Європейська соціальна хартія (переглянута) (стр. 18 )

- громадянам, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійними лихами, катастрофами, які є біженцями внаслідок збройних та міжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб нижчий встановленого прожиткового мінімуму;

- дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім’ї.

Фінансування соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організації, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги, коштів одержувачі соціальних послуг та інших джерел, передбачених законодавством.

У місцевих бюджетах повинні плануватися кошти, необхідні для фінансування соціальних послуг.

У державному та місцевих бюджетах повинні передбачатися кошти для фінансування цільових програм надання соціальних послуг.

Фінансування територіальних програм розвитку соціальних послуг здійснюється за рахунок виділених місцевому бюджету цільових субвенцій чи шляхом кооперування коштів місцевих бюджетів на реалізацію спільних проектів.

Вичерпний перелік соціальних послуг, умови їх надання та порядок регулювання тарифів їх оплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

При одержанні соціальних послуг громадяни мають право на:

- поважливе і гуманне ставлення з боку суб'єктів, що надають соціальні послуги;

- вибір установи та закладу, а також форми соціального обслуговування;

- інформацію щодо своїх прав, обов'язків та умов надання соціальних послуг;

- згоду на соціальні послуги;

- відмову від соціальних послуг;

- конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відомою суб'єкту, який надає соціальні послуги.

При одержанні соціальних послуг громадяни мають право, зокрема, на захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку.

У разі якщо особа, що отримує соціальні послуги, без поважних причин не виконує вимоги їх одержання, суб'єкт, що надає соціальні послуги, виносить такій особі письмове попередження про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні.

Якщо особа отримує соціальні послуги та письмово попереджена про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні, але продовжує не виконувати вимоги їх одержання, відповідний суб'єкт, що надає соціальні послуги, може в односторонньому порядку обмежити або припинити надання соціальних послуг такій особі, про що письмово інформується зазначена особа та місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування. Обмеження в отриманні одного виду соціальних послуг не може бути підставою для обмеження в наданні іншого виду соціальних послуг.

Рішення про відмову в наданні, обмеження обсягу або припинення надання соціальних послуг державними і комунальними суб’єктами може бути оскаржено до центрального чи місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який видав дозвіл на надання соціальних послуг (для недержавних суб'єктів, що надають соціальні послуги, - до органу, який видав дозвіл на надання соціальних послуг), або суду.

Особи, винні у порушенні законодавства про соціальні послуги, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Професійна діяльність у сфері надання соціальних послуг підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Недержавні суб'єкти, що бажають надавати соціальні послуги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевого бюджетів, надають їх на підставі ліцензії.

Надання соціальних послуг здійснюють соціальні працівники та інші фізичні особи, які мають відповідну освіту і схильні за особистими якостями до надання соціальних послуг.

Кваліфікаційні вимоги до соціальних працівників та інших фахівців, які надають соціальні послуги, порядок їх атестації визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень організовують роботу з надання відповідних соціальних послуг та здійснюють контроль за діяльністю суб’єктів, що надають соціальні послуги.

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

З метою створення умов для надання адресних соціальних послуг безпосередньо за місцем проживання в Україні діють центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на регіональному, районному, міському, сільському та селищному рівні та заклади соціального обслуговування регіонального значення.

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є спеціальними закладами, що надають соціальні послуги сім’ям, дітям та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

Основною метою діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних та інформаційних послуг сім’ям, дітям та молоді (пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2004 № 000 „Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю”) .

Сільські центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - 547

Селищні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - 68

Філії районних центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - 375

Районні у містах центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді - 40

Станом на 31.12.2007 року в Україні створено 1332 центри соціальних

служб для сім’ї, дітей та молоді, а саме: 27 обласних, 481 районний, 169 міських, 40 районних у містах, 547 сільських та 68селищних. Крім того створено 375 філій районних центрів.

Протягом звітного періоду працювала мережа спеціалізованих формувань центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді:

Служби соціальної підтримки сім’ї	741
Служба “Телефон довіри”	79
Школа волонтерів	544
Студентські соціальні служби	157
Мобільні консультаційні пункти соціальної роботи в сільській і гірській місцевості	544
Інформаційно-ресурсні центри	89
Служба роботи з ін’єкційними споживачами наркотиків	217
Консультаційні пункти у пологовому будинку та відділенні	679

Закон України від 21.06.2001 № 000-ІІІ „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” ( статті 8, 9, 10, 11) визначає основні функції центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді:

соціальне обслуговування – забезпечення соціального обслуговування сімей, дітей та молоді шляхом надання їм соціально-педагогічних, психологічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних та інформаційних послуг;

соціальний супровід – здійснення соціального супроводу прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, соціального патронажу молоді, що відбуває чи відбула покарання у формі обмеження або позбавлення волі на певний строк;

соціальна профілактика – проведення соціально-профілактичної роботи із запобігання правопорушенням та іншим негативним явищам у дитячому та молодіжному середовищі, подолання їх наслідків, пропаганда здорового способу життя;

соціальна реабілітація – здійснення соціально-реабілітаційних заходів, спрямованих на надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах (у тому числі, які постраждали від насильства в сім'ї), допомоги у відновленні ними порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності та підтримки оптимального фізичного, психологічного, соціального рівня для досягнення соціальної адаптації.

Республіканський (АР Крим), обласний, Київський та Севастопольський міські центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді:

- здійснюють контроль за діяльністю районних, міських, районних у містах, селищних та сільських центрів з виконання загальнодержавних та інших соціальних програм стосовно сім'ї, дітей та молоді;

- забезпечують впровадження державних соціальних стандартів і нормативів, нових форм, методів та інноваційних технологій проведення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю;

- організовують та проводить навчання потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків та батьків-вихователів;

- проводять науково-практичні конференції, семінари, засідання, "круглі столи" з питань, що належать до його компетенції;

- здійснюють разом з відповідними місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування контроль за цільовим та ефективним використанням коштів, що виділяються центрам з місцевих бюджетів на виконання програм і здійснення заходів, спрямованих на проведення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю;