Європейська соціальна хартія (переглянута) (стр. 25 )

З метою поширення волонтерського руху центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді постійно інформують суспільство про можливості, цінність та потенціал волонтерської діяльності. Проводяться фестивалі волонтерів та Всеукраїнський конкурс “Волонтер року” у листопаді 2007 року, в якому взяли участь 88 кращих волонтерів та керівники шкіл волонтерів центрів.

Загальна кількість організацій, в них працівників та наданих ними послуг

За оперативними даними центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді протягом 2007 року з ними співпрацювали 607 громадських та благодійних організацій, із них: 3 міжнародні, 3 Всеукраїнські, 164 регіональні, 221 міська, 216 районних. Протягом зазначеного періоду цими громадськими організаціями надано 2152243 послуги:

- психологічні - 50892;

- соціально-педагогічні - 34830;

- соціально-медичні - 472918;

- соціально-економічні - 208000;

- юридичні - 11296;

- інформаційні - 1374307.

Штатна чисельність працівників вищезазначених громадських організацій складає 2044 особи, крім того було залучено до виконання за трудовою угодою або договором підряду 1262 фахівців та 9070 волонтерів.

У зазначених організаціях працювали 2159 спеціалістів за фахом: педагоги - 301, соціальні педагоги - 100, психологи - 171, спеціалісти з соціальної роботи - 204, соціологи - 31, юристи - 82, а також бухгалтери та економісти, інженери-системотехніки - 27, медичні працівники - 552 особи та фахівці інших спеціальностей - 518.

У всіх регіонах України діє 36 закладів, утворених недержавними організаціями, релігійними конфесіями, що надають різні види соціальних послуг бездомним громадянам та особам, звільненим з місць позбавлення волі, що співпрацюють з органами праці та соціального захисту населення.

Активно у даному напрямі співпрацює Міністерство праці та соціальної політики України, органи праці та соціального захисту населення з Товариством Червоного Хреста та його осередками. Так, розроблено спільний план дій, де зокрема передбачено діяльність щодо надання допомоги бездомним громадянам та особам, звільненим з місць позбавлення волі. Осередки Товариства Червоного Хреста, використовуючи пересувні флюорографи, проводять обстеження на туберкульоз в місцях скупчення бездомних громадян, надають їм інформаційно-консультаційні послуги, харчування, одяг, взуття тощо.

У м. Ковель Волинської області благодійний фонд „Реабілітація” тісно співпрацює з установами соціального захисту щодо надання допомоги особам без постійного місця проживання та особам, звільненим з місць позбавлення волі.

У Донецькій області роботу із звільненими особами проводять громадська організація „Піклування”, релігійна організація „Новий день”, Донецький міський благодійний фонд „Доброта”, діяльності яких сприяють органи місцевого самоврядування, обласна державна адміністрація.

У Запорізькій області діють благодійний фонд Християнський центр реабілітації „Маран-афа”, релігійна організація „Хвала і покоління”, яким забезпечена фінансова підтримка обласної держадміністрації в сумі 60 тис. гривень.

У м. Одеса майже 10 років діє Одеський фонд реабілітації та соціальної адаптації громадян без певного місця проживання „Дорога додому”. В рамках діяльності цього фонду функціонує центр реабілітації бездомних громадян, започатковано випуск і розповсюдження безпосередньо бездомними вуличної газети „Дорога додому”. За підтримки місцевих органів виконавчої влади розпочала свою роботу і продовжує розвиватися Асоціація колишніх ув’язнених „Подолання”.

У м. Чернівці у тісній співпраці з місцевими органами виконавчої влади (на умовах договору) активно працює громадське об’єднання “Народна допомога”. Цією організацією відкрито комплекс закладів, у тому числі - центр обліку, будинок нічного перебування та центр ресоціалізації. Між організацією та місцевими органами влади укладено угоду про співпрацю. Відповідно до цієї угоди недержавна організація отримує фінансову підтримку з місцевого бюджету для провадження своєї діяльності.

Для забезпечення громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань та сприяння соціальній адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, створюються спостережні комісії, які діють на підставі Кримінально-виконавчого кодексу України та положення про них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2004 № 000 „Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах”.

За інформацією регіональних управлінь праці та соціального захисту населення станом на 31.12.2008 в Україні діє 657 спостережних комісій, до яких звернулося понад 10 тисяч звільнених, з них отримали допомогу у:

відновленні документів – 3646 особи,

працевлаштуванні – 2694 осіб,

забезпеченні житлом – 797 осіб,

направленні на навчання – 411 осіб,

направленні на лікування – 1461 особа,

направленні до будинків-інтернатів – 152 осіб.

Стосовно осіб з особливими потребами, слід відмітити, що першими випробують нові моделі надання послуг громадські організації інвалідів. Оскільки саме вони знають проблеми осіб з особливими потребами із середини, і як ніхто краще бачать шляхи їх розв’язання.

Статтею 14 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено право громадським організаціям інвалідів щодо надання соціальних послуг, здійснення ними громадського контролю за дотриманням прав інвалідів, представництва інтересів та захисту прав інвалідів тощо.

За даними Міністерства юстиції України станом на 31.12.2007 зареєстровано та діє 54 всеукраїнські громадські організації інвалідів.

З метою досягнення та реалізації цілей і завдань діяльності, що визначені статутами громадських організацій інвалідів, цими організаціями здійснюються відповідні заходи щодо соціального захисту, реабілітації інвалідів, залучення їх до суспільно-корисної діяльності, занять фізичною культурою і спортом.

На сьогодні громадськими організаціями інвалідів з багаторічним досвідом роботи, а саме Українським товариством сліпих, Українським товариством глухих, Всеукраїнською організацією інвалідів „Союз організацій інвалідів України” та організаціями, створеними впродовж останніх 10 років, – Всеукраїнською спілкою громадських організацій „Конфедерація громадських організацій інвалідів України”, Всеукраїнським громадським соціально-політичним об’єднанням „Національна Асамблея інвалідів України” та іншими, в тій чи іншій мірі надається спектр послуг для задоволення потреб осіб з числа інвалідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

У багатьох регіонах України активно працюють 86 реабілітаційних установ, створених громадськими організаціями інвалідів, діяльність яких спрямована на соціальну адаптацію інвалідів різних нозологій.

Такі установи діють на підставі наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 23.07.07 № 000 „Про затвердження типових положень про реабілітаційну установу змішаного типу для інвалідів і дітей-інвалідів з розумовою відсталістю і про установу постійного та тимчасового перебування інвалідів з розумовою відсталістю”. Основні напрями діяльності зазначених установ такі:

1) навчання інваліда або дитини-інваліда побутовим операціям для задоволення власних фізіологічних потреб;

2) опанування навичок захисту власних прав та інтересів;

3) забезпечення автономного проживання у суспільстві з необхідною підтримкою та інше.

Багатий досвід роботи зі створення закладів нового типу накопичено в місті Києві благодійне товариство допомоги інвалідам та особам із інтелектуальною недостатністю „Джерела” ініціювало створення Центру трудової реабілітації розумово відсталих інвалідів з відділенням соціальної адаптації.

В Україні є перші заклади на рівні громади, що забезпечують денну зайнятість інвалідів з розумовою відсталістю - це майстерні у містах Київ, Суми, Одеса, Львів та інших, створені такі заклади за ініціативи громадських організацій інвалідів за підтримки міжнародних донорів та місцевої влади.

Стаття 23

Право осіб похилого віку на соціальний захист

З метою забезпечення ефективного здійснення права осіб похилого віку на соціальний захист Сторони зобов’язуються, самостійно або у співробітництві з громадськими чи приватними організаціями, вживати відповідних заходів або заохочувати відповідні заходи, зокрема, для:

- надання особам похилого віку можливості якомога довше залишатися повноцінними членами суспільства, шляхом:

а) забезпечення достатніх ресурсів, які дали б їм можливість жити на задовільному рівні і брати активну участь у суспільному, соціальному і культурному житті;

б) забезпечення інформації про послуги і програми, які існують для осіб похилого віку, а також можливості їхнього використання такими особами;

- надання особам похилого віку можливості вільно обирати спосіб свого життя і незалежно жити у знайомому для них оточенні так довго, як вони забажають і зможуть, шляхом:

а) забезпечення житла, пристосованого до їхніх потреб і стану здоров’я, або шляхом надання належної допомоги для реконструкції їхнього житла;

б) забезпечення медичного обслуговування та послуг, яких вимагає їхній стан здоров’я;

- забезпечення особам похилого віку, які проживають у будинках для престарілих, гарантій надання належної допомоги із повагою до їхнього особистого життя і гарантій участі у прийнятті рішень, що стосуються умов життя в їхньому будинку для престарілих.

Інформація, яку необхідно подати

1)  Надайте, будь ласка, інформацію про загальну правову базу. Поінформуйте, будь ласка, щодо характеру, причин та обсягу будь-яких відповідних реформ.

2) Зазначте, будь ласка, вжиті заходи (адміністративні домовленості, програми, плани дій, проекти тощо), спрямовані на реалізацію загальної правової бази.

3)  Надайте, будь ласка, суттєві цифри, відповідну статистику або будь-яку іншу інформацію щодо заходів, які забезпечують особам похилого віку доступ до адекватних послуг готівкою та товарами; рівня державних витрат на соціальний захист та послуги для осіб похилого віку; оцінки заходів та кількості осіб похилого віку, які отримують допомогу; кількості ліжко-місць в інтернатних установах для осіб похилого віку; кількості осіб похилого віку, які проживають у таких установах. Також слід зазначити, чи існує недостатність ліжко-місць.