Національно-екзистенціальна інтерпретація (основні теоретичні та прагматичні аспекти) (стр. 53 )

Інгарден Р. 224

Ірванець О. 70

Істраті П. 135

Каганець І. 182

Кант І. 142, 166

Карамзін М. 15

Касандра 62

15

122

Качуровський І. 179, 184

Квіт С. 8, 23, 75, 103, 271

Квітка-Основ’яненко Г. 120

Кир’янчук Б. 179

Кінан Е. 20

Кіплінг Р. 91–92

Кіфішин А. 182

8, 129–141, 183, 274

6, 8, 23, 45, 75, 111–112, 271

28

Козій Д. 180

237–238, 252, 281

Колісниченко- 250–251, 252, 282

184

68, 143, 168, 206

Коновалець Є. 68, 143, 182

183

183

15, 28, 33, 47, 50, 52, 62, 81, 102, 183, 239, 255

6, 120, 143, 168, 182, 183, 194

183

126

247–248, 252, 281–282

Кромер лорд 79,

Куліш П. 6, 120, 121, 126, 143, 168, 183, 262

культурний імперіалізм 64, 66, 72, 77–84, 85–96, 174, 203–210, 232, 235–238, 241, 243, 249, 255–264, 269–271, 271–272

культурний націоналізм 64, 72, 73, 75, 77–85, 203–210, 235, 244, 271–272, 272–275

75

Кьоніг Ф. кардинал 194

Ламартін 91

Леві- 9, 60

Ленін В. 69, 204

183

118

6, 33, 50, 68, 109, 131, 143, 182, 183, 221, 273

68, 143, 182

183

лібералізм (демолібералізм, ліберальна демократія, космополітизм, ліберальний імперіалізм) 5, 15, 34, 68, 72, 73, 93, 97, 100, 103, 106, 133, 159, 175, 180, 189, 205–207, 232, 256, 259, 269–271

Ліпс Т. 58

Ліст Ф. 238

літературна (художня) герменевтика (інтерпретація) 10, 45, 47, 50– 53, 85–96, 116–123, 127–128, 129–140, 150, 172–201, 267–268, 272, 277–279

літературознавча теорія національної ідентичності 55–64, 268–269

Лонгин 58

224, 262

244–245, 252, 281

Магомет 90

макроструктура літературного твору 211, 221–231, 280

102

Маланюк Є. 6, 8, 15, 28, 33, 47, 50, 55, 61, 68, 96–128, 129, 131, 141–150, 151, 152, 178, 182, 183, 255, 273, 275, 284

62, 269

Марітен Ж. 186–187

Марко Вовчок 143, 168

137

марксизм-ленінізм (марксизм, комунізм, соціалізм, (нео)більшовизм, інтернаціоналізм, радянська методологія) 15, 20, 34, 69–70, 72, 77, 97, 103, 106, 119, 129–140, 151, 156, 173, 174, 183, 191, 197, 203–204, 249, 273

Марло 89

195

Мацціні Дж. 15

Медвідь В. 239

75, 184

183

метод методологічної верифікації (метод національно-методологічної верифікації) 8, 47, 49, 50, 51, 66, 129–130, 150–163, 164, 248, 275–276

метод національно-екзистенціальної диференціації 66–67, 73, 269–271

метод політичної герменевтики 97–109

методологія (методологічна домінанта, методологічний плюралізм, інтердисциплінарність, методологічний еклектизм) 6, 7, 13–14, 17, 18, 21, 23, 24, 30, 41, 45–54, 55, 58, 66, 77, 78, 85, 130, 141, 148, 150, 151, 152, 153, 163, 172, 174–175, 178, 179, 198, 204– 205, 221, 233, 238, 240, 247, 248, 253, 257, 265, 267, 275–284

183

21

Мілет К. 248

Мілтон 89

Мірчук І. 182

Міхновський М. 104, 143, 182, 206, 273

Міцкевич А. 15, 62, 245

Мойсей 62, 169

8, 22, 75, 241–242, 252, 281

15

61, 131, 183

215

Мукгерджі А. П. 15, 71–72, 82–83, 159

6, 109, 183, 273

239

Набитович І. 251, 252, 281

надінтерпретація (хибна інтерпретація, аберація, фальсифікація) 17, 27–45, 53, 66, 67, 79–84, 85–96, 102–103, 130, 133, 134–135, 141, 142, 150–151, 154, 173, 174, 175, 198, 213, 241–242, 245, 248–249, 255–264, 268, 272, 284

Наєнко М. 8, 23, 45, 52, 75, 84, 221, 229, 248–250, 252, 272, 281–282

націоналізм (український націоналізм) 8, 12, 15, 48, 66, 71, 72, 77– 85, 104–107, 110, 111, 112, 120, 122, 125, 129–140, 141–142, 145–146, 155, 159, 168, 169, 193, 194, 196, 197, 197, 206, 208– 209, 238, 242, 244, 247–248, 252, 272–275

національна ідентичність (самість, єство, (само)тотожність)12, 33– 34, 39, 41, 42, 48, 49, 55–64, 73, 74, 75, 83, 102, 104, 124, 132–133, 138, 158, 159–160, 193–194, 205, 234, 250–251, 253, 255–257, 260, 261–262, 266, 271, 273, 274

національна ідея (філософія національної ідеї) 15, 48, 80, 83, 104, 105, 112, 124–125, 131, 141, 147, 161, 168, 242–243, 271, 273, 277

національне буття (присутність, тут-буття, екзистенція, „тут-буття народу“ (М. Гайдеґґер)) 23, 30, 31, 32, 33–34, 35, 36, 48–50, 52, 56, 58, 74, 102, 112, 126, 132, 133, 136, 144, 146, 151, 153, 155, 165, 171, 178, 194–197, 207, 216, 218, 227–229, 233–234, 236, 239, 242, 245, 256, 277, 284

національний імператив 10, 16, 24, 112, 139, 141–150, 160, 161, 163–172, 196, 203–210, 237–238, 274–275, 278–279

„національний підхід“ Є. Маланюка 55, 96–128, 273–274, 284

національно-духовна диференціація (національне абстрагування) 58–63, 132, 219

національно-духовна ідентифікація (національна емпатія) 49, 57, 58–63, 155, 219

національно-екзистенціальна (націоекзистенціальна) методологія (інтерпретація, мислення) 7–8, 9–10, 11–27, 27–44, 52–54, 55, 56, 58, 62, 64, 66, 78, 85, 94, 96–97, 98, 109–115, 117, 122, 127, 129, 141–143, 148, 150, 153, 160, 168, 188, 196–198, 203, 206, 209, 228–230, 232–254, 264, 265–284

національно-екзистенціальна метакритика 232–264

національно-екзистенціальна поетика 211–231

національно-екзистенціальні передсудження 10, 27–45, 130, 154, 233, 246, 266

Нерваль 91

Нечуй-Левицький І. 143, 168, 182, 206

Ніцше Ф. 195

Новаліс 58

Нойман 15

Огієнко І. 182

48, 61, 62, 131, 143, 183, 209, 279

Онацький Є. 182

183

Оріген 180

Павличко С. 75, 175, 249, 271

8, 65–70, 73, 75, 86, 206, 271

Паїк В. 182

Палій С. 121

75, 182, 271

8, 151, 152, 161, 163, 276

Пеленський Є.-Ю. 183

191

Петрійчук О. 183

Платон 176

8, 103–104

Плужник Є. 181

позитивізм 14, 34,

Поліщук Я. 46

259, 260, 263

237

постколоніалізм (постколоніальні студії, постколоніальна критика) 8, 55, 64–95, 158, 175, 232, 233, 265, 269–271, 284

постколоніалізм націологічний (націоцентричний, націоналістичний, національний) 64–77, 266, 269–271, 271–272

постколоніалізм постмодерний (космополітичний, ліберальний, постструктуральний) 64–77, 232, 255–264, 269–271

постмодернізм (постструктуралізм), його різновиди 17, 20, 28, 68– 75, 98, 99, 173, 175, 213, 216, 246, 248–250, 255–264

6, 8, 37, 96, 217, 224–225, 227

183

Рамос С. 15

183

Реізов Б. Г. 247

15

Рільке Р.-М. 228

183

Саїд Е. 64, 67, 73, 74, 78–80, 81, 85–96, 99–100, 130, 158–159, 206, 270, 272, 284

Саладін 90

8, 23, 45, 75, 184, 271

-П. 101

15

семіотика (структурально-семіотична теорія) 211–220, 224, 233, 265, 284

6, 8, 23, 57–58, 75, 271

сенс (смисл) 221–230, 266

Сервантес 62, 89

Сивокінь Г. 8, 21–22, 75

50

Сімович В. 6

96, 182, 183, 255

90–91

191, 195, 197

182

48, 163, 171, 226

23, 245, 252, 281

183

Сліпий Й. 143, 182

Смаль- 6, 110, 273

Сміт Е. Д. 15, 33–34, 61, 81, 138, 159, 175, 197, 205, 206, 271

70, 110

Сталін Й. 69, 137

33, 50, 126

182

15, 33, 50, 255

Тассо Т. 89

176

тезаурус 17, 18, 19, 27–45, 61, 102, 114, 153, 154, 212, 233, 266

Теліга О. 131

Тен І. 37

8, 23, 138, 222–223, 274

181, 184

172

121

Українка Леся 15, 28, 33, 50, 61, 62, 68, 102, 106, 121, 126, 143, 168, 182, 183, 194, 206, 241–245, 255

де 15, 37, 205, 262

183

Фальківський Д. 110

Фауст 62

феноменологія 224, 233, 265

філософія творчості 130–131, 152

Фіхте Й.-Г. 15

Флацій Іллірієць 180

91

Фома Аквінський 180

Фотій 180

Франко І. (Каменяр) 8, 15, 16, 19, 20, 21, 28, 33, 50, 61, 62, 68, 96, 100, 102, 104, 121, 122, 130, 143, 150–210, 215, 255–264, 273, 275–279, 283, 284

франкознавство 9, 150–210, 275–279

215

Фрейзер Дж. 182

45, 75

68, 88, 99, 130, 158

Халізєв В. 8, 223

111, 112, 121, 143

христологія (христологічна інтерпретація) і псевдохристологія 17, 24, 41, 62, 126, 129, 145–146, 157–158, 167, 172–203, 265–266, 268, 278–279, 284

Христос Ісус 194–195, 196

художня література (поезія, національна література) 18, 32–33, 36, 37, 46, 50, 57–59, 69, 79, 83, 87, 88, 113, 144, 148, 153, 176, 204, 211–220, 222, 229, 239–240, 245, 246–247, 256, 266

художньо-літературна комунікація 211–220, 279–280

Чайлд Гарольд 62

15, 188, 196

247

Чурай Маруся 52, 62

Шатобріан Р. 91

(Кобзар) 15, 16, 19, 28, 33, 47, 50, 53, 61, 62, 68, 102, 104, 106, 110–114, 116–124, 126, 133, 139, 143, 145, 146, 147, 151, 152, 154, 159–161, 163–171, 182, 183, 185, 203, 206, 221, 238, 251, 255, 256, 268, 273, 275, 277

75

Шекспір В. 89

143, 182

182

Шлейєрмахер Ф. 15, 36, 228

Шліхта І. 242–243, 252, 281

135

238

8, 239–240, 243–244, 250, 252, 281

263

8, 23, 75

Щурат В. 183

Юнґ К.-Ґ. 37, 58–59, 215

96, 182, 183

Якобсон Р. 214

Янів В. 182, 194

182

-Р. 61

Іванишин Петро Васильович

І-19 Національно-екзистенціальна інтерпретація (основні теоретичні та прагматичні аспекти): Монографія.– Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 2005.– 308 с.

ISBN 966-538-164-4

Нова книжка Петра Іванишина присвячена вивченню основних теоретичних та прагматичних аспектів національно-екзистенціальної методології. Авторові передусім ідеться про витлумачення літературознавчого її різновиду – національно-екзистенціальної інтерпретації. У межах аналізу різноманітних методологічних, теоретико-літературних, історико-літературних, метакритичних питань обґрунтовується розгляд окресленої інтерпретації як власне притаманної українській культурній традиції системи регулятивних принципів осмислення художньо-літературних явищ та закономірностей, доводиться базовість та ефективність національно-екзистенціальної інтерпретації для культивування нормального (не спотвореного імперськими ідеями) наукового мислення, мислення у національних категоріях.

Праця розрахована передусім на науковців, викладачів, студентів, магістрантів, аспірантів, учителів, усіх тих, хто цікавиться питаннями теорії та історії літератури, методології літературознавства.

УДК 821.161.2.09

ББК 83.34УКР

________________

НАУКОВЕ ВИДАННЯ

Іванишин Петро Васильович

Національно-екзистенціальна інтерпретація

(основні теоретичні та прагматичні аспекти)

Монографія

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру
суб’єкта видавничої справи ДК № 000 від 18.02.2004 р.

ВФ «Відродження» заснована 21 листопада 1991 р.

Петром та Олександром Бобиками, Василем Іванишиним

Президент фірми Василь Іванишин

Головний редактор Ярослав Радевич-Винницький

Директор фірми Ігор Бабик

Заступник директора Володимир Гнатик

Коректор Інна Гнатик

Підписано до друку 10.12.2005. Формат 60х841/16. Папір офс. № 1. Гарнітура SchoolDL.

Офсетний друк. Умовн. друк. арк. 17.97. Обл.-вид. арк. 13,48.

Видавнича фірма «Відродження»

82100, м. Дрогобич, в

Тел.: [phone]. Тел./факс (office): [phone]

http://www. vidrodzhenia.

[1] Нумерація сторінок приведена книжкова.– Видавець.

[2] Докладніший перелік персоналій див. у алфавітному покажчику (тут і надалі примітки автора).

[3] Кажуть ще „передсудів“ чи „переддумок“.

[4] Детальніше про них див. у пункті 1.1.2.

[5] Див. пункт 1.1.2.

[6] Іншими аспектами національно-екзистенціальної методології, особливо важливими, як бачиться, для написання нової історії української літератури є увиразнення поняття ідеї мистецтва та критеріїв художності. Але про це, очевидно, трапиться нагода поговорити в іншій роботі.

[7] Цей термін християнської герменевтики у нашому випадку означає набування феноменом міжнародного значення.

[8] Цей ряд, на жаль, можна продовжити: О. Кобилянська, Д. Донцов, Є. Маланюка, Б.-І. Антонич та ін.

[9] Ідеться передусім про твори, які визначають національне обличчя тієї чи іншої літератури, формують її неповторний дух, субстанцію.

[10] У Ґадамера часто зустрічаємо вживання терміну „текст“ у значенні „твір“.

[11] Хоч окремі виразні риси можна простежити в деяких культурах (як-от, українській) набагато раніше.

[12] Детальніше див. у пункті 2.1.2.

[13] Див. пункт 2.1.1.

[14] Детальніше див. пункт 2.1.3.

[15] Див. пункт 2.3.2.

[16] Детальніше див. пункт 2.3.1.

[17] Детальніше про національно-екзистенціальну методологію див. у підрозділі 1.1.

[18] Детальніше див. підрозділ 4.3.

[19] Цікавий психологічний та націологічний момент, оскільки етнічна ідентичність автора – німецька, а національна – українська.

[20] Сам автор часто плутає терміни „міф“ і „візію“, котрі вживає як синоніми. На наш погляд, доречніше було б зупинитися, говорячи про націоналізм, на терміні „візія“.

[21] Див. підрозділ 4.2.

[22] Детальніше див. підрозділ 1.1.

[23] Тут, очевидно, у значенні притаманної Франкові ідеї „гуманності“.

[24] Див. також підрозділ 3.2.

[25] Узагалі вважаємо, що повноцінну масштабну інтерпретацію Франкової спадщини може забезпечити лише потужна спеціалізована наукова установа із відповідним персоналом, матеріально-технічним забезпеченням та цільовим фінансуванням. При всій повазі до вже зробленого Інститутом франкознавства при Львівському національному університеті та Лабораторією франкознавчих студій при Дрогобицькому педуніверситеті неважко помітити прикру наявність і навіть прогресування численних лакун у франкознавстві. І це не вина інституту та лабораторії. Окреслені установи в силу слабкої державної підтримки (якщо така й існує) просто не спроможні провадити повномасштабну і систематичну науково-дослідницьку роботу.

[26] Фактична відсутність сучасної теоретичної експлікації цієї давньої герменевтичної методології передусім в українському науковому дискурсі при доволі численних спробах нею скористатися спонукає нас до накреслення можливих пролегоменів – вступної частини, яка б давала загальне уявлення про дану інтерпретацію і пов’язувалася б з українською культурною традицією.

[27] Як приклад демоліберальних „інтердисциплінарних“ фальшивок можна навести ряд постмодерних (найчастіше неофеміністичних, „неоміфологічних“ і „психоаналітичних“) робіт О. Бузини, Г. Грабовича, О. Гриценка, І. Жерьобкіної, О. Забужко, С. Павличко та ін.

[28] До речі, саме у цьому сенсі доречно говорити про художню герменевтику і як про „художню“ (чи літературно-художню) „критику“ чи, умовно, про „художнє літературознавство“.

[29] Переважно в ширшому значенні цього терміна.

[30] Про це переконливо свідчить хоча б така узагальнююча робота Густава Шпета, як „Герменевтика і її проблеми“.

[31] Як свідчить аналіз робіт цілого ряду вчених – істориків, антропологів, археологів, лінгвістів, етнологів, соціоніків, філологів тощо – праукраїнська арійська міфологія (ширше – культурна традиція) сутнісно збігається з багатьма концептами пізнішого християнства, Біблії (див. праці Дж. Фрейзера, М. Гранта, Ю. Шилова, А. Кіфішина, В. Паїка, І. Каганця, В. Пахаренка та ін.).

[32] До речі, вивчення атеїстичних політичних доктрин М. Драгоманова, В. Винниченка чи, скажімо, М. Скрипника переконливо свідчить: чим більше ці та їм подібні діячі марксистського, ліберального чи соціал-ліберального (так званого „соціал-демократичного“) типу відмежовувались від християнської традиції, тим далі вони відходили і від політичного утвердження інтересів української нації, фактично виступаючи (а їх послідовники виступають і досі) в ролі „п’ятої колони“ тих чи інших антиукраїнських імперських сил (див. про це роботи Д. Донцова, Є. Маланюка, А. Шептицького чи В. Іванишина).

[33] Див. витлумачення антихристиянської суті цієї церкви у творчості, наприклад, Т. Шевченка, зокрема в поемі „Кавказ“.

[34] До речі, глибинна, часто імпліцитна, християнськість цього мислителя чомусь ще й досі переважно залишається непоміченою науковим загалом.

[35] Див. з цього приводу роботи українських етнопсихологів: М. Костомарова, В. Яніва тощо.

[36] Див. його детальнішу експлікацію в роботах Е. Саїда, С. Дюрінга, Е. Сміта, М. Павлишина, П. Іванишина та ін.

[37] На матеріалах публікацій в журналі „Слово і Час“ за 2001 р.

[38] Ігри з кочергою: всерйоз і по-українськи // Критика.– 2003.– Ч. 63–64 (січень-лютий).– С. 21–25.

Хочеться відзначити, що підрозділ цей постав із студії зініційованої деканом філологічного факультету Львівського університету Тарасом Юрієвичем Салигою та ректором Дрогобицького педуніверситету Валерієм Григоровичем Скотним.

[39] У попередніх роботах націоекзистенціальну експлікацію отримали: семіотика, архетипна критика, (неоміфологізм взагалі), екзистенціалізм, філософсько-онтологічна інтерпретація тощо, а також теорія національної ідентичності як національно-екзистенціальна концепція.