Європейська соціальна хартія (переглянута) (стр. 28 )

Сім’ї, яким призначена житлова субсидія, сплачують за житлово-комунальні послуги в межах норми володіння чи користування загальною площею житла та нормативів користування комунальними послугами 20% середньомісячного сукупного доходу.

Урядом України 10 січня 2007 року ухвалено рішення (постанова Кабінету Міністрів України від 10.01.07 № 3 „Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. N 1156”), що стало ще одним важливим кроком на шляху посилення соціального захисту непрацездатних осіб. Відповідно до зазначеного рішення з 1 січня 2007 року сім'ї, які складаються з осіб похилого віку, пенсіонерів, інвалідів, за умови призначення житлової субсидії сплачують за житлово-комунальні послуги в межах норми володіння чи користування загальною площею житла та нормативів користування зазначеними послугами 15% середньомісячного сукупного доходу, а за придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива – 15% річного сукупного доходу.

Завдяки запровадженню вищезазначених пільгових умов надання житлових субсидій для непрацездатних громадян суттєво збільшилась кількість сімей пенсіонерів, які отримали право на призначення цієї державної допомоги. Якщо у грудні 2006 року кількість таких сімей складала 56% від загальної кількості сімей – отримувачів житлових субсидій, то у грудні 2007 року цей показник досяг 64,5% .

Для забезпечення умов щодо самостійного, незалежного проживання осіб похилого віку в Україні прийнято Закон України "Про житловий фонд соціального призначення", на його виконання розроблено та прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 31.01.07 № 76 „Про затвердження Порядку утворення спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів і надання житлових приміщень у такому будинку та Типового положення про спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів”, якими керуються місцеві адміністрації, створюючи будинки для проживання ветеранів та інвалідів з комплексом служб побутового та соціально-медичного обслуговування.

Законодавство України визначає одним із видів соціального захисту людей похилого віку забезпечення їх соціальним обслуговуванням та надання соціальних послуг.

Мережу стаціонарних установ складають:

- 321 будинок-інтернат (86 призначені для громадян похилого віку та інвалідів, 149 психоневрологічних інтернатів, 25 пансіонатів для ветеранів війни та праці, 7 спеціальних будинків-інтернатів).

У стаціонарних установах проживає майже 55 тис. громадян, з них близько 20 тис. осіб похилого віку та інвалідів, 7 тис. ветеранів війни, 5 тис. ветеранів праці.

Відповідно до законодавства України ветерани війни, які потрапили у складі життєві обставини, мають право на позачергове влаштування до стаціонарної установи.

Порівняно з 2006 роком у 2007 році чисельність людей похилого віку та інвалідів, які проживають у будинках-інтернатах системи Міністерства праці та соціальної політики України, збільшилася більше ніж на тисячу осіб.

Велику увагу в стаціонарних установах приділяють організації відпочинку та культурного обслуговування громадян похилого віку та інвалідів.

Громадяни похилого віку та інваліди, які проживають в стаціонарних установах, за бажанням мають право на працевлаштування на роботу, доступну їм за станом здоров’я, на умовах трудового договору.

У життєзабезпеченні закладів соціального обслуговування людей похилого віку активну участь беруть благодійні фонди, громадські організації, релігійні об’єднання.

Одночасно, будинки-інтернати не є універсальною формою надання соціально-побутової та соціально-медичної допомоги непрацездатним громадянам, оскільки умови проживання в них з регламентованим режимом та визначеним переліком соціально-медичних послуг часто не співпадають з індивідуальними потребами людини.

В системі праці та соціального захисту населення розвинена мережа територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.

Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян є спеціальною державною або комунальною установою, що надає послуги пенсіонерам, інвалідам, одиноким непрацездатним громадянам та іншим соціально незахищеним громадянам вдома в умовах стаціонарного, тимчасового та денного перебування, які спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності та соціальної активності.

Такі установи діють у кожному районі, місті, районі міста. Мережа територіальних центрів системи Мінпраці налічує 744 установи, якими обслуговується близько 2 млн. осіб, у тому числі більше півмільйона ветеранів війни.

Основними завданнями територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян є:

- виявлення одиноких непрацездатних громадян, які потребують соціально-побутового, медико-соціального обслуговування та інших видів соціальних послуг;

- обстеження разом з представниками закладів охорони здоров’я, житлово-експлуатаційних та громадських організацій матеріально-побутових умов проживання одиноких громадян;

- визначення потреб громадян у різних видах соціальних послуг;

- встановлення зв’язків з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, з питань соціального обслуговування та надання матеріальної та натуральної допомоги непрацездатним громадянам;

- забезпечення через свої підрозділи якісного надання громадянам різних видів соціальних послуг.

Для підтримання життєдіяльності і соціальної активності ветеранів війни і праці, пенсіонерів та інвалідів у складі територіальних центрів діють:

- 904 відділення соціальної допомоги вдома, які забезпечують догляд та надання соціально-побутових послуг 495, 2 тис. осіб, в тому числі 269, 2 тис. ветеранів війни;

- 537 відділень соціально-побутової реабілітації, які обслуговують біля 320,0 тис. осіб, у тому числі – 113,7 тис. ветеранів війни;

- 278 відділень медико-соціальної реабілітації (обслуговують більше 154,0 тис. осіб, з них 59,1 тис. – ветерани війни );

- 314 стаціонарних відділень для тимчасового або постійного проживання (15,0 тис. осіб, у тому числі – 5,6 тис. ветерани війни);

У складі територіальних центрів організовано роботу 626 відділень надання грошової та натуральної допомоги малозабезпеченим непрацездатним громадянам.

Підставою для організації соціального обслуговування та надання соціальних послуг громадянам є висновок лікувально-профілактичної установи про ступінь втрати особою здатності до самообслуговування.

Соціальні працівники та соціальні робітники надають одиноким непрацездатним громадянам та інвалідам соціальні послуги відповідно до договору. Такий договір укладається між одиноким непрацездатним громадянином і територіальним центром або відділенням соціальної допомоги вдома.

Територіальні центри надають більше 47 видів соціальних послуг громадянам похилого віку, вони мають право на послуги:

- придбання продуктів харчування, м'якого та твердого інвентарю, медикаментів;

- приготування їжі, доставка гарячих обідів, годування;

- прибирання житла, прання білизни, придбання та доставка палива;

- допомога в обробітку присадибних ділянок;

- оплата платежів, оформлення документів на отримання субсидій по оплаті житлово-комунальних послуг;

- виклик лікаря, доставка медикаментів, здійснення лікувально-оздоровчих, профілактичних заходів та соціально-психологічної реабілітації;

- створення умов для посильної праці;

- оформлення документів на санаторно-курортне лікування та соціальне обслуговування в інші установи і заклади для ветеранів війни і праці, громадян похилого віку та інвалідів;

- організація надання необхідних видів протезно-ортопедичної допомоги, забезпечення милицями, палицями, окулярами;

- організація відпочинку (відвідування лекцій, участь в екскурсіях, самодіяльних художніх колективах, гуртках), проведення консультацій у спеціалістів з різних питань тощо.

У сфері надання соціальних послуг задіяно майже 50 тис. соціальних працівників.

Територіальні центри соціального обслуговування впроваджують нові види соціальних послуг для осіб похилого віку, з урахуванням попиту на такі послуги мешканців громади. Зокрема, на виконання Закону України „Про психіатричну допомогу” з метою соціального захисту осіб з психічними розладами та створення для них незалежних умов проживання у м. Києві та декількох містах України створено спеціалізовані відділення соціальної допомоги вдома інвалідам з психічними захворюваннями, де вказаній категорії осіб надаються різноманітні соціальні послуги, в тому числі з догляду. Відділення тісно співпрацюють з установами охорони здоров’я.

Самотнім громадянам похилого віку, які за висновком медичних
закладів потребують постійного стороннього догляду надається соціально-побутове обслуговування вдома державними установами.

Соціальну допомогу громадянам похилого віку, які частково або повністю втратили здатність до самообслуговування, за їх бажанням
може бути надано безпосередньо вдома або у відповідній установі
(будинку-інтернаті, територіальному центрі соціального обслуговування, будинку для ветеранів, пансіонаті для громадян похилого віку або в іншій установі), де вони перебувають тимчасово або постійно.

Зокрема в територіальних центрах функціонують відділення соціальної допомоги вдома.

Відповідно до своїх завдань працівники відділення разом із представниками закладів охорони здоров’я, житлово-комунальних контор, громадських організацій виявляють одиноких непрацездатних громадян та інвалідів, обстежують матеріально-побутові умови їх проживання, визначають потреби в одержанні соціально-побутової допомоги. На підставі зазначених у медичній карті висновків лікарів про ступінь втрати здатності до самообслуговування таке відділення надає одиноким непрацездатним громадянам та інвалідам послуги, передбачені договором, укладеним між одиноким непрацездатним громадянином і відділенням.

Діяльність територіальних центрів постійно вдосконалюється.