Історія, філософія. Педагогіка та психологія. філологічні науки (стр. 7 )

Усі виділені компоненти професійної компетентності майбутніх інженерів-гірників взаємопов’язані, проте ступінь їх дії на становлення компетентності є динамічним, він змінюється залежно від етапу становлення професійної компетентності, саме у властивостях, зв’язках, функціях та їх взаємодії полягають витоки розвитку професійної компетентності як цілісної системи.

Таким чином, можна зробити висновок, що професійна компетентність інженера-гірника – це інтегративна якість особистості, що характеризує ступінь освоєння компетенцій у галузі гірництва, необхідних для виконання організаторських, проектувальних, соціально-комунікативних, управлінських, технологічних функцій у процесі професійної діяльності. Вони реалізуються в окремих компонентах професійної компетентності, а саме: мотиваційно-ціннісному, когнітивно-рефлексивному, практично-діяльнісному.

Аналізу даної проблеми будуть присвячені подальші дослідження.

УДК 159.922

І. В. Дорош, студ., IV курс, соц.-психол. ф-т

Науковий керівник – к. психол. н., ст. викл.

Житомирський державний університет імені Івана Франка

СТРУКТУРА МОТИВАЦІЇ ДОСЯГНЕННЯ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Складність та багатоаспектність проблеми мотивації зумовлює численність підходів до розуміння її сутності, природи, структури, а також до методів її вивчення (інштейн, Л. І. Божович, А. Маслоу, З. Фрейд та ін.). Проблема мотивації широко досліджується як у зарубіжній, так і у вітчизняній психології (С. Рубінштейн, Л. Божович, Г. Костюк, О. Леонтьєв, Х. Хекхаузен, Є. Ільїн, А. Маркова, М. Боришевський, Т. Гордєєва).

Дослідження, які почали Д. Мак-Клелланд та Дж. Аткінсон у 70-х рр., продовжив німецький вчений Х. Хекхаузен, який удосконалив та валідизував дві незалежні процедури оцінки мотивів досягнення успіху та уникання невдач.

Завдяки працям Д. Мак-Клелланд, Дж. Аткінсона та Х. Хекхаузен було виявлено два мотиви, функціонально пов’язані з діяльністю, спрямованою на досягнення мети: мотив досягнення успіху та мотив уникання невдачі.

Мотивація досягнення – це прагнення людини досягати значних результатів, успіхів у діяльності. Прагнення досягти успіху, високих результатів у діяльності свідчить про наявність у суб’єкта сильної мотивації досягнення.

Встановлено, що найбільш орієнтованою на досягнення успіху є спортивна діяльність (В. Гошек, М. Ванек, Б. Свобода). У роботах доводиться, що розвитку здібностей сприяють не тільки й не стільки загальні кількісні показники мотивації, скільки її повнота, інтер- та інфраструктурна збалансованість.

Наші дослідження мотивації досягнення підлітків (на матеріалі спортивної діяльності) довели, що мотиваційні тенденції підлітків визначаються тим амплуа, в якому вони виступають, та загальними віковими закономірностями.

У нападників (футболістів) більш розвиненим є мотив досягнення успіху, а в захисників та воротарів – мотив уникнення невдачі. При цьому більш збалансованою є структура мотивації воротарів та захисників. Нападники проявляють високу інструментальну активність, при цьому очікують успіху, який підкріплюється позитивним або негативним емоційним станом. Інструментальна активність напівзахисників спрямована на досягнення успіху, а похвала сприяє очікуванню успіху.

Віковими особливостями мотивації підлітків є емоційне насичення спортивної діяльності, висока інструментальна активність, вплив соціального оточення на продуктивність діяльності.

Найбільш вираженими в підлітків є такі категорії: потреба в досягненні успіху, потреба в уникненні невдачі, що підкріплюється негативним емоційним станом та успіхом. Найрідше підлітки проявляють очікування успіху, похвалу.

Виявилося, що найважливішою для підлітків є оцінка оточення (тренера, батьків, однолітків). Але при цьому будь-яка критика сприймається вразливо. Також важливе значення мають емоційне насичення тренувань та змагань, прямий вплив тренера й колег по команді.

В спортивній діяльності підлітки досить часто порівнюють себе з людьми, героями, які тісно пов’язані з тим чи іншим видом спорту, вони для них стають ідеалами. Тоді з’являється нестримне бажання зрівнятися з цим ідеалом, досягти його успіхів.

У структурі мотивації досягнення підлітків представлені всі компоненти (потреби в досягненні успіху або в уникненні невдачі, пов’язані з ними напрямки інструментальної активності, очікування успіху або невдачі, підтримка або перешкоди з боку інших людей, переважний емоційний стан, реальний позитивний або негативний результат). Це дозволяє говорити про повноту мотивації досягнення підлітків.

Порівнюючи результати наших досліджень з іншими, слід зазначити, що описані нами вікові особливості мотивації підлітків є загальними саме для спортивної діяльності як орієнтованої на досягнення успіху. Очевидно, в інших сферах активності повнота та баланс у структурі мотивації з’являються на пізніших етапах онтогенезу.

© І. В. Дорош, 2011

УДК 159.928.23

, студ., ІІ курс, соц.-психол. ф-т

Науковий керівник – к. психол. н., ст. викл.

Житомирський державний університет імені Івана Франка

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СТРУКТУРИ МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

У зв’язку з тим, що музика посідає вагоме місце в розвитку культури особистості, переважна більшість людей охоплена системою музичного виховання, розвиток музичних здібностей набуває особливої актуальності. Питання музичного навчання та виховання дітей, що зорієнтовані на розвиток музичних здібностей, висвітлені в дослідженнях С. Рубінштейна, Б. Теплова, Я. Пономарьова, І. Сємьонова, В. Моляко, О. Музики, Л. Виготського. Аналіз наукових джерел дозволяє виокремити кілька основних підходів до вивчення здібностей. Представники суспільно-історичного підходу (Л. Виготський, І. Волков) вважають головною ознакою творчості новизну, визначаючи творчу діяльність як ту, що породжує щось якісно нове, позначене неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю. Прибічники діяльнісного підходу (О. Леонтьєв, Б. Теплов) розглядають здібності як індивідуально-психологічні особливості, які зумовлюють успішність виконання діяльності, легкість і швидкість оволодіння нею. Представники функціонально-генетичного підходу (Є. Ільїн, Б. Русалов) розглядають здібності з позицій функціональних систем, а генезу здібностей – з погляду спадковості. Особливість суб’єктного підходу (С. Рубінштейн, Д. Богоявленська, Б. Ананьєв, К. Платонов) полягає в тому, що творчі здібності розглядаються не як ізольована, відносно самостійна якість людини, а як необхідна складова її життєдіяльності. Когнітивний підхід (М. Холодна, В. Дружинін) виходить з принципу визначальної ролі знання у детермінації розвитку творчих здібностей.

Музична діяльність людини містить три основні різновиди: композицію, виконавство і сприйняття музики, яким відповідають три етапи існування музичного твору – створення, відтворення і слухання. У процесі музичної діяльності відбувається розвиток відповідних якостей. У музично-педагогічній практиці під основними музичними здібностями розуміють музичний слух, відчуття ритму й музичну пам’ять.

Психологічне розуміння музичних здібностей не зводиться до окремих знань, умінь і навичок. На нашу думку, тут доцільно звернутися до праць К. Платонова, С. Рубінштейна, В. Моляко й визначити музичні здібності як індивідуально-своєрідні поєднання властивостей особистості, які, актуалізуючись і розвиваючись в умовах музичної діяльності, зумовлюють успішність оволодіння нею. Для вивчення психологічних характеристик музичних здібностей ми адаптували основні положення методики вивчення динаміки здібностей (О. Музика) та структуру спортивних здібностей (О. Савиченко) до умов музичної діяльності.

Референтний компонент пов’язаний з усвідомленням ставлення значущих інших, спробами відповідати соціальним очікуванням та дотримуватися соціальних норм. Прогностичний компонент дозволяє вибудовувати перспективи власного розвитку на основі оцінки референтних осіб. Операційно-когнітивний – передбачає усвідомлення та розвиток необхідних для успішного виконання діяльності знань, умінь, дій та операцій. Ейдономічно-фізіологічний компонент пов’язаний з усвідомленням окремих морфологічних ознак (морфологія поділяється на анатомію – внутрішню будову й ейдономію – зовнішню будову). Музиканти отримують перевагу і пишаються тим, що в них морфологічні особливості дозволяють користуватися певним музичним інструментом, або навпаки – отримують дискомфорт: потрібні великі легені для духових інструментів, гнучкі пальці з широкою "розтяжкою" – для клавішних. Результативний компонент сприяє реалізації окремих умінь, дій та операцій у результатах діяльності (в контексті музичної діяльності йдеться про конкурси, академконцерти тощо). Розвивальний компонент музичних здібностей дозволяє усвідомити власну роль та значення докладених зусиль у досягненні успіху. Особистісно-ціннісний компонент пов’язаний з усвідомленням особистісних якостей, що розвинулися у творчій діяльності.

Таким чином, музичні здібності утворюють комплекс якостей, властивостей, умінь, які сприяють успішному оволодінню творчою діяльністю.

© , 2011

УДК 323.15

-Антонюк, ст. викл.

Житомирський державний технологічний університет

СТРАТЕГІЧНИЙ РОЗВИТОК ЕТНОПОЛІТИКИ В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Одним з найважливіших чинників стабільності суспільства, особливо в поліетнічній державі (як Україна), є підтримка міжнаціональної злагоди, гарантування прав і свобод національним меншинам. Сьогодні в суспільному житті пріоритетним стало забезпечення прав та свобод особистості, національної ідентифікації меншин та малочисленних народів.

Перед українською державою постала нагальна потреба критичного переосмислення місця і ролі національного чинника в суспільному житті. Адже в Україні до цього часу не розроблена і не затверджена концепція державної етнонаціональної політики. Сьогодні фактично відсутній комплексний аналіз досліджень розвитку державної політики України щодо національних меншин.