Теоретичні засади професійної педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів в контексті приєднання України до болонського процесу (стр. 7 )

·  по-перше, це національна ідея вищої освіти, зміст якої полягає у збереженні і примноженні національних освітніх традицій. Вища освіта покликана виховувати громадянина держави Україна, гармонійно розвинену особистість, для якої потреба у фундаментальних знаннях та підвищенні загальноосвітнього професійного рівня асоціюється зі зміцненням своєї держави;

·  по-друге, розвиток вищої освіти повинен підпорядковуватись законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку;

·  по-третє, розвиток вищої освіти треба розглядати у контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, у т. ч. європейських. Зокрема, привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складові, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти; забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем.

Відзначаючи важливість цих завдань для вищої освіти України, і зокрема для інженерно-педагогічної освіти, хотілося б підкреслити, що, по-перше, ряд положень Болонської декларації, по суті, вже протягом багатьох років здійснюються вищими навчальними закладами України і, по-друге, сьогодні у вищих навчальних закладів інженерно-педагогічного профілю є досить реальні можливості для вирішення основних проблем Болонського процесу.

Нагадаємо, що основними завданнями Болонського процесу, які стосуються переважно діяльності ВНЗ є:

1)  розширення доступу до вищої освіти;

2)  підвищення якості освіти та ефективності використання фахівців з вищою освітою;

3)  визначення зручної та зрозумілої градації ступенів та кваліфікацій і введення двоступеневої системи вищої освіти з чітко визначеними кваліфікаціями для кожного з рівнів [15].

При цьому досягнення високої якості освіти є центральною ідеєю Болонського процесу. Якість освіти в документах, пов’язаних з Болонським процесом, трактується дуже широко: від визначення професійних профілів і вимог до результатів навчання з точки зору умінь, навичок та компетенції до сертифікації внутривузівських систем забезпечення якості освіти у Європейскій агенції контролю і оцінки якості (ENQA).

Поняття „якість вищої освіти” є також визначальним і в системі характеристик результатів діяльності системи вищої освіти України. Під якістю вищої освіти, згідно із Законом України „Про вищу освіту”, розуміють основний продукт діяльності системи вищої освіти – сукупність певних світоглядних, поведінкових і професійно значущих властивостей та характеристик випускника ВНЗ, що обумовлюють його здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства.

Якість вищої освіти досягається застосуванням якісних навчальних програм, науковими дослідженнями, кадровим забезпеченням, інфраструктурою та академічним науковим оточенням. Національна система гарантії якості освіти базується на основі вимог щодо необхідності дотримання стандартів освіти та оцінки освітніх послуг. Контроль якості вищої освіти передбачає внутрішню та зовнішню оцінки, які здійснюються, відповідно, ВНЗ, органами державного контролю і громадськістю. ВНЗ за власною ініціативою використовують інноваційні моделі управління якістю освіти на основі стандартів ISO серії 9000.

Питання якості освіти, уніфікації та адаптивності освітніх програм, зрозумілості їх змісту та можливості практичної реалізації, визнання документів про освіту належать до проблем, пов’язаних із стандартизацією освіти, їх вирішення стосується не тільки нашої країни. В умовах глобалізації економіки проблеми стандартизації активно обговорюються у багатьох країнах світу, тому що освіта глибоко інтегрована в економіку, суспільне життя, а її рівень та якість істотно впливають на якість життя та на можливість сталого розвитку світового співтовариства. Необхідною перспективою для української системи вищої освіти має бути її залучення до міжнародної системи акредитації і входження до Європейської мережі забезпечення якості у вищій освіті (ENQA).

Що стосується безпосередньої діяльності ВНЗ, в тому числі інженерно-педагогічного профілю, то, на наш погляд, зараз для них ключовими позиціями забезпечення якості є:

·  створення системи освітніх стандартів;

·  забезпечення якості абітурієнтів, що пов’язано з рівнем професійної орієнтації і якістю конкурсного відбору;

·  забезпечення якості викладання, що пов’язано з професійним рівнем викладачів;

·  забезпечення якості оцінки знань та умінь студентів.

Сьогодні відбувається переорієнтація всієї системи вузівської підготовки. У главу кута ставиться не формальний процес навчання та його організація, а запити ринку праці, замовників кадрів. При визначенні цілей і завдань вузівської підготовки інженерно-педагогічних кадрів головним чинником повинна бути не внутрішня технологія підготовки у вузі, а можливості і потреби профтехсистеми і виробництва. Статичність навчально-виховного процесу у вузі змінюється на його динамічний розвиток, а здатність перебудовуватися відповідно до вимог системи ПТО стає принципом організації роботи навчального закладу інженерно-педагогічного профілю.

Особливе значення при цьому здобуває взаємна інформованість ВНЗ та ПТНЗ. Час вимагає відійти від традиційного орієнтування системи педагогічного керування на директивні документи, а покласти в основу її діяльності повну і вичерпну інформацію про об’єкт виховання – учнів училищ і про сьогоднішні реалії організації процесу навчання в ПТНЗ. Термінової відповіді вимагає питання: чому незважаючи на те, що в кожному куточку України готуються кадри для ПТО і ліцензуються профілі «Професійне навчання» вже протягом трьох років залишається стабільним відсоток вакансій викладачів ПТО та майстрів виробничого навчання; скільки потрібно кадрів і якою повинна бути система їх підготовки, що треба зробити для того, щоб випускники залишалися в системі ПТО і успішно адаптувалися там?

В Українській інженерно-педагогічній академії на основі міжнародних стандартів ISO серії 9000 розроблено систему управління якістю (СУЯ) ВНЗ (рис.2.1), яка відповідає основним вимогам до вдосконалення освіти в Україні, а також загальноєвропейським освітнім нормам. Саме впровадження цієї системи надає можливості вирішити вищезазначені проблеми, підвищити якість підготовки випускників, їхню конкурентоспроможність на ринку праці, скоротити витрати на підготовку.

 

Рис. 2.1. Система управління якістю ВНЗ

Ця система управління відповідає всім принципам міжнародних стандартів і моделі PDQA (плануй, дій, контролюй і керуй).

Розглянемо детальніше кожен із етапів СУЯ ВНЗ.

1. Визначення попиту та вимог до випускників.

Цей етап призначений для ретельного перегляду змісту професійної діяльності працівника системи ПТО, визначення тих сучасних функції та типових завдань діяльності, які слід формувати сьогодні у майбутніх випускників інженерно-педагогічних навчальних закладів. Також на цьому етапі визначається, на які профілі спеціальності “Професійне навчання” слід проводити набір студентів, щоб після закінчення ВНЗ вони користувалися попитом на ринку праці. І саме тут виникає проблема визначення нових профілів інженерно-педагогічної підготовки.

Вперше перелік профілів був затверджений в 1999 р. рішенням ДАК, але до нього не увійшли (і зараз не готуються) бакалаври та спеціалісти лісогосподарства, охорони праці та екології, сфери послуг, художніх промислів. Завдяки спільній роботі МОН, Департаменту вищої освіти та Департаменту ПТО, Міністерства праці, фахівців УІПА на підставі вивчення ринку праці, існуючого переліку робітничих професій визначено новий перелік профілів, кожен з яких відповідає окремій галузі народного господарства та інтегрує близько 10-12 робітничих професій. При цьому кожен профіль потребує окремого ліцензування з підготовкою для цього окремого кадрового забезпечення, певної матеріальної бази та навчально-методичного забезпечення.

В результаті здійснення цього етапу в УІПА розроблено та запроваджено систему відкриття нових профілів підготовки. У 2002 р. розпочата підготовка за такими профілями: експлуатація та ремонт промислового транспорту; моделювання, конструювання і дизайн швейних виробів; у 2003 р. – за профілями: метрологія, стандартизація та сертифікація в машинобудуванні; комп’ютерні технології машинобудівного виробництва; комп’ютерні системи та мережі; у 2004 р. – за профілями: поліграфічне виробництво; технологія харчової промисловості та організація громадського харчування; експлуатація і ремонт місцевого та автомобільного транспорту. Завдяки цьому, набір абітурієнтів в академію в 2005 р. здійснювався вже за 25 профілями.

2. Організація прийому абітурієнтів.

На цьому етапі організується цільовий прийом абітурієнтів згідно з проектом плану прийому за спеціальностями та профілями підготовки. Прийом проводиться за направленням обласних відділів освіти, навчальних закладів, центрів, комбінатів, підприємств, на загальних умовах. В результаті укладаються договори з обласними відділами освіти, навчальними закладами та персонально зі студентами. Такий підхід надав змоги УІПА за останні три роки збільшити кількість зарахувань випускників ПТНЗ з майже 39 % до більше ніж 59 %. Таким чином розширюється доступ до вищої освіти взагалі.

Назріла необхідність створити базу даних для регіонів у цілому і кожного ПТНЗ України зокрема, визначити на рівні Міністерства освіти і науки, скільки фахівців протягом п’яти років буде потрібно в усіх регіонах України та скільки фахівців треба перекваліфікувати, а також підвищити їхню кваліфікацію. На основі цієї бази слід здійснювати прийом абітурієнтів за цільовим замовленням з ПТНЗ, бо тільки випускники ПТНЗ орієнтовані в подальшому на роботу в системі ПТО. Саме тому кожен рік УІПА збільшує кількість абітурієнтів з різних областей України та кількість випускників ПТНЗ, прийнятих за цільовим замовленням. Перш за все, це відмінники ПТНЗ, які за рішенням педагогічних рад та обласних відділів освіти направлені на навчання. Для їх більш ґрунтовної підготовки з інформатики, фізики, української мови існують спеціальні факультативні заняття. І завдяки цьому, такі студенти, маючи професійну мотивацію, досвід роботи на виробництві, із задоволенням повертаються в ПТО, успішно адаптуються там і працюють.