Історія, філософія. Педагогіка та психологія. філологічні науки (стр. 9 )

Іспанський філософ X. Л. Вівес на початку ХVI ст. написав Еразму Роттердамському: "Ми живемо в настільки важкі часи, коли небезпечно і говорити, і мовчати". Святі отці нещадно ставилися до творів мистецтв, книги неугодних авторів знищувалися. За читання і розповсюдження робіт Бартоломе де Лас Касаса, Рабле, Оккама, Савонароли, Абеляра, Данте, Томаса Мора, Гуго Гроція, Овідія, Бекона, Кеплера, Тихо де Браге й багатьох інших видатних письменників і вчених загрожувала смертельна кара. Чистці піддавалися публічні та приватні бібліотеки. Винятків не робилося навіть високопоставленим особам. Розправа над вченими Джордано Бруно (1473–1543) і Галілеєм (1564–1642) – ще одне свідчення злочинної діяльності інквізиції проти ідей освіти. Але заглушити наукові ідеї неможливо. Насилу пробивалися паростки освіти крізь зарості церковної цензури.

Римський Папа Іоанн Павло II (1978–2005) переглянув історичне значення інквізиції. Він став першим з керівників Католицької Церкви, що засудив діяння інквізиції. За його рішенням у 1992 р. був реабілітований Галілей, а в 1993 – Коперник. Від імені церкви Іван Павло II вибачився за "гріхи нетерпимості" та злочини інквізиції.

Інквізиція була дуже політично коректною, з одного боку, церква захищала людей від єресі, з другого боку – не дозволяла людям об’єктивно мислити. Будь-хто, хто мав особисту думку, котра відрізнялася від поглядів церкви, був або страченим, або замученим тортурами.

Даний етап історії в житті людей на довгий час залишив відгук: у релігії, культурі, літературі, мистецтві, медицині тощо.

УДК 159.928

, викл.

Житомирський державний університет імені Івана Франка

ціннісна регуляція розвитку професійної ідентичності
творчо обдарованого працівника

Професія виникає в результаті виникнення потреби, яка має масовий характер, і слугує механізмом для реалізації її задоволення. Професії не можуть існувати безвідносно до суспільства, вони – результат культурно-історичного розвитку. зазначав, що «…людство з ери стихійного пристосування людини до техніки та професій переходить до проектування не лише їх, але й типів людей, які їм відповідають». Для того, щоб працівник виробляв продукт, який відповідає певному зразку, він сам має відповідати певній моделі працівника, який буде ідеальним засобом його виробництва. Окрім специфічних умінь та навичок, які є операційною основою професійної діяльності, у працівника повинна бути специфічна система конструктів, за допомогою якої він оцінює продукти своєї діяльності, інших людей у системі професійної діяльності, здійснює регуляцію своєї активності. З позиції суб’єктно-ціннісного аналізу , ця система конструктів існує у вигляді особистісних цінностей, змістове наповнення яких пов’язане з унікальною історією людини, її уміннями та здібностями, які знаходять підтримку та визнання у колі референтних осіб. На думку , розвиток цінностей дає можливість моделювати особистість працівника, а отже, зовнішньо регулювати його професійну діяльність. Надаючи зовні значення предметам та властивостям, декларуючи зовні цінності професіонала, суспільство моделює його образ у професії, формує його професійну ідентичність, а тому робить його діяльність передбачуваною.

Здібності підтримують внутрішню свободу людини, дають можливість робити вибір серед широкого спектра можливостей. У процесі становлення професійної ідентичності здібності та уміння стають конкретними, пов’язаними з індивідуальною історією працівника, з його цінностями. Творчі здібності поціновуються іншими у випадку їх продуктивності, корисності для суспільства. Лише пройшовши процес оцінки продуктів діяльності, вироблених у результаті використання працівником творчих здібностей як корисних та необхідних для інших, можливе закріплення їх у свідомості як цінностей індивідуальної свідомості. Як зазначає , «…будь-які здібності розвиваються не лише для чогось, але й для когось». У творчо обдарованого працівника професійна ідентичність розвивається на якісно новому рівні. Індивідуальні здібності та їх абсолютно унікальне поєднання у межах конкретної особистості розвиває почуття «ідентичності собі», яке відрізняється від ідентичності пересічного працівника, сформоване у процесі порівняння себе з іншими працівниками.

© , 2011

Право бути ідентичним собі у професії отримує не кожен працівник, а лише той, який виборе це право, доведе іншим, що його здібності, особливості діяльності, які відрізняються від усталеного зразка, є набагато продуктивнішими. Займаючись професійною діяльністю, працівник несе відповідальність перед іншими не на рівні деякого «ми» (психолог, інженер, водій), а як конкретний «Володимир Васильович, Юрій Олегович», що в соціальному аспекті є набагато складнішим від виконавського наслідування певного зразка. Натомість людина отримує від інших визнання своєї індивідуальності, право свободи діяльності у професії, особливе ставлення та кредит довіри. Ресурсом становлення професійної ідентичності творчо обдарованого працівника є творчі здібності, які дають можливість відрізнятися від інших часово-процесуальними особливостями професійної діяльності, якістю виготовленого продукту. Творчо обдарований працівник може обирати спосіб здійснення професійної діяльності, самостійно визначати цілі. Валідизація продукту праці на корисність відбувається зовні, пройшовши перевірку практикою у цільової аудиторії (споживача). У результаті творчо обдарований працівник отримує схвалення, ціннісну підтримку професійної діяльності, яку він виконує, та ресурсів, які дають можливість її здійснювати.

УДК 378.6.811.11

, ст. викл.

, ст. викл.

Житомирський державний технологічний університет

ВИКОРИСТАННЯ ТИПОВИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ ДЛЯ РОЗШИРЕННЯ ЛЕКСИЧНОГО ЗАПАСУ У СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Добре знання типових словосполучень важливе для вільного володіння англійською мовою та її «природного звучання». Використання відповідним чином таких словосполучень покращує письмове й усне мовлення, додає альтернативу для вибору слів і збагачує шляхи для висловлення думки. Їх вивчення сприяє уникненню поширених помилок, які виникають внаслідок інтерференції з усталеними виразами рідної мови. Знання типових словосполучень також покращує навички аудіювання та розуміння, допомагає передбачати наступне слово того, хто говорить, і, відповідно, швидше розуміти і реагувати.

Володіти мовою на рівні «advanced» означає розуміти структуру мови, що неможливо без знання типових словосполучень. В англійській мові більшість частин мови має характерні слова-супутники, з якими вони найчастіше використовуються. Для того, щоб дійсно володіти мовою, недостатньо знати граматичні правила і багато лексичних одиниць, необхідно знати, як і в яких сполученнях їх використовувати.

Типові словосполучення (collocations) – це поєднання двох або більше слів, які використовуються у мовленні зі статистично важливою частотою і для носія мови звучать природно саме в такому вигляді:

to play the piano, але to play football;

to do an exercise, але to make a mistake;

to arrive in London, але to arrive at a conclusion;

to look quiet, але to speak quietly і т. д.

Collocations визначають обмеження щодо того, як слова можуть бути використані в комбінації одне з одним, наприклад, який прийменник використовувати з певним дієсловом або які прикметники й іменники можуть зазвичай сполучатися. «Слова не потрібно розглядати як окремі одиниці і потім поєднувати – вони «належать» одне одному і не потребують роз’єднання» (Wray, 2002).

Більшість підручників не приділяє належної уваги типовим словосполученням. Для вивчення пропонується лексика у вигляді окремих слів і термінів. Проблемою є те, що не існує правил утворення і використання типових словосполучень, усталених методів їх викладання та вивчення. Носій мови інтуїтивно вживає правильні словосполучення, базуючись на досвіді та практиці мовлення, слухання і читання. Студенти, звичайно, мають обмежену практику й досвід і нерідко утворюють словосполучення, які звучать досить дивно для англомовного партнера. Здатність звучати ідіоматично – це те, чого прагне більшість студентів з достатньо високим рівнем володіння мовою, але, тоді, як носії мови використовують традиційну фразеологію, щоб виразити значення, студенти часто виражають значення, використовуючи нетипові комбінації слів, оскільки колокаційна компетентність не розвивається паралельно з загальними лексичними навичками. Це робить їх менш ефективними комунікаторами і заважає їхній адаптації у мовну спільноту.

Тому, вивчаючи нову лексику, необхідно вчити не тільки нові слова, а й знайомі слова в нових комбінаціях, оскільки в багатьох випадках типові словосполучення в англійській мові не є еквівалентними аналогічним в українській мові. Наприклад, при перекладі з української «сильний дощ» перетворюється на «важкий дощ» – heavy rain, а «сильний вітер» так і залишається «сильним» – strong wind.

© , , 2011

На заняттях з англійської мови необхідно звертати увагу студентів на типові словосполучення, які зустрічаються у текстах, вчити розпізнавати їх і запам’ятовувати як єдині нероздільні блоки, моделі. Для домашньої роботи ефективним є завдання знайти у словнику й вивчити всі можливі типові сполучення нових слів (remember rightly, remember distinctly, remember vaguely, remember vividly), а на наступних заняттях стимулювати студентів до використання цих словосполучень у мовленні.

Велику складність для вивчення становлять синоніми через їх багатозначність. У багатьох випадках недостатньо навіть просто знати всі синоніми в групі й один чи два приклади їх використання, іноді важко виділити найбільш загальний синонім, який може замінити інші в групі. Наприклад, прикметники fast і quick є синонімами, які означають швидкий. Однак не завжди ці слова можна взаємозамінити. Природними для англійської мови будуть словосполучення the fast train, fast food, а не the quick train, quick food, і навпаки: правильно вживати a quick shower, a quick meal, а не a fast shower, a fast meal. Для англомовної людини це звичайні словосполучення, які вона використовує щоденно, не замислюючись над вибором, тоді як для того, хто вивчає англійську мову як іноземну, типові словосполучення викликають труднощі та їх некоректне використання робить його мову «незграбною».