Навчально-методичне забезпечення дисципліни (стр. 11 )

Вчителю на кожному уроці варто домогтися достатнього фізичного навантаження на організм дітей, що паралельно з розв’язанням освітніх завдань забезпечить необхідне поліпшення функціональної діяльності організму. Для цього потрібно вміло користуватися фізичними вправами й знати, який вплив вони мають на організм дітей. Існує багато способів для визначення впливу фізичних вправ на організм. До них відносяться: вимір кров’яного тиску, температури тіла, пульсу, дослідження складу крові та ін. З зазначених способів учитель найчастіше може використовувати вимір пульсу.

Існує багато зовнішніх ознак, що визначають стан учнів: тремтіння рук і ніг, стомлений вираз обличчя, погіршення постави, зниження активності, збліднення обличчя, млявість, погіршення якості виконання вправ, скарги учнів на почуття втоми. Усі ці симптоми є показниками надмірного фізичного навантаження й зобов’язують учителя негайно обмежити кількість та інтенсивність вправ чи цілком їх припинити.

Фізичне навантаження учитель визначає заздалегідь, при складанні плану уроку. Найбільше навантаження, як правило, повинне даватися в середині основної частини уроку.

Фізичне навантаження на уроці регулюються: зміною кількості вправ та ігор; різною кількістю повторень вправ; збільшенням чи зменшенням часу, що відводиться на виконання вправ; застосуванням різного темпу виконання; збільшенням чи зменшенням амплітуди рухів; ускладненням чи спрощенням виконання вправ; застосуванням у вправах різних предметів.

Фізичне виховання учнів молодших класів – багатогранний процес, що не обмежується лише уроками фізичної культури. Над удосконаленням виконання фізичних вправ, що вивчались на уроці, а також для розвитку необхідних рухових якостей учні самостійно працюють вдома. Виконання домашніх завдань з фізичної культури передбачено програмою, де подано орієнтовні вправи. Щоб самостійна робота вдома принесла більшу користь учневі, вчитель дає консультації, методичні вказівки, систематично пояснює, де, коли і як краще виконати задані додому вправи; обов’язково зазначає термін і орієнтовну кількість повторень за днями.

Домашні завдання можуть бути загальними й індивідуальними. Вони повинні бути посильними й доступними учням, але в міру важкими, щоб учням було цікаво їх виконувати. Вчитель планує домашні завдання заздалегідь й обов’язково вносить до плану-конспекту уроку. Регулярна перевірка домашніх завдань є частиною обліку успішності учнів, вона допомагає вчителеві об’єктивно оцінити знання, вміння та навички школярів.

Планування урочної форми занять

Розклад уроків складають таким чином, щоб забезпечити гігієнічно доцільну послідовність розумового та фізичного навантаження на організм школяра. Уроки фізичної культури бажано проводити в 1-4 класах – на третій годині занять. Це зумовлено тим, що в учнів під час переключення із розумової роботи на фізичну добре відновлюється працездатність кори головного мозку. Тому на наступних уроках учні знову зможуть здійснювати досить значну розумову діяльність.

Планування навчального матеріалу на уроках фізичної культури відбувається послідовно – від перспективного плану навчальної роботи через план-графік планування навчальної роботи до плану конспекту окремого уроку.

Розробкою перспективного плану навчальної роботи починається підготовка до навчального процесу. Усі необхідні відомості вчитель отримує з програми фізичного виховання. Тут вказуються лише зміни у змісті занять по роках навчання. Цей план не повинен бути громіздким і тому, зазвичай, оформляється у вигляді сітки годин.

Ознайомившись із розподілом навчального матеріалу по роках, учитель переходить до його безпосереднього планування для окремих вікових груп школярів. При цьому слід дотримуватися принципів планування:

·  враховувати кліматичні умови та навчально-матеріальну базу. Зазвичай у більшості шкіл у першому семестрі вивчають легкоатлетичні вправи. З середини жовтня заняття переносять у спортивний зал і починають їх вивченням спортивних ігор. Протягом листопаду проводять гімнастичні розділи програми. Грудень місяць присвячується лижній підготовці або змінюючим її видам – заняттями з ковзанярського спорту або кросовій підготовці. У разі відлиги вчитель організовує навчальну діяльність в залежності від ситуації. На початку квітня місяця завершують проходження спортивних ігор, потім займаються легкою атлетикою. Якщо школа може організувати заняття з плавання, терміни їх проведення визначаються в залежності від наявних умов.

·  розглядати кожен розділ програми як окрему тему. У цьому випадку тема поділяється на декілька підтем і відповідно на її засвоєння виділяють серію уроків. Наприклад, у гімнастиці виділяють окремо уроки для вивчення висів і упорів, вправ у рівновазі, акробатичних вправ та ін.; у легкій атлетиці виділяють уроки на вивчення бігу, стрибків, метань тощо. Протягом вивчення кожної такої підтеми матеріал розподіляють спочатку концентровано (на кожному уроці), а на етапах закріплення й удосконалення – роздільно (через один або більше уроків). Теоретичні відомості планують таким чином, щоб вони були пов’язані з практичним матеріалом, що вивчається.

У початкових класах рекомендується дотримуватись комплексного розподілу програмового матеріалу (за винятком лижної підготовки та плавання) на два семестри навчального року.

На кожному уроці учні виконують стройові й загальнорозвиваючі вправи, рухи основної гімнастики, а також грають у рухливі ігри. Усе це сприяє гармонійному фізичному розвиткові учнів, успішному формуванню та вдосконаленню рухових навичок. У графіку визначаються орієнтовні строки перевірки якості виконання контрольних вправ та навчальних нормативів.

План-графік розподілу програмового матеріалу на навчальний рік не виключає внесення вчителем певних змін під час складання календарного плану на семестр. Програмовий матеріал за семестрами доцільно розподілити так: елементи строю, загальнорозвиваючі вправи, теоретичні відомості планують протягом усього навчального року. Проте вивчення нових вправ з шикування та перешикування краще планувати на вересень-жовтень.

У школах, де з різних причин не може бути опрацьований матеріал з плавання та лижної підготовки, відповідні години відводяться на основну гімнастику, легку атлетику та ігри.

На основі графічного розподілу матеріалу програми складається календарний план на семестр навчального року. В ньому конкретизуються навчально-виховні завдання кожного семестру, деталізуються засоби фізичної культури, визначається послідовність запровадження й поєднання їх при проведенні уроків. У цих планах докладніше, ніж у річних (графічних), визначаться дозування фізичного навантаження, а також форми організації учнів.

Дня виконання цього етапу планування вчитель розподіляв матеріал так, щоб уроки фізичної культури буди об’єднані у відповідні системи. Основа розподілу програмного матеріалу за системами уроків закладається в плані-графіку, де вчитель враховує складність тих чи інших вправ, передбачав необхідну кількість повторень їх на уроках, визначав строки складання навчальних нормативів.

У педагогічній літературі поняття „система уроків” розкривається як ряд послідовно проведених занять, що забезпечують успішне розв’язання навчально-виховних завдань, визначених для учнів даного класу на певний період навчання. Система уроків при цьому визначається не чергуванням різних типів уроків, а правильним урахуванням та застосуванням послідовних етапів навчання,

При плануванні систем уроків обов’язково враховується реалізація дидактичних принципів навчання (послідовність, доступність, систематичність).

Організація уроків за системами сприяє більш ефективній підготовці вчителя до кожного уроку, дає йому змогу конкретизувати завдання, визначити засоби та методи, що найефективніше сприятимуть формуванню та вдосконаленню рухових навичок.

Навчальна програма передбачає певні теоретичні відомості з питань фізичної культури: про руховий режим школяра, загартування, формування постави, правильне дихання під час виконання фізичних вправ, вплив фізичних вправ на розвиток рухових якостей та ін.

Вчитель повинен знати, в якій формі він подаватиме учням ті чи інші теоретичні відомості, й обов’язково планувати їх у календарному плані та в плані-конспекті уроку з фізичної культури. Значне місце в програмах з фізичної культури в початкових класах посідають рухливі ігри, які слід проводити на кожному уроці фізичної культури. Крім поширених та загальновідомих ігор рекомендується широко застосовувати народні ігри. Ігрова діяльність, яка відбувається майже завжди в умовах, що швидко змінюються, сприяє розвиткові в учнів уміння доцільно використовувати раніше вивчені рухи відповідно до завдань та правил гри.

Під час уроків учні одержують завдання для самостійного виконання фізичних вправ, їх зміст спрямований на розвиток рухових якостей та удосконалення навичок виконання певних рухів, вивчених на уроках.

У календарних планах передбачаються також завдання, які вчитель пропонуватиме виконати. Це стосується удосконалення виконання окремих видів вправ з основної гімнастики, легкої атлетики, лижної підготовки, елементів спортивних ігор. Як правило, ці завдання вчитель дає водночас усім учням, але при цьому враховує можливість їх виконання в домашніх умовах.

Процес планування навчальної роботи завершується складання плану-конспекту уроку відповідно до програми з фізичної культури

У плані-конспекті ставляться конкретні навчально-виховні завдання на даний урок з урахуванням наслідків попереднього заняття та визначається послідовність їх розв’язання. В ньому записуються теоретичні відомості, комплекси загальнорозвиваючих вправ із зазначенням порядку їх проведення та кількість повторень і підвідних вправ із вказівкою на те, який елемент техніки вправи, що вивчаються, вони допоможуть засвоїти.

Складання плану-конспекту починають з визначення педагогічних завдань, які конкретизують на основі планів на семестр, записів у журналі або плану-конспекту попереднього уроку

Визначивши завдання уроку, необхідно ретельно підібрати ефективні способи їх вирішення. Вони повинні бути доступними й такими, що реально виконуються.

Для цього потрібно підібрати ефективні прийоми навчання, методи організації діяльності учнів, а також визначити оптимальне дозування кожної вправи.