Навчально-методичне забезпечення дисципліни (стр. 22 )

При навчанні кидках у русі важливо звернути увагу дітей на ширину кроку в момент лову: він повинний бути широким, а наступний крок коротким. Це дозволить виконувати стрибок вертикально. Потрібно також стежити за виносом руки. При розучуванні бувають помилки: розмахування м’ячем поперек руху при виносі м’яча у вихідне положення; порушення ритму кроків підскакуванням при ловінні.

Ведення м’яча є складовою частиною гри у баскетбол. На перших етапах вивчається ведення зі звичайним відскоком. Необхідно виховувати в учнів почуття ритму, уміння координувати рух бігу з перемінними поштовхами рукою по м’ячу. Рухи варто виконувати невимушено, щоб м’яч не перешкоджав бігу. Вивчати ведення треба відразу в русі. У випадку, якщо з’являються помилки, варто звернути увагу учнів на потрібні деталі. Найбільш розповсюджена помилка – “ляпання” по м’ячу замість активних поштовхів. Воно виникає в результаті ударів по м’ячу розслабленою кистю.

Помилки не буде, якщо учень, накладаючи кисть на м’яч, буде прагнути стикатися з ним можливо більшою поверхнею, а потім активно штовхати вниз, намагаючись проводжати м’яч як можна довше.

Під час підготовчих вправ важливо навчити учнів керувати відскоком м’яча в різних напрямках, для чого варто застосовувати вправи:

1.  Вести м’яч на місці, накладаючи кисть то зверху – праворуч, то ліворуч, відповідним чином повертаючи кисть.

2.  Вести м’яч на місці поперемінно правою й лівою рукою, накладаючи праву кисть праворуч, а ліву – ліворуч.

3.  Вести м’яч навколо себе поперемінно правою й лівою рукою, не сходячи з місця.

При веденні м’яч, що вдаряється перед учнем, часто заважає швидкості просування. М’яч потрібно вести так, щоб він ударявся трохи збоку від тулуба по напрямку розгорнутого носка однойменної ноги.

Учню потрібно вміти вести м’яч, змінюючи напрямок й обводячи перешкоди. У вправах треба звернути увагу на те, щоб при зміні напрямку ведення учень більше згинав ноги, а тулуб нахиляв у бік передбачуваного руху. М’яч у цьому випадку треба зустрічати, накладаючи кисть з боку, протилежного напрямку руху: при русі ліворуч – кисть накладати праворуч, і навпаки.

При зближенні з перешкодою (чи супротивником) м’яч варто вести рукою, розташованою далі від супротивника, а невеликим нахилом і поворотом тулуба вкривати його від можливого нападу.

Вивчаючи техніку ведення, варто освоїти ігрові дії:

-  ведення з місця після ловіння на місці;

-  ведення після ловіння із зупинкою;

-  ведення після повороту на місці;

-  ведення після ловіння м’яча в русі.

Виривання - один з активних прийомів захисту. Необхідно виховувати учнів так, щоб у всіх випадках вони прагнули заволодіти м’ячем цілком. Техніка прийому не складна. Насамперед потрібно пояснити учню, у який момент варто зближуватися із супротивником для виривання. При захопленні м’яча учень має прагнути сильнішу руку розташовувати знизу. Виривати м’яч потрібно коротким різким рухом. Цьому потрібно спеціально тренуватися, застосовуючи приблизно наступні вправи:

1.  Побудова – парами, обличчям один до одного. Виконання: обидва партнери зближаються й захоплюють м’яч двома руками. Потім кожен із них намагається вирвати м’яч в іншого.

2.  Побудова – парами, обличчям до стіни, на відстані 1-1,5 м від неї. Один – нападаючий, інший – захисник. Виконання: нападаючий виконує передачу в стіну, ловить м’яч і потім виконує поворот. Захисник має захопити м’яч під час повороту і вирвати його.

Навчання ловіння. Правильне впевнене ловіння – застава успішного оволодіння технікою баскетболу. Можна ловити м’яч, що летить у повітрі й відскакує від майданчика.

У початковій школі вивчається ловіння обома руками м’ячів, що летить назустріч і збоку на груди, низько й високо; на місці й у русі; ловіння однією рукою на місці.

При навчанні ловінню важливо домогтися правильної зустрічі м’яча руками, правильного розташування кисті й пальців на м’ячі. Потім потрібно звернути увагу на рухи, що амортизують. У школярів можливі помилки: прагнення “затиснути” м’яч, зводячи руки на його боках, і ловіння на прямі руки без рухів, що амортизують.

Щоб полегшити завдання учнів, перші вправи в ловінні треба проводити з передач, виконаних з невеликою траєкторією. Учень устигне простежити за польотом м’яча й вчасно приготуватися до ловіння. Якщо м’яч із передач на рівень грудей ловиться правильно, то можна перейти до ловіння високолетячих м’ячів на місці, потім зі стрибком із місця та зі стрибком після бігу. Для ловіння м’яча, що летить убік, іноді досить переміститися приставними кроками.

Удосконалюючи ловіння, варто виконувати передачі не тільки на груди назустріч, але і збоку від того, що ловить. Спочатку передача збоку повинна здійснюватися так, щоб учень ловив м’яч більш спритною рукою. Наприклад, при передачі м’яча ліворуч учень зустрічає м’яч правою рукою.

З другого-третього заняття варто навчати ловіння в русі. Спочатку вивчається ловіння із зустрічних передач.

Ловіння під час гри тісно переплітається з передачами, а тому вправи для навчання й удосконалювання застосовуються ті самі.

Крім основних вправ у ловінні в початковій школі багато уваги варто приділяти вправам, які доводять, що їх корисно сполучати з основними. Ці вправи допомагають учням засвоїти форму м’яча та його пружні якості.

Приклади таких вправ:

1.  Підкинути м’яч угору, дати йому впасти на майданчик, а потім піймати чи підкинути його вгору й відразу піймати.

2.  Перекладати м’яч з однієї руки в іншу так, щоб він переміщався навколо пояса учня, не торкаючись тулуба.

3.  Сильно вдарити м’ячем по майданчику, щоб він підскочив якомога вище, і піймати його.

4.  Згинаючи руки, підкинути м’яч угору через голову й піймати його перед собою; те саме виконати однією рукою.

Навчання передачам. У початковій школі вивчаються й міцно закріплюються передачі від грудей двома руками, від плеча однією рукою, зверху двома й однією рукою.

Кожен спосіб передачі спочатку розучується на місці. Рухи ці не важкі, але вимагають визначеної погодженості. Насамперед необхідно домогтися правильного вихідного положення. Потім при виконанні передач потрібно уважно стежити за погодженістю рухів при правильно погоджених рухах руки закінчують передачу одночасно з випрямленням ніг.

Труднощі передачі в значній мірі залежать від того, після якого прийому вона виконується або з яким способом переміщення сполучається. З’єднання передач з іншими прийомами складають велику групу ігрових дій, які потрібно вивчати. Основні з них наступні:

-  передача після ловіння на місці;

-  передача після повороту на місці;

-  передача після ловіння із зупинкою;

-  передача зі стрибком із місця;

-  передача в русі.

Учням початкової школи необхідно вміти виконувати передачу всіма вивченими способами в цих ігрових діях.

Футбол.

З футболом учні починають знайомитися з першого класу. Згідно з програмою відведено 16 год. на рік.

Техніка футболу – це історично сформований комплекс прийомів, за допомогою яких ведеться гра. Біг, стрибки, зупинки, повороти складають основу футболу. Футболіст у середньому за гру володіє м’ячем приблизно три хвилини, інший час він грає без м’яча. Технічно вірні переміщення сприяють правильним і раціональним техніко-тактичним діям гравця.

Удари по м’ячу є основними ігровими прийомами футболу. Ударом забиваються м’ячі у ворота суперників, ударами м’яч передається між партнерами. Передачі є мовою футболу. Як правило, гравців високого класу відрізняють точні, сильні, своєчасні та різноманітні способи нанесення ударів по м’ячу.

Удари по м’ячу ногою роблять носком, серединою, внутрішньою й зовнішньою стороною стопи, п’ятою, стегном і підошвою по м’ячу, що рухається та нерухомому.

Удари по м’ячу внутрішньою частиною підйому. Застосовують цей удар, посилаючи м’яч партнерам у ворота із середньої відстані. Ним виконують штрафні, вільні і кутові удари. Удар виконується з енергійного розбігу 6-8 м опорна нога ставиться після останнього широкого кроку через п’яту на всю ступню на відстані 15-30 см чи збоку, позаду від м’яча. Центр ваги переноситься на зігнуту в колінному й гомілковостопному суглобах опорну ногу. Одночасно з останнім, продовженим кроком розбігу нога, що б’є, робить замах. У момент удару нога, що б’є, закріплюється, стопа напружена, носок відтягнутий, вага тіла переноситься на передню частину ступні опорної ноги. Руки розташовуються в сторони, допомагають зберегти рівновагу. Тулуб, нахилений у бік опорної ноги, випрямляється й відхиляється назад у залежності від траєкторії польоту м’яча, що задається нанесенням удару в визначену точку м’яча. Після нанесення удару й проводки, нога, що б’є, ставиться злегка навхрест перед опорною ногою, однойменна їй рука заноситься назад.

Удар зовнішньою частиною підйому застосовується при передачі ударів із близької, середньої та далекої відстані, для виконання штрафних і кутових ударів, при ударах по м’ячу, що котиться й летить збоку. Цим способом виконуються “різані” удари, сховані передачі. Розбіг при виконанні удару зовнішньою частиною підйому виконується майже по лінії напрямку польоту м’яча. Опорна нога ставиться на 20 — 30 см збоку або позаду м’яча. Стопа ноги, що б’є, з відтягнутим униз носком повертається всередину. Проводка при прямому ударі робиться в напрямку польоту м’яча, при різаному під кутом до 90° стосовно лінії напрямку удару. Траєкторія польоту м’яча задається відстанню між опорною ногою й м’ячем та ступенем повороту стопи ноги, що б'є, всередину. В іншому структура рухів при ударах середньою й зовнішньою частиною підйому схожа.

Удар зовнішньою стороною стопи використовують при ударах по м’ячу, що котиться, чи назустріч із зовнішнього боку ноги, що б’є. Його застосовують при виконанні фінтів і різних схованих ударів і передач. Удар зовнішнім боком стопи виконується так само, як і зовнішньою частиною підйому, тільки стопа ще більше повертається всередину. Удар наноситься частиною стопи від підставленого мізинця до п’яти.

Удар носком характеризується швидкістю рухів, високою швидкістю м’яча, але за допомогою цього удару важко домогтися точності. Цим ударом уводять м’яч у гру від воріт, виконують середні та далекі передачі, відбирають м’яч у супротивника, передають м’яч партнеру й проштовхують його у ворота в умовах великої скупченості гравців і невеликого ліміту часу. Частіше застосовують даний удар у негожу погоду.