Історія, філософія. Педагогіка та психологія. філологічні науки (стр. 19 )

Pas es (id) – «Воно», Das ich (ego) – «Я», Das uber-ich (superego) – «Вище-Я».

«Его» – це один з компонентів психіки особистості, який має зв’язок з реальністю та з навколишнім світом. «Его» має свій початок розвитку з того моменту, коли дитина починає усвідомлювати свою власну індивідуальність та роль у суспільстві. І з цього моменту людина має докласти максимум зусиль, щоб досягти рівня особистості.

«Ід» виступає в ролі захисника. Його головне завдання – це забезпечення життєздатності особистості, її безпеки і психічної стабільності.

© , 2011

«Суперего» виконує роль судді для осмислення дій, думок та спонукань. Воно виконує три функції: совість, формування ідеалів і самоспостереження. «Суперего» схоже на департамент міліції, що безпомилково визначає будь-які тенденції з боку заборонених потягів, особливо агресивного плану, і безжалісно карає людину, якщо присутні будь-які з цих тенденцій».

Головне завдання такого психоаналізу полягає в тому, щоб підсилити своє «его», зробити його сильнішим і незалежним від «суперего» та підвищити його здібності.

А ось, наприклад, Фрідріх Ніцше, німецький мислитель, говорив про особистість як про «надлюдину». Цю проблему він розглядає у своїй книзі «Так казав Заратустра». Людина має стати надлюдиною для того, щоб вижити у цьому недосконалому і самотньому світі. «Надлюдина – зміст землі. Що таке мавпа у відношенні до людини? Посміховище або болісна ганьба. І тим же повинна бути людина для надлюдини: посміховищем або болісною ганьбою».

«Велич людини в тому, що вона – міст, а не мета, що вона перехід і загибель».

Ніцше вважав сенсом буття людини – надлюдину. Надлюдина – це море, бо море може прийняти в себе брудний потік і залишитися чистим; надлюдина – це блискавка, бо вона швидка і шалена, надлюдина є основою і метою життя.

У книзі «Так казав Заратустра» Ніцше описує шлях до надлюдини, висвітлює способи подолання такого шляху і намагається наштовхнути нас на осмислення нашого буття.

Але не тільки вчені цікавляться такими проблемами. Напевно ж, кожен з нас ставив перед собою такі питання: Ким ми є? Де наше місце? Для чого ми існуємо?

Відомий американський інженер наших часів, засновник компанії «Apple Inc», який створив персональний комп’ютер і, взагалі, є однією з найвпливовіших і найбагатших людей сьогодення – Стівен Джобс – колись виступаючи перед випускниками університету «Stanford» у 2005 р., проголосив таку промову, яка змусила кожного присутнього замислитися. Насправді, слухаючи таку промову, особистість починає задумуватися над своїм майбутнім і теперішнім. Стівен Джобс – це та людина, яка насправді стала особистістю, залишаючись людиною. Така особистість є прикладом для нас усіх.

У своїй промові Джобс описує три історії з власного життя.

Перша історія – «З’єднання точок». Стівен говорить: «Звичайно неможливо з’єднати усі точки одразу, як тільки вони виникають, але через декілька років все для вас буде зрозумілим. Ви не можете з’єднати точки, дивлячись у майбутнє, ви можете з’єднати їх лише в майбутньому, але озираючись у минуле. І тому ви маєте спиратись на ті точки, які коли-небудь з’єднаються в майбутньому». Це історія про те, як події теперішнього стають вам вигідними і потрібними у майбутньому. У такі моменти весь світ у ваших руках.

Стівен Джобс наводить приклад зі свого життя. Колись у дитинстві Стівен покинув коледж, бо не розумів, яким чином це зможе допомогти йому обрати правильну дорогу в житті. Але ж потрібно було чимось займатися, тоді він почав ходити на курси поліграфії, та ніколи не замислювався над тим, яку користь матимете з цього. Проте тепер «Macintosh» – один з перших комп’ютерів, який має найпрекраснішу поліграфію. Якби не ті курси, навряд чи сучасні комп’ютери мали б декілька гарнітур і пропорціональні шрифти.

Отже, точки з’єднуються лише в майбутньому.

Друга історія – «Про кохання і втрати».

Тут Джобс говорить про те, що всі втрати, які зустрічаються у житті, – необхідні, вони є поштовхом для чогось нового, головне – вірити. Головне шукати, шукати те, що близьке вам до серця, шукати споріднену працю, працю, в яку ви будете закохані. Якщо ви любите те, чим займаєтеся, втрата стане для вас лише поштовхом у новітнє. «Ви дізнаєтеся, що шукаєте, тоді, коли знайдете».

Третя історія – «Про смерть». «Смерть – найкращий винахід життя». В останній історії Стівен Джобс розповідає про те, що кожну хвилину нашого життя ми маємо провести з користю для себе і для суспільства. Смерть, вважає Стівен, є головним інструментом, який дає змогу прийняти найтяжчі рішення в нашому бутті. Якби ми знали, що наше існування буде закінчене через кілька місяців, робили б ми те, що робимо зараз? Я думаю – ні. Наш час обмежений, тому не втрачаймо його для того, щоб прожити чуже життя, не даймо змогу стороннім думкам замкнути наш внутрішній голос. І найголовніше – довіряймо своєму серцю і своїй інтуїції, бо вони якимось чином вже знають те, чого ми хочемо насправді.

Всі три історії говорять до нас: розвивайтеся, шукайте, реалізовуйтеся, вірте.

Отже, які б теорії та судження не існували в світі, кожен з нас має свою теорію, вона закріплена в нашому серці. Якщо ти захочеш реалізувати цю теорію – не зупиняйся, якщо – ні, значить, так має бути. Шукай у собі особистість, створюй її, адже ти такий єдиний.

«Шукайте в серці своєму зі старанністю, бо з нього витікають рейки життя».

УДК 159.922

, студ., IV курс, соц.-психол. ф-т

Науковий керівник – к. психол. н., ст. викл.

Житомирський державний університет імені Івана Франка

РОЗВИТОК СТРАТЕГІАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ СТУДЕНТІВ
У СУСПІЛЬНО КОРИСНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Розвиток стратегіальних тенденцій студентів відбувається в умовах суспільно корисної діяльності. У зв’язку з цим значно розширюються ресурси розвитку стратегіальних тенденцій та регуляційних схем у період навчання у вузі, де для студента існує можливість реалізуватися в кількох видах діяльності. Окрім того, молодь, вступаючи до вузу, вже має сформовані в різних видах діяльності стратегії. На нашу думку, велика кількість видів діяльності, в яких задіяний студент, сприяє розвитку великої кількості стратегій та оптимальному їх поєднанню. А тому можна припустити, що студенти, які займаються у гуртках, секціях, беруть участь у громадських акціях, швидше адаптуватимуться до нових умов навчання у вузі, обиратимуть оптимальні стратегії навчальної діяльності, комфортніше себе почуватимуть у складних умовах складання заліків та екзаменів.

Вивченням особливостей стратегіальної регуляції займалися -Славська (вивчення загальних життєвих стратегій), ін та В. І. Моросанова (вивчення стильових особливостей регуляції), (дослідження ціннісних механізмів розвитку стратегій особистісного росту), (формування стратегій реагування в умовах успіху та невдачі). Найбільшого розвитку ідея про стратегіальну організацію свідомості набула в роботах , який вважає стратегії організаційною та регулювальною складовою системи творчої діяльності, яка визначається поставленими умовами завдання та особистісними якостями суб’єкта. Спираючись на ідеї про те, що стратегія є особистісним утворенням, яке складає основу творчої обдарованості, ми припустили, що саме участь у творчих акціях та проектах дозволить студентам привнести елементи творчості й у навчальну діяльність та застосувати тут уже сформовані стратегії.

У результаті теоретичного аналізу наукових джерел виявилося, що в дослідженні стратегіальної регуляції студентів доцільно використовувати не термін «стратегії», а поняття «стратегіальні тенденції». Стратегіальні тенденції розвиваються у практично зорієнтованих видах діяльності та свідчать про ймовірність формування в майбутньому певної стратегії (). Оскільки студенти найчастіше включені в певну систему діяльності протягом певного нетривалого періоду часу, то ми вважаємо за доцільне говорити про розвиток у них стратегіальних тенденцій та регуляційних схем. На думку , стратегіальні тенденції відображають індивідуально своєрідні способи розвитку власних здібностей під час використання однотипних регуляційних схем виконання завдань діяльності.

В юнацькому віці формуються три стратегіальні тенденції та відповідні їм регуляційні схеми (): соціальна стратегіальна тенденція (ситуативна, нормативно-ритуальна, атрибуційна), процесуальна стратегіальна тенденція (оцінно-прогностична, операційно-когнітивна, розвивальна), суб’єктна стратегіальна тенденція (суб’єктна, надситуативна, інтеграційна). Показником сформованості та усвідомлення використання регуляційних схем різних рівнів є самооцінка й ставлення до себе, особистісні якості, стосунки з ровесниками.

На основі аналізу наукових джерел та пілотажного дослідження було вибудовано теоретичну модель розвитку стратегіальних тенденцій студентів у суспільно корисній діяльності. Для зручності аналізу ми виокремили три групи суспільно корисних видів діяльності: навчально-наукова, практично зорієнтована (спорт, в’язання, ремонтні роботи, швацтво тощо), творча (музика, поезія, образотворче та сценічне мистецтво). Ми припустили, що студенти, які задіяні лише в навчальній діяльності, використовують регуляційні схеми, що утворюють соціальну стратегіальну тенденцію. Використання процесуальної стратегіальної тенденції у поєднанні із соціальною є характерним для практично зорієнтованих видів діяльності. Тоді як усі три рівні регуляції відображені лише в тих студентів, які займаються творчою діяльністю.

Таким чином, оволодіння широким колом соціально значущих видів діяльності в юнацькому віці сприяє розвитку повної структури регуляції.

© , 2011

УДК 130.12

, студ., I курс, гр. ЕП-35, ФЕМ

Науковий керівник – викл.

Житомирський державний технологічний університет

РИСИ УКРАЇНСЬКОЇЇНАЦІОНАЛЬНОЇЇМЕНТАЛЬНОСТІ