Історія, філософія. Педагогіка та психологія. філологічні науки (стр. 26 )

УДК 159.922

І. В. Сержантська, студ., IV курс, соц.-психол. ф-т

Науковий керівник – к. психол. н., ст. викл. Савиченко О. М.

Житомирський державний університет імені Івана Франка

СИТУАЦІЙНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ
МОТИВАЦІЙНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ПІДЛІТКІВ

Мотивація досягнення є однією з тих особистісних характеристик, вивчення якої, з одного боку, є надзвичайно важливим і актуальним, а з іншого – складним і дещо проблематичним. Важливість дослідження цієї проблеми зумовлена тим, що мотивація досягнення є однією з основних у структурі особистості та на її розвиток впливає безліч факторів, виділення і вивчення яких дозволяє аналізувати основні детермінанти та особливості розвитку мотиваційної сфери особистості.

У вітчизняній психології питаннями мотивації займалися Л. І. Божович, єв, , інштейн, а в зарубіжній – Дж. Аткінсон, В. Макдаугол, Д. Мак-Клелланд, , Х. Хекхаузен та інші вчені.

Дж. Аткінсоном, Д. Мак-Клелландом та Х. Хекхаузеном розроблена теорія мотивації досягнення успіху. Було виявлено два провідні мотиви – досягнення успіху та уникання невдачі. Важливу роль відіграє мотивація досягнення у намаганні людини досягти успіху, бажаного результату після довготривалої, наполегливої праці.

Автори теорії мотивації досягнення вважали, що для старших школярів, тобто підлітків, важливу роль відіграє соціальна мотивація, співвіднесення зовнішніх та внутрішніх мотивів. Це допомагає їм виробити свою точку зору, власні погляди на ситуації, в які вони потрапляють, та перешкоди, з якими стикаються підлітки.

В результаті нашого дослідження було виявлено такі загальні вікові особливості мотивації досягнення підлітків (на матеріалі спортивної діяльності): емоційне насичення спортивної діяльності, висока інструментальна активність, вплив соціального оточення на продуктивність діяльності.

Основним завданням проведеного дослідження було вивчення структури мотивації досягнення підлітків у ситуаціях успіху та невдачі, у тренувальних та змагальних умовах, в ускладнених умовах.

Виявилося, що в ситуаціях успіху структура мотивації досягнення повна та досить збалансована – представлені всі компоненти. Найбільш вираженими є потреби в досягненні успіху та в уникненні невдачі, відповідні їм типи інструментальної активності та емоційний стан. Зазначимо, що потреби в цих ситуаціях часто пов’язані з соціальними чинниками (успіх чи невдача часто ототожнюються з похвалою, критикою чи покаранням, зауваженнями). Низькі показники за категорією «очікування невдачі» ми пояснюємо недостатнім розвитком у підлітків усіх регуляційних процесів.

У ситуаціях невдачі підлітки проявляють високий рівень потреби в уникненні невдачі, яка частково є наслідком негативного підкріплення (критики, покарань), реакцією на невдачу є негативний емоційний стан. Несподіваними виявилися високі показники в цих ситуаціях з категорією «успіх», що ми пояснили включенням механізмів психологічного захисту.

Аналіз мотиваційних тенденцій підлітків у змагальних та тренувальних умовах довів, що оптимальна структура мотивації досягнення проявляється в умовах змагань, тоді як тренувальні ситуації є більш емоційними.

Досягненню успіху в ускладнених умовах сприяє потреба в досягненні успіху, інструментальна активність, спрямована на її задоволення, очікування успіху та невдачі. На нашу думку, той факт, що лише в ускладнених умовах очікування відповідають іншим компонентам, можна розглядати як ресурс розвитку мотиваційної регуляції підлітків. Діяльність підлітків в ускладнених умовах не вирізняється емоційністю, а є, швидше, стимулом для розвитку аналітичних умінь.

Таким чином, мотивація досягнення актуалізується в ситуаціях успіху та тренувальних умовах, а мотивація уникнення невдачі є більш інтенсивною в ситуаціях невдачі, ускладнених умовах.

© І. В. Сержантська, 2011

УДК 316

, студ., ІІ курс, гр. ЕП-31, ФЕМ

Науковий керівник – викл.

Житомирський державний технологічний університет

СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ДІТЯМ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО, ТА РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО ТРЕНІНГУ В ЦЬОМУ ПРОЦЕСІ

В Україні та світі багато дітей страждають від сексуального насильства, і з кожним роком, на превеликий жаль, все більше є потерпілих дітей. Усупереч поширеній думці насильниками частіше є не незнайомці, а родичі й люди, яких дитина знає і яким довіряє. Діти часто соромляться або бояться розповісти про те, що над ними знущаються. Основними причинами незвернення дітей до правоохоронних органів вважають: страх помсти насильника, сором перед оточенням, невіра в можливості правоохоронних органів, небажання проходити огляд після сексуального насильства. Іноді діти просто не знають іншого ставлення до себе, а через те вважають його нормою. Якщо за фактом посягання і було порушено кримінальну справу, то дитина виявляється залученою в процес кримінального судочинства, а участь навіть у правильно організованих слідчих і процесуальних діях має психотравмувальну дію. Практика показує, що від моменту порушення кримінальної справи до вступу вироку в законну силу процес може затягуватися на 2–3 роки.

Мета дослідження – виявити методи соціальної роботи, які є найбільш ефективними в роботі з дітьми, які постраждали від сексуального насильства; встановити, які існують соціальні служби допомоги дітям і що вони роблять для того, щоб повернути дитину в суспільство після такої страшної травми.

Взагалі, сексуальне насильство чи спокуса – використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди. До сексуального розбещення належать також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, миття у ванній тощо.

Зазвичай жертвами сексуального порочного відношення є діти молодше 12 років, найчастіше – у віці 3–7 років. Маленька дитина ще не розуміє того, що відбувається, її легко залякати, схилити до того, щоб вона нікому не говорила про те, що сталося, тобто укласти "договір мовчання". Сексуальному насильству у віці до 14 років зазвичай піддаються 20–30 % дівчаток і 10 % хлопчиків. У цілому, сексуальне насильство над хлопчиками зустрічається в
3–4 рази рідше, ніж над дівчатками.

Акт насильства – велика травма для дитини, що може призвести до негативних або навіть летальних наслідків. Серед них лікарі виділяють: спроби самогубств, страхи, депресії, зловживання алкоголем і наркотиками, переривання навчання в школі, стреси, сексуальні розлади, психічні проблеми загального характеру.

За даними соціологічних досліджень, із дівчаток, що піддалися сексуальним чи розпусним діям у дитинстві, 17 % мали думки про самогубство і більше 30 % зробили спробу самогубства або виконали інші дії самоушкодження. Відповідні цифри серед хлопчиків – 8 % і 33 %.

У нас в Україні є багато різноманітних соціальних служб допомоги. Наприклад, такі служби всеукраїнського характеру, як "Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді", "Служба захисту дітей", діють служба "Телефон довіри", "Служба соціальної підтримки сім’ї", мобільно-консультаційні пункти соціальної роботи в сільській і гірській місцевості. В кожному місті й районі працюють міські та районні соціальні служби для дітей та молоді. Наприклад, у Житомирі з метою підвищення ефективності соціальної роботи, надання оперативної комплексної соціальної допомоги сім’ям, дітям та молоді, які перебувають у складній життєвій ситуації та потребують сторонньої допомоги, Житомирський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з 13 листопада 2006 р. запровадив роботу міської лінії – "Телефон довіри", короткий номер – 050.

© , 2011

Можна визначити декілька основних завдань соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Це здійснення соціально-реабілітаційних заходів, спрямованих на надання особам, які перебували у складних життєвих обставинах, у тому числі, які постраждали від сексуального насильства або від насильства сім’ї, допомоги у відновленні ними порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності та підтримки оптимального фізичного, психологічного, соціального рівня для досягнення соціальної адаптації; забезпечення соціального обслуговування сімей, дітей та молоді шляхом надання їм соціально-педагогічних, психологічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних та інформаційних послуг, проведення соціально-профілактичної роботи із запобігання правопорушенням та іншим негативним явищам у дитячому та молодіжному середовищі, подолання їх наслідків, пропаганда здорового способу життя.

Окрім соціально-реабілітаційних структур, що працюють з дітьми, в Україні діє ряд нормативно-правових актів, що підтримують переслідування і покарання людей, які чинять злочини такого роду. Зокрема, Верховною Радою України було внесено зміни до Кримінального кодексу про збільшення мінімального терміну позбавлення волі за зґвалтування малолітніх. За прийняття законопроекту проголосували 368 депутатів. Тепер у ст. 152 Кримінального кодексу за згадані вище злочини буде зазначена відповідальність у вигляді позбавлення волі на термін від 10 до 15 років (раніше від 8 до 15 років). Якщо ж такі дії вчинені родичем, опікуном чи особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або турбота про нього, законопроектом пропонується передбачити відповідальність у вигляді позбавлення волі на термін від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Крім фізичної та психологічної допомоги, постраждалим дітям обов’язково потрібно надавати й соціальну підтримку. Одним з ефективних шляхів допомоги таким дітям є різноманітні тренінги, орієнтовані на соціалізацію дитини. Завданням тренінгів є не лише допомога дітям в подоланні психологічної травми, нанесеної сексуальним зловживанням, але й формування у них життєвих навиків, відповідних віку. Це сприяє формуванню здорових взаємин дітей одне з одним і вчить їх поважати як свої права, так і права інших. Одна з головних цілей тренінгів – допомогти дитині розвивати самоконтроль і уміння поводитися згідно з нормами, прийнятими в суспільстві. Окрім цього, участь у тренінгових заняттях підвищує самооцінку. Саме в ході тренінгової роботи тренерам найлегше показати дитині, що стала жертвою сексуального зловживання, що не лише вона відчуває подібні страхи й сумніви. У дітей з’являється можливість у спокійному й доброзичливому середовищі розібратися у власних суперечливих відчуттях.