До ЗРВ без предметів належать різноманітні поєднання суглобних рухів руками, ногами, тулубом і головою. Форма цих рухів визначається особливостями функції відповідних суглобів.

При описі положення рук важливо вказувати їхнє положення стосовно тулуба незалежно від положення тіла. Якщо руки не прямі, користуються терміном руки злегка зігнуті, тобто дещо зігнуті в ліктьових суглобах; терміном напівзігнуті,— коли згинання виражене чітко.

Основні положення з прямими руками:

·  руки вниз — положення, аналогічне до основної стійки, тільки кисті випростані й є прямим продовженням передпліччя;

·  руки в сторони — прямі руки підняті на висоту плечей, долоні опущені вниз;

·  руки вгору — руки підняті вгору, відведені назад до відказу, паралельні одна до одної, долоні обернуті досередини;

·  руки вперед — прямі руки підняті на висоту плечей паралельно одна до одної, кисті є продовженням передпліч, пальці зімкнуті, долоні обернені одна до одної;

·  руки назад — прямі руки відведені назад до відказу.

Положення з зігнутими руками

·  руки на поясі — кисті рук опираються на верхівку клубової кістки, лікті й плечі відведені назад;

·  руки перед грудьми — руки зігнуті в ліктьових суглобах, лікті на висоті плечей, кисті є продовженням передпліч, долоні внизу;

·  руки за голову — руки зігнуті в ліктьових суглобах, пальці торкаються потилиці, лікті підняті;

·  руки перед собою – зігнуті руки перебувають перед грудьми, передпліччя на висоті плечей, одне над одним;

НЕ нашли? Не то? Что вы ищете?

·  руки за спину – руки, зігнуті в ліктьових суглобах, торкаються передпліччями спини, кисті обхоплюють передпліччя якнайближче до ліктів;

·  зігнуті руки вперед – кисті до плечей, лікті на рівні плечей і обернуті вперед;

·  зігнуті руки в сторони – руки зігнуті в ліктьових суглобах, кисті до плечей.

Положення для ніг.

1. Основна стійка.

 
2. Стійка ноги нарізно (на ширині ступні, на ширині плечей, ширше плечей).

3. Стійка ноги нарізно, права чи ліва перед.

4. Стійка ноги навхрест (права перед лівою чи навпаки).

5. Одна ступня є продовженням іншої.

При виставлянні ноги на носок визначають ногу, якою роблять рух, напрямок руху. Для позначення згинання ніг у колінному суглобі застосовують термін „зігнути” і вказують ногу.

Найчастіше ЗРВ виконують зі стійок.

1.О. С. – положення відповідає стройовій стійці, але положення рук у ній може бути різним.

2. Вузька стійка ноги нарізно – стійка, в якій ноги розставлені нарізно вдвічі менше, ніж у стійці ноги нарізно.

3. Стійка ноги нарізно – ступні розташовані так само як і в О. С., але ноги розставлені на ширині плечей;

4. Широка стійка ноги нарізно – стійка, в якій ноги широко розставлені в сторони.

5. Перехресна стійка – одна нога стоїть перед другою навхрест і торкається коліна опорної ноги, ступні паралельні, на відстані 10-15 см.

Навчання рухам прямими руками варто починати з рухів однієї руки поперемінно з іншою. При цьому звертається увага на те, щоб рухи були ізольованими, щоб разом з рухами однієї руки не було рухів інших частин тіла. Необхідно домагатися правильного виконання рухів. Наприклад, якщо треба прийняти положення „права рука вперед”, то рука повинна бути на висоті плеча, долонею всередину, пальці прямі і т. д.

На початку навчання руху рук виконуються одноіменні: – права вперед і ліва вперед, права убік і ліва убік. Потім застосовуються більш складні різноіменні рухи: – права вперед, ліва убік; права за голову, ліва вперед і т. д.

Вправи в згинанні й розгинанні рук найкраще виконувати з основних вихідних положень. Наприклад, згинання рук „перед грудьми” можна робити з положень „руки внизу”, „руки вгорі”, „руки в сторони” чи „руки вперед”, але краще навчати цьому з положення „руки в сторони”.

 
Кругові рухи руками можна виконувати в лицьовій і бічній площинах, кожною рукою окремо і двома одночасно. При виконанні кругових рухів двох рук у лицьовій площині варто вказувати на чергування в положенні рук „права перед лівою”, „ліва перед правою”.

Піднімання й опускання плечей спочатку виконується при вільному положенні рук, потім із різних вихідних положень (на пояс, до плечей, за спину). Крім піднімання й опускання, варто проводити зведення й розведення плечей, кругові рухи плечима.

Вправи для кисті й пальців рук можна виконувати з різних вихідних положень та одночасно з рухами рук. Наприклад, в. п. – основна стійка, пальці розведені, 1 – руки вперед, пальці зжаті в кулак, 2 – руки в сторони, кисті стиснуті в кулак, опустити (зігнути), 3 – руки вниз, пальці розвести.

Навчання рухам тулуба. Спочатку вивчають найпростіші нахили і повороти з мінімальною амплітудою руху, звертаючи головну увагу на правильне виконання. В міру засвоєння учнями форми руху збільшується й амплітуда. Поєднання нахилів із поворотами й круговими рухами тулуба вивчається після міцного засвоєння учнями елементарних нахилів і поворотів. При навчанні дітей нахилам і поворотам необхідно приділяти особлива увага правильному й своєчасному диханню.

Нахили і повороти голови сприяють розвитку м’язів шиї й потиличних м’язів, що відіграють важливу роль у правильному положенні голови. Рухи голови повинні виконуватися з можливо більшою амплітудою й незначне число раз (п’ять-шість разів у кожну сторону). Спочатку рухи голови краще робити в положенні сидячи, потім стоячи. Згодом можна ці рухи поєднувати з рухами рук і тулуба.

Присідання відносяться до вправ, що дають значне навантаження. При виконанні присідань треба стежити за правильним положенням ніг і тулуба. Спочатку вивчаються напівприсідання, потім присідання з опорою. Далі виконуються вправи з найпростішими вихідними положеннями рук, а пізніше з більш складними вихідними положеннями й з рухами рук.

Основне положення в присіданні: носки нарізно, п’яти разом, коліна розведені, тулуб і голова прямі. Необхідно вчити дітей присіданням і напівприсіданням як на носках, так і на всій ступні, як при положенні носків і п’яток разом, так і при положенні ніг нарізно. З молодшими школярами не слід виконувати занадто різких і глибоких присідань, особливо на всій ступні.

Рух прямими ногами, а також згинання й розгинання ніг найкраще вивчати з положення сидячи чи лежачи на гімнастичній лаві чи на підлозі. Для виконання цих вправ у положенні стоячи спочатку проводиться відставлення ніг на всю ступню, на носок, у різні сторони, потім проводиться піднімання прямих і зігнутих ніг, а потім згинання й випрямлення ніг із поступово ускладненими вихідними положеннями й рухами рук.

Послідовним продовженням елементарних рухів і їх поєднань будуть вправи типу завдань: сісти, лягти на підлогу, встати довільним способом, встати, не торкаючись підлоги руками, та ін. Такі вправи проводяться в залежності від підготовленості учнів і санітарно-гігієнічного стану місця занять.

Упор присівши. Упором називається положення при якому плечі знаходяться вище точок опори. Упор присівши виконується як самостійна вправа, а також використовується для переходу в стійку на колінах і в упор лежачи.

З упора присівши виконуються: упор присівши на правій (лівій) нозі, інша нога назад, убік; упор стоячи на колінах; упор лежачи; імітаційна вправа „Як стрибає жабка?” (одночасним переставленням рук уперед з наступним одночасним відштовхуванням ногами). Вправи в упорі присівши спочатку проводяться біля гімнастичної лави, потім на підлозі.

Опускання на коліно найкраще виконувати з основної стійки.

З кроку назад: 1) відставити праву – (ліву) ногу на великий крок назад на носок, руки в сторони (це найбільш стійке положення); 2) опуститися на праве (ліве) коліно.

З кроку вперед: 1) зробити великий крок із правої (лівої) ноги вперед, руки на пояс, ліва (права) нога позаду на носку; 2) опуститися на ліве (праве) коліно.

Положення стоячи на коліні буде правильним, якщо гомілка однієї ноги й стегно іншої будуть перпендикулярні до підлоги.

Упор стоячи на колінах виконується з упора присівши чи з положення стоячи на одному коліні. З упора стоячи на колінах можна перейти в стійку на колінах із різним положенням рук. Упор стоячи на колінах використовується як вихідне положення для багатьох вправ.

Упори виконуються спочатку біля високої опори, найкраще біля гімнастичної стінки (на висоті грудей), згодом висота опори поступово знижуються.

 
Перехід в упор стоячи чи упор лежачи відбувається почерговим відставленням ніг назад.

Випади. Виконуються виставлянням ноги в будь-якому напрямку з одночасним її згинанням.

Випад правою (лівою) – виставлянням ноги вперед з одночасним її згинанням так, щоб коліно перебувало на рівні носка, а ступня іншої ноги трохи поверталася носком назовні.

Випад з нахилом – поєднання випаду з одночасним нахилом тулуба вперед, руки вільно схрещуються перед коліном виставленої ноги.

Крім того, як вихідні положення використовуються напівприсіди й присіди з положенням колін разом чи нарізно, на носках чи на всій ступні; упор присівши; стійка на одному чи двох колінах; положення сидячи (лежачи) на гімнастичній лаві.

Присід – це положення учня, при якому ноги зігнуті (опора на носки), руки в будь-якому положенні.

Напівприсід – присідання, що виконується на половину амплітуди.

 
При навчанні фізичним вправам різні вихідні положення використовуються для більш ефективного впливу на організм учнів і для вироблення умінь і навичок у виконанні вправ.

Випади вперед і в сторони. Випадом називається виставляння ноги в різних напрямках з одночасним згинанням її. При навчанні випаду вперед треба зробити великий крок із правої ноги вперед, випрямити ступню лівої ноги назовні і зігнути праву ногу в коліні (до прямого кута гомілки з підлогою). При цьому звертається увага на правильне положення тулуба й голови. Потім вправу виконують з лівої ноги. Після ознайомлення з цією вправою учням пропанують самостійно зробити кілька випадів з правої та лівої ноги. Далі випади виконують по команді вчителя. В такій самій послідовності вивчають і випади в сторони.

Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28