Історія, філософія. Педагогіка та психологія. філологічні науки (стр. 31 )

Як ще один приклад натяку на ідеї Ренесансу в творах Фоми Аквінського можна навести докази Фоми існування Бога. Він побудував систему раціональної теології, спробувавши підтвердити істини одкровення філософським вивченням. Усього він сформулював п'ять доказів існування Бога, серед яких найпомітніші — першопричинність руху всього сущого, Бога; кінцева мета існування всіх і вся — Бог; різниця в ступенях досконалості всього сущого. Ці докази, знову ж таки, свідчать про діалектичне мислення св. Фоми.

Таким чином, Фома Аквінський не започаткував жодних конкретних ідей Ренесансу та не став передвісником кінця епохи Середньовіччя. Однак у роботах цього філософа можна чітко виділити тонкі натяки на ідеї Ренесансу. Серед них варто зазначити поняття про субстанцію як про поєднання форми й матерії, ідею домінування розуму людини над волею, а також спробу побудувати систему раціональної теології. Такі погляди Фоми Аквінського не завжди зустрічали схвалення серед тогочасних учених-схоластів, проте заклали певне підґрунтя для філософських поглядів епохи Ренесансу.

УДК 130.12

Л. І. Шуляренко, викл.

Житомирський державний технологічний університет

ПРАВОВА МЕНТАЛЬНІСТЬ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

На сучасному етапі розвитку гуманітарної науки менталітет нації є одним із ключових об’єктів дослідження у різних галузях знань. Причиною активної уваги авторитетних вчених до ментальності є прагнення збагнути специфіку способу, стилю та стратегії мислення тієї чи іншої нації. Саме тому в науковій практиці існує розгалужений ряд розуміння і тлумачення цього поняття.

У великому тлумачному словнику сучасної української мови категорія ментальності представляється як: 1) інтелектуальні розумові здібності; 2) психіка, психічна сила.

О. Антонюк ментальність визначає як "відносно цілісну сукупність образів, уявлень, оцінок, ціннісно-смислових утворень і своєрідних правил життя", які є специфічним відображенням дійсності й зумовлені особливостями життєдіяльності індивіда, етносу, нації тощо в певному географічному і культурно-історичному середовищі.

Соціологи в основу ментальної структури покладають сценарії та моделі суспільної поведінки й ментальність визначають як "соціально-психологічні характеристики суспільного суб’єкта, які знаходять свій вияв у способі та характері мислення, соціальних та психічних установках та поведінці".

На думку І. Бойченка, "ментальність – це полісемантичне поняття для позначення глибинного рівня людського мислення, що не обмежується сферою усвідомленого й сягає у несвідоме". Усі дослідники, даючи різні варіанти інтерпретації ментальності, сходяться в одному: ментальність – це специфічний спосіб світосприйняття та мислення, який сформувався впродовж тривалої історії розвитку і який виокремлює кожну національну чи етнокультурну групу й робить її унікальною та неповторною.

Менталітет, формуючись упродовж певного історичного буття спільнот і людей, є сукупністю соціальних та психологічних рис, сумою поведінкових реакцій, що, своєю чергою, є певною цілісністю, котра проявляється в усіх аспектах життєдіяльності відповідної людської спільноти та її індивідів. Звісно, немає такої сфери життєдіяльності спільноти або її людей, де б не виявлявся притаманний їм менталітет.

Таким чином, менталітет є сукупністю поведінкових реакцій, що записана в матеріальних основах психіки. Отже, він визначає соціально-психологічний стан нації та її громадян, властивий саме для цього народу та його громадян, що, своєю чергою, викликає саме таку реакцію індивіда (спільноти) менталітету.

Можна також стверджувати, що ментальність – досить насичене змістом поняття, що відображає загальну духовну налаштованість, спосіб мислення, світосприйняття окремої людини або соціальної групи, непрорефлексоване або недостатньо усвідомлене, більша частина якого належить несвідомому.

Менталітет нації проявляється у системі моральних вимог, соціальних норм, цінностей і принципів виховання, у формах правовідносин між людьми, у їхньому ставленні до природи і праці, в національному характері та темпераменті, у різних компонентах загальної культури етносу, в тому числі й політико-правової.

Як бачимо, однією зі складових менталітету нації є наявність соціальних норм. Загальновідомо, що соціальні норми – це правила поведінки загального характеру, що виникають у суспільних відносинах та забезпечуються різними способами соціального впливу.

Залежно від ролі й місця в системі соціального регулювання розрізняють правові, моральні, політичні, релігійні та інші соціальні норми.

Без сумніву, правові норми посідають особливе місце в системі соціальних норм тому, що вони регулюють найважливіші економічні, політичні, екологічні та інші суспільні відносини, а також вони забезпечені засобами державного примусу із застосуванням юридичної відповідальності.

© Л. І. Шуляренко, 2011

В умовах побудови незалежної правової держави, до якої прагнуть різні політичні сили, дедалі актуальнішою стає потреба формувати високу правосвідомість громадян, що є важливим фактором розвитку демократії держави, успішного здійснення економічної, політичної та правової реформ.

Однією з фундаментальних засад Конституції України є положення про те, що "Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю". Аксіологічний (ціннісний) та антропологічний (людинознавчий) вимір цього та інших гуманістичних положень потребує подальшого філософсько-правового обґрунтування.

Визнання людини найвищою соціальною цінністю в Україні з необхідністю має спричинити оновлення її правової системи. Якщо людина посідає центральне місце серед інших соціальних цінностей, то й оновленням права має бути його олюднення як теоретичне, так і практичне — у напрямі його формування як гуманістичного, тобто людиномірного явища. Однією із закономірностей розвитку теоретичної думки про співвідношення людини і права став розвиток ідеї прав людини. Нинішнє піднесене значення прав людини на міжнародному та національному рівнях, потреба в забезпеченні ефективного механізму їх реалізації та захисту в Україні вимагає переосмислення усталених наукових підходів до розкриття сутності права, його цінності й функцій. У зв’язку з цим зростає роль юридичної науки та філософії, й зокрема такого їх міждисциплінарного поєднання, як філософія права, котрі покликані пропонувати шляхи вирішення актуальних науково-практичних завдань.

Правосвідомість є однією з форм суспільної свідомості. Свідомість як система містить різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Усі форми суспільної свідомості взаємопов’язані. У ментальності перетинаються природна й культурно-історична зумовленість, раціональне і чуттєво-емоційне.

Однак процеси відродження української "національної" державності наштовхуються на серйозні труднощі. Серед заходів, спрямованих проти негативних явищ і факторів дестабілізації, не останнє місце має посісти підвищення рівня правової культури населення.

Право – частина соціальної культури, що визначає один з її видів – правову культуру. Правова культура — це категорія філософії права, яка характеризує обумовлене природним правом, усім соціальним, духовним, політичним, економічним ладом правове життя людини й людства, що полягає у досягнутому рівні розвитку правової діяльності, правосвідомості та, взагалі, у рівні правового розвитку суб’єктів (людини, різних груп, всього населення, людства в цілому) і забезпечує верховенство права в суспільному житті, дієвість гуманітарних принципів справедливості, свободи й гуманізму, людини як вищої соціальної цінності, захист її честі й гідності, а також гарантованість державою, міжнародними інституціями захисту прав і свобод, загальнолюдських цінностей. Таке розуміння правової культури в цілому відповідає перехідному етапу розвитку українського суспільства, проблемам, що виникають, і кореспондується з вирішенням стратегічного завдання — розбудовою правової, соціальної держави.

Якщо говорити про правову культуру особистості, то вона характеризує рівень правової соціалізації члена суспільства, ступінь засвоєння і використання ним правових основ державного й соціального життя.

Незважаючи на позитивні тенденції зростання політичної активності населення, інтересу до демократичних перетворень, гуманістичних цінностей, до права та його ролі у процесі реформування суспільства, поки що рівень правової культури нашого народу залишається незадовільним, не відповідає вимогам сучасних демократичних перетворень. Так протягом останніх років спостерігається певна тенденція зростання ролі адміністративного впливу на процеси реформування нашого суспільства, відроджуються окремі елементи силових, командних методів вирішення складних проблем державного будівництва, що показує невисокий рівень правової культури не лише населення нашої країни, а й посадових осіб, парламентарів та урядовців. Взагалі, такий стан у державі провокує суспільство до нестабільності, гальмує проведення демократичних реформ, загрожує національній безпеці нашої держави, її суверенітету та незалежності. Правова культура має сприяти вирішенню цих проблем, стати умовою демократизації усіх сфер суспільного життя, наближенню до європейських стандартів демократії, стати гарантом забезпечення стабільності розвитку нашої держави як демократичної, правової, соціальної.

З таких позицій законодавство країни, взагалі, має перебувати в постійному тісному зв’язку з правовою ментальністю.

УДК 130.12

І. О. Шумович, студ., I курс, гр. ЕП-33, ФЕМ

Науковий керівник – викл.

Житомирський державний технологічний університет

САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ЛЮДИНИ ЯК ЖИТТЄВА ПРОБЛЕМА

Інколи людське життя порівнюють із п'єсою, а людей – з акторами. Але хто автор цієї п'єси: природа, доля, Бог? І хто в ній ми? Чи ми просто сліпі виконавці чиєїсь чужої волі, чи хоча б її співавтори? І хто визначає, яку саме роль ми повинні грати в цій п'єсі? Чи маємо ми хоча б право вибору?

У житті кожної людини рано чи пізно настає такий момент, коли вона змушена поставити перед собою ці питання. Але, на жаль, є непоодинокі випадки, коли людина починає замислюватися над ними надто пізно, коли її життя наближається до фінішу і щось змінити в ньому вже неможливо. Тому, щоб не опинитися у такій ситуації, давайте спробуємо хоч трохи розібратися у цих питаннях уже зараз.