Теоретичні засади професійної педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів в контексті приєднання України до болонського процесу (стр. 1 )

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ

ПРОФЕСІЙНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ

В КОНТЕКСТІ ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ

ДО БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

ХАРКІВ

2007

ББК 74.584р

УДК 378.1:62

Рецензенти: , доктор педагогічних наук, професор,

(Харківський національний педагогічний університет

імені , м. Харків)

, доктор педагогічних наук, професор,

(Державна льотна академія України, м. Кіровоград)

Друкується за рішенням Вченої ради

Української інженерно-педагогічної академії

протокол № 15 від 27 червня 2007 р.

, , . Теоретичні засади професійної педагогічної підготовки майбутніх інженерів-педагогів в контексті приєднання України до Болонського процесу: Монографія. – Харків: УІПА, 2007. – 162 с.

Запропоновано комплексний підхід до формування майбутніх інженерів-педагогів в умовах приєднання України до Болонського процесу, розглянуто його сутність.

Представлено досвід багаторічної праці в галузі інженерно-педагогічної освіти: визначено місце та специфіка цього виду освіти, розглянуто шляхи її розвитку з моменту створення, наведено погляди європейських вчених на цю галузь освіти, проаналізовано проблеми, які стоять перед нею на сучасному етапі, запропоновано шляхи їх вирішення в період перебудови сучасної освіти України.

Розроблено теоретичні засади розвитку педагогічної складової інженерно-педагогічної освіти. Розкрито проблему формування змісту професійної педагогічної підготовки, яка є частиною загальної проблеми формування професійної компетентності майбутніх інженерів-педагогів.

Наведено концепцію формування професійно-педагогічної компетентності інженерів-педагогів на основі удосконалення змісту освіти, розроблену доцентом , яку покладено в основу її наукових досліджень по темі „Дидактичні основи системи проектування педагогічної підготовки викладачів технічних дисциплін”.

Представлено систему управління якістю ВНЗ, розроблену в Українській інженерно-педагогічній академії на основі міжнародних стандартів ISO серії 9000.

Окреслено змістовні структури вивчення студентами інженерно-педагогічних спеціальностей ряду базових педагогічних дисциплін.

ББК 74.584р

Ó Українська інженерно-

педагогічна академія, 2007 р.

ЗМІСТ

	Стор.
Вступ	5
1. Інженерно-педагогічна освіта як галузь педагогічної освіти України	13
2. Питання якості інженерно-педагогічної освіти в контексті приєднання України до Болонського процесу	32
3. Теоретичні засади розвитку педагогічної складової інженерно-педагогічної освіти	45
4. Концепція формування професійно-педагогічної компетентності працівників системи ПТО на основі удосконалення змісту освіти	75
Література	148
Додаток А	159

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

ІПО – інженерно-педагогічна освіта

ПТО – професійно-технічна освіта

ВНЗ – вищі навчальні заклади

ПТНЗ – професійно-технічні навчальні заклади

ВПУ – вищі професійні училища

ПТУ – професійно-технічні училища

УІПА – Українська інженерно-педагогічна академія

СІПІ - Свердловський інженерно-педагогічний інститут

СУЯ ВНЗ – система управління якістю вищого навчального закладу

ОКХ – освітньо-кваліфікаційна характеристика

ОПП – освітньо-професійна програма

ООД - орієнтовна основа дій

ЗУН – знання, уміння, навички

ВСТУП

Історія розвитку інженерно-педагогічної освіти (ІПО) показує, що її не можна розглядати поза зв'язком з конкретними соціально-економічними умовами, від яких вона безпосередньо залежить. Значущість цього виду освіти завжди виявлялася на переломних етапах розвитку економіки країни. В ній бачили одну з реальних сил, що сприяє економічному підйому. У свою чергу, механізм розвитку інженерно-педагогічних навчальних закладів і факультетів закладений у сфері економіки, техніки і технології виробництва.

Особлива роль інженерно-педагогічної освіти в суспільно-економічній системі полягає в тому, що вона готує «кадри кадрів». Фахівці, яких готує система ІПО покликані формувати майбутнього робітника, відтворювати основну продуктивну силу суспільства. Таким чином, від успішності їхньої професійної діяльності залежить майбутнє суспільного виробництва. В той же час, робітничий клас як суспільно-економічне явище і як наукова категорія є відправною крапкою розвитку інженерно-педагогічної освіти. Тому для ефективності розвитку ІПО важливо знати, що являє собою робітничий клас сьогодні і що з ним буде завтра, якого робітника треба буде формувати випускникам вищих навчальних закладів (ВНЗ) інженерно-педагогічного профілю в найближчі роки.

Зміни, що відбуваються в економічному і соціально-політичному житті країни в останні роки, обумовили нові тенденції у функціонуванні і розвитку промислового комплексу країни. З одного боку, це перехід до ринкових відносин, розвиток нових форм організації виробництва, скорочення циклу його технічного відновлення, широке впровадження інформаційно-ємних технологій, комп'ютерної техніки, складного електронного і автоматичного устаткування; входження до світового співтовариства і необхідність забезпечити конкурентноздатність вітчизняної продукції на світовому ринку.

З іншого боку, це нестабільність роботи промислових підприємств, скорочення обсягів промислового виробництва і числа виробничих робітників, зміна інфраструктури господарського комплексу і перепрофілювання багатьох підприємств, різке скорочення попиту на низько кваліфіковану робітничу силу, ріст безробіття і нестача кваліфікованих працівників у нових галузях суспільного виробництва.

Фахівці з проблеми робітничого класу у нашій країні відзначають загальний ріст його інтелектуалізації та одночасно пролетаризацію окремих шарів суспільства, високі темпи росту чисельності кваліфікованих і висококваліфікованих робітників.

Усе це спричинило зміни в професійно-кваліфікаційній структурі робітничих кадрів, в умовах і характері їхньої праці. Відповідно змінилися вимоги до змісту і якості професійно-технічної освіти як базової освіти для кваліфікованого робітника. Виникла гостра необхідність у швидкій перекваліфікації великої кількості вже наявних робітничих кадрів і підготовці нових, особливо за перспективними, пов’язаними з входженням до ринку та освоєнням передових технологій, робітничими професіями і спеціальностями.

У ситуації, що склалась, суспільному виробництву країни потрібен новий тип робітника – професійно-технічний працівник, конкурентноздатність якого в умовах ринкових відносин визначається широкою політехнічною грамотністю, високою професійною (у межах галузі) і соціальною (на міжгалузевій основі) мобільністю, що ґрунтується на базовій професійно-технічній освіті, яка включає підготовку за групою інтегрованих професій. Під соціальною мобільністю при цьому розуміється здатність переміщатися як нагору по вертикалі соціальних сходів у своїй галузі, так і по паралелі – з однієї галузі в іншу, з одного соціального середовища в інше. Це стає нагальною потребою у зв’язку з перерозподілом трудових ресурсів між галузями, скороченням числа робітників важкої промисловості в складі робітничого класу, розвитком професій і т. д.

Можливості професійного росту і самовдосконалення такого робітника значною мірою будуть залежати від рівня його економічних і правових знань, знань з основ наукової організації праці і культури виробництва; ступеня розвитку творчих здібностей, готовності до роботи при різних формах організації виробництва у державному і недержавному секторах.

Такий підхід до підготовки робітників ставить нові задачі перед інженерно-педагогічною освітою. Зростає потреба в інженерно-педагогічних кадрах, вони потрібні і у школі, і у вищих професійних училищах, і в навчально-виробничих комбінатах, і на виробництві. А при новому підході до професійної підготовки у вищих професійних училищах потрібен інженер-педагог широкого профілю, межі діяльності якого будуть визначатися вимогами до підготовки професійно-технічного працівника.

Як показує багаторічний досвід роботи вищої школи України, досвід закордонних країн з розвиненою ринковою економікою, необхідний рівень підготовки робітників значною мірою визначається рівнем кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів і менеджерів сфери професійно-технічної освіти.

У Державній програмі розвитку професійно-технічної освіти на 2005 – 2010 роки зазначається, що одним із вирішальних факторів становлення професійно-технічної освіти є її кадрове забезпечення. У всіх регіонах України посилилися негативні тенденції, пов’язані з тим, що багато кваліфікованих педагогічних працівників перейшло на роботу в інші структури. Внаслідок цього вакансії викладачів становлять 10 %, а майстрів виробничого навчання – 14%.

Кадри для цієї галузі готує система інженерно-педагогічної освіти, яка спрямована на підготовку і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів для системи професійно-технічної освіти (ПТО) та виробництва. І якщо розвиток системи ПТО визначено Національною доктриною як пріоритетний напрямок державної політики в сфері освіти, то очевидно, що підготовка конкурентоспроможних на внутрішньому та світовому ринках праці інженерно-педагогічних кадрів є першочерговим, пріоритетним напрямком розвитку вищої освіти і потребує до себе самої пильної уваги і допомоги з боку держави.

На жаль, сьогодні у системі інженерно-педагогічної освіти існує цілий ряд протиріч, притаманних як і всій системі освіти в цілому, так і специфічних саме для даного виду освіти.

Серед загальних проблем системи вищої освіти України, які постали зараз найбільш гостро, треба, насамперед, виділити ті, що пов’язані з входженням України до єдиного Європейського освітнього простору: