Теоретичні засади професійної педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів в контексті приєднання України до болонського процесу (стр. 8 )

3. Організація та здійснення навчально-виховного процесу у ВНЗ в умовах наближення навчання до місць майбутнього працевлаштування випускників та підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

На цьому етапі здійснюється організація навчального процесу за системою наближення навчання до місць майбутнього працевлаштування випускників.

Так, кожен студент І-ІІ курсів отримує робітничий розряд. Під час проходження студентами виробничого навчання на базі академії для наставництва залучаються майстри виробничого навчання (за сумісництвом).

На третьому курсі організована наскрізна педагогічна практика, яка передбачає, що протягом навчання кожен студент у вільний час відвідує той навчальний заклад, у якому буде проходити практику, вивчає систему організації навчально-виховного процесу. Практика розпочинається конференцією, на якій демонструються презентації всіх ПТНЗ, зроблені студентами у комп’ютерному режимі. Така практика дає можливість студентам освоїтися у ПТНЗ, а під час саме педагогічної практики одразу приступити до викладання.

Всі завдання, курсові та дипломні проекти виконуються на матеріалі закладів ПТО. Прикладом є розроблені в цьому році силами дипломників дев’ять реальних стандартів робітничих професій для навчально-методичних кабінетів ПТНЗ.

Все це сприяє вихованню у майбутніх інженерів-педагогів бажання працювати в системі ПТО.

4.  Працевлаштування випускників.

Специфіка сучасного етапу розвитку інженерно-педагогічної освіти полягає в тому, що при великій кількості інженерно-педагогічних закладів освіти по всій території України, а також при наявності гострої потреби у фахівцях, яких там готують, на практиці існує проблема недостатнього кадрового забезпечення фахівцями цього профілю. І на наш погляд, у першу чергу, це пов’язано з проблемою розподілу кадрів, бо до теперішнього часу не існує законодавчої системи державного розподілу випускників ВНЗ.

Згідно Закону України про вищу освіту навчальні заклади є відповідальними за працевлаштування своїх випускників. Але Державний закон або положення, щодо розподілу випускників, на державному рівні відсутні.

В УІПА здійснюється працевлаштування на основі цільового прийому, листів-замовлень обласних відділів освіти та ПТНЗ, персональних листів-запитів з місць проходження практики та дипломування. При цьому можливість самостійного працевлаштування отримують вагітні жінки та жінки з дітьми. Але за бажанням з їхнього боку їм також надаються направлення на роботу.

Згідно з положенням про розподіл випускників, яке розроблено і впроваджено в УІПА, з кожним студентом, який навчається на бюджетній основі, укладається договір і він повинен відпрацювати за направленням академії три роки в системі ПТО.

Розподіл випускників за цим положенням проводиться наступним чином:

1) створюється комісія щодо працевлаштування випускників, до складу якої входять керівники постійно діючих робочих груп та члени постійно діючих робочих груп;

2) серед тих, хто навчається на держбюджетній основі, визначається кількість випускників у залежності від місця їх постійного проживання по областях України;

3) формується банк даних, в якому відображено наявність робочих місць для випускників. Це здійснюється шляхом розсилки листів в області України, звідки приїхали студенти, та розсилки листів у ПТНЗ;

4) укладаються договори з навчальними закладами, підприємствами, організаціями державної форми власності;

5). деканати факультетів ознайомлюють випускників з Положенням, характером майбутньої роботи, посадою, умовами праці, з соціальними гарантіями, правами, обов’язками, готують необхідну документацію;

6). комісією проводиться персональний розподіл випускників;

7). замовник підтверджує академії працевлаштування випускника на підставі одержаної картки;

8). по закінченню навчання випускнику вручається диплом про закінчення академії та надається направлення на роботу.

Завдяки діючій в УІПА системі розподілу випускників на сьогоднішній день стало можливим розподілити всі 100% випускників. При цьому, кількість тих, хто пішов працювати в систему ПТО з 2001 по 2005 рік збільшилась з 32% до 68 %. Лише в ПТНЗ Харківської області тепер працюють понад 200 викладачів і майстрів виробничого навчання – випускників УІПА.

5. Моніторинг професійної діяльності випускників: визначення недоліків в змісті та формах організації навчально-виховного процесу та шляхів їх усунення.

Метою цього етапу є визначення ступеня успішності адаптації випускників та виявлення недоліків існуючої системи управління якістю ВНЗ. Для цього проводиться аналіз адаптації випускників на місці працевлаштування шляхом опитування самих випускників, які вже відпрацювали 2-3 місяці, про швидкість та складність адаптування на нових місцях роботи, достатність отриманих знань під час навчання та опитування безпосередньо тих, хто з ними працює, про якісний рівень роботи та успішність самостійної праці випускників. Також здійснюється збір даних про продовження роботи в професійних навчальних закладах випускників академії та збір відгуків керівників про роботу випускників академії в ПТНЗ. За результатами отриманих відгуків від керівників навчальних закладів, де працюють випускники, оформлено “Книгу відгуків”. Це дозволило визначити недоліки існуючої системи підготовки фахівців, а також окреслити позитивне та негативне у змісті та формах організації навчально-виховного процесу в академії.

6. Впровадження заходів щодо підвищення якості системи підготовки.

На цьому етапі розробляється план заходів, спрямованих на удосконалення кожного етапу системи управління якістю ВНЗ та підвищення якості підготовки фахівців у цілому.

Так, в УІПА завдяки застосуванню СУЯ ВНЗ було визначено необхідність цілої низки заходів, ряд з яких вже втілено в життя, що реально забезпечило підвищення якості підготовки фахівців інженерно-педагогічного профілю. Основними з таких заходів є наступні:

·  розробка галузевих стандартів вищої освіти (ОКХ і ОПП) для фахівців інженерно-педагогічного профілю всіх освітньо-кваліфікаційних рівнів;

·  розробка інформаційних пакетів європейської системи перезарахування кредитів ЕСТS для інженерно-педагогічних спеціальностей, за якими ведеться підготовка; співробітництво з цього питання зі спорідненими кафедрами інших навчальних закладів з метою розробки єдиних інформаційних пакетів;

·  розробка єдиних організаційно-методичних принципів здійснення безперервної професійної, психолого-педагогічної, фундаментальної та економічної підготовки;

·  розробка системи комплексного навчально-методичного забезпечення навчального процесу та самостійної роботи для всіх освітньо-кваліфікаційних рівнів;

·  розробка системи безперервного оцінювання якості з використанням трьох атестаційних контролів;

·  розробка тестів та запровадження незалежного тестування рівня якості підготовки студентів з усіх дисциплін;

·  подання пропозицій та здійснення підготовчої роботи щодо створення науково-методичної комісії зі спеціальності „Професійне навчання”.

У загальному підсумку за два роки в УІПА було розроблено освітньо - кваліфікаційні характеристики (ОКХ), освітньо-професійні програми (ОПП) та засоби діагностування з 36 профілів підготовки інженерно-педагогічних кадрів за всіма освітньо-кваліфікаційними рівнями. Розробці проектів Державних стандартів вищої освіти передувала цілеспрямована робота по вивченню кваліфікаційних вимог до фахівців за всіма освітньо-кваліфікаційними рівнями. Ця робота проводилася безпосередньо на крупних підприємствах 19 галузей народного господарства.

Крім того, на підставі проведення соціологічних досліджень та вивчення матеріалів Науково-методичних центрів ПТО шести регіонів, Міністерства праці та соціальної політики України практично за всіма профілями підготовки кадрів було отримано дані, які дозволили сформувати перелік основних умінь фахівців та узагальнити кваліфікаційні вимоги до них за всіма освітньо-кваліфікаційними рівнями.

Досвід застосування системи управляння якістю ISO серії 9000 в УІПА дає можливість стверджувати, що ця система дозволяє виявити наявні недоліки і проблеми в системі ІПО, визначити конкретні шляхи реалізації завдань Болонського процесу в галузі ІПО.

Так, на нашу думку, однією із гострих проблем в системі ІПО є перегляд змісту освіти, його оптимізація, бо зміст освіти - найвагоміший фактор рівня її якості. Причому, багаторічний досвід формування змісту освіти свідчить про необхідність обов’язкового врахування специфічних особливостей відповідної галузі освіти.

Розглянемо, які ж сучасні уявлення про ІПО та її зміст панують сьогодні у вітчизняній педагогічній науці.

Розділ 3. Теоретичні засади розвитку педагогічної складової інженерно-педагогічної освіти

Для того, щоб якісно провести аналіз педагогічного компоненту професійної підготовки інженера-педагога, треба на початковому етапі сформулювати основні поняття сучасного змісту освіти стосовно ІПО.

Це питання сьогодні в педагогічній теорії і практиці постало особливо гостро, тому що в зв'язку з реформуванням системи освіти, створенням єдиного Європейського простору в Українській педагогіці з’явилися сучасні тенденції щодо змін в термінології понять: уведені нові терміни, одні поняття замінені іншими. Процес розвитку економіки держави, прогресивні зміни в суспільстві, так чи інакше, впливають на зміни в педагогічній науці, яка має випереджати і прогнозувати основні тенденції розвитку освіти. Можливе доповнення і зміна методологічного апарата, термінології науки. Так, тільки за останні п’ять років з’явилися нові терміни в змісті освіти (наприклад, «освітній і освітньо-кваліфікаційний рівні», «Болонський процес», «кредитно-модульна система»), які міцно увійшли в наше життя. Але при будь-яких змінах надзвичайно важливим є дотримання об’єктивних законів і методів дослідження сучасної науки, якими користуються усі вчені, що працюють у цій галузі.

Важливим є і той факт, що при введенні нових термінів або зміні трактування старих, слід пояснювати необхідність даних дій. У зв’язку з цим, у даній роботі треба більш докладно зупинитися на трактуванні авторів даної монографії таких понять, як «професійна освіта» і «спеціальна освіта», «спеціальна підготовка», «зміст освіти» і його «компоненти», «рівні кваліфікації», «ступеневість», для того, щоб надалі не допускати їхніх різних тлумачень.