іноземної мови тощо. Тож їхнє цільове призначення полягає у поглибленні і закріпленні знань, набутих на лекціях і за допомогою підручників, у формуванні вмінь і навичок застосування знань, у виконанні на їхній основі визначених дій і операцій.

Структурно–практичні заняття, як правило, складаються з декількох етапів: підготовчого, що включає перевірку готовності студентів і пояснення викладачем порядку виконання навчальних завдань; основного, протягом якого здійснюється практична діяльність студентів із розв’язування задач і виконання запропонованих вправ; заключного, коли викладач підводить підсумки заняття і дає завдання для СРС в поза аудиторний час. На практичних заняттях студенти також виконують письмові контрольні роботи або ж усно відповідають на запитання. Все більш широко застосовується програмований контроль за допомогою відповідних навчальних програм на ПК.

Практичні заняття, на відміну від лекцій, передбачають значно більший обсяг СРС, адже студентам доводиться постійно розв’язувати різноманітні практичні завдання, вправи, приймати рішення. Нижче на прикладі задач з фізики наведений орієнтовний порядок розв’язання природничо-математичних і технічних задач. Так, студентам рекомендується:

уважно прочитати умови задачі і скорочено записати їх у робочий зошит, зводячи всі одиниці до однієї системи;

провести аналіз описаної в умові задачі ситуації, встановити можливі причини даного явища, з’ясувати головний механізм протікання процесу. Корисно також зробити рисунок із зображенням векторів, даних та величин, які мусять бути знайдені, позначенням відповідних точок, відрізків тощо;

скласти систему рівнянь, що віддзеркалюють фізичний процес або ж будь–які інші явища і включають дані задачі та величини, які треба знайти;

розв’язати цю систему рівнянь відносно величин, які мусять бути знайдені, і отримати робочу формулу (або декілька формул);

перевірити правильність робочої формули шляхом підстановки розмірностей величин, що входять до неї. Якщо отримана розмірність не відповідає розмірності величини, яка мусить бути знайденою, зрозуміло, що робоча формула не правильна і потрібно відшукати помилку;

підставити числові значення в робочу формулу і розрахувати величину, яка мусить бути знайденою;

провести аналіз отриманих результатів.

Якщо під час розв’язання задач або виконання інших вправ "на закріплення" виникають ускладнення, студенти повинні прагнути подолати їх самостійно, використовуючи конспект занять, навчальні посібники і методичні рекомендації. Тільки у випадку, коли всі його спроби виявилися невдалими, студент мусить звертатись до викладача, який у ході педагогічного контролю прагнутиме встановити дійсні причини нездатності студента діяти: це прогалини у відповідних розділах шкільних знань, не засвоєний навчальний матеріал попередніх тем, нерозуміння основного правила, визначення, яке знаходиться в основі виконання практичного завдання тощо.

Після встановлення причин неспроможності студента діяти і отриманих нових доручень викладача щодо ліквідації прогалин у знаннях студент повинен повторити спробу виконати завдання практичного або ж лабораторного заняття. Адже чим більше практичних вправ успішно виконано студентом, тим якіснішою буде його практична підготовка.

Під час виконання розрахункових робіт зазвичай припускаються великої кількості помилок. Частина з них виникає внаслідок неуважності, інші зумовлені поверховим і несерйозним підходом до справи. Отже, необхідно підштовхувати студентів до постійного контролю своїх дій, кожне отримане у розрахунках число повинно бути проаналізованим. Дуже важливо прагнути попередньо оцінити проміжну або кінцеву величину, знайти якісь засоби "побачити" результат.

Під лабораторними заняттями розуміють навчальні заняття, на яких студенти здійснюють самостійні експерименти, відтворюють, спостерігають і досліджують явища природи, технологічні на інші процеси, вивчають об’єкти техніки, будову і принципи дії вимірювальної та іншої апаратури. Під час навчання у ВНЗ лабораторним заняттям відводиться чільне місце (залежно від характеру спеціальності від 20 до 30% навчального часу).

Така увага обумовлена тим, що робота в лабораторіях потребує від студентів прояву ініціативи, спостережливості й самостійності у рішеннях. Як наслідок, у ході виконання практичних та лабораторних робіт багато теоретичних положень, "відсторонених" розрахунків і формул, які здавались студентам "голою теорією", стають цілком очевидними, конкретними.

Лабораторні заняття проводяться або фронтально (на одному занятті всі студенти групи або підгрупи виконують завдання з однієї теми на однотипному устаткуванні), або ж методом різних робіт (на одному занятті різні частини групи студентів виконують різні роботи).

За призначенням лабораторні заняття ділять на такі категорії:

вступні або ж вимірювальні, які проводяться з фізики, хімії та інших дисциплін. Їхнє завдання – ознайомити студентів з технікою експерименту, теорією похибок і методами обробки експериментальних даних, з будовою і принципом роботи типових вимірювальних приладів;

практикуми із загальнонаукових дисциплін, під час яких значна увага приділяється усвідомлення студентами сутності явищ і законів, що вивчаються, на основі проведення відповідних експериментів;

практикуми підвищеної складності, які є перехідним етапом від накопичення знань до практичних умінь і навичок;

практикуми з дисциплін спеціалізації (спеціальні практикуми), які є заключним етапом практичної, фахової підготовки спеціалістів.

Лабораторні заняття, незалежно від їхнього призначення та змісту, мають приблизно однакову структуру:

початковий етап – допуск до заняття, під час якого викладач перевіряє готовність студентів до виконання лабораторних робіт: рівень теоретичної підготовки, розуміння сутності майбутньої роботи, наявність заздалегідь підготовлених допоміжних матеріалів (чистих бланків таблиць для запису експериментальних даних, передбачених заготівок для графіків тощо);

проведення студентами дослідів і збір експериментальних даних;

обробка експериментальних даних і оформлення звітів;

здача викладачу звітів і контроль результатів виконаної роботи.

В окремих випадках студентам не вдається оформити звіти під час поточного заняття, особливо тоді, коли експериментальні дані потребують серйозного опрацювання. Отже зарахування звітів відбувається на наступному занятті або ж у спеціально відведений час.

Кожна лабораторна робота забезпечується інструкцією, в якій зазначається її тема, мета, необхідне для виконання оснащення, конкретні задачі й етапи виконання. В окремих випадках також стисло подаються теоретичні основи досліджуваного експерименту або явища. У практикумах підвищеної складності та спеціальних практикумах інструкції зазвичай більш короткі, розраховані на те, що студенти старших курсів здатні самостійно знайти в літературі необхідні теоретичні відомості і на їх підставі спланувати та поставити експеримент.

Під час опрацювання інструкцій і методичних рекомендацій студентам досить корисно у своєму конспектові зробити короткі записи, які є своєрідними "вижимками" такого матеріалу. Це сприяє кращому засвоєнню змісту дисципліни, а під час модульного контролю ці записи можуть використовуватись як додаткові навчальні відомості.

Студенти, прибувши до лабораторії на заняття і зайнявши своє робоче місце, повинні підготуватись до бесіди з викладачем, яка є допуском до безпосередньої роботи. Варто зосередитись на головних теоретичних положеннях, викладених на лекції, візуально ознайомитись із лабораторною установкою, на якій буде проводитись експеримент. Оглянути прибори й обладнання, з’ясувати їхнє вихідне положення, правильні способи включення, і те як прилади повинні бути з’єднані поміж собою тощо. У приборах, що мають шкали, варто уточнити ціну поділок на шкалах, границі вимірювання, можливе навантаження. Часто безпосередньо на робочому місці маються таблички такого типу: "Не більше 12 В" або "Струм не більше 1 А", на які потрібно звернути увагу.