Історія, філософія. Педагогіка та психологія. філологічні науки (стр. 29 )

Житомирський військовий інститут ім. 

Національного авіаційного університету

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ
ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВІЙСЬКОВИХ ФАХІВЦІВ

Україна, знаходячись на перехресті Західної та Східної Європи, визначилася в стратегії розвитку і стала на шлях інтеграції до Європейського Союзу (ЄС). Входження до ЄС не лише відкриває широкі можливості для нашої держави, але й висуває значні вимоги, серед яких обов’язковим є пристосування усіх інститутів держави до стандартів ЄС. Даний процес у повному обсязі розповсюджується на Збройні Сили України як один з переважних інститутів держави. Це передбачає не тільки перехід на нову структуру, інші норми забезпечення, систему управління армії, але й нову систему підготовки майбутніх військових фахівців, що, в цілому, дозволило б вивести Збройні Сили України на новий якісний рівень діяльності. Процес підготовки військових фахівців передбачає не тільки схожу систему військової освіти, але й якісне знання іноземної мови. Аналіз ситуації, що склалася навколо іншомовної підготовки військових фахівців, свідчить про існування в цьому процесі суттєвих протиріч:

–  між вимогами, що висуваються командуванням НАTO до компетентності військового фахівця в галузі іноземної мови і комунікації та вітчизняними стандартами у підготовці майбутніх військових фахівців;

–  між встановленими науковими і практичними підходами до викладання іноземних мов у вітчизняній освіті й актуальними поглядами, що домінують у світовій практиці;

–  між актуальністю проблеми формування іншомовної компетентності (ІК) майбутніх військових фахівців і недостатньою розробленістю необхідного педагогічного забезпечення в питанні впровадження у практику навчання іноземної мови.

Зазначені протиріччя і тенденції в розвитку України об’єктивно зумовлюють актуальність проблеми формування ІК майбутніх військових фахівців. Від того, наскільки у них сформована ІК, в багатьох ситуаціях залежатиме: якість виконання завдань, координування управлінням підрозділами й інші заходи, що полягають в основі співробітництва багатонаціональних військових контингентів.

Аналіз досліджень проблеми формування ІК (, І. О. Зімняя, , Ф. Мюллер, М. Свейн, Дж. Грім, І. І. Халеєва, Дж. ван Єк) у процесі навчання іноземної мови у вищий школі, а також питання впровадження різних методик і технік у навчанні іноземної мови (І. Л. Бім, , Н. І. Гез, Г. А. Кітайгородська, Ю. І. Пассов) дозволяють стверджувати, що одним з напрямків ефективного формування ІК є створення сприятливих психолого-педагогічних умов.

Метою роботи було виявлення психолого-педагогічних умов формування ІК.

Однак, перш ніж перейти до розгляду цієї проблеми, слід визначити, що ж розуміється під поняттям "ІК військового фахівця". Аналіз досліджень О. Є. Антонової, , І. А. Зязюна, ї, , М. Є. Павлютен­кова, А. І. Пискунова, Л. І. Шевчук, а також наші дослідження в цій царині дозволяють стверджувати, що це професійна якість військового фахівця, яка дозволяє здійснювати професійну діяльність в іншомовному професійному та соціокультурному середовищі. Змістовно ІК представлена мотиваційно-ціннісним, функціональним, комунікативним, контрольно-оцінним компонентами.

Узагальнюючи погляди спеціалістів з напрямку дослідження психолого-педагогічних умов, ми дійшли висновку, що під ними, по суті, розуміється сукупність обставин, що сприяють побудові навчально-виховного процесу з урахуванням потреб, інтересів, можливостей особистості та безпосередньо впливають на ефективність формування ІК майбутніх військових фахівців під час педагогічного процесу.

© , 2011

Сучасна методика навчання іноземної мови військових фахівців тісно взаємопов’язана з психологією. Цей зв’язок визначається тим, що методика повинна враховувати психологічні закономірності пам’яті й мислення, сприйняття й відтворення мовного матеріалу, формування ІК. Професійне самовизначення, оволодіння пізнавальними стратегіями разом з ціннісними підставами становлять особистісний мовний простір. Необхідність більш якісного формування ІК змусило виробити інші підходи до навчання, орієнтовані на навчання іншомовного спілкування. У зв’язку з цим найбільш ефективний результат навчання професійного іншомовного спілкування досягається за допомогою завдань, що мають професійну спрямованість. Для кожного етапу навчального процесу в цілому повинна бути розроблена своя система автентичних завдань з іноземної мови. У такій поетапній відповідності закладені досить широкі можливості для активних, творчих форм роботи, що продукують природну мову, яка вивчається.

Для того, щоб сформувати особистість військового фахівця, який практично володіє іноземною мовою, викладач повинен чітко знати, на що поширюється цілеспрямований вплив. Навчання, як і виховання, є процесом взаємопов’язаної діяльності викладача і того, хто навчається, який здійснюється при їх певній взаємодії. Ще писав: якщо педагогіка прагне виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна, насамперед, пізнати її теж в усіх відношеннях. Узагальнюючи результати аналізу процесу навчання іноземних мов, беручи до уваги особливості формування ІК військових фахівців, виокремлюємо чотири взаємопов’язані між собою блоки психолого-педагогічних умов: організаційні, методичні, технологічні та психологічні.

Організаційні розглядаються як сукупність дій та взаємодій, що забезпечують внесення прогресивних змін у цілісне функціонування раніше організованої та діючої системи іншомовної підготовки майбутніх військових фахівців. Вони передбачають визначення критеріїв та рівнів професійної компетентності, підбір технічного оснащення занять. До їх складу входять:

-  організація навчального процесу в єдності професійного й іншомовного компонентів;

-  залучення майбутніх військових фахівців до навчального процесу як суб’єктів професійного та особистісного розвитку;

-  використання наявного в Україні та зарубіжного досвіду навчання військових фахівців;

-  поєднання групового навчання з фронтальним та індивідуальним;

-  застосування різних видів групової діяльності;

-  управління і корекція діяльності малих груп з боку викладача.

Методичні визначаються як сукупність форм, методів, засобів навчання, які спрямовані на засвоєння знань, умінь та навичок з формування ІК. Вони містять:

-  вибір завдань, що створюють проблемні ситуації у структурі навчальної діяльності;

-  виконання навчально-пізнавальних завдань професійної спрямованості різної спеціалізації;

-  вибір педагогічно доцільних форм, методів, засобів навчання;

-  вибір технологій навчання зі спрямуванням на засвоєння змісту предмета, формування ІК, стимулювання пізнавальної діяльності;

-  інтеграцію традиційних методів з активними.

Технологічні, що спрямовані на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інтенсивності, містять:

-  організацію зворотного зв’язку (співвідношення результатів засвоєння навчального матеріалу курсу з особистісною і професійною метою та завданнями);

-  розробку різноманітних шляхів стимулювання діяльності майбутніх військових фахівців;

-  діагностику рівня знань курсантів (вхідне тестування).

Психологічні містять здійснення діагностики розвитку військових фахівців на кожному навчальному занятті, створення системи стимулювання та позитивної мотивації, атмосфери співпраці та співтворчості між усіма учасниками освітнього процесу. До них належать:

-  формування мотивації до вивчення іноземної мови;

-  прагнення самоаналізу, самооцінювання, самовдосконалення.

Викладена система психолого-педагогічних умов формування ІК майбутніх військових фахівців реалізується відповідно до дидактичних принципів, які є тими орієнтирами, що спрямовують педагогічну діяльність і навчальний процес у цілому.

ІК є однією з важливих професійних якостей, яка формується у майбутніх військових фахівців у процесі навчання у вищому навчальному закладі. Змістовно ІК представлена мотиваційно-ціннісним, функціональним, комунікативним, контрольно-оцінним компонентами. Рівень її сформованості залежить від того, наскільки системно, послідовно і диференційовано використано комплекс психолого-педагогічних умов щодо її формування ІК.

УДК 378.6.811.11

, ст. викл.

, ст. викл.

Житомирський державний технологічний університет

ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
В ГРУПАХ ПОГЛИБЛЕНОГО ВИВЧЕННЯ

Студенти груп поглибленого вивчення іноземної мови значно відрізняються від тих, хто має нижчий рівень, перш за все спектром потреб практичного використання як усного, так і писемного мовлення. Дехто з них має скласти сертифікований іспит, іншим необхідно надсилати та отримувати електронні листи, пов’язані з професійною діяльністю, або вдосконалити навички аудіювання. Для того, щоб відслідкувати та проаналізувати ці потреби, викладачеві, який працює в таких групах, рекомендується:

– запропонувати студентам анкетування, яке визначить пріоритети навчання. Враховуючи свої відповіді, студенти мають розробити індивідуальні плани, які в подальшому будуть відображати прогрес (або регрес) в навчанні;

– здійснювати індивідуальний підхід щодо інструкцій з виконання домашніх завдань, рекомендуючи кожному студенту виконувати відповідні його рівню завдання. Студенти мають бути зацікавлені в такому підході, оскільки це надасть можливість з’ясувати проблемні питання;

– під час виконання письмових завдань приділяти увагу тим студентам, які потребують удосконалення граматичних навичок;

– залучати студентів до обговорення тих видів діяльності, які є цікавішими та більш сугестивними.

Стимулювання до відповідального ставлення до навчання в групі поглибленого вивчення має стати для викладача інструментом постійного використання. Для більшості студентів факт навчання в такій групі є питанням престижу та «ключем» до успіху та прогресу. Отже, викладач має заохочувати студентів до: