Європейська соціальна хартія (переглянута) (стр. 26 )

Загальна правова база

·  Закон України „Про соціальні послуги” від 19.07.2003 № 000-ІV

·  Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 16.12.1993

·  Закон України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 05.10.2000 № 000-ІІІ

·  Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003

·  Закон України „Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991

·  Закон України „Про реабілітацію інвалідів в Україні” від 06.10.2005

№ 000-ІV

·  Закон України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004

·  Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993

·  Закон України „Про жертви нацистських переслідувань” від 23.03.2000 № 000-ІІІ

·  Закон України ”Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” від 09.04.1992

·  Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 18.02.1991

·  Закон України „Про пенсії та особливі заслуги перед Україною” від 01.06.2000 № 000-ІІІ

·  Закон України „Про житловий фонд соціального призначення” від 12.01.2006

·  Постанова Кабінету Міністрів України від 10.12.03 № 000„Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг”

·  Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 76 „Про затвердження Порядку утворення спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів і надання житлових приміщень у такому будинку та Типового положення про спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів”

·  Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2004

№ 000 „Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги”

·  Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 „Про затвердження Концепції реформування системи соціальних послуг”

·  Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.09.2007 „Про затвердження Плану дій щодо поліпшення життєзабезпечення ветеранів війни на 2007-2010 роки”.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” громадянами похилого віку визнаються: чоловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року.

Соціальна політика держави сьогодні зорієнтована на реалізацію конституційних прав щодо соціального захисту людей похилого віку. Однією із стратегічних цілей соціальної політики на найближчу перспективу є досягнення не тільки відчутного поліпшення матеріального становища та умов життя громадян похилого віку, але й надання їм можливості якомога довше жити повноцінно на користь суспільства.

В Україні проживає 12,5 млн. осіб пенсійного віку, майже 5 млн. громадян мають вік 70 років і більше. На початок 2007 року зареєстровано 2,9 млн. ветеранів війни.

Матеріальне забезпечення людей похилого віку здійснюється шляхом призначення їм пенсій та грошового утримання відповідно до:

·  Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

·  Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”;

·  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, інших законів України.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який передбачає створення в Україні нової трирівневої пенсійної системи.

Нова пенсійна система складається з трьох рівнів, а саме: з солідарної системи (першого рівня), обов'язкової накопичувальної системи пенсійного страхування (другого рівня) та недержавного пенсійного забезпечення (третього рівня).

Законом запроваджується пенсійне страхування. Замість трудового стажу при розрахунку пенсійної виплати тепер використовується страховий стаж.

Для зарахування до страхового стажу в повному розмірі одного робочого місяця у період після 01.01.04 розмір внесків має бути не меншим, ніж внески, обчислені із мінімальної заробітної плати. Так, мінімальний страховий внесок на січень 2008 року становить 181,28 грн. (515,00 – мінімальна заробітна плата х 35,2 % – мінімальний страховий внесок). Якщо сума сплачених страхових внесків менша ніж мінімальний страховий внесок, страховий стаж враховується у пропорційно меншому розмірі.

Пільгове обчислення стажу за законодавством, що діяло раніше, зберігається стосовно періодів роботи до 1 січня 2004 р. З 1 січня 2004 р. всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі (1 рік роботи за 1 рік страхового стажу).

Пенсія обчислюється із заробітку за будь-які, за вибором особи, 5 років підряд до 1.07.2000 р. та за всі періоди страхового стажу, починаючи з 1.07.2000 р. за даними персоніфікованого обліку.

Заробітна плата за період роботи до 01.07.2000 підтверджується довідками підприємств, установ, організацій, а за період з 01.07.2000 дані беруться із системи персоніфікованого обліку.

В новій пенсійній системі передбачено підвищення пенсій за двома показниками:

1) індексація пенсії, яка здійснюється у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка;

2) з 1 березня кожного року не менше ніж на 20 % темпів зростання середньої заробітної плати по країні за попередній рік.

Конкретна величина підвищення пенсії з урахуванням темпу зростання середньої заробітної плати в Україні визначається Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду.

У 2007 році вперше застосовується коефіцієнт підвищення пенсій, що перевищує мінімальний, а саме: у поточному році пенсії, призначені до 2005 року (тобто обчислені з урахуванням показника середньої заробітної плати в галузях економіки за 2002-2003 роки), збільшуються на 28,03%, що відповідає 96% темпів зростання заробітної плати в галузях економіки у 2006 році порівняно з 2005 роком, а ті, які призначені у 2005 і 2006 роках (тобто обчислені з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2004-2005 роки), – на 20%, що відповідає 68% темпів зростання зарплати.

Підвищення пенсії у 2007 році застосовувалося до всіх трудових пенсій, у тому числі призначених у мінімальних розмірах, тобто для майже 13 млн. (або майже 100%) пенсіонерів (як відомо в попередні роки таке підвищення здійснювалося на мінімально можливий коефіцієнт, який дорівнював 20% темпів зростання середньої зарплати, і стосувалося лише близько 1 млн. (або 7,7%) пенсіонерів).

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але не більше ніж на 1% мінімального розміру пенсії за віком.

Середній розмір пенсійних виплат на 31.12.2007р. склав 749,39 грн. або збільшився порівняно з січнем 2007 р. (478,38 грн.) в 1,6 рази, порівняно з січнем 2006 року (406,82 грн.) в 1,8 рази.

Співвідношення середнього розміру пенсії до середнього розміру заробітної плати на 31.12. 2007 року складає 49 %, на січень 2007 року - 43 %, на січень 2006 року – 44%, на січень 2005 року – 39 %.

Середній розмір пенсії на грудень 2007 року перевищував мінімальний на 42% (590 грн. проти 415,11 грн.), на січень 2007 року – на 23% (478,38 грн. проти 380 грн.), на січень 2006 року - на 16% (406,82 грн. проти 350 грн.).

Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 51 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

На цей час питання пенсійного забезпечення в Україні регулюються міжнародними договорами (угодами), укладеними з 21 країною.

Зазначені договори (угоди) розподіляються на два види:

- договори, що базуються на територіальному принципі, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач (укладені з країнами СНД, Угорщиною, Румунією).

- договори, що базуються на пропорційному принципі, за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на території держави цієї сторони. За принципом пропорційності Україною укладені договори про соціальне забезпечення з Республікою Болгарія, Королівством Іспанія, Чеською Республікою, Словацькою Республікою і іншими.

Велику увагу Уряд України приділяє посиленню соціального захисту осіб похилого віку з числа ветеранів війни та дітей війни, життєзабезпечення яких підтримується системою пільг та компенсацій.

Ветеранам війни відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” надаються пільги щодо користування житлово-комунальними послугами, оплати послуг зв’язку, санаторно-курортного лікування, ремонту житла, проїзду в міському та приміському транспорті, встановлені надбавки до пенсії.