Навчально-методичне забезпечення дисципліни (стр. 20 )

Відповідно до вимог програми учні молодших класів оволодівають вправами з шикування зі скріпленими лижами та стоячи на них.

Для шикування в одну шеренгу зі скріпленими лижами подається команда „В одну шеренгу – ставай!”. Учні, шикуючись у шеренгу на відстані кроку один від одного, встановлюють лижі біля носка правої ноги, тримаючи їх правою рукою за середину. За командою „Рівняйсь!” притискають їх до правого плеча, голову повертають у бік поданої команди (вправо або вліво). За командою „Струнко!” голову повертають прямо, лижі відводять у вихідне положення.

Ці команди вони також виконують після того, як закріпили лижі на взуття та взяли палиці в руки. За командою „В одну шеренгу – ставай!” учні шикуються у шеренгу, лижі паралельно, палиці, трохи нахилені вперед встановлюють кільцями біля носків взуття. За командою „Рівняйсь!” палиці притискують до плечей, голову повертають праворуч. За командою „Струнко!” верхні кінці палиць висувають вперед, голову повертають прямо.

Під час шикування у колону по одному з лижами в руках учні ставлять скріплені лижі біля правої ноги ковзною поверхнею вперед, права рука тримає лижі, ліва – опущена вниз. При шикуванні в колону по одному на лижах учні стають один за одним на відстані одного кроку від своїх лиж до п’яток лиж учня, що стоїть попереду.

Формування навичок з ходьби на лижах починається з показу стійки лижника (положення тулуба під час ходьби на лижах). У цій стійці лижі тримають паралельно, ноги згинають так, щоб коліно було над стопою або носком черевика; тулуб трохи нахиляють уперед, руки напівзігнуті й опущені вниз. З початківцями цю стійку корисно повторювати на кожному уроці перед початком ходьби на лижах.

Найпростіший спосіб пересування на лижах – ступаючий крок, який застосовують на пухкому снігу під час ходьби на рівній місцевості та при підйомах на схили. Навчання починають без палиць, тому що так учням легше зосередити увагу на положенні ніг, координувати рухи ніг та рук під час ходьби. Передчасне користування палицями привчає дітей „висіти” на них.

При ходьбі ступаючим кроком тулуб дитини трохи нахилений вперед, права нога згинається в колінному суглобі, піднімається та виноситься вперед. Це дає змогу піднімати носкову частину лижі, п’яткою притискувати задній кінець її до снігу, робити крок уперед з легким притискуванням і переносити масу тіла на праву ногу. Так само робиться крок лівою ногою. Руки при цьому рухаються паралельно напряму руху. при пересуванні ступаючим кроком учнів привчають керувати лижами, зберігати рівновагу та узгоджувати рух рук та ніг.

Особливу увагу слід приділити ковзному кроку й діям, які полегшують його вивчення. Ковзний крок виконують без палок. Стоячи на трохи зігнутих ногах, учень виставляє вперед одну, не відриваючи лижі від снігу, потім вагу тіла передає на неї і виконує ковзання, після чого підтягує другу ногу й передає на неї вагу тіла. Сильний поштовх ззаду забезпечує ковзання, коли ногу виносять уперед. Руки рухаються, як при звичайній ходьбі. Тулуб злегка нахиляється вперед. Учень по черзі ковзає та на правій, то на лівій лижі. Підвідними діями будуть такі:

1.  Пересування ковзним кроком під невеликий схил.

2.  Те саме із змахом рук, з палками в руках, тримаючи їх за середину або в положенні руки за спиною.

Поширеною помилкою при виконанні ковзного кроку є ковзання на прямих ногах; недостатнє відштовхування ногою, неповне розгинання її в момент відштовхування; згинання ніг вище норми у колінах, порушення ритму ходу.

Щоб виробити енергійний поштовх, слід пересуватися на лижах під невеликий схил, відштовхуючись під певним кутом до напряму руху. При цьому лижа спирається на внутрішнє ребро і поштовх посилюється.

Після опанування учнями ковзного кроку їх участь ходити на лижах з палицею. На початку навчання вони використовуються, як правило, для підтримування рівноваги, а не для відштовхування. Передусім учням пропонують походити з палицями, тримаючи їх за середину й не спираючись на них. Ця вправа допоможе звикнути до ваги палиць й проносити їх уперед і назад.

Необхідно навчити дітей користуватися лижними палицями, що мають на верхніх кінцях ременні петлі для стійкої опори руки під час відштовхування. Для правильного тримання палиці руку просувають знизу в петлю й притискують верхні кінці петлі долонею до палиці, тобто затискують їх у долоні разом з палицею.

Після цього навчають ходити з палицями ступаючим, а потім ковзним кроком. При цьому звертають увагу на те, щоб учні не виносили палиці далеко вперед, не розставляли їх широко, енергійно, відштовхувались до повного випрямлення рук у ліктьових суглобах.

Опанувавши ковзний крок з палицями, розпочинають вивчення навперемінного двокрокового ходу – найбільш універсального способу ходьби на лижах, що забезпечує високу швидкість в умовах пересіченої місцевості.

Техніка навперемінного двокрокового ходу така: з рухом лівої ноги вперед учень виносить праву руку з палицею, ліва рука й права нога роблять поштовх, маса тіла переноситься на ліву ногу, відбувається ковзання на лівій лижі, п’ятку правої лижі піднімають догори. При уповільненні ковзання права палиця ставиться в сніг під гострим кутом біля носка лівої ноги. Після цього роблять такі самі рухи правою ногою й лівою рукою, потім знову лівою ногою й правою рукою і т. ін. повний цикл передбачає два кроки й два поперемінних поштовхи палицями.

Під час пересування на лижах навперемінним двокроковим ходом, учні допускають такі помилки: ковзання на прямих ногах або надто велике їх згинання; недостатнє відштовхування палицями та широке розставляння їх; занадто великі вертикальні коливання тулуба.

Учні оволодівають також пересуванням на лижах без кроковим ходом за допомогою поштовхів палицями, які виконують одночасно обома руками. Цей хід застосовується в умовах відмінного ковзання на лижні та на схилах.

Техніка виконання цього ходу. Напівзігнуті руки виносять уперед, палиці ставлять у сніг на рівні носків ніг, ноги ледь згинають, а нахилом тулуба вперед масу тіла переносять на носки, поштовх палицями виконують до повного випрямлення рук позаду й ковзають на обох лижах. Поступово випрямляючи тулуб, виносячи руки вперед до рівня плечей, палиці ставлять на сніг під гострим кутом біля вантажних площадок лиж, готуючись до наступного поштовху.

Значне місце навчанні учнів молодших класів лижної підготовки відводять вправам у спусках, сходженнях та гальмуванні на гірці з пологим схилом.

Виходять на гірку такими способами: ступаючим кроком, ялинкою, драбинкою, напів’ялинкою.

Ступаючий крок нагадує аналогічний хід на лижах, але тільки з більшим нахилом тулуба вперед, опорою на палиці та легким пристукуванням лиж об сніг. Цей спосіб застосовують при сходженні на пологий схил 6-8°.

Напів’ялинку застосовують при наскрізному підніманні на гірку. Одну лижу ставлять вище у напрямі руху, а другу з поворотом носка – назовні, під деяким кутом до верхньої і на ребро.

При підйомі ялинкою. Носки лиж широко розводять у сторони. П’ятки лиж при кожному кроці переносять одну через другу. Чим крутіший схил, тим ширше розводять носки, а лижі ставлять на внутрішні ребра. Палиці використовують для опори і ставлять поперемінно позаду лиж.

На крутому схилі застосовують сходження драбинкою. Цей спосіб краще вивчати на рівному майданчику, де учень, пересуваючись на лижах боком, намагається ставити ноги паралельно. Потім цю техніку засвоюють на схилі, звертаючи увагу на те, щоб під час сходження верхня лижа була на зовнішньому, а нижня – на внутрішньому ребрі, п’ятку лижі ставлять на схил трохи вище від носка. Спираючись на палиці й лижу, що знаходиться вище схилу, до неї приставляють другу лижу, а потім палицю. В такій послідовності дитина долає крутосхил.

Одночасно з цим учнів навчають спускатися з невеликих пагорбів та схилів. Стійка при цьому має бути такою: тулуб трохи нахилений уперед, ноги напівзігнуті, руки ледь відведені в сторони й зігнуті в ліктях. Для поліпшення рівноваги одну ногу варто на 1/2 - 3/4 ступні висунути вперед.

При спусканні зі схилів учнів доцільно навчити гальмуванню. Один із найпростіших і водночас надійний спосіб гальмування – падіння. Застосовуючи його, дитина повільно сідає на сніг поряд з лижами. Якщо спускаються по косому схилу – сідають на вищій бік, руки розводять в сторони, палиці тримають кільцями назад.

Гальмування можна здійснювати способами „напівплуг” або „плуг”. Гальмуючи „плугом”, залишають носки лиж майже замкненими, а п’ятки повільно розводять у сторони, лижі ставлять на внутрішні ребра, коліна зводять усередину, масу тіла переносять на п’ятки, руки згинають у ліктях і трохи виносять уперед так, щоб палиці були паралельні схилу.

При гальмуванні „напівплугом” тільки одну лижу ставлять на внутрішнє ребро під кутом до напряму руху, ногу на цій лижі більше згинають у коліні.

У навчанні ходьби на лижах та удосконалення цих навичок значна роль належить іграм. Вони дають змогу в цікавій формі вдосконалювати навички ходьби та спусків на лижах, а також техніку поворотів і гальмувань. Тому слід обов’язково застосовувати під час уроків та в позакласних заняттях з лижного спорту різноманітні ігри та ігрові завдання, що сприяють кращому засвоєнню навчального матеріалу з лижної підготовки. Наприклад, „Ширше крок”, „Швидкий лижник”, „Квачі”, „Хто швидше” та ін.

Урок лижної підготовки проводиться за загальноприйнятою схемою – з трьох частин. Зміст їх трохи відрізняється від уроків гімнастики. Завдання кожної частини уроку розв’язують такими засобами: першу частину відводять на одержання й підготовку інвентарю, на пересування до місця занять й навчання стройових прийомів з лижами; друга частина основна – відводиться на вивчення основного матеріалу програми: способів пересування, піднімання, спускання й поворотів; третю частину відводять на повернення до школи спокійним кроком, на переодягання й прибирання лиж.