Навчально-методичне забезпечення дисципліни (стр. 21 )

Заняття з лижної підготовки найкраще проводити на останні уроках. До кожного заняття, як правило, входять усі основні елементи програми: стройові дії, способи пересування, основи гірко лижної техніки та ігри.

Методика навчання плавання учнів початкових класів

За наявності відповідних умов учнів початкових класів навчають плавання. Для вивчення програмового матеріалу з плавання використовують басейн або відкриті водойми, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам щодо якості води та ділянки берега, де проходитимуть заняття. Берег річки має бути рівним і добре проглядатись, дно водойми – з твердим ґрунтом, без ям, підводних каменів, рівне й пологе. Вода річки на місці купання має бути проточною, незабрудненою. Вибрану для занять ділянку водойми обгороджують або позначають поплавками чи іншими позначками, які добре видно.

Температура води під час проведення занять з плавання має бути не менш ніж + 20°-22°С при температурі повітря +23°...+24° С. Не можна дозволяти дітям плавати натщесерце або відразу після їди. Найменші ознаки переохолодження – блідість обличчя, посиніння губ є синтомом про те, що учневі потрібно негайно вийти з води.

Урок плавання складається з занять на суші та в воді. На суші учні виконують комплекс загальнопідготовчих вправ, спрямованих на всебічний розвиток усіх великих груп м’язів, потім вивчаються вправи, які виконуватимуться у воді. На суші вивчаються і всі ігри, окремі розваги, а також дії з освоєння з водою: групування сидячи (для занурення і „поплавця”), роботу ніг у положенні сидячи і в упорі лежачи, вихідні положення при ковзанні.

З перших занять учнів привчають правильно видихати повітря у воду й занурюватися з головою. Виконуючи цю вправу, діти спочатку затримують дихання після вдиху, а потім поступово видихають повітря у воду. Далі, щоб краще орієнтуватися у воді, учнів привчають розплющувати під водою очі. Цю вправу можна виконувати вдвох, беручись за руки.

Для того щоб учні відчули підтримуючу силу води й засвоїли горизонтальне положення тіла, засвоюють вправу з ковзання на грудях. Виконуючи цю вправу, дитина входить у воду (глибина по груди), стає обличчям до берега, піднімає руки вгору, робить глибокий вдих і дещо присівши, енергійно відштовхується від дна й лягає на воду. Її тіло, руки та ноги випростані, кисті складені разом долонями вниз, голова опущена у воду. Цю вправу діти повторюють на кожному уроці, намагаючись ковзати все далі й далі. Вміння ковзати по поверхні води – перший крок до оволодіння плаванням.

Навчити триматися на воді допомагають й деякі інші вправи. Найпоширеніші з них – „Поплавець” і „Медуза”. Щоб виконати вправу „Поплавець”, учень входить у воду по груди, робить глибокий вдих і, затримуючи дихання, занурюється з головою. Під водою охоплює руками гомілки, нахиляє голову ближче до колін (положення групування). У цьому положенні плаває якийсь час (рахує до 10 і не випускає повітря з легень), не змінюючи положення тіла, рук, ніг і голови, потім стає ногами на дно.

Вправу „Медуза” виконують також із затримкою після глибокого вдиху, але при цьому лягають на поверхню води, розставивши руки й ноги. Тіло дитини спочатку занурюється в воду, а потім обов’язково спливає на поверхню. Дитина лежить у воді, не рухаючись. Полічивши до 10, стає ногами на дно.

Одночасно розучують рухи ногами у воді, що допомагають підтримувати тіло в горизонтальному положенні й сприяють пересуванню вперед. Спочатку ці рухи вивчають сидячи на березі, а потім – у воді, на мілкому місці. Дитина лягає на воду, спираючись на випростані руки або передпліччя, й випрямляється так, щоб на поверхні було видно носки або п’ятки. У цьому положенні учні повільно й ритмічно рухаються майже випростаними ногами. Ноги працюють в основному внаслідок рухів стегон. Носки ніг витягнуті, амплітуда руху – 30-40 см.

Роботу ніг потрібно вдосконалювати на кожному уроці, ковзаючи на грудях, а також тримаючись руками за плавальну дошку, гумовий круг або м’яч. Плавання з предметами, що допомагають триматися на воді, діти повинні дихати рівномірно, швидко вдихати повітря й повільно його видихати крізь стулені губи.

Коли учні засвоюють рухи ногами, їх учать самостійно триматися на поверхні води за допомогою рук і ніг. Гребок виконується прямою рукою, закінчується біля стегна. Гребти потрібно повільно, не поспішаючи. Коли одна рука гребе, інша витягнута вперед. На кожний гребок руками роблять три-чотири навперемінних рухи ногами.

Спочатку учні плавають, затримуючи дихання після вдиху з поступовим видихом у воду. Пропливши так 6-8 м, учень повинен встати, зробити глибокий вдих і пливти далі. Пізніше вчать вдих у момент, коли одна рука витягується вперед, а видих – коли вона закінчує гребок.

У подальшому учнів ознайомлюють із спортивним способом плавання, який називають „кроль”, що у перекладі з англійської мови означає повзання (по воді). Це найшвидший спосіб плавання.

При плаванні способом кроль на грудях тіло плавця лежить горизонтально, без напруження, на поверхні води. Руки по черзі роблять гребкові рухи: проходячи в повітрі, руку, трохи зігнути в лікті, занурюють у воду навпроти однойменного плеча. При цьому спочатку у воду входить кисть, потім передпліччя й плече. Гребок рукою спрямований до однойменного стегна. Після гребка руку виймають з води (спочатку лікоть, потім кисть), згинають у лікті і швидко виносять уперед (кисть переносять біля поверхні води). Після перенесення руку знову занурюють у воду й роблять черговий гребок. У той час, як одна рука виконує гребок, іншу переносять над водою. На один цикл рухів руками припадає шість рухів ногами.

Під час плавання способом кроль на грудях обличчя плавця занурено у воду. Для вдихання голову повертають вліво (вправо), коли ліва (права) рука виконує половину гребка. Закінчують видих під час пронесення лівої (правої) руки над водою. Після цього голову повертають у вихідне положення й починають вдих.

При плаванні способом кроль на спині тіло плавця у воді горизонтальне. Голову вільно опущено у воду (проте не закинуто назад), обличчя повернуте вгору. Рухи ніг дуже близькі до рухів при плаванні кролем на грудях. Плавець виконує безперервні рухи ногами зверху-вниз та знизу-вгору, трохи згинаючи їх в колінах. На поверхні води при правильній роботі ніг показуються тільки кінчики пальців і залишається рівномірний пінний слід.

У вихідному положенні рука витягнута за головою. Спочатку гребка руку відводять в сторону-вниз, гребок виконується до стегна. Після цього руку виймають з води, переносять у повітрі за голову та опускають у воду в початкове положення. В цей час, коли одна рука здійснює гребок, інша знаходиться у повітрі й переноситься у вихідне положення.

Ноги при плаванні кролем на спині працюють частіше, ніж руки на пару гребків лівою та правою руками поприпадає декілька рухів ніг.

Дихання відбувається над водою й погоджується з рухами рук. Вдих виконують на початку гребка однією рукою, наприклад, правою. При підніманні її над водою починається видих, який продовжується до наступного гребка тієї самою рукою. Вдих, як правило, виконується ротом, видих здійснюється через рот або ніс.

Старт. При плаванні кролем на грудях плавець стає на край бортика басейну, охоплює її край пальцями ніг, ступні паралельні; ноги трохи зігнуті, тулуб нахилено вперед, руки опущено вниз-уперед. За сигналом „Руш!” плавець виконує енергійно мах руками вгору, з’єднує кисті, одночасно енергійно відштовхується ногами, витягується й стрілою входить у воду. Трохи проковзнувши під водою, починає плавальні рухи руками та ногами.

Стартові стрибки з бортика можна виконувати, якщо глибина води біля місця старту не менша ніж 1,2 м. Для старту з тумбочки глибина має бути не менше ніж 1,8 м. Категорично заборонено стрибати в воду з берега водойми.

Щоб уроки з плавання проходили цікаво й не були одноманітними, потрібно широко використовувати у воді різні ігри та розваги. Захоплені грою, діти не відчувають страху, впевніше виконують вправи, які їм не вдавались. Усі ігри із зануренням спочатку виконуються із затриманням дихання після вдиху, а потім з видихом у воду крізь губи. З учнями початкових класів можна проводити наступні ігри та розваги : „Поплавці”, „Водолази”, „Передай м’яч” , „Хто швидше”, „Хто далі”, „Рибка у сітці”, „Чорногуз”, „Жаба” та інші.

Тема 5. Методика навчання спортивних ігор на уроках фізичної культури в початкових класах

На уроках фізичної культури в початкових класах учні знайомляться з такими спортивними іграми як: баскетбол, футбол, ручний м’яч (гандбол).

З другого класу учні вивчають тему «Баскетбол» (6 год. на рік). Під час вивчення теми «Баскетбол» доцільно навчити учнів робити кидки від грудей двома руками та від плеча однією рукою.

Кожен спосіб кидка необхідно розучувати паралельно з однойменною передачею. Схожість рухів значно полегшує процес навчання.

На початку вивчення будь-якого способу варто навчити учнів контролювати свої рухи. Так, при кидку від грудей обома руками треба стежити за одночасністю рухів рук і ніг та за правильним виносом м’яча вгору – вперед, а не вперед, як це часто роблять школярі.

При кидках від плеча однією рукою необхідно уточнювати вихідне положення м’яча й кисті. Особливу увагу звертути на винос руки для випуску м’яча: руку виносити не збоку, а по середині лінії обличчя, мовби проводячи тильною стороною кисті по носі знизу вгору.

Вправами, що підводять до кидків, служать однойменні передачі. Для цього треба змінювати точку випуску м’яча, додаючи польоту необхідну крутість. Коли учень навчиться цьому, варто вчитися кидкам у кошик. Варто застосовувати наступні ігрові прийоми з кидком:

-  кидок з місця після ловіння на місці;

-  кидок з місця після повороту;

-  кидок з місця після ловіння із зупинкою;

-  кидок у русі (після ловіння і після ведення).

Перші три кидки виконуються з дистанції 4-5 м. Під час вивчення техніки рухів необхідно повідомляти учням основні відомості про прицілювання, про використання щита, про значення крутості траєкторії й інших факторів. При кидку після ловіння з передачі на місці можливі помилки: опускання м’яча при замаху, розведення ліктів. При кидках з місця після зупинки, як правило, втрачається рівновага. Це заважає переходу у вихідне положення для кидка. Треба навчити тих, що займаються після зупинки швидко приймати положення “стійки”. Найбільш розповсюджена помилка – передчасне виправлення ніг, у той час як перехід від зупинки до стійки треба виконувати на зігнутих ногах.