Навчально-методичне забезпечення дисципліни (стр. 23 )

Техніка удару носком відрізняється від техніки удару серединою підйому положенням стопи ноги, що б’є, носок якої трохи піднятий догори.

Удар п’ятою відрізняє відносна складність, незначна сила й низька точність, але він несподіваний для супротивників. Застосовують удар п’ятою для схованої передачі партнеру на близьку відстань. Для виконання удару опорна нога ставиться збоку від м’яча, що б’є, проноситься над м’ячем уперед, і за рахунок різкого руху її назад наноситься удар п’ятою. Стопа рухається паралельно землі, тулуб злегка нахиляється вперед, руки сприяють збереженню рівноваги. При виконанні удару п’ятою гравець на відміну від інших ударів не контролює м’яча очима.

Зупинка (прийом) м’яча є засобом, що дає можливість узяти під контроль м’яч, опанувати ним з метою удосконалення подальших ігрових дій: ведення, передач та ударів по воротах.

У грі виконуються повні й неповні зупинки м’яча з переводом його в положення, зручне для продовження гри. Зупинку м’яча здійснюють за рахунок рухів, що амортизують, ногами, грудьми, животом, шиєю й накриванням м’яча стопою, гомілкою, животом. Зупиняють м’яч, що котиться й летить на різній висоті та з різною швидкістю. Про класність гравця судять по вмінню обробляти найважчі м’ячі легко, швидко й невимушено в складній ігровій обстановці, переборюючи опір суперника.

Зупинки м’яча ногою мають загальні основи техніки для всіх прийомів і способів:

а) постановка опорної ноги;

б) зустріч м’яча;

в) зупинка м’яча;

г) прийняття вихідного положення, зручного для продовження гри.

У грі м’яч зупиняють ногою: підошвою, внутрішньою й зовнішньою стороною стопи, серединою, внутрішньою й зовнішньою частиною підйому, стегном, гомілкою.

Зупинка м’яча, що котиться, підошвою. Опорна нога ставиться носком у бік м’яча, що котиться. Приймаюча нога, зігнута в колінному суглобі, виноситься вперед назустріч м’ячу. Носок піднятий, стопи з гомілкою утворюють кут приблизно 90°. П’ята знаходиться над землею на відстані 5-10 см. При торканні м’яча приймаюча нога, гасячи швидкість польоту, виконує незначний рух, що уступає, назад і притискає м’яч до землі.

Зупинка м’яча, що опускається, підошвою. Опорна нога, злегка зігнута, ставиться поруч з передбачуваним відскоком м’яча. Нога, що зупиняє, зігнута в коліні й розслаблена, піднімається над місцем відскоку м’яча. Носок піднятий. У момент торкання м’ячем землі приймаюча нога виконує невеликий рух, що уступає, угору за рахунок згинання в тазостегновому суглобі й притискає м’яч до землі. Тулуб нахиляється вперед.

Зупинка м’яча внутрішнім боком стопи. Цим способом зупиняють м’ячі, що котяться і летять. Надійність способу забезпечується великою площею зіткнення з м’ячем. При зупинці м’яча, що котиться, вага тіла знаходиться на опорній нозі. Нога, що зупиняє, виноситься трохи вперед і при зустрічі з м’ячем відводиться назад до рівня опорної. Стопа під кутом розвернута назовні на 90°. Зупинка м’яча відбувається за рахунок більш повільного відведення назад приймаючої ноги, ніж швидкість руху м’яча. У результаті цього швидкість руху м’яча гаситься, й він зупиняється.

Ведення м’яча (дриблінг). За допомогою ведення м’яча гравець, який постійно його контролює, може обіграти суперника, вийти на вільне місце, на тактичний простір, із метою нанесення удару по воротах або передачі м’яча партнерам. У футболі застосовують в основному ведення м’яча ногою, рідко головою, коли м’яч, що летить у повітрі, потрібно собі підіграти.

Ведення м’яча ногою виконують під час бігу шляхом легких, швидких ударів-поштовхів ступнею по м’ячу. Удари наносяться в нижню частину м’яча, додаючи йому зворотне обертання, з такою силою, щоб м’яч відскакував на бажану відстань від гравця. Ведення здійснюється носком, внутрішнім боком стопи.

Обводні рухи (фінти) – це ігрові прийоми й дії футболіста, за допомогою яких: маскуються наміри гравця, суперник вводиться в оману, змушують суперника закритися або залишити зручну позицію, суперник непевно виконує техніко-тактичні дії або прийоми, що створює передумови для перехвата в нього ігрової ініціативи.

Ручний м’яч (гандбол).

Із спортивною грою гандбол учні знайомляться в четвертому класі. На вивчення даної теми відводиться 6 годин на рік.

Основне завдання гри в ручний м’яч – закидати м’яч у ворота суперника й захистити свої.

Гра дуже різноманітна і заснована на природній координації рухів: бігу, стрибках, метаннях. Дії, спрямовані на обігравання супротивника та складаються з пересувань нападаючих, передач, ловіння, ведення й кидків по воротах. Захисні дії включають уміння пересуватися, протидіяти нападаючому, що володіє м’ячем, і гру воротаря.

Пересування починається вивчатися з основної стійки гравця, різновидів ходьби, бігу, зупинок, поворотів і їх сполучень. Спочатку вивчаються окремі ігрові прийоми, потім їх сполучення. При розучуванні й удосконаленні створюються сприятливі умови, що відповідають підготовленості учнів і активізують процес навчання. При вивченні стійки, ходьби та бігу, а також інших прийомів переміщень звертається увага на готовність виконання дій без додаткової підготовки. Наприклад, після зупинки гравець готовий стрибнути вгору, зробити ривок у будь-якому напрямку, почавши рух убік із тієї ноги, що розташовується з боку ривка.

Підготовчі вправи

1.  Присідання, вистрибування, біг у різних напрямках із положення стійки.

2.  Чергування звичайної ходьби з ходьбою в полусиді та сиді.

3.  Чергування звичайного бігу.

4.  Чергування переміщень приставними й схресними кроками в різні сторони.

5.  Естафета з торканням рукою ліній, тобто естафета пригибним бігом.

6.  Біг зі зміною швидкості за зоровими й звуковими сигналами, за ривками партнера, зберігаючи постійну дистанцію.

7.  Зміна напрямку бігу по дугах і зиґзаґах.

8.  Естафети зі зміною напрямку бігу змійкою, рухливі ігри “Невід”, “Салочки” та їхні варіанти.

Зупинки та повороти вивчаються на місці, потім у сполученні з переміщеннями й у чергуванні з ривками. Зупинки можуть виконуватися в два кроки або стрибком. Для збереження рівноваги при зупинках і поворотах вага тіла переноситься на стоячу позаду ногу.

Підготовчі вправи

1. У положенні зупинки присідання на позаду стоячій нозі з торканням рукою підлоги біля неї.

2. Виконання зупинок після руху кроком на орієнтирах, після бігу з різною швидкістю за звуковими й зоровими сигналами.

3.  Повороти на місці вперед та назад, повороти в русі.

4.  Сполучення зупинок з поворотами вперед та назад.

5.  Сполучення зупинок після ловіння м’яча з поворотами й передачами в різних напрямках.

Стрибки вивчаються на місці, на двох і на одній нозі, потім із просуванням уперед, у боки, через предмети, з вистрибуванням угору з місця й з розбігу.

Підготовчі вправи

1.  Стрибки на місці на одній і двох ногах, вистрибування з повного присіду, підскакування з підтягуванням ніг під час стрибка.

2.  Стрибки через лінії, м’ячі, лави. Багатоскоки з просуванням уперед і в різних напрямках на одній і двох ногах.

3.  Стрибки з діставанням предметів із місця та з розбігу на одній і двох ногах.

4.  Стрибки з діставанням предмета з низького присіду.

5.  Естафети й ігри зі стрибками та бігом. Рухливі ігри “Бігуни і скакуни”, “Бій півнів”.

Техніка володіння м’ячем вивчається цілісним чи роздільним методом, вивчаються окремі прийоми: ловіння м’яча, передача його різними способами, ведення й кидки.

Передачі вивчаються кистьові, потім зігнутою й прямою рукою. Починається вивчення передач на місці, потім з переміщенням після передач, у сполученні із зупинками, поворотами та ривками. Удосконалювання проводиться в умовах опору суперника, у навчальних та ігрових вправах, рухливих іграх та естафетах.

Підготовчі вправи

1.  Лівою рукою підкинути м’яч над собою й піймати його, витягнувши вгору руки, долонями, зберігаючи форму м’яча. Початок ловіння виконується пальцями, потім м’яч контролюється долонями.

2.  Передача м’яча кистю правої та лівої руки вбік і перед собою, під руку.

3. Передача зігнутою рукою після відведення м’яча вниз і назад, те саме прямою рукою зі збільшенням дистанції.

4.  Передача різними способами зі зміною місць після передачі, у різних побудовах.

5.  Передача після виходів у сполученні із зупинками й поворотами.

6.  Передача в групах по 4-6 осіб одним чи декількома м’ячами з довільним переміщенням по майданчику в грі “М’яч лівому”. М’яч передається визначеному партнеру, що при побудові стоїть ліворуч. Спосіб передачі обирається в залежності від дистанції.

7.  Передача в русі, в парах і трійках. Передача зі зміною місць у русі з виходом перед гравцем або через спину після одержання передачі.

8.  Удосконалювання передач в іграх “Боротьба за м’яч”. У грі “Боротьба за м’яч” команди в рівних складах по 2 і більше гравців в одній команді намагаються зробити передачі або перехопити м’яч. Перемагає команда, яка виконала визначену кількість передач раніше суперника.

Ведення вивчається на місці зі зміною висоти та напрямку відскоку, потім у русі з перекладами м’яча з однієї руки на інші; перед собою й позаду.

Підготовчі вправи

1.  Ведення на місці зі зміною висоти відскоку м’яча правою й лівою рукою.

2.  Ведення зі зміною напрямку відскоку м’яча перед собою, збоку, обводячи м’яч навколо себе в різні боки правою й лівою рукою.

3.  Ведення в русі зі зміною висоти відскоку й переводами м’яча з різною швидкістю.

4.  Ведення зі зміною швидкості в різних напрямках, з обіграванням суперника під час ведення перекладом і ривком.

Кидки вивчаються з опорного положення, потім у стрибку, з падіннями, відхиленнями й поворотами. При вивченні кидків з опорного положення освоюється структура метального руху з послідовним обгоном частинами тіла м’яча. При розучуванні приділяється увага повороту тулуба і його згинанню, що створює можливість для сильного кидка.

Захисні дії розучуються після освоєння прийомів нападів. Нападаючий виконує дії уповільнено, даючи можливість захисникам випробувати дії, що розучуються. Потім швидкість виконання прийомів й активність захисних дій зростають.