Навчально-методичне забезпечення дисципліни (стр. 12 )

Наприклад, під час вирішення освітніх завдань пропонується дотримуватись наступної послідовності:

·  підібрати підготовчі вправи, котрі забезпечують передумови для вирішення завдань уроку. Попередити виникнення помилок;

·  створити умови, що забезпечують концентрацію уваги учнів на елементах техніки;

·  виконувати рухову дію в умовах, наближених до реальних.

Під час планування уроку в цілому необхідно підібрати засоби й методи вирішення не тільки освітніх, але й завдань виховного характеру (удосконалення рухових здібностей). Обидві групи завдань, в свою чергу, повинні забезпечити оздоровчу спрямованість уроку. Це досягається шляхом проведення занять на свіжому повітрі та оптимальним для учнів дозуванням фізичних вправ.

Враховуючи зазначені вимоги, під час планування уроку доцільно діяти у такій послідовності:

·  визначити теоретичні відомості, які потрібно сповістити учням на уроці;

·  підібрати засоби та методичні прийоми рішення кожного завдання з навчання руховим діям;

·  визначити місце в ході уроку та уточнити шляхи рішення запланованих завдань, пов’язаних з удосконаленням рухових здібностей;

·  підібрати додаткові засоби, котрі сприятимуть вирішенню інших завдань (технічні засоби навчання, інвентар тощо);

·  обрати відповідно завданням методи організації учнів, які забезпечать кращу щільність уроку та активність учнів;

·  обрати методику перевірки учнів з використанням критеріїв оцінки.

Таким чином спочатку розробляється основна частина уроку й лише потім, враховуючи її зміст, – вступна та заключна частини.

При написанні конспекту враховується номер уроку, дата його проведення, завдання, місце проведення, а також необхідний інвентар, прилади і технічні засоби навчання.

У першій графі конспекту – „Зміст уроку” – завдання викладаються у послідовності, в якій вони будуть вирішуватись на уроці.

В другій графі – „Дозування” – зазначається інтенсивність або кількість повторень, тривалість виконання кожної вправи.

Зміст графи „Організаційно-методичні вказівки” заслуговує особливої уваги. В ньому потрібно відобразити конкретні шляхи вирішення кожного окремого завдання: прийоми викладання матеріалу й способи навчання, способи вдосконалення рухових і реалізації здібностей інших завдань, а також методи організації учнів. Наведений зразок розширеного плану–конспекту уроку подано у додатку В.

МОДУЛЬ ІІ

Методика навчання рухових дій

Тема 1. Методика навчання основної гімнастики молодших школярів

Для раціональної організації навчального процесу на уроках фізичної культури вчитель має добре розумітися на техніці виконання гімнастичних вправ. Знання техніки дозволяє правильно судити про обсяг і характер роботи м’язів, швидко знаходити основні причини виникнення помилок і намічати шляхи їхнього усунення. Техніка гімнастичних вправ багатогранна. Це поняття включає насамперед технічну точність елементів та поєднань, збереження прийнятого в гімнастиці стилю. Під гімнастичним стилем розуміють особливості виконання вправ: гарна постава, прямі зімкнуті ноги, відтягнуті носки.

Поняття спортивної техніки, зокрема й техніки гімнастичних вправ, передбачає таке виконання рухів, яке поєднує в собі доцільність та економічність. При виконанні гімнастичних вправ велику роль відіграють узгодженість рухів та динамічність.

Узгодженість означає розподіл і перерозподіл м’язових зусиль у певні інтервали часу, визначає найбільш оптимальне ритмічне співвідношення як окремих частин, так і рухів загалом.

Під динамічністю розуміють ущільнення пов’язаних між собою елементів, танцювальних і простих гімнастичних рухів.

Найбільшим розділом програми з фізичної культури є основна гімнастика, до якої входять вправи для загального розвитку з предметами та без них – біг, ходьба, стрибки, метання, вправи на гімнастичних приладах. На уроках гімнастики передбачається навчання таких видів вправ:

·  стройові;

·  загальнорозвивальні;

·  прикладні;

·  акробатичні;

·  виси й упори;

·  опорні стрибки.

Кожен із перелічених видів вправ відіграє певну роль у формуванні й вихованні гармонійно розвиненої й здорової особистості.

Стройові вправи є засобом організації учнів на уроках та їхнього доцільного розміщення в залі й на спортивному майданчику. Поряд із цим стройові вправи забезпечують набуття навичок колективних дій, виховання дисципліни й організованості, а також сприяють розвитку чуття ритму й формуванню правильної постави.

Навчаючи стройових вправ, учитель сам має чітко дотримуватися стройової постави бути максимально підтягнутим. Під час вивчення стройових вправ у молодших школярів застосовують різні методичні прийоми.

Гімнастичні шикування й перешикування діти вивчають упродовж усього періоду перебування в школі. Вони є засобом формування в школярів правильної постави, виховання дисциплінованості, готовності виконати розпорядження вчителя й старшого товариша, організованості дітей та погодженості в їхніх спільних діях. Разом з тим ці вправи дають учителю можливість краще керувати дітьми під час уроку, швидко розміщати їх для занять гімнастикою та іграми. До учнів виставляються конкретні вимоги при виконанні цих вправ. На відповідних етапах навчання вони повинні уміти віддавати рапорт, виконувати повороти праворуч, ліворуч, кругом, розраховуватися за номерами й розмикатися, виконувати цілий ряд перешикувань, повинні засвоїти поняття „шеренга”, „колона”, „протихід”, „діагональ”, „рапорт”, „розмикання”, „змійка”, „зиґзаґ” та ін. Для проведення гімнастичних шикувань і перешикувань не потрібно ніякого обладнання й інвентарю, їх можна проводити в будь-яких умовах і в будь-який час року. Ці вправи вчитель проводить на кожному уроці. Займаючись з учнями І класу, вчитель користується розпорядженнями. Прикладами розпоряджень можуть бути наступні: „Діти, станьте до мене обличчям в один ряд, не заважаючи один одному”, „Поверніться до мене обличчям (поворот)” та ін. Для привчання до шикування проводяться ігри „Швидко в стрій”, „У ребят порядок строгий” та ін.

З часом учитель переходить до команд. Команди на відміну від розпоряджень є короткими, подаються чітко. Кожній команді відповідає визначена дія.

У більшості команд розрізняють дві частини: попередню, що вимовляється повільно, членороздільно (пояснює, що має бути виконано), й виконавчу, що вимовляється чітко, уривчасто (є сигналом до виконання). Наприклад, для того щоб діти зробили два кроки вперед, подається команда „Два кроки вперед кроком (попередня частина команди) руш!” (виконавча частина команди).

Питання про час переходу до команд учитель вирішує в залежності від підготовленості дітей. Часто буває так, що I клас укомплектований з дітей, більшість яких до школи ходили в дитячий садок, де з ними проводилися організовані заняття. З таким контингентом учнів процес засвоєння навчального матеріалу піде швидше.

Стройові вправи застосовують як у підготовчій частині уроку, так і в основній чи заключній частинах. У підготовчій частині уроку їх, приміром, використовують для організації початку занять; в основній – для організованого переходу від одного виду вправ до іншого. Наприкінці уроку стройові вправи є гарним засобом, за допомогою якого можна зменшити навантаження, підготувати учнів до майбутньої навчальної роботи та організованого закінчити заняття.

Усі стройові вправи поділяються на такі підгрупи:

·  стройові прийоми

·  шикування й перешикування

·  пересування

·  розмикання й змикання.

При навчанні стройових вправ користуються методами показу, пояснення й практичного використання.

Шикування й перешикування застосовують як засоби організації учнів на уроках фізичної культури, що сприяють вихованню правильної постави, розвиткові точності рухів, чуття ритму й темпу, звичок колективних дій, концентрації уваги.

Шикування в шеренгу використовують на початку уроку, коли учні приходять до спортивного залу або майданчику. Місце шикування на початку уроку постійне. Навчають шикуванню переважно в першій підготовчій частині уроку. Шикування в шеренгу учні виконують за командою вчителя „Ставай!” або за його розпорядженням. При цьому вчитель стає на відповідне місце, а учні шикуються ліворуч від нього. Коли направляючий ( той, хто стоїть першим) займає своє місце поруч з учителем, учитель переходить на середину залу. В строю діти стоять прямо, плечі розвернуті, руки вільно опущені, а напівзігнуті кисті притиснуті до стегон, носки ніг розведені на ширину ступні, п’ятки зімкнуті. Таке положення називається основною стійкою.

Шикування в колону по одному навчають в основному так само, як і шикування в шеренгу. Вчитель продає команду „В колону по одному - ставай!”, і всі учні стають один за одним за вчителем. Шикувати в колону по одному можна також поворотом ліворуч або праворуч, коли учні стоять в шерензі.

Шеренга – стрій, коли учні стоять по одній лінії, один поруч з одним. Відстань між учнями в шерензі називається інтервалом. Звичайно інтервал дорівнює ширині долоні міжліктьовими суглобами учнів, які стоять поряд.

Бічні краї строю називаються правий фланг, лівий фланг. При поворотах строю назви флангів не міняються. Той, хто знаходиться на правому фланзі, називається правофланговим, на лівому – лівофланговим.

Найбільш зручна форма шикування учнів – шеренга. Учитель поступово навчає дітей займати свої місця, знаходитися на визначеній відстані один від одного. При проведенні занять на майданчику до уроку розставляються прапорці різного кольору з таким розрахунком, щоб розміщення прапорців відповідало шикуванню дітей в шеренгу. Число прапорців повинно відповідати кількості учнів у класі, колір прапорців через деякі проміжки може повторюватися. При проведенні занять в залі замість прапорців можуть застосовуватися різні кубики, квадрати, трикутники, зроблені з фанери чи картону. Навчання дітей шикуванню в шеренгу співвідноситься з навчанням рівнянню по носках, а шикування в колону – з рівнянням у потилицю.

Перешикування в коло з шеренги, взявшись за руки, навчають спочатку, використовуючи намальоване на підлозі коло. Учні за направляючим розміщуються по колу. Перешикування в коло з шеренги виконуватиметься швидше, якщо й направляючий і замикаючий почнуть одночасно рухатись по колу назустріч один одному. При цьому половина учнів рухається за направляючим і половина – за замикаючим.