Теоретичні засади професійної педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів в контексті приєднання України до болонського процесу (стр. 9 )

В українській педагогіці сьогодні поняття «професійна освіта», «професійно-технічна освіта» є дискусійним, особливо стосовно визначення ступенів освіти. Так, сьогодні існує тенденція зміни назви «професійно-технічна» освіта на «професійна». Автори даної позиції () вважають, що сьогодні галузь ПТО є більш широкою і виходить за сферу «технічного». Саме ця позиція і викликає потребу виділити в галузі, що займається підготовкою кадрів для ПТО, інженерно-педагогічну і професійно-педагогічну освіту. Дана позиція суперечить теорії змісту освіти, створеній відомими вченими (єв, ін), на якій ґрунтуються наші позиції, пов’язані з визначенням структури змісту освіти, його компонентів, а також реалізацією даних положень у теорії і практиці інженерної та інженерно-педагогічної освіти [68, 114].

Для доказу наших позицій проведемо системний аналіз змісту освіти, виділивши його зовнішні та внутрішні зв’язки стосовно інженерно-педагогічної освіти.

Зовнішні зв’язки змісту освіти виявляються у всіх цілях освіти, серед яких головними є засвоєння досвіду особистості, виховання відповідних властивостей особистості, розумовий і фізичний розвиток. Іншими словами, зміст освіти – це те, що передається особистості у відкритому вигляді через зміст навчального матеріалу та у прихованому – через форми і методи навчання.

Елементи змісту освіти можуть бути представлені «наскрізними компонентами змісту освіти» або його галузями. Треба нагадати, що під «наскрізними» компонентами або галузями освіти особистості маються на увазі такі його галузі, що послідовно розвиваються в часі та пронизують всі послідовні види та етапи освіти. Для виділення основних компонентів змісту освіти інженерів-педагогів слід згадати, що провідним видом діяльності в освіті є навчання, що спрямоване, у першу чергу, на засвоєння досвіду. Виходячи з цього, у структурі змісту освіти, у першу чергу, знаходить своє відображення структура досвіду особистості.

Досвід особистості виражається групами компонентів, які перехрещуються між собою [68]:

·  якості особистості, інваріантні предметній специфіці діяльності, тобто які відповідають найбільш загальній структурі діяльності (досвід фізичного розвитку, досвід естетичного ставлення до життя, досвід трудової і професійної діяльності, досвід пізнавальної і наукової діяльності, досвід моральних відносин);

·  досвід предметної діяльності, що диференціюється за ступенем спільності її видів (загальна, спеціальна та їх перетинання – політехнічна освіта);

·  досвід особистості, що диференціюється за принципом – теорія - практика (знання-уміння);

·  досвід особистості, що диференціюється за творчою ознакою (репродуктивна і творча діяльність).

Ця структура знаходить своє відображення в змісті освіти, зокрема, може бути застосована при виділенні його компонентів.

Кожна з «наскрізних» галузей (компонентів) освіти починається в дошкільному віці, далі вони проходять у якості «наскрізних ліній» через загальноосвітню школу і професійні навчальні заклади і знаходять свій розвиток у процесі перманентної освіти (підвищення професійного рівня), що зображено на рис.3.1.

Як видно, зміст освіти містить у собі три основних компоненти, які взаємно перехрещуються, – загальна, політехнічна і спеціальна рис.3.2.

Під загальною розуміється освіта, результатом якої є формування здатності до виконання загальнокультурних, загальнолюдських функцій і видів діяльності.

Спеціальна освіта забезпечує підготовку до спеціальних, насамперед, професійних видів діяльності.

Політехнічна освіта розглядається як галузь перетинання загальної і спеціальної освіти.

Професійна освіта являє собою такий вид освіти, який готує людину до виконання певних соціально-диференційованих функцій. Як видно на рис. 3.2, професійна освіта починається після закінчення випускником школи, ліцею і переходом у професійний навчальний заклад, до яких відносяться ПТЗО, технікуми, коледжі, інститути, університети, академії. Саме тому, що ПТО входить до професійної освіти як перша ступінь, не можна замінити термін «професійно-технічна освіта» на «професійна освіта».

Для визначення зовнішніх зв’язків змісту освіти треба визначити співвідношення понять «спеціальна освіта» і «професійна освіта», «професійна підготовка» і «професійна освіта».

Рис.3.1. Характеристики досвіду особистості

Рис. 3.2.  Основні компоненти змісту освіти

Відповідно до концепції єва, фахова освіта є однією з «наскрізних» галузей освіти, у якій виділяється ряд послідовних ступенів. При цьому, як відзначає автор, структура фахової освіти не обмежується названими ступенями і має свої наскрізні галузі, що пронизують всі ступені. Таким чином, фахова освіта є одним з наскрізних компонентів змісту освіти, його визначеною галуззю, що готує людину до виконання певних спеціальних диференційованих функцій і є присутньою у змісті освіти на всіх етапах життя людини, починаючи з дошкільного віку.

Професійна освіта обов’язково пов’язана з певною професією. Професія – це здатність виконувати роботи, що потребують від особистості певної кваліфікації. Професія вимагає певного позначення кола знань і умінь.

Спеціальність – це категорія, що характеризує:

- у сфері освіти – спрямованість і зміст навчання при підготовці фахівця (визначається через об’єкт діяльності фахівця і відображує вид його діяльності та сферу використання його в роботі);

- у сфері праці – особливість спрямованості та специфіку роботи в межах професії (зміст завдань професійної діяльності).

Виходячи з цього, можна відзначити, що:

- професія є більш широким поняттям, чим спеціальність;

- різновиди професій називають спеціальностями;

- критеріями виділення спеціальностей є способи диференціації професій, що і визначають структуру професійної діяльності.

Слід нагадати, що діяльність за ступенем тих видів, які до неї входять, підрозділяється на загальну для всіх людей і професійну. Загальна діяльність, що визначає здатність людини до життя в суспільстві, містить у собі такі наступні різновиди: пізнавальна, комунікативна, трудова, моральна, естетична і фізична. Всі вони формуються не тільки в період одержання середньої освіти, але і в процесі професійної освіти при вивченні дисциплін гуманітарного, соціально-економічного і фундаментального циклів.

Для визначення видів професійної діяльності можна використовувати класифікацію єва і ї, які стверджують, що одним з універсальних способів диференціації професійної діяльності є специфіка використання в народному господарстві фахівців однієї професії – внутрішньопрофесійний розподіл праці, в результаті якого визначається перелік спеціальностей. Цей перелік спеціальностей і виділяє в професіях визначені типологічні групи діяльності, що вирішують такі типові завдання: технологічні, організаційні, проектні, наукові, педагогічні. Дані завдання деякою мірою характеризують професійну діяльність з погляду способів і форм її існування і мають назву - «види діяльності». Таким чином, залежно від професійного розподілу праці, професійна діяльність підрозділяється на наступні види: технологічна, організаційно-управлінська, науково-дослідна, проектно-конструкторська, педагогічна.

Виділення цих видів діяльності дає можливість умовно визначити наступні сфери застосування професій або, так звані, спеціальності в межах професій:

·  технологічні;

·  організаційні та управлінські;

·  проектні та конструкторські;

·  науково-дослідні;

·  викладацькі (спеціальні дисципліни).

Інші ознаки виділення спеціальностей залежать від об’єкту діяльності або галузі знання, до якої належить дана професія.

Застосуємо дані положення до інженерно-педагогічної освіти. Так, в інженерно-педагогічній освіті спеціальності виділяються залежно:

·  від виду діяльності (інженерно-технологічна або педагогічна);

·  від галузі педагогічної діяльності, обумовленої профілем підготовки інженера-педагога.

Рівні кваліфікації для інженерно-педагогічних працівників визначаються за двома ознаками :

·  за професійною ознакою;

·  за освітньо-кваліфікаційною ознакою.

Розглянемо докладніше ці теоретичні положення (теорії змісту освіти) стосовно інженерно-педагогічної освіти. Інженерно-педагогічна освіта за спеціальністю “Професійне навчання” є галуззю педагогічної освіти, як визначається в стандарті ІПО та в Постанові Кабінету міністрів “Про перелік напрямків та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у ВНЗ за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями”. Але в межах цієї спеціальності існують профілі підготовки майбутніх інженерів-педагогів, які і визначають диференціацію інженерно-педагогічних професій за спеціальностями, тобто критеріями виділення спеціальностей в інженерно-педагогічній професії є галузь народного господарства, яка визначає перелік дисциплін, що викладаються інженерам-педагогам в ході професійного навчання.

Як було зазначено раніше, зараз існує певний перелік профілів інженерно-педагогічної спеціальності. Але в даний час якість робітничих професій змінюється у зв’язку з перерозподілом праці робітників у сферах життя. Так, збільшується потреба у непромислових робітниках та зменшується потреба у великій кількості промислових робітників (поточне машинобудування і т. ін.).

Враховуючи велику різноманітність невиробничих сфер, професій у них, і, природно, різницю змісту підготовки робітничих кадрів, з нашої точки зору, найбільш загальним найменуванням, таким, що поєднує усе це різноманіття найменувань систем навчання, є професійно-педагогічне. Це найменування є загальним і одночасно придатним для здійснення професійно-педагогічної діяльності також при навчанні невиробничим професіям. Тому для галузей виробництва, які не мають інженерного спрямування (сільське господарство, сфера побутового обслуговування та інші), замість терміну „інженер” доцільно ввести галузевий термін (наприклад, аграрій-педагог, архітектор-педагог і т. д.) (рис. 3.3).