Історія, філософія. Педагогіка та психологія. філологічні науки (стр. 6 )

Суперего (Над-Я) формується в процесі соціалізації та є компонентом особистості, яка розвивається, інтерналізованою версією суспільних норм, стандартів поведінки, системи цінностей. Спочатку Суперего відбиває тільки батьківські очікування відносно того, що є гарною й поганою поведінкою. Кожний вчинок дитина вчиться приводити у відповідність із цими обмеженнями, щоб уникнути конфлікту і покарання. Будучи морально-етичною силою особистості, Суперего є наслідком тривалої залежності дитини від батьків. Проте в міру того, як соціальний світ дитини починає розширюватися (завдяки групам, ровесникам, школі, мистецтву, літературі тощо), сфера Суперего збільшується до меж тієї поведінки, яку вважають прийнятною ці нові групи. Можна розглядати Суперего як індивідуалізований відбиток "колективної совісті" соціуму, хоча сприйняття дитиною реальних цінностей суспільства може бути перекрученим.

Система життєво важливих потреб, що складає зміст "Воно", постійно вимагає задоволення і несвідомо спрямовує психічну активність людини, регулюючи її психічні процеси і стани. Несвідомі потяги, що йдуть від "Воно", частіше за все знаходяться в стані конфлікту з тими, які містяться в "Над-Я", тобто із соціальними і моральними оцінками поведінки; тому між "Воно" і "Над-Я" існують постійні та неминучі протиріччя. Вони вирішуються за допомогою "Я" – свідомості, що, діючи відповідно до принципу реальності, намагається розумно примирити обидві конфліктуючі сторони так, щоб потяги "Воно" були максимальною мірою задоволені й при цьому не було порушено норм моралі. Стани невдоволення собою, тривожності й занепокоєння, які часто виникають у людини, є, за Фрейдом і концепціями неофрейдистів, суб’єктивним, емоційно забарвленим відбитком боротьби "Воно" і "Над-Я" у свідомості людини. Суперего, намагаючись цілком загальмувати будь-які суспільно засуджувані імпульси з боку Ід, прагне спрямувати людину до абсолютної досконалості в думках, словах і вчинках; намагається переконати Его в перевазі ідеалістичних цілей над реалістичними.

Таким чином, З. Фрейду належить не лише відкриття, а й докладне дослідження явища несвідомого в людській психіці. Поведінку людей скеровують ірраціональні психічні сили, а не закони суспільного розвитку; індивід і соціальне середовище перебувають у стані споконвічної боротьби, тому, намагаючись позбутися неприємних емоційних станів, людина за допомогою "Я" виробляє в себе так звані захисні механізми.

УДК 378.004

’янко, ст. викл.

Житомирський державний технологічний університет

СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

МАЙБУТНЬОГО ІНЖЕНЕРА-ГІРНИКА

Сучасні тенденції розвитку мінерально-сировинного комплексу країни, його провідна роль у формуванні промислового й економічного потенціалів зумовлюють стан і основні напрями вдосконалення вітчизняної системи підготовки гірничих інженерів. Політика, яка проводиться державою, університетськими центрами вищої гірничої освіти, провідними компаніями й фінансово-промисловими групами у сфері розвитку інженерного потенціалу гірничопроми­слових підприємств, на довгі роки зумовить розвиток багатьох галузей економіки та регіонів України. Від якості формування корпусу інженерів-гірників залежать ефективність освоєння георесурсів, напрям і темпи розвитку сучасних технологій і техніки в гірничій справі, рівні безпеки й технічної оснащеності праці гірників – усе те, що визначає інноваційний характер розвитку гірничих підприємств. Останніми роками інтерес до проблеми професіоналізму гірничих інженерів значно зріс. Проте, не зважаючи на пильну увагу дослідників до проблем професійної кар’єри, професіоналізації спеціальної діяльності, розробка проблеми професійної компетентності залишається в даний час актуальною.

Відомий російський дидакт дає таке означення компетентності: «Компетентність спеціаліста з вищою освітою – це проявлення ним на практиці прагнення і здатності (готовність) реалізувати свій потенціал (знання, уміння, досвід, особистісні якості та ін.) для успішної творчої (продуктивної) діяльності в професійній і соціальній сфері, усвідомлюючи її соціальну значущість і особисту відповідальність за результати цієї діяльності, необхідність її постійного удосконалення».

Заслуговують на увагу розробка й трактування терміна «професійна компетентність» Е. Зеєра, який під професійною компетентністю розуміє сукупність професійних знань, умінь, а також способи виконання професійної діяльності.

Вивчення проблеми дає змогу окреслити професійну компетентність майбутнього гірничого інженера як інтегративну характеристику, яка містить сукупність загальнонаукових, професійних знань, умінь, навичок, особистісних цінностей, керуючись якими, він здатний до виконання професійних обов’язків.

Спираючись на результати досліджень науковців у структурі професійної компетентності майбутнього інженера-гірника, ми виділяємо: мотиваційно-ціннісний, когнітивно - рефлексив­ний та практично-діяльнісний компоненти.

Мотиваційно-ціннісний компонент інтегрує цінності, установки, потреби особистості й слугує основою формування мотивів професійної компетентності інженерів-гірників. У його структуру входять:

ü  мотиви змісту професії;

ü  мотиви, пов’язані з відображенням деяких особливостей професії, таких, як престиж та суспільна значущість;

ü  мотиви, що дозволяють особистості розвитися в умовах взаємодії з професією: саморозкриття, самоствердження, матеріальне задоволення, особливості характеру та звичок;

ü  мотиви, що дають можливість особистості самоусвідомитися в особистій придатності, наявності достатнього творчого потенціалу, вірному обранні професії;

ü  мотив зацікавленості в зовнішніх несуттєвих атрибутах професії.

© ’янко, 2011

Спеціалізація інженера-гірника припускає отримання знань зі значної кількості дисциплін. Зокрема, знання фізико-механічних властивостей гірничих порід і масивів: гірничий тиск і зрушення гірничих порід; гідрогеологія; рудничне повітря; вентиляція шахт; геотерміка і кондиціонування запиленого та загазованого повітря; підривні роботи; енергозабезпечення, охорона праці й боротьба з пилом, гірничорятувальна справа, правила безпеки вибухових і гірничих робіт, правила технічної експлуатації при розробці корисних копалин та ін. Усе сказане свідчить про необхідність широти й універсальності знань інженера-гірника. Їхня роль особливо зростає з переходом на нові методи планування й економічного стимулювання гірничодобувної промисловості України. Раціональне використання робочого часу, оперативність керівництва, механізація інженерної й управлінської праці, створення науково обґрунтованої структури керування гірничими підприємствами відіграють велику роль у підвищенні продуктивності праці. Важливим складником когнітивного компонента професійної компетентності інженера-гірника є рефлексія. Рефлексія – принцип мислення людини, що спрямовує її на осмислення та усвідомлення власних дій, відповідальності за результати своєї діяльності, пізнання себе й самореалізації у професійній діяльності.

З розвитком рефлексії у майбутнього фахівця відбувається усвідомлення значущості своєї професії, набуття критичного ставлення до різних аспектів майбутньої професійної діяльності, максимальна самореалізація особистості в обраній професії, що можливо лише за умов адекватного професійного самовизначення, вироблення особистісної програми самонавчання і саморозвитку тощо.

Отже, аналіз наукових джерел дає підстави стверджувати, що когнітивно-рефлексивний компонент професійної компетентності інженера-гірника розкривається через зміст професії та спеціальної освіти, передбачає надання певних професійних знань та здатність до рефлексії.

Практично-діяльнісний компонент професійної компетентності інженерів-гірників передбачає реалізацію у професійній діяльності здобутих знань, які можна інтегрувати у декілька груп:

-  організаційні уміння (розподіляти завдання, мотивувати свою діяльність та інших, інструктувати працівників, координувати їхню діяльність, контролювати технологічний процес; організовувати дотримання вимог безпеки та гігієни праці);

-  соціально-комунікативні уміння (встановлювати адекватні взаємини з працівниками та керівниками підприємства, своїми колегами, що проявляються в доброзичливості, привітності, повазі; усвідомлено використовувати знання про позитивний досвід професійної діяльності; вміння заохочувати полеміку, різноманітність суджень, аргументовано відстоювати в дискусіях високі духовні цінності, володіти ораторським мистецтвом у бесідах, дискусіях та ін.);

-  проектувальні уміння (моделювати виробничий процес, проектувати й експлуатувати гірничі й гірничотранспортні машини та автоматизовані комплекси, устаткування гірничовидобувних і гірничо-збагачувальних підприємств, а також геологорозвідувальне устаткування, засоби комплексної механізації гірничих робіт, робити необхідні розрахунки і здійснювати авторський нагляд за реалізацією проектних рішень; здійснювати монтаж, налагодження, випробування, раціональне застосування й технічне обслуговування гірничої техніки; аналізувати умови безпеки праці та покращувати їх, оцінювати рівень автоматизації виробництва; обирати стандартне і допоміжне устаткування);

-  технологічні уміння (опанування повним циклом спеціальних інженерних предметів та набування практичних умінь їх використання на практиці для вирішення актуальних інженерно-гірничих завдань, а саме: глибоке засвоєння фактів, прикладів, узагальнень з програмного матеріалу з теоретичних і практичних засад гірництва; наукових закономірностей, засобів, методів вирішення гірничих завдань, інженерно-гірничої термінології, характеристики основних засобів виробництва, визначення способів руйнування гірських порід та якісних характеристик родовищ корисної копалини);

-  управлінські уміння (засвоєння знань інженерного менеджменту, фактів, прикладів, узагальнень з програмного матеріалу з основних напрямків управління виробництвом, змісту адміністративних, економічних і соціально-психологічних методів управління інженерно-гірничою діяльністю).