Навчально-методичне забезпечення дисципліни (стр. 14 )

Ходьба з лівої ноги – координаційний рух, який не всі учні міцно засвоюють навіть у IV класі.

Способів навчання ходьби з лівої ноги є декілька. Розглянемо головні з них. Учні стоять у колоні. Учитель пропонує їм поставити ліву ногу назад на носок і, оглядаючи всю шеренгу, виправляє помилку, яка в усіх одна: назад ставлять не ліву, а праву ногу. Оскільки вага тіла – на правій нозі, то за командою вчителя „Кроком – РУШ!” усі учні зроблять правильний рух – з лівої ноги, але через кілька кроків, не вміючи ходити під рахунок, збиваються. Учитель зупиняє колону, знову наказує стати в правильне вихідне положення (ліва нога назад на носок), і знову починається рух з лівої ноги. Коли більшість дітей засвоять поняття „лівою” й „правою” ногою, навчаться починати рух з лівої ноги й ходити в ногу, способи виправлення помилок індивідуалізуються. Під час пересування вчитель виправляє помилку окремого учня: іде поруч з ним і командує: „Лівою,...лівою,...лівою!” доти, поки учень не виправить допущену помилку й не піде в ногу з усіма іншими.

Навчання ходьби з лівої ноги добре супроводити колективними відповідями учнів на запитання: „Яка нога ззаду?”, „З якої ноги потрібно починати рух?”. Учні можуть проказувати під час ходьби: „Раз, два, лівою! Раз, два, лівою!”.

Ходьбу з різними положеннями рук і предметами на голові застосовують для вправляння в додержанні правильної осанки й для закріплення вміння виконувати основні вихідні положення рук. Цього можна досягти тільки тоді, коли вчитель суворо контролюватиме виконання дій і негайно виправлятиме всі помилки в ходьбі, осанці й в положеннях рук. Примірними діями можуть бути такі: звичайна ходьба з положенням рук – на пояс, за спину, вбік, до плечей та ін.; звичайна ходьба з кубиками, дощечками, невеликими набивними м’ячами або мішечками з піском на голові.

Ходьба випадами – це пересування великими кроками із згинанням у коліні ноги, яка стоїть попереду; при цьому тулуб повинен бути у вертикальному положенні.

Фігурне марширування складається з великої кількості різноманітних пересувань по майданчику або залу. В початковій школі застосовують найпростіші варіанти: протихід, „змійку”, дробіння, злиття, розведення, зведення, „зигзаг”.

Протихід – рух, обернений до початкового напряму. Виконується за командою „Протиходом направо (наліво) – РУШ!”. Правофланговий за командою „РУШ!” повертається у відповідний бік і йде в зворотному напрямі поряд з колоною. Протихід можна виконувати по довгій і короткій стороні майданчика, по діагоналі й по центральних лініях.

Виконуючи протихід, кожний учень прагне зробити поворот трохи раніше від товариша, який іде попереду, внаслідок чого місце повороту поступово зміщається. Щоб запобігти помилці, на місці повороту ставлять який-небудь орієнтир: м’яч, булаву, прапорець та ін.

„Змійка” – багаторазове повторення протиходу. Для руху змійкою потрібно подати команду „Протиходом-РУШ!”; коли направляючий зробив перший виток потрібного розміру, ще раз подати ту саму команду. Потім учитель зупиняє учнів і пояснює їм, що рух називається „змійка”, після чого можна командувати: „Змійкою – РУШ!”. За цією командою направляючий виконує змійку (багаторазові протиходи) до нової команди. „Змійка” може бути великого, середнього і малого розміру.

Дробіння – розчленування однієї команди на дві. Учитель стає на місці розчленування. За командою „По одному наліво і направо – РУШ!” учні доходять до вчителя і йдуть в обхід: одні – наліво, другі – направо; направляючі йдуть із швидкістю, в два рази меншою, ніж ішла колона. Після засвоєння учнями техніки виконання дії можна команду змінити – „Дробінням – РУШ!”.

Злиття – перестроювання двох зустрічних колон в одну, яка йде в одному напрямі. Злиття може бути: двох колон – в одну, чотирьох – у дві, восьми – в чотири. Дія виконується за командою „На центр по одному – РУШ!”. Учні по одному з кожної колони переходять та утворюють одну загальну колону, яка йде в одному напрямі.

Розведення – перестроювання чотирьох колон, які йдуть в одному напрямі, в дві, що йдуть в обхід самостійно, різними напрямами. Можна розвести чотири колони по дві. Дія виконується за командою „По одному направо й наліво в обхід – РУШ!”.

Зведення – з’єднання двох зустрічних колон в чотири, які йдуть в одному напрямі. За командою „На центр по два – РУШ!” учні з’єднуються парами, по одному в кожній колоні, один повертається наліво, другий – направо та йдуть спільною колоною до центра.

„Зигзаг” – рух по ламаній лінії, розмір якої визначає вчитель, – одна із складних фігур щодо витримання напряму й визначення його в подальшому за першим заданим зубцем. Дія виконується за командою „До мене й далі зигзагом – РУШ!”, для чого вчитель стає на місці повороту, який визначає розмір „зигзага”.

Рапорт. У II класі програмою передбачено вивчення рапорту. Рапорт віддається на початку уроку. Знайомлячи учнів з порядком віддачі рапорту, вчителю необхідно розповісти про правила поведінки чергового й особисто продемонструвати це перед строєм. Після цього варто запропонувати двом-трьом учням виконати завдання. Надалі учні, звичайно чергові, по черзі рапортують на кожному уроці.

Біг. У гімнастиці різновидів бігу так само багато, як і в ходьбі. Без бігу не можна обійтися в більшості ігор, у стрибках і метаннях.

Від ходьби біг з погляду біодинаміки відрізняється фазою польоту. Багато сказаного про ходьбу безпосередньо стосується й бігу. Діти під час бігу повинні правильно й глибоко дихати. Тривалість видиху має дорівнювати тривалості вдиху або трохи перевищувати її. Наприклад, вдих роблять на два кроки, а видих – на три. Розмовляти під час бігу не дозволяється, бо це заважає правильному диханню. Бігати слід тільки в легкому одязі – трусах і майці; зайвий одяг утруднює рух і дихання під час бігу.

Правильний біг відрізняється від неправильного прямим триманням тулуба, з невеликим нахилом уперед. Щоб учень міг вільно й глибоко дихати, грудну клітку потрібно розвернути, голову тримати прямо. Під час бігу тулуб злегка обертається навколо вертикальної осі в бік ноги, яка висувається вперед. Стопи ставлять на носок і вузько, завдяки чому тіло учня, який біжить, не розгойдується з боку набік.

Кожний біговий крок починається енергійним виносом стегна махової ноги вперед-вгору. Опускають її на землю з носка. Напівзігнуті руки виконують вільні рухи, які допомагають зберігати рівновагу.

Головні помилки в бігу в учнів початкової школи такі: неекономна, робота ніг – майже пряма нога викидається вперед, що значно скорочує довжину кроку; біг на напівзігнутих ногах, надмірний нахил тулуба вперед; закинута або опущена голова, бічні розгойдування тулуба; розмахування майже прямими руками в лицьовій площині.

Для виправлення помилок і формування навичок правильного бігу використовують підвідні рухи, близькі за своєю структурою до правильного бігу або такі, що відтворюють окремі структурні елементи бігу. Такими підвідними рухами можуть бути: групові перебіжки з додержанням прийнятого напряму, для чого скакалками або лініями позначають бігові доріжки (ширина – до 1 м і довжина – 15-20 м). На наступних уроках ширину доріжок зменшують; перебігання з одного боку майданчика на інший і біг наввипередки всім класом; біг по купинах, через набивні м’ячі й поперечні доріжки; з палкою за спиною, за плечима або в згинах ліктів, на носках у вузькому коридорчику (ширина — до 30 см) на відстань до 40 м: з безшумною поставою ніг, з різними положеннями рук, через поперечні лінії; біг по кільцях на відстані 70—90 см одне від одного, з точним попаданням носком у кільце й високим підніманням стегна; повільний біг з прискоренням.

Учнів початкових класів слід навчати бігу з носка, бо це добре зміцнює надп’ятковогомілкові суглоби, а також м’язи гомілки, стегна й звід стопи. У перших двох класах доцільно починати вивчення бігу груповими (по 8-10 учнів) перебіжками. Щоб запобігти штовханині, дітей треба ставити один від одного на відстань випростаної руки. Коли вони засвоять біг по прямій, слід запроваджувати перебіжки назустріч один одному з одного боку майданчика на другий і, нарешті, біг наввипередки всім класом.

Навчаючи бігу учнів початкових класів, треба, крім показу дії, широко застосовувати обмеження руху: вузькі доріжки й „коридорчики”, які сприяють засвоєнню правильної постави стоп (прямолінійно), скіпочки, кільця, м’ячі, кубики – для вироблення оптимальної довжини кроку. Діти охоче з великим інтересом виконують предметно оформлені бігові вправи. Коли вчитель застосовує біг без перешкод і обмежень, то інтерес до нього відразу ж спадає.

Навчання спортивного бігу починається з ходьби на носках через планки, розкладені через 40-50 см одна від одної, руки на пояс великими пальцями вперед; потім біг і, нарешті, біг по вузькому коридору (завширшки 20-30 см).

Бігаючи по вузькій доріжці, учні або не звертають на неї уваги, або нахиляють голову й тулуб донизу, що порушує правильну осанку. Щоб запобігти порушенням, застосовують підвісні мотузки на висоті 2 м уздовж коридорчика. Підвісні мотузки є простим і прийнятним орієнтиром, щоб навчати дітей зберігати прямолінійність бігу, не порушуючи правильної осанки.

Біг групами. Для групових перебіжок вибирають рівне місце завдовжки до 30 м або на всю довжину залу. Завдання полягає втому, щоб навчити дітей бігати, не втрачаючи прямого напряму. Починають з перебіжок по двоє й по троє учнів, які беруться за руки. Потім біг ускладнюють: біжать одночасно по 8-10 учнів. Коли вчитель стоятиме на лінії фінішу, усі учні, як правило, намагатимуться добігти до нього, а не видержати взятий напрям. Щоб виправити цю хибу, на майданчику або на підлозі накреслюють лінії-коридор для кожного учня, – переступати які забороняється.

Організація учнів при проведенні групових перебіжок може бути різною. Учні розміщаються в шерензі так, щоб можна було бачити товаришів під час пробігання заданого відрізка. Учитель викликає пару (трійку або групу) на лінію старту. За командою „Руш!” перша група починає біг, а друга виходить на вихідне положення. Закінчуючи біг, перша група самостійно повертається на своє місце, обходячи стрій ззаду, а вчитель дає команду наступній групі починати біг. Коли всі учні пробіжать по одному разу, вчитель робить потрібні зауваження, виправляє помилки, й діти біжать ще раз.