Історія, філософія. Педагогіка та психологія. філологічні науки (стр. 11 )

На початку ХХ ст. політика російського царизму щодо поляків дещо пом’якшилася. Загальні правила видачі свідоцтв на придбання земельної власності у Південно-Західному краї, видані в 1901 р., підтверджували право для осіб польського походження купувати землі. Щоправда, їх кількість обмежувалася 60 десятинами на сім’ю. Згідно з указом від 1 травня 1905 р., вони отримали можливість здійснювати операції купівлі-продажу між собою. Та події 1917 р. змінили весь хід вже більш-менш налагодженого, усталеного життя поляків. З приходом до влади більшовиків усі маєтки почали конфісковувати, незважаючи на національність власників. І поляки, і росіяни, і євреї, і представники інших національностей одночасно втратили все й опинилися в однаковому, досить критичному становищі. Ті з них, хто намагався відстоювати права власності та суперечити порядкам нової влади, часто позбавлялися й власне самого життя або відправлялися на каторжні роботи на багато років.

УДК 159.928.23:796

, магістрант, соц.-психол. ф-т

Науковий керівник – к. психол. н., ст. викл.

Житомирський державний університет імені Івана Франка

РЕФЛЕКСІЯ РОЗВИТКУ СПОРТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Дошкільний вік є етапом, коли розвиток особистості та її здібностей значною мірою визначається особливостями взаємодії дитини з найближчим соціальним оточенням.

На основі теоретичного аналізу ідей про соціальну детермінованість здіб­ностей, , інштейна про взаємозв’язок розвитку здібностей та особистості, єва, про розвиток здібно­стей у діяльності, ї-Славської, єва, єва про роль особистісних чинників у розвитку здібностей, Р. Найдіффера, Р. А. Пілояна, , іонова про особливості розвитку особистості у спортивній діяльності розроблено теоретичну модель впливу батьківських експектацій на розвиток спортивних здібностей дошкільників. Описано три рівні розвитку спортивних здібностей дошкільників у контексті впливу очікувань батьків. На рівні соціальної регуляції задоволення потреб у схваленні та визнанні дозволяють розвинути референтний та прогностичний компоненти здібностей. Такий розвиток відбувається у тому випадку, коли батьки вважають, що це фізіологічно зумовлений процес, або ж у своїх оцінках досягнень дитини надмірно орієнтуються на думку тренера. Рівень процесуальної регуляції передбачає розвиток операційно-когнітивного та результативного компонентів здібностей шляхом наслідування дій тренера та однолітків. Батьки дитини, яка знаходиться на цьому етапі, оцінюють її спортивні здібності на основі порівняння з досягненнями однолітків та очікують від неї високої працездатності. На суб’єктному рівні розвитку внаслідок усвідомленого експериментування дитини у процесі виконання тренувальних завдань з’являються розвивальний та особистісно-ціннісний компоненти. Роль батьків тут полягає у спрямуванні дитини на старанне виконання завдань тренера та розвиток вольових якостей у спорті.

На основі аналізу основних методологічних підходів до діагностики спортивних здібностей обґрунтовано структуру дослідження особливостей розвитку спортивних здібностей дошкільників. Вивчення рефлексії розвитку здібностей дошкільників проводилося на основі методики вивчення динаміки здібностей , адаптованої до умов спортивної діяльності. Так, відповідно до теоретичних уявлень про розвиток здібностей у спорті, вивчається рефлексія 5 компонентів здібностей: референтного, оцінно-прогностичного, операційно-когнітивного, результативного, розвивального, особистісно-ціннісного. Вивчення батьківських експектацій проводилося за допомогою опитування, яке відповідає такій же структурі й спрямоване на вивчення вказаних компонентів. У дошкільників найбільше розвинена соціальна рефлексія (референтний та прогностичний компоненти), що підтверджує важливість думки референтних осіб (у дошкільному віці – найближчих родичів, а не тренера чи однолітків) як одного з основних чинників розвитку спортивних здібностей спортсменів-початківців. Усвідомлення процесуальних характеристик спортивної діяльності (операційно-когнітивний та результативний компоненти) можна розглядати як умову розвитку спортивних здібностей дошкільників. При цьому як спортивні досягнення дошкільники усвідомлюють не високі результати, а виконання окремих елементів, похвалу близьких, призи на змаганнях, покращання здоров’я. Суб’єктивною умовою розвитку спортивних здібностей у дошкільному віці виступає старанність, яка проявляється у відвідуванні всіх тренувань, добросовісному виконанні завдань тренера тощо.

© , 2011

Вивчення особливостей рефлексії окремих компонентів здібностей дошкільників у зв’язку з очікуваннями їх батьків показало, що найчастіше батьки пов’язують заняття спортом власних дітей з оздоровленням, розвитком дисциплінованості, гарним зовнішнім виглядом, розвитком окремих спортивних якостей. Розвитку референтного компонента спортивних здібностей дошкільників сприяє уявлення батьків про зовнішню зумовленість фізичного розвитку. Референтними особами для дошкільників є члени родини, хоча батьки орієнтують їх на виконання вимог тренера. Розвиток операційно-когнітивного та результативного компонентів здібностей дошкільників відбувається на основі очікувань батьками працездатності дитини та здатності бути включеним у групу інших спортсменів-початківців. Спрямування дитини на старанне виконання завдань тренера та розвиток вольових якостей у спорті дозволяє розвинути розвивальний компонент, а рефлексія особистісних якостей дошкільників відбувається на основі ідентифікації з обраним видом спорту.

УДК 94(477)"18"/"19:378.18(09)

, викл.

Житомирський державний технологічний університет

ЛІТЕРАТУРНІ ВПОДОБАННЯ СТУДЕНТСТВА ПІДРОСІЙСЬКОЇ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ–ПОЧАТКУ ХХ СТ. В КОНТЕКСТІ ПРОВЕДЕННЯ ВІЛЬНОГО ЧАСУ

Дозвілля студентства за останні 150 років змінилося кардинально, зокрема через запроваджені нові технології. Так спілкування з товаришами, на яке витрачали найбільше вільного часу студенти початку ХХ ст., сучасники змінили на комп’ютер, відвідування музеїв, слухання музики, перегляд кінофільмів. Утім читання, згідно з соціологічними дослідженнями, все одно залишається одним з найбільш популярних способів проведення вільного часу сучасним студентством.

Читацькі вподобання молоді, як і раніше, так і сьогодні, визначаються духом часу, притому найпопулярнішими є зазвичай заборонені твори. Якщо всередині ХІХ ст., коли кріпацтво ще не було скасоване, студентство зачитувалося недозволеною "Хатинкою дядечка Тома" Г. Бічер-Стоу, то вже в 60–80-ті рр. ХІХ ст. – забороненими творами О. Герцена, В. Бєлінського, О. Пушкіна, М. Лермонтова, працями соціалістів О. Блана, Ж.-Б. Фур’є; прозою М. Некрасова, М. Чернишевського, Т. Шевченка, П. Куліша, Панаса Мирного.

Заради ознайомлення з "модною" працею молодь була готова йти на різні утиски, в т. ч. витрачати шалені гроші. Так київські курсистки у 1880-ті рр. не пожаліли 50 крб. за дві книги політичного спрямування. Звичною для студента роботою було занотовування змісту прочитаного в записники або вирізання статей зі старих часописів, виписування найяскравіших уривків й афоризмів, які часто вчили напам’ять. Нерідко студентство збиралося в аудиторіях, аби ознайомитися з літературними новинками. Зокрема, ніжинський студент 1880-х рр. А. Круковський пригадував читання його друзями поеми М. Некрасова "Кому на Руси жить хорошо": "В один з осінніх вечорів, в напівтемній аудиторії, слабко освітленій двома стеариновими свічами, зібралося декілька студентів прослухати читання цієї захоплюючої новинки. Пам’ятаю гробове мовчання, що запанувало при звуках цієї натхненної картини народного життя; понад дві години тривало читання, і ніхто не вимовив жодного слова... По закінченні читання слухачі не могли цього вечора взятися за жодну роботу; вони розбилися на окремі групи по двоє, по троє й довго говорили про поета та його нову працю...".

Модні у 60–70-ті рр. ХІХ ст. енциклопедизм знань та наукове самовдосконалення значною мірою позначалися на читацьких уподобаннях. Так харківський студент-юрист М. Ковалевський зачитувався науковими працями Галлама, Гізо та Бокля з історії цивілізацій Західної Європи, цікавився соціалістичними творами Прудона, поглиблював фахові знання, читаючи в оригіналі Мілля і Батбі. Звичним було побачити юнаків за складанням списків літератури для додаткового читання. Духовна молодь не обмежувалася творами церковно-релігійної проблематики. В щоденнику студента Київської духовної академії Ф. Тітова знаходимо критичні зауваження до творів Д. Мордовцева, М. Погодіна, Г. Саманова, а також захоплені відгуки про "Фауста" Й. Гете й "Злочин і кару" Ф. Достоєвського.

Читацькі вподобання молоді початку ХХ ст. можна поділити на до - і післяреволюційні. Бурхливий розвиток капіталізму, що супроводжувався погіршенням матеріального становища громадян Російської імперії, зумовив поширення в студентства ідей про загальну рівність людства, які пропагувалися у працях К. Маркса, Ф. Енгельса, Г. Плеханова. Так коло читання передового студентства межі ХІХ–ХХ ст. обмежувалося працями з соціології, політичної економії, конституційного права, історії революційного руху. Відповіді на питання сьогодення прагнули знайти й у белетристиці – революційних творах Максима Горького ("На дне"), Л. Андрєєва ("Червоний сміх", "Цар Голод"). Під час революції 1905–1907 рр. читання політичних брошур і марксистських книжок посіло передові позиції.

© , 2011

З 1907–1908 рр., як реакція на захоплення літературою суспільно-філософської проблематики, в середовищі студентства прослідковується явище "белетристичного буму". Так 70 % респондентів київського студентського єврейського перепису зазначило, що читає белетристику, натомість лише 40 % опитаних витрачало час на опанування літератури зі своєї спеціальності. Проілюструємо це даними звіту студентської бібліотеки-читальні при КПІ за 1912–1913 р. Наприклад, з іноземних авторів найчастіше видавали твори Г. Мопассана, К. Ібаньєса, Е. Золя, з російських – О. Амфітеатрова, Л. Толстого, Є. Чирикова. Характерними рисами читацьких уподобань молоді того часу були відсутність інтересу до літератури наукового спрямування (з 525 абонентів бібліотеки лише троє читали праці М. Туган-Барановського і Ф. Енгельса); захоплення сучасною белетристикою; читання творів з новою проблематикою, зокрема спортивною; відсутність інтересу до творів українських письменників. Найпопулярніший з останніх В. Винниченко був у загальному списку видач творів сімнадцятим, випереджаючи Б. Грінченка, М. Грушевського, І. Франка.