Навчально-методичне забезпечення дисципліни (стр. 8 )

Поточний метод. Вправу виконують всі учні послідовно один за одним. Завдання зазвичай однакове. Застосовується метод, коли: 1) вправа виконується нетривалий час; 2) потребується ретельна страховка.

Щільність заняття суттєво менша, ніж з використанням попередніх методів.

Груповий метод. Його застосовують в тих випадках, коли роботу проводять на двох-трьох приладах у декількох місцях майданчика. Роботою кожного відділення керує старший, котрий зазвичай, здійснює страховку й надає допомогу. Вчитель знаходиться в тому місці, де виконують найбільш складну або маловідому вправу. Проте після певного часу він переходить до інших відділень, де продовжує здійснювати відповідний контроль. За сигналом відділення міняються місцями.

Груповий метод підвищує самостійність учнів, сприяє розвитку взаємодопомоги. Він застосовується також у програмованому навчанні.

Індивідуальний метод. Характерна його ознака та, що кожен учень виконує своє, індивідуальне завдання. І великою перевагою цього методу, порівняно з фронтальним і груповим, є можливість дозувати навантаження точно у відповідності з індивідуальними можливостями учнів. Але, на жаль, реалізувати означену перевагу стосовно до класу в цілому дуже важко. Отже, він застосовується на шкільних уроках у вигляді окремих вкраплень на фоні інших методів організації діяльності учнів, як правило, стосовно тих дітей, які різко відрізняються від своїх ровесників рівнем здоров’я, фізичного розвитку й фізичної підготовленості. А ось під час секційних занять він може застосовуватись у повному обсязі.

Колового тренування. Даний метод полягає в тому, що учнів поділяють на групи за фізичною підготовленістю. Кількість груп залежить від кількості місць занять (станцій). На кожній станції учні виконують певну вправу або кілька вправ. Потім за сигналом учителя кожна група учнів переходить на інше місце занять. Коловий спосіб застосовують, головним чином, з метою диференційованого дозування фізичного навантаження, розвитку самостійності учнів, а також підвищення щільності уроку й розвитку рухових якостей учнів. Елементи колового тренування можна застосовувати з 1 класу у вигляді додаткових занять, які учні можуть виконувати в інтервалах між основними вправами.

Ігровий спосіб застосовують для проведення рухливих ігор та різних естафет. Його можна застосовувати в усіх частинах уроку, але в основному – в основній частині, де проводять рухливі ігри.

Методи навчання можна об’єднати в наступні три групи:

·  словесні (пояснення, розповідь, бесіда, розпорядження, команда, вказівка);

·  наочні (показ, використання наочних приладів);

·  практичні (вправи, змагання). Уся різноманітність методів і методичних прийомів знаходиться в тісному взаємозв’язку. Застосовуючи їх у різних поєднаннях, учитель забезпечує повноцінний процес фізичного виховання.

Словесні методи

Пояснення - виклад техніки виконання рухової дії, її закономірностей і правил виконання. Воно звичайно поєднується із спостереженням учнів за демонструванням руху або з самостійним його виконанням. Пояснення повинно бути стислим, зрозумілим і правильним. Наприклад: „Руки до плечей потрібно тримати так, щоб лопатки були зведені, а лікті притиснені до тулуба”. Пояснення можна давати одночасно з демонструванням руху вчителем або під час виконання його всіма учнями класу.

Розповідь застосовується при ознайомленні дітей з новими видами вправ (приклади зі спортивного життя); при вивченні нової гри, що має сюжет і конкретні образи; при проведенні ряду вправ, поєднуваних єдиною сюжетною канвою.

Цінність розповіді як методу полягає в тому, що новий матеріал повідомляється в цікавій формі. Це сприяє кращому засвоєнню досліджуваного матеріалу й ефективному виконанню вправ.

Тематичні розповіді сприяють повідомленню цікавої та корисної інформації. Вимоги до розповіді: стислість й образність викладу, виразність, емоційність. Розповідь, як правило, завжди, поєднується з поясненням.

Бесіда проводиться у питальній формі. Вчитель шляхом навідних запитань з’ясовує ступінь засвоєння матеріалу (як виконувати вправу, правила гри), а також спонукує учнів до висловлення своїх думок.

Бесіда є зручною формою спілкування вчителя та учнів. Цей метод використовується для того, щоб установити зв’язок пройденого з досліджуваним, з’ясувати, наскільки правильно діти зрозуміли викладений матеріал, активізувати увагу школярів. Бесіда завжди повинна бути цілеспрямованою, короткою, цікавою. Вона може застосовуватися у всіх початкових класах школи.

До спеціальних словесних методів, які застосовуються тільки у фізичному вихованні, належить команда, розпорядження й підрахунок. Їх застосовують для безпосереднього керування практичними діями учнів.

Команда – форма словесного впливу на дітей, спрямованого на те, щоб спонукати їх негайно виконати або припинити виконання дії. Команди повинні бути короткими і точними, наприклад, „Бігом – РУШ!”

Розпорядження – коротка вказівка вчителя для виправлення помилок у діях класу в цілому або окремих учнів. Наприклад, під час виконання загальнорозвиваючих вправ учитель говорить: „Випрямити руки, вище голову!”.

Підрахунок – фіксація вчителем певного темпу виконання дії. Іноді підрахунок виконується сплеском у долоні. Особливість підрахунку полягає в тому, що його можна сполучати з розпорядженням і закінчувати командою Наприклад, „Раз, два, три – СТІЙ!”.

Вказівки застосовуються у всіх початкових класах при виконанні вправ. Вказівки можуть відноситися до всіх учнів, до одного учня чи до групи учнів. Своєчасні, доречні вказівки допоможуть кращому виконанню вправ. Вказівки повинні бути короткими, точними, вимогливими.

Наочні методи

Показ вправи. Серед методів навчання самим доступним є показ. У наочних методах показ вправи займає ведуче місце. Щоб показ був більш ефективним, необхідно добре організувати дітей і створити умови для спостереження. Демонстрація вправ повинна проводитися з такого місця, що було добре видно всім. Якщо дозволяють умови, то вчителю краще зайняти місце на підвищенні.

Показ досягає мети, якщо додержувати таких правил: точності й безпомилкового виконання, хорошої видимості демонстрованої дії для всіх учнів, зосередження їхньої уваги на загальній схемі руху або якійсь його частині.

Як правило, вправу демонструє вчитель. Однак до показу вправ можна залучати й учнів, що засвоїли вправи і можуть бути прикладом для інших. Такий прийом позитивно впливає на дітей. Вони бачать, що вправу робить їх товариш і вони зуміють її виконати. Дуже важливо перед показом залучити учнів до активного спостереження, вказавши їм, на що варто звернути увагу.

Показ завжди поєднується з поясненнями. Поєднання показу з поясненням буває в різних варіантах:

·  спочатку вправа демонструється, потім даються пояснення до неї;

·  спочатку вправа пояснюються, потім демонструється;

·  демонстрація супроводжується поясненням.

У роботі з учнями молодших класів найчастіше застосовується спочатку показ, а потім пояснення. Для створення правильного уявлення про рухи часто використовуються наочні приладдя.

Це можуть бути картини, таблиці, малюнки, фото-кінознімки, посібники. Їх можна розглядати на уроці під керівництвом учителя чи самостійно, у позаурочний час, якщо вони будуть вивішені в класі чи в залі. Посібники повинні бути кольоровими, простими, цікавими.

Велику увагу в роботі варто приділяти предметним орієнтирам, що створюють різні умови для виконання вправ. Суть цього методичного прийому полягає в тому, що дії учнів спрямовуються, контролюються, зумовлюються різними покажчиками або обмежувачами руху. Предметними орієнтирами можуть бути: м’ячі, лінії, мотузки та ін. Застосування предметних орієнтирів робить урок цікавим, емоційним і сприяє успішному опануванню учнями техніки руху.

Практичні методи

Вправи. Основним завданням навчання є формування міцних навичок. Щоб вирішити це завдання, необхідно багаторазове повторення рухів. Планомірні рухи сприяють досягненню більш високих показників фізичної підготовленості, мають неоціненне оздоровче та освітнє значення. На першому етапі навчання метод вправи краще застосовувати у відносно постійних умовах.

Багаторазове повторення допомагає швидше опанувати технікою руху й поліпшує якість виконання. При розучуванні рухів застосовуються два методи: цілісне та розучування частинами.

Цілісне розучування. Вивчення дії в цілому застосовують при порівняно легких щодо координації рухових дій або таких, окремі фази яких не можна вичленити (наприклад, стрибки).

Розучування частинами. Цей метод полягає в тому, що учень освоює рухову дію по елементах, а потім поєднує їх. Цим методом розучують переважно складні дії (плавання, пересування на лижах). Розучування частинами приводить до того, що ізольовані елементи рухових дій стають трохи іншими, ніж у цілісній дії, внаслідок чого при поєднанні елементів доводиться витрачати час на їх зв’язування між собою.

Змагання як метод удосконалення застосовується після того, як в учнів виробилася деяка навичка. Практично він полягає в тому, що під час проходження навчального матеріалу виявляються кращі команди чи групи окремих учнів. Метод змагань підвищує рівень розвитку дітей і сприяє кращому виконанню вправ, підвищенню результатів. Він дозволяє також за короткий проміжок часу значно збільшити фізіологічне навантаження на організм. Крім того, командні ігри сприяють вихованню в дітей почуття колективізму. Однак потрібно враховувати, що метод змагань створює відомі передумови для прояву зазнайства, егоїзму з боку окремих учнів (переможців).

Тема 5. Зміст освітньої галузі „Здоров’я і фізична культура”. Навчальна програма – основний документ із фізичного виховання.

Освітня галузь „Здоров’я і фізична культура” забезпечує свідоме ставлення до свого здоров’я як найвищої соціальної цінності, сприяє фізичному розвитку дитини, забезпечує формування фізичної культури особистості шляхом засвоєння основ рухової діяльності, формує основи здорового способу життя.