Європейська соціальна хартія (переглянута) (стр. 24 )

Права колишніх засуджених повинні реалізуватися в повному обсязі і не можуть бути обмежені, крім випадків обмеження дієздатності чи визнання їх недієздатними на підставах і в порядку, передбачених законодавчими актами. Дії державних органів і посадових осіб, які порушують права колишніх засуджених можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому законодавством (стаття 10. Закону України „Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”).

Наразі в Україні тільки розпочато утворення пост-пенітенціарної системи – соціальних служб, які надають соціальні послуги колишнім засудженим до позбавлення волі від 28 до 55 (60) років, тобто до досягнення пенсійного віку.

Станом на 31.12.2007 діяв 1 центр соціальної адаптації, осіб, звільнених з місць позбавлення волі, утворений місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, у Житомирській області.

Недержавними організаціями утворено 23 (2006 рік - 19) центри, що діють у Волинській, Житомирській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Одеській, Черкаській, Чернігівській областях, мм. Київ та Севастополь.

Центри соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, здійснюють індивідуально-виховну роботу, надають такі соціальні послуги: соціально-побутові (тимчасове проживання; харчування; надання одягу, взуття, білизни; збереження речей та документів); психологічні; соціально-педагогічні (розробка індивідуальних планів ресоціалізації, реінтеграції та адаптації; формування відповідних навичок і вмінь; позитивне ставлення до власної особистості; навчання самостійному вирішенню життєвих проблем; допомога в здобутті освіти); соціально-медичні (організація первинного медичного огляду та, у разі потреби, надання першої медичної допомоги; направлення до закладів охорони здоров'я); юридичні та інші види соціальних послуг.

Крім того, в Україні діє 14 (2006 рік - 14) спеціальних будинків-інтернатів, спеціальних відділень, відділень при інтернатних установах для громадян похилого віку та інвалідів, звільнених з місць позбавлення волі, які втратили соціально-корисні зв’язки, в Автономній Республіці Крим, Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Харківській, Херсонській, Чернівецькій областях.

Протягом минулого року комунальними установами та 4 недержавними організаціями було надано послуги майже 1 тис. осіб (2006 рік – майже 1 тис. осіб).

Соціальні послуги надають майже 1300 працівників, серед яких 2 – соціальні працівники. Крім того, у закладах, установах працюють медичні працівники, психологи та ін.

Фінансування діяльності закладів проводиться за рахунок коштів засновників – коштів місцевих бюджетів, благодійних внесків юридичних та фізичних осіб, інших надходжень, не заборонених законодавством України.

Стаття 14, пункт 2

1) Надайте, будь ласка, інформацію про загальну правову базу. Поінформуйте, будь ласка, щодо характеру, причин та обсягу будь-яких відповідних реформ.

2) Зазначте, будь ласка, вжиті заходи (адміністративні домовленості, програми, плани дій, проекти тощо), спрямовані на реалізацію загальної правової бази.

3) Надайте, будь ласка, будь-яку відповідну статистику або іншу інформацію, яка свідчить про участь волонтерського сектору, щодо положення про соціальні служби/послуги, а також про ефективний доступ кожної з осіб до цих служб/послуг.

Загальна правова база

·  Закон України „Про соціальні послуги” від 19.07.2003 № 000-ІV

·  Закон України „Про об'єднання громадян” від 16.06.1992 ІІ

·  Закон України „Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 01.12.1998 ІV

·  Закон України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” від 02.06.2005 № 000-ІV

·  Закон України „Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” від 10.07.2003 № 000 - IV

·  Закон України „Про благодійництво та благодійні організації” від 16.09.1997 № 000/97

·  Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000

·  Постанова Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 000 „Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг”

·  Постанова Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 000 „Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг”

·  Постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.2004 № 000 „Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах”

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.102004 „Про схвалення Концепції проекту Закону України „Про волонтерський рух” Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 „Про затвердження плану заходів щодо забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі, на період до 2009 року” Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.02.2006 „Про затвердження плану заходів щодо забезпечення соціального захисту бездомних громадян на 2007 рік” Наказ Мінпраці від 14.02.2006 № 31 „Про затвердження Типових положень про заклади соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі” Наказ Мінпраці від 03.04.2006 № 98 „Про затвердження Типового положення про соціальний готель”

Забезпечення належних умов та стандартів життя є однією із головних функцій держави. Таким чином, надання якісних соціальних послуг тим, хто їх потребує, є основним показником спроможності держави виконувати цю функцію. У випадках, коли відповідні державні організації через нестачу коштів, інших ресурсів, брак кваліфікованих фахівців, не можуть 100% забезпечити адресними соціальними послугами, держава шукає партнерів (громадські організації) в наданні соціальних послуг, які спроможні надавати належним чином якісні соціальні послуги.

Громадські організації часто здатні діяти гнучко та інноваційно, а тому мають можливість надавати послуги ефективніше, ніж державні чи муніципальні структури. З цього випливає доцільність розвитку партнерських відносин між державою, органами місцевого самоврядування.

Залучення громадських організацій до процесу надання соціальних послуг наближає ці послуги до реальних потреб клієнта, що є надзвичайно позитивним досягненням та відповідає сучасним європейським тенденціям принципу партнерства у галузі надання соціальних послуг. Краще розуміння потреб клієнтів означає кращі можливості для ефективного задоволення цих потреб.

Недержавні суб'єкти, що бажають надавати соціальні послуги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевого бюджетів, надають їх на підставі ліцензії. Центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень організовують роботу з надання відповідних соціальних послуг та здійснюють контроль за діяльністю суб’єктів, що надають соціальні послуги (стаття 8 Закону України від 19.06.2003 „Про соціальні послуги”).

Державний контроль за діяльністю об'єднань громадян здійснюється державними органами у порядку, передбаченому законодавством України. Органи, що проводять легалізацію об'єднань громадян, здійснюють контроль за додержанням ними положень статуту. Представники цих органів мають право бути присутніми на заходах, що проводяться об'єднаннями громадян, вимагати необхідні документи, одержувати пояснення.

Нагляд за виконанням та додержанням законності об'єднаннями громадян здійснюють органи прокуратури. Контроль за джерелами та розмірами надходжень, сплатою податків об'єднаннями громадян здійснюють відповідно фінансові органи та органи державної податкової інспекції.

Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді співпрацюють з громадськими організаціями у сфері реалізації соціальних програм. Однією зі сфер співпраці є волонтерство.

Крім того, центри співпрацюють з громадськими організаціями:

-  осередками Товариства Червоного Хреста у регіонах;

-  Дитячим християнським фондом;

-  Фондом профілактики хімічних залежностей та СНІДу;

-  Європейською дитячою благодійною організацією;

-  регіональними відділеннями Дитячого Фонду України;

-  Фондом соціального захисту інвалідів України;

-  Українською Асоціацією планування сім’ї;

-  Всеукраїнською скаутської організацією “Пласт”;

-  Благодійним Фондом милосердя та захисту сиріт “Оберіг”;

-  Міжнародним жіночим правозахисним центром “Ла Страда - Україна” іншими.

Найбільш пріоритетними напрямками діяльності волонтерів на сьогодні є соціальна робота з сім‘ями, у тому числі жіночою молоддю, дітьми з особливими потребами та дітьми-сиротами та профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі, пропаганда здорового способу життя.

Зокрема, на соціальну роботу з сім’ями припадає 57% усіх зайнятих волонтерів, на профілактику правопорушень та негативних явищ - 30%, сприяння працевлаштуванню та вторинній зайнятості - 6%, соціальну підтримку військовозобов’язаної молоді - 7%.

На початку розвитку центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді членами волонтерських груп переважно були неповнолітні і молодь (старшокласники та студенти), тепер залучаються до соціальної роботи 10 категорій волонтерів.

Майже в усіх центрах працюють такі категорії волонтерів:

- учнівська, студентська, безробітна, робітнича молодь,

- фахівці (психологи, юристи, лікарі, спеціалісти центру зайнятості, працівники кримінальної міліції, соціальні педагоги, журналісти, фахівці військової прокуратури, валеологи, працівники культури, державні службовці),

- клієнти (діти-сироти, діти з особливими потребами, особи, звільнені з місць позбавлення волі, споживачі наркотичних речовин, ВІЧ-інфіковані), батьки та члени родини клієнтів,

- лідери жіночих громадських організацій,

- пенсіонери.

Центрами напрацьовано певний досвід роботи з кожною категорію волонтерів, особливості їх підготовки.