Європейська соціальна хартія (переглянута) (стр. 2 )

Комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізацію державної політики та здійснення контролю за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці – Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд).

Вжиті заходи, спрямовані на реалізацію національної політики з урахуванням консультацій з організаціями роботодавців і працівників.

З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці відповідно до статті 32 Закону України „Про охорону праці” створена та діє Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення (надалі - Національна рада), яку очолює віце-прем'єр-міністр України. До складу Національної ради входять керівники органів державного нагляду за охороною праці, центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Пенсійного фонду, наукових та науково-дослідних установ, представники профспілок та роботодавців.

Національна рада:

·  розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної
системи державного управління охороною життя людей на виробництві
та профілактики побутового травматизму, вносить на розгляд
Кабінету Міністрів України пропозиції про вдосконалення цієї
системи;

·  організує і забезпечує контроль за виконанням законодавчих
актів і рішень Уряду України, опрацювання Національної програми і
законопроектів, пов'язаних з реалізацією державної політики з
питань безпечної життєдіяльності населення, подає Кабінету
Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення законодавства з
цих питань тощо.

З метою вдосконалення системи забезпечення безпеки, гігієни праці та запобігання нещасним випадкам державна політика та стратегія в цій галузі регулярно оцінюється та періодично переглядається у світлі ризиків, що змінюються.

Щорічно на підставі моніторингу стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища Кабінетом Міністрів України разом з Держгірпромнаглядом, центральними органами виконавчої влади та соціальними партнерами визначаються пріоритети діяльності в галузі охорони праці.

До переліку пріоритетів серед інших визначено:

·  посилення профілактики нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві та зменшення рівня ризику їх виникнення;

·  удосконалення механізму державного управління у сфері охорони праці та промислової безпеки;

·  упровадження економічних важелів управління у сфері охорони праці та стимулювання суб’єктів господарювання до створення безпечних умов праці тощо.

Основна мета державної політики та визначених пріоритетів діяльності центральних органів виконавчої влади полягає у сприянні розвиткові та збереження на національному рівні культури попередження у сферах безпеки та гігієни праці.

Для здійснення цих пріоритетів Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням щорічно затверджує „План заходів, спрямованих на реалізацію пріоритетів діяльності центральних органів виконавчої влади» .

Організація системи попередження виробничої небезпеки

Організація системи попередження виробничої небезпеки

на рівні підприємств

Культура попередження виробничої небезпеки відповідно до Закону України „Про охорону праці” передбачає, що усі партнери – органи виконавчої влади, роботодавці та працівники залучаються до процесу попередження виробничої небезпеки у чітко визначених рамках обов’язків відповідно до визначеної структури.

Відповідно до статті 13 Закону України „Про охорону праці” роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи
управління охороною праці, а саме:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; ( Наказ Державного комітету України з нагляду за охороною праці «Про затвердження Типового положення про службу охорони праці» від 01.2004 № 000/10125)

- розробляє за участю сторін проект колективного договору, а після його схвалення загальними зборами (конференцією) трудового колективу та підписанням уповноваженими представниками сторін, реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці.

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

Колективний договір, угода укладається відповідно до Закону України „Про колективні договори та угоди” від 01.07.1993 , на підставі прийнятих сторонами зобов'язань з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально економічних інтересів працівників і власників.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про охорону праці” у колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

Для виконання комплексного плану заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці визначаються шляхи мінімізації факторів виникнення ризиків у виробничому середовищі.

У випадках, якщо усунути ризики, що властиві роботам з небезпечними або шкідливими для здоров’я умовами праці, або достатньою мірою зменшити такі ризики ще неможливо, до цього плану заходів також відносяться гарантії роботодавця для працівників, зайнятих на таких роботах, встановлення компенсацій, пільг, та таких, що не передбачені законодавством (зміни в організації виробництва і праці, скорочену тривалість робочого часу, додаткові оплачувані відпустки, необхідні засоби колективного та індивідуального захисту, санітарно-побутові умови, лікувально-профілактичні заходи, нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) тощо.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.

Для ефективного функціонування системи управління охороною праці роботодавець також:

- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

- здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Відповідно до цієї статті на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних із ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.