Адміністративно-спортивне право як підгалузь адміністративного права України. Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право, Запоріжжя - 2012 (стр. 32 )

Відповідно до третього принципу правомірні дії поділяються на юридичні вчинки і юридичні акти. Вчинки викликають правові наслідки незалежно від того, усвідомлював чи не усвідомлював суб’єкт їхнє правове значення, бажав чи не бажав їх настання. Юридичні акти – дії, прямо спрямовані на досягнення правового результату. Приймаючи юридичні акти, державні органи й інші суб’єкти цілеспрямовано створюють, змінюють, припиняють правовідносини для себе або для інших суб’єктів [334].

На нашу думку, саме така класифікація враховує усі варіанти трансформацій адміністративно-спортивних правовідносин, тому пропонуємо саме через її призму розглянути систему відповідних юридичних фактів.

Застосовуючи перший принцип класифікації, можна зробити висновок, що в ній переважають дії учасників адміністративно-спортивних правовідносин, на підставі яких виникають, змінюються та припиняються адміністративно-спортивні правовідносини. Прикладом дії, яка тягне за собою виникнення названих відносин, можна назвати видання Президентом України Указу про нагородження орденом «За заслуги» II ступеня першого віце-президента Спортивної студентської спілки України [335]. Разом з цим, зазначимо, що адміністративно-спортивні відносини можуть виникати, змінюватися та припинятися також і у зв’язку з діями приватних осіб (спортсменів, тренерів тощо). Так, скажімо, подання спортсменом скарги на дії посадової особи, яка відмовила заявнику у прийнятті документів, необхідних для присвоєння спортивного звання, спричинить виникнення адміністративно-спортивних правовідносин, у межах яких буде дана оцінка названому рішенню.

Принагідно зазначимо, що виділення у системі юридичних фактів дій, як підстави для виникнення, зміни та припинення адміністративно-спортивних правовідносин, на наш погляд, не у повній мірі відповідає потребам сучасної практики правозастосування. Для більш наочного пояснення даної тези наведемо кілька положень КАС України. Так, у ч. 1 ст. 2 Кодексу зазначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Зазначені порушення, як випливає вже із ч. 2 цієї ж статті, можуть стати наслідком рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень. Системне тлумачення даних законодавчих положень дозволяє зробити висновок, що публічно-правові відносини, підвидом яких є адміністративно-спортивні правовідносини, можуть виникати внаслідок низки юридичних фактів, представлених рішеннями, діями та бездіяльністю у даному випадку суб’єктів владних повноважень. Рішення, дії та бездіяльність об’єднує те, що усі вони є наслідком свідомої та вольової поведінки учасників правовідносин. Разом з цим очевидно, що такі категорії, як рішення та бездіяльність, не охоплюються поняттям «дія», тому необхідно зробити висновок, що поряд з діями як юридичними фактами реально існують і такі їх види, як рішення та бездіяльність. Неврахування останніх як юридичних фактів, як справедливо вказують автори [336], веде до звуження обсягу конкретних життєвих обставин, які викликають виникнення, зміну та припинення, у нашому випадку, адміністративно-спортивних відносин. Виходом з описаної ситуації була б заміна терміна «дія» поняттям «діяння», яке включатиме у себе усі можливі зовнішні прояви поведінки учасників правовідносин. Проте тут варто розуміти, що оскільки адміністративно-спортивні правовідносини можуть виникати за ініціативою будь-якої з їх сторін, які принципово відрізняються одна від одної своїм правовим статусом (з одного боку, публічна адміністрація, а з іншого, – приватна особа), то різним буде, відповідно, і набір діянь, які можуть бути використані останніми для ініціювання, зміни або припинення адміністративно-спортивних відносин. Так, суб’єктам публічної адміністрації як учасникам адміністративно-спортивних правовідносин досяжний увесь комплекс діянь-юридичних фактів. Зупинимося на даному аспекті детальніше.

Основним інструментом діяльності суб’єктів публічної адміністрації є рішення, яке може отримати форму нормативного або адміністративного (індивідуального) акта [225, с. 61]. Ведучи мову про юридичні акти публічної адміністрації у ракурсі юридичних фактів, зазначимо, що у літературі наголошується, що правовідносини взагалі та адміністративно-правові правовідносини зокрема викликаються до життя актами правозастосування, наприклад, рішеннями, управлінськими постановами, наказами, угодами [337, с. 532]. Одначе з такою позицією доволі важко погодитися знову ж таки з огляду на положення КАС України. КАС України допускає можливість оскарження до адміністративного суду нормативних актів публічної адміністрації, які зачіпають права, свободи або законні інтереси приватних осіб (п. 1 ч. 1 ст. 17). З цього можна зробити висновок, що і нормативні акти викликають виникнення, зміну або припинення правовідносин. Інакше законодавець не надав би приватним особам можливість їх оскаржувати, бо за межами правовідносин не може йти мова про порушення прав, свобод або законних інтересів. Цей висновок є доволі принциповим, оскільки призводить до суттєвого розширення системи юридичних фактів.

Зважаючи на викладене, вкажемо, що адміністративно-спортивні правовідносини можуть виникати внаслідок прийняття (видання) суб’єктами публічної адміністрації нормативних та адміністративних (індивідуальних) актів, предметом регулювання яких є питання реалізації державної політики у галузі фізичної культури та спорту.

Останнім часом дедалі частіше стають предметом наукового вивчення адміністративні договори [338; 339; 340 тощо]. Не вдаючись детально до розгляду адміністративних договорів, оскільки це безпосередньо не стосується нашого дослідження, зазначимо, що аналіз нормативних актів, які регулюють суспільні відносини у сфері фізичної культури та спорту, дозволяє зробити висновок, що такі договори можуть застосовуватися і у даній сфері (наприклад, договори щодо делегування повноважень між суб’єктами публічної адміністрації, задіяними у реалізації державної політики у галузі фізичної культури та спорту; договори про закупівлю продукції, товарів для реалізації публічних потреб у галузі фізичної культури та спорту; договори про залучення інвестицій у сфері фізичної культури та спорту). Отож їх теж необхідно розглядати як юридичні факти, які викликають виникнення, зміну та припинення адміністративно-спортивних правовідносин.

Повертаючись до юридичних фактів, за допомогою яких або через які приватні особи мають можливість ініціювати адміністративно-спортивні правовідносини, необхідно наголосити на тому, що їх перелік вужчий. Адже приватні особи не можуть ініціювати виникнення, зміну або припинення названих правовідносин через прийняття (видання) нормативних або індивідуальних актів. У цьому плані їм досяжні переважно лише дії у формі звернення до відповідного суб’єкта публічної адміністрації із заявами, пропозиціями чи скаргами. Такі види юридичних фактів отримали назву юридичних вчинків [334]. У певних випадках виникнення, зміна або припинення адміністративно-спортивних правовідносин може бути наслідком бездіяльності приватних осіб. Так, наприклад, у результаті не підтвердження спортсменом свого професійного рівня суб’єктом публічної адміністрації може бути прийнято рішення про припинення виплати йому стипендії або відмовлено у зарахуванні до складу національної збірної з відповідного виду спорту.

Усі з названих вище діянь, як підстав для виникнення, зміни та припинення адміністративно-спортивних правовідносин, можуть бути додатково поділені на правомірні та неправомірні. Зрозуміло, що всі діяння суб’єктів публічної адміністрації мають бути правомірними, проте іноді можуть зустрічатися і неправомірні рішення, дії або бездіяльність, які також викликатимуть виникнення, зміну та припинення адміністративно-спортивних правовідносин. Неправомірні діяння можуть вчинятися також і приватними особами, які реалізують свій правовий статус у галузі фізичної культури та спорту. Порушення правил чесної гри, спортивної етики, недотримання вимог антидопінгового законодавства, – все це може мати своїм наслідком виникнення, зміну та припинення адміністративно-спортивних правовідносин. В окремих випадках неправомірні дії (вчинки) можуть набувати ознак адміністративного правопорушення, наприклад дії, що утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 196 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил навчання карате) [341] .

Адміністративно-спортивні правовідносини можуть виникати, змінюватися та припинятися також і з огляду на події. Події у науковій літературі групують за великою кількістю ознак: за походженням – на природні (стихійні) і на залежні у своєму розвитку від буття та діяльності людини (соціальні); залежно від повторюваності події – на унікальні й на повторювані (періодичні); за тривалістю – на моментальні (події) і на тривалі у часі (процеси); за кількістю учасників – на персональні, колективні, масові; останні – на події з визначеною і з невизначеною кількістю осіб, що беруть у них участь; за характером наслідків, що настали – на події оборотні та необоротні тощо [331]. Так, наприклад, стихійне лихо може перешкодити проведенню спортивних заходів або смерть спортсмена стати підставою для припинення правовідносин, у межах яких останній отримував державну стипендію.

Поряд з цим у юридичній літературі юридичні факти поділяють за ознакою тривалості в часі на одноактні та тривалі. Серед останніх виділяють правовий (юридичний стан) як особливий самостійний вид юридичного факту, що триває у часі безперервно або періодично виникає і може бути результатом як подій, так і дій, як правомірних, так і неправомірних. Правовий (юридичний) стан займає особливе місце серед юридичних фактів в адміністративно-спортивному праві [330]. Так, факт створення та існування спортивної організації породжує виникнення різноманітних спортивних правовідносин як публічно-правової, так і приватноправової спрямованості.