Навчально-методичне забезпечення дисципліни (стр. 6 )

До цієї ж групи належать школярі, для яких фізичні навантаження не є небезпечними, але вони не можуть займатися по повній програмі через дефекти опорно-рухового апарату у вигляді анкілозів, контрактур, різкої атрофії м’язів; школярі після травматичних ушкоджень, після хронічного інфекційного поліартриту, що супроводжується обмеженням рухливості в суглобах; школярі із залишковими явищами поліомієліту, а також із вираженою деформацією хребта.

Зі школярами, віднесеними до спеціальної медичної групи, на тиждень проводиться не менше 2 заняття у позакласний час по 45 хвилин. Заняття проводяться у відповідності зі спеціальною програмою.

Планомірні заняття, які проводяться відповідно до даних медичного огляду й з урахуванням індивідуальних особливостей, сприяють поліпшенню здоров’я й показників фізичного розвитку учнів. Звичайно в результаті таких занять учні зі спеціальної групи переводяться в підготовчу, а з підготовчої в основну. Перехід учнів з однієї медичної групи в іншу відбувається при достроковому додатковому обстеженні на прохання батьків чи учителя.

Тема 3. Форми фізичного виховання молодших школярів упродовж навчального дня.

Головною функцією позаурочних форм занять є створення найсприятливіших умов для виховання звички до систематичних занять, і як наслідок, сприяння запровадженню фізичної культури в побут народу. На позаурочних заняттях закріплюються й вдосконалюються засвоєні на уроках фізичної культури вправи, набуті знання. Інакше кажучи, шкільними уроками фізичне виховання не обмежується. Уроки є лише початком всієї складної системи цього процесу, який передбачає заняття упродовж шкільного дня, позакласну і позашкільну фізкультурно-спортивну й оздоровчу діяльність.

Підвищення результативності системи фізичного виховання у школі значно залежить від правильної організації всіх заходів. Вони повинні бути узгоджені під час планування зі змістом уроків фізичної культури, сприяти засвоєнню навчального матеріалу, передбаченого програмою (перспективним планом). Отже, усі форми фізичного виховання об’єднуються спільною метою й завданнями. Кожна з них, сприяючи розв’язанню загальних завдань, вирішує й специфічні. Ось чому для оптимального розв’язання всіх завдань фізичного виховання варто практикувати різноманітні форми занять шляхом запровадження фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі дня, широкого залучення учнів до занять спортивних секцій та гуртків, популяризації додаткових факультативних занять, відродження масових спортивно-художніх свят і днів здоров’я, різноманітних змагань і конкурсів, створюючи для цього необхідні умови.

Особлива увага в позаурочних заняттях повинна звертатися на реалізацію школярами в повсякденному житті знань, умінь та навичок, набутих на уроках. Це корисно й учням, що активно займаються спортом в ДЮСШ, де заняття мають спеціалізований характер. На жаль, ця категорія дітей часто зовсім випадає з поля зору педагогічного колективу загальноосвітньої школи, що призводить до відомих негативних наслідків і у фізичному, й в моральному вихованні.

Характерною рисою позаурочних форм занять є їхня добровільність. Тому організатори повинні піклуватися про те, аби викликати в учнів зацікавлення до них. Це досягається передусім їх високою емоційністю. Дуже важливо, щоб кожен учень міг проявити себе в них незалежно від рівня своєї підготовленості.

Рівень педагогічної майстерності вчителя виявляється більше під час організації позаурочних форм занять, ніж уроків. Якщо діти охоче відвідують позаурочні заняття, це означає, що вчитель досконало опанував методи й прийоми проведення занять.

Спираючись на відповідні положення Закону України „Про фізичну культуру і спорт”, на багатий досвід педагогічних колективів ряду шкіл України, можна рекомендувати в кожній школі, враховуючи її традиції й традиції міста, села (мікрорайону), побажання й нахили учнів, рівень готовності всіх учителів, методичну орієнтацію вчителя фізичної культури, батьків, матеріальну базу, природні умови тощо, розробити таку систему заходів, які дадуть за конкретних обставин найкращий результат.

Фізичне виховання впродовж шкільного навчального дня організовується, як звичайно, у складі класу під керівництвом учителя-класовода, за допомогою інструкторів-старшокласників та під методичним керівництвом учителя фізичної культури.

ГІГІЄНІЧНА ГІМНАСТИКА

Ранкова гігієнічна гімнастика сприяє швидкому переходу від сну до робочого стану, підтримання досягнутого рівня рухової дієздатності. Комплекс вправ складається з рухів, які забезпечують різнобічний вплив на організм. Кількість вправ та їх повторення, загальна тривалість гімнастики залежить від віку дітей. Наприклад, для учнів 7-9 років гімнастика триває 8-10 хв., а для 10-11 років – 10-12 хв. Починають гімнастику з вправ, що поступово „втягують” організм у роботу – з ходьби, бігу (1-2 хв.). Після цього виконують вправи типу розтягуючи та для формування постави. За ними виконують вправи, що діють на великі м’язові групи усіх частин тіла (ніг, плечового поясу, живота, спини). Це можуть бути повороти та нахили тулуба. Далі виконуються більш складні вправи, наприклад, одночасні рухи тулуба та рук і ніг; присідання з рухами рук, випади з нахилом та поворотом тулуба тощо. Наступні вправи спрямовані на розслаблення м’язів (різні махові рухи, колові рухи руками та ногами, вправи на розслаблення). Потім переходять до стрибків та бігових вправ. Закінчується гімнастика дихальними вправами.

Основні вимоги щодо організації занять гігієнічною гімнастикою:

·  виконується щоденно з відчиненим вікном або на свіжому повітрі;

·  комплекс вправ вивчається з учнями на уроках фізичної культури;

·  тривалість вправ – переважно 8-15 хв.;

·  у зимовий час вправи на свіжому повітрі виконуються при температурі не нижче -6 º– для учнів 1 – 2 класів, -10 º– 3 – 4 класів.

Комплекс гігієнічної гімнастики пропонується у додатку А.

ГІМНАСТИКА ДО НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ

Гімнастика до навчальних занять у режимі шкільного дня доповнює ранкову гігієнічну гімнастику. Її мета – сприяти організованому початку навчального дня, покращенню самопочуття та настрою, підвищенню працездатності учнів на уроках.

Гімнастика до занять – це комплекс фізичних вправ для різних м’язових груп. До комплексу повинні входити вправи на м’язи спини й живота ( нахили вперед, назад, в сторони), м’язи верхньої частини тіла (рухи руками, головою), м’язи нижніх кінцівок (присідання, випади, підстрибування). Починається та завершується комплекс ходьбою на місці. Особливу увагу приділяють вправам для постави.

Основні вимоги до гімнастики:

·  проводити гімнастику потрібно на свіжому повітрі, в крайньому випадку – у провітрених коридорах, але не в класних приміщеннях;

·  до складу комплексів включати прості вправи, які не потребують складної координації, не дають силового навантаження, виключають упори присівши, згинання і розгинання рук;

·  змінювати комплекс слід не менше одного разу на місяць;

·  комплекси складаються з 5-8 вправ, кількість повторень від 4-5 разів у молодших класах, темп виконання – повільний, дихання рівномірне.

Комплекс занять пропонується у додатку Б.

ФІЗКУЛЬТУРНІ ХВИЛИНКИ ТА ФІЗКУЛЬТУРНІ ПАУЗИ

Завдання цих двох форм однакові: повернути втомленій дитині працездатність, увагу; зняти м’язове й розумове напруження; попередити порушення постави.

Недооцінка фізкультурних хвилинок і пауз є однією з причин тієї парадоксальної статистики, яка свідчить, що кількість дітей із різними захворюваннями з класу до класу не зменшується, а навпаки, збільшується, досягаючи 4-5 разів порівняно з початком навчання у школі.

Організація фізкультурних хвилинок передбачає підготовку приміщення й учнів, які для виконання вправ виходять з-за парт, послаблюють комірці, ремені. Фізкультхвилинки проводяться в І-IV класах на кожному уроці за перших ознак втоми (порушення уваги, зниження активності), яка наступає переважно після 15-20 хв. роботи (залежно від віку та інтенсивності розумової діяльності дітей). Час початку фізкультхвилинки визначається вчителем.

Виняткове значення фізкультхвилинки мають у роботі з молодшими школярами, котрі швидко втомлюються внаслідок одноманітної роботи. Внутрішнє гальмування призводить до зниження уваги учнів, а короткочасне виконання фізичних вправ викликає збудження в інших ділянках головного мозку, що сприяє відпочинку.

Організовуючи фізкультурні хвилинки, дуже важливо дотримуватися певних методичних умов, а саме: належної їх тривалості (2,5-3 хв.), включення 3-4 вправ з 6-8-разовим повторенням кожної. Окремі вправи для рук, для відчуття постави можуть виконуватися за партою.

Комплекс вправ для фізкультпауз повинен бути різноманітним і складатися із вправ на зразок „потягування”, що сприяють випрямленню хребта, глибокому диханню, підвищують тонус м’язів-розгиначів тулуба, а також вправ для м’язів ніг і тулуба. Вправи для рук корисно поєднувати з іншими вправами, які мають дещо знижувати фізичне навантаження та сприяти активізації мислення внаслідок поліпшення координації рухів.

Щоразу найкраще змінювати характер вправ для фізкультхвилинок. Якщо вправи повторюються, викликають нудьгу, а не зацікавлення у дітей, це призводить спершу до формального виконання, потім до часткового забування про них узагалі, а цього робити не можна.

Система фізкультхвилинок – це досить різноманітний у жанровому, та в тематичному планах. Умовно вони поділяються на такі групи:

·  фізкультурні вправи;

·  імітативні руханки;

·  музично-танцювальні паузи;

·  ігрові хвилинки;

·  валеологічні паузи;

·  пальчикова гімнастика;

·  вправи для попередження сколіозу.

Фізкультурні вправи можуть використовуватися самостійно або поєднуватися з руханкою, яка безпосередньо називає той вид вправи, яку виконують учні. Наприклад:

Раз – підняти руки вгору,

Два – нагнутися додолу.

Не згинайте, діти, ноги,

Як торкаєтесь підлоги.

Три, чотири – прямо стати,

Будем знову починати.

Імітаційні руханки не лише забезпечують виконання фізичних вправ на уроках, але й активізують образне мислення дітей. Ці тексти побудовані на руховій імітації дітьми того, про що йдеться у віршику. Наприклад: