Історія, філософія. Педагогіка та психологія. філологічні науки (стр. 4 )

У ряді теоретичних і експериментальних досліджень розкриваються зміст та чинники психологічної готовності дітей до шкільного навчання. Положення про полікомпонентність шкільної готовності отримало висвітлення у дослідженнях її окремих структурних компонентів: інтелектуальної готовності (, ), мотиваційно-вольової готовності (Н. Гуткіна, , І. Імедадзе, Л. Кузнецова), особистісної готовності (О. Кравцова). Г. Кравцов і О. Кравцова виділяють показники психологічної готовності до школи, пов’язані з розвитком різних видів відносин дитини з довкіллям. Основними сторонами психологічної готовності дітей до школи є три сфери: ставлення до дорослого; до однолітка; до самого себе.

У роботах , , та інших авторів молодший шкільний вік розглядається в контексті особистісного росту – усвідомлення дитиною своїх можливостей і розвитку здібностей у процесі навчальної діяльності. У цей період складаються умови для розвитку рефлексії. Молодший школяр здатний порівнювати свої досягнення з досягненнями інших дітей і попередніми власними. Дитина помічає, що вона своїми знаннями та вміннями цікава іншим людям і, відповідно, може претендувати на визнання з їхнього боку.

У ряді робіт висвітлені окремі аспекти рефлексії як механізму свідомості, мислення, спілкування, творчості. В. І. Слободчиков і Є. Ісаєв розглядають рефлексію як вихідну категорію в аналізі проблеми генези свідомості. інштейн зазначав, що завдяки рефлексії суб’єкт набуває здатності здійснювати управління діяльністю, досягати мети. ін вивчав структуру й умови формування рефлексивних механізмів саморегуляції мислення; Н. І. Гуткіна – психологічну сутність рефлексивних очікувань особистості; , Г. І. Катрич – вікові особливості рефлексії; ін – механізми рефлексивної регуляції розумових дій; – рефлексивний розвиток пізнавально-творчої активності; інський описав аспекти соціально-психологічної рефлексії. У роботах рефлексія є механізмом формування навчальних умінь. У спільності «Ми учні» здатність рефлексувати існує не в індивідуальній, а в колективній формі. Експериментальні дані, отримані авторкою, говорять про те, що в більшості своїй діти, здатні рефлексувати спільно, індивідуально не можуть виконувати рефлексивну процедуру в усій її повноті. Рефлексія є механізмом та необхідною умовою розвитку всіх видів здібностей до рівня творчих здібностей та обдарованості (), в тому числі й навчальних (І. С. Загурська, ).

Однак недостатньо вивченими залишаються проблеми впливу рефлексії на розвиток психологічної готовності до шкільного навчання, зокрема структура рефлексії здібностей першокласників. Ми передбачали, що відвідування ДНЗ сприяє розвитку в дітей пізнавальної активності та вищого рівня рефлексії навчальних здібностей як необхідної передумови готовності до шкільного навчання.

© іна, 2011

Вивчення рефлексії навчальних здібностей проводилося за методикою вивчення динаміки здібностей у молодшому шкільному віці (). У дослідженні брали участь 5 першокласників, які відвідували дитячі навчальні заклади, та
5 першокласників, які не відвідували дошкільні навчальні заклади. Дослідження проводилося у формі індивідуальної бесіди, у процесі якої відбувалося усвідомлення першокласниками власних здібностей, чим досягався розвивальний ефект. Аналіз результатів дослідження дозволяє виявити відмінності у рефлексії навчальних здібностей, що існують у свідомості першокласників обох груп.

У структурі діяльнісного компонента здібностей першокласників, які відвідували ДНЗ, найширше представлені навчальні вміння (в середньому 4 з 5 виділених умінь): «писати», «читати», «рахувати». Ця група вмінь є найбільш значущою для досліджуваних (у середньому 7 балів з 10 можливих), оскільки забезпечує навчальну успішність, а отже, схвалення з боку дорослих. Бажаними є вміння «робити аплікації», «вироби з пластиліну», які належать до зони найближчого розвитку. Лише вміння «малювати, щоб стати художником» належить до віддаленого майбутнього і орієнтоване на визнання однолітків.

У свідомості першокласників, які не відвідували ДНЗ, серед навчальних представлене лише вміння «читати», а вміння «малювати», «робити аплікації» належать до продуктивної діяльності. Навчальна діяльність є недостатньо освоєною, тому має меншу представленість у свідомості. Найбільш значущим є уміння «читати» (8 балів), яке орієнтоване на майбутнє учіння та забезпечує схвалення з боку дорослих. Бажані вміння «співати», «куховарити», «лікувати» належать до далекого майбутнього та не забезпечують схвалення і визнання сьогодні.

Структура операційно-когнітивного компонента першокласників, що відвідували ДНЗ, містить конкретні (предметні) дії та операції, що ведуть до отримання бажаного результату (наприклад, вміння «рахувати»: «1) викладаємо приклад на паличках; 2) виконуємо додавання або віднімання на паличках; 3) підраховуємо палички»). Усвідомлення вміння здійснюється на рівні алгоритму виконання дій. Першокласники, що не відвідували ДНЗ, усвідомлюють уміння на рівні наслідувальних дій (приклад), які ведуть до отримання готового результату. При цьому в діях діти не здатні виділити окремі операції.

Спільним для досліджуваних обох груп є відсутність у структурі умінь розумових дій та операцій, які б забезпечували основу для розвитку всіх здібностей. Початок усвідомлення цих компонентів, за твердженням , припадає на молодший шкільний вік під час оволодіння навчальною діяльністю.

У структурі референтного компонента здібностей першокласники обох груп виокремили батьків та інших членів родини (бабусі, дідусі), які традиційно оцінювали їх успіхи у різних видах діяльності, в тому числі й навчальній. На відміну від дітей, що не відвідували ДНЗ, для першокласників, що закінчили ДНЗ, значущою є оцінка вчителя, що може свідчити про сформованість у них ролі учня. Значущість оцінки вчителя пояснюється досвідом взаємодії дітей з вихователькою ДНЗ, яка раніше виконувала функцію контролю та оцінки результатів діяльності.

Таким чином, аналіз результатів дослідження свідчить про відмінності в усвідомленні навчальних здібностей першокласниками залежно від досвіду відвідування ДНЗ. Відвідування ДНЗ забезпечує розширення кола вмінь та здібностей (навчальних, трудових, продуктивних), що створює передумови для усвідомлення дітьми більшої кількості навчальних умінь, як актуальних, так і бажаних. Першокласники, що відвідували ДНЗ, усвідомлюють не лише конкретні вміння, але й окремі дії та операції, що відображають алгоритм виконання дій та ведуть до отримання результату. Включення вчителя до кола референтних осіб забезпечує умови для розвитку навчальних здібностей.

УДК 159.22

Н. І. Грозь, студ., соц.-психол. ф-т

Науковий керівник – к. психол. н., доц.

Житомирський державний університет імені Івана Франка

АНАЛІЗ УЯВЛЕНЬ ПРО СІМЕЙНІ СТОСУНКИ
У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Підлітковий вік – це кризовий період переходу від дитинства до дорослості, період інтенсивного становлення особистості, формування самосвідомості, готовність жити за набутими зразками і стереотипами в результаті соціалізації та ідентифікації себе з батьками. Ставлення підлітків до себе й оточуючих формується під впливом сімейних стосунків у батьківській родині шляхом накопичення та наслідування досвіду взаємодії з родичами. У структурі батьківського відношення виділяють емоційний, когнітивний і поведінковий компоненти, які проектуються на майбутні сімейні стосунки сьогоднішніх підлітків. Це зумовлює актуальність дослідження уявлень про сімейні стосунки у підлітковому віці. Метою нашого дослідження стало виявлення найбільш і найменш значущих сфер сімейних стосунків, особливостей представлення у свідомості підлітків образів усіх членів сім’ї.

Проблеми розвитку особистості у підлітковому віці, соціалізації, розвитку самосвідомості, моральності розкриваються у роботах Л. І. Божович, , ї, , І. С. Кона, Д. І. Фельдштейна, іна. У роботах Л. І. Божович головна увага зосереджена на розвитку мотиваційної сфери особистості підлітка: визначенні свого місця в житті, формуванні світогляду та його впливі на пізнавальну діяльність, самосвідомість і моральну свідомість. Закономірності процесу формування особистості та розвитку самосвідомості у підлітковому віці у зарубіжній психології вивчали К. Бюлер, Ф. Дольто, Е. Еріксон, М. Мід, С. Холл, З. Фройд. Дослідження Е. Еріксона присвячені розвитку емоцій і самосвідомості підлітків.

Кенделама, Г. Крайг, Г. Лессера, іна, , Д. І. Фельд­штейна, іса є основою вивчення факторів формування відносин типу «сім’я–дитина». У роботах І. Д. Беха, , іна, А. І. Захарова, Є. А. Личка, А. С. Співаковської виділено основні характеристики типів виховання дитини, аналізуються проблеми впливу батьківських стосунків на формування уявлень дитини про сімейні стосунки.

Методологічною основою дослідження стали вихідні положення про формування особистості та самосвідомості підлітка (Л. І. Божович, , І. С. Кон, , Д. І. Фельдштейн); вплив батьківських стосунків на формування уявлень про сімейні стосунки у дитини (, іс, , Л. І. Вассерман, , ініцина); ефективність психосемантичних методів при дослідженні самосвідомості (Ч. Осгуд, ).

Дослідження уявлень підлітків про сімейні стосунки проводилося з використанням методів асоціативного експерименту, аналізу продуктів діяльності та семантичного диференціала.

Пілотажні дослідження ґрунтувалися на асоціативному експерименті й творі на тему «Моя майбутня сім’я». Участь у дослідженні взяли 20 підлітків, учні 7–8-х класів школи. Метою використання твору було виявлення найбільш значущих ознак ідеальної сім’ї, що представлені у свідомості підлітка.