Адміністративно-спортивне право як підгалузь адміністративного права України. Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право, Запоріжжя - 2012 (стр. 25 )

На нашу думку, дана ситуація виникла через недостатнє наукове забезпечення організації спорту в України. Так, наприклад, проблематику спорту вищих досягнень у Німеччині нині розробляють більш ніж 60 наукових установ – інститути й лабораторії, які розміщені у різних регіонах країни: Німецький спортивний університет у Кельні, Інститут прикладної науки тренування в Лейпцигу й Інститут досліджень і розвитку спортивного спорядження в Берліні. Ці інститути намагаються відновити підходи й продовжувати роботу в тих напрямах, які були характерні для Німецької Демократичної Республіки. Наприклад, Інститут досліджень і розвитку спортивного спорядження проводить спільну роботу в тісному взаємозв’язку з 15 національними спортивними федераціями з питань спорядження, досліджує нові матеріали й перевіряє нові зразки в процесі тренувальної та змагальної діяльності з участю спортсменів високого класу [283, с. 128].

На нашу думку, подібний досвід має бути використано і в Україні, де при центрах олімпійської підготовки слід створити відповідні лабораторії, які сприятимуть науковому підходу до спортивної підготовки спортсменів. Основними завданнями лабораторії повинні бути:

- виявлення та розкриття скритих резервів у спортсменів;

- виявлення не перспективних (у фізичному та емоційному стані) спортсменів;

- вдосконалення уже існуючих та створення нових методик підготовки спортсменів відповідно до їх індивідуальних здібностей;

- дослідження нових видів спорядження та матеріалів тощо [283, с. 128].

Відповідно до положень Державної програми розвитку вищої освіти в Україні одним із головних завдань органів державної влади визначено створення умов для здорового способу життя студентів з урахуванням фізіологічних норм оздоровчої рухової активності, розвиток студентського спорту шляхом утворення у вищих навчальних закладах спортивних клубів та центрів студентського спорту, будівництва сучасних спортивних споруд [285].

Центри студентського спорту вищих навчальних закладів доцільно визначити як заклади фізичної культури і спорту, в основу діяльності яких покладено створення умов для поєднання навчання у вищому навчальному закладі та підготовки студентів, зокрема, до участі у чемпіонатах Європи та світу серед студентів з видів спорту, визнаних в Україні, Всесвітніх універсіадах.

Засновниками центрів студентського спорту вищих навчальних закладів можуть бути:

- центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані вищі навчальні заклади;

- вищі навчальні заклади.

В Україні частка населення з вищою освітою є вищою, ніж, наприклад, у Європі. В Євросоюзі вищу освіту має приблизно 22% населення. Відношення відсотка молоді 17-23 р., яка навчається у ВНЗ, до відсотка всієї молоді в Україні є значно вищим [286], а відтак, організація залучення студентів до спортивної діяльності вбачається досить важливою та необхідною.

Станом на 2012 р. спостерігається тенденція до зниження рівня рухової активності студентів, погіршення стану їх здоров’я, рівня фізичного розвитку й фізичної підготовленості. На думку , означене є результатом значних недоліків у створенні певних педагогічних умов управління фізичним вихованням у вищих навчальних закладах [287]. Проте ми категорично не поділяємо таку думку. Переконані, проблема зниження рухової активності студентів пов’язана: по-перше із зниженням рівня культурного рівня розвитку молоді; по-друге, із широкою пропагандою у засобах масової інформації престижності вживання алкогольних напоїв, тютюнопаління.

Наступним суб’єктом адміністративно-спортивних відносин названого рівня є спортивні клуби – заклади фізичної культури і спорту. Спортивні клуби створюються та реєструються відповідно до вимог діючих норм закону та здійснюють свою діяльність на підставі статуту (положення). Засновниками спортивних клубів можуть бути як фізичні, так і юридичні особи [288].

На сьогодні в Україні лише 13 % населення залучено до занять спортом і за цим показником наша країна посідає одне із останніх місць в Європі [289]. У той же час тільки 9% громадян України (4,4 млн осіб) охоплено усіма видами фізкультурно-оздоровчої роботи. Це у 5-6 разів менше, ніж у Фінляндії, Швеції, Норвегії, Франції, Німеччині, Японії, США, Канаді, інших розвинутих країнах [290]. Одним із способів виправлення цієї ситуації, на наш погляд, є активізація роботи центрів фізичного здоров’я.

Центри фізичного здоров’я населення – це заклади фізичної культури і спорту, діяльність яких полягає у залученні різних груп населення, соціально незахищених у тому ж числі, до занять фізичною культурою та спортом [56].

Основною метою діяльності центрів фізичного здоров’я населення є:

- створення відповідних умов та забезпечення реалізації права громадян на заняття фізичною культурою;

- надання послуг громадянам у сфері фізкультури та спорту за місцем проживання та відпочинку;

- пропаганда здорового способу життя та впровадження відповідних принципів та зразків для наслідування [56].

Наразі в Україні доволі активно функціонує Всеукраїнський центр фізичного здоров’я населення, який:

- сприяє реалізації державної політики та програм з питань розвитку фізичної культури;

- організовує та проводить на загальнодержавному рівні фізкультурно-оздоровчу діяльність;

- проводить на загальнодержавному рівні просвітницьку роботу з питань оздоровлення населення засобами фізичної культури і спорту з метою формування у населення потреб рухової активності;

- здійснює методологічне забезпечення центрів фізичного здоров’я населення з питань, спрямованих на створення умов для занять населення фізичною культурою та масовим спортом;

- організовує та проводить всеукраїнські конкурси, показові виступи, фестивалі, спортивні свята [291].

Наступним суб’єктом адміністративно-спортивних відносин є фізкультурно-спортивні товариства. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» останні визначено громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є:

- сприяння реалізації державної політики у сфері фізичної культури та спорту;

- організація фізкультурно-оздоровчої діяльності, зокрема за місцем роботи громадян;

- забезпечення розвитку певних напрямів спорту.

Сьогодні в Україні діє чимала кількість фізкультурно-спортивних товариств, серед яких найбільш відомі:

1) Фізкультурно-спортивне товариство «Динамо» України − це всеукраїнська громадська організація фізкультурно-спортивної спрямованості, що об’єднує колективи фізичної культури і спорту працівників i військовослужбовців Адміністрації Президента України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства з надзвичайних ситуацій України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Генеральної прокуратури України, Державної митної служби України, Антимонопольного комітету України, Управління державної охорони України, Податкової міліції Державної податкової адміністрації України, працівників, службовців підприємств і організацій, колективних членів Товариства, студентів та курсантів вищих навчальних закладів, які готують фахівців для правоохоронних органів України, окремих громадян, а також членів їх сімей, що прагнуть займатися фізичною культурою і спортом та сприяти їх розвиткові в Україні [292];

2) Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство «Колос» агропромислового комплексу України є самостійною, неприбутковою, добровільною всеукраїнською громадською організацією, яка об’єднує за спільними інтересами працівників агропромислового комплексу України, членів агроформувань всіх типів: фермерів, власників майнових та земельних паїв, працівників харчової, переробної промисловості; інших суміжних галузей, сфери обслуговування сільського населення усіх форм власності, також підприємств і організацій інших галузей народного господарства та прихильників, що підтримують і визнають статут даного товариства [293].

3) «Спартак» − це всесоюзне спортивне товариство, що об’єднувало працівників і службовців промисловості, комунального господарства, зв’язку, автомобільного транспорту і шосейних шляхів, працівників культури, освіти, торгівлі, медичних працівників СРСР. Оскільки «Спартак» – одне із перших спортивних товариств, яке було створено у колишньому Радянському Союзі, товариство об’єднало найдрібніші колективи фізкультури, в яких бурхливо почала розвиватись масова фізична культура і спорт та зростала спортивна майстерність [294] та інші.

В адміністративно-спортивних правовідносинах беруть участь також і центри фізичної культури та спорту інвалідів. Прикладом суб’єкта даної групи можна назвати Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», який можна визначити як спеціалізований державний заклад, що підпорядкований Національному комітету спорту інвалідів України та Державній службі молоді та спорту України. Він забезпечує створення належних умов для реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту інвалідів, вживає всіх заходів з організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності інвалідів, а також спорту вищих досягнень, фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів [295].

Постановою Кабінету Міністрів України № 000 від 20 липня 2011 року «Деякі питання центрів з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» визначено структуру Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт». Так, до сфери його компетенції віднесено:

- регіональні та місцеві центри фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт»;

- дитячо-юнацькі спортивні школи для інвалідів;

- спеціалізовані дитячо-юнацькі школи для інвалідів паралімпійського та дефлімпійського резерву;

- національну команду з видів спорту осіб із обмеженими фізичними можливостями.

До основних завдань центрів з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» слід віднести :

- створення належних умов для реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту інвалідів;

- здійснення заходів з організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності інвалідів, у тому числі щодо спорту вищих досягнень, фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів;