Загальні правопорушення у сфері поводження з відходами визначено у ст. 42 та 43 Закону України «Про відходи». Попереджувальні заходи застосовуються до підприємств, установ, організацій, як правило у формі негативних фінансових наслідків за те чи інше правопорушення. Прикладом може бути внесення збору за розміщення відходів при перевищенні лімітів, який справляється, відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 44), за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні юридичних осіб, а не належить до валових витрат виробництва та обігу, якщо збір справляється у межах лімітів.

© Д. П. Білетнікова, Х. І. Нестерчук, 2011
 
Дисциплінарна відповідальність застосовується у разі порушення винною особою законодавства у сфері поводження з відходами в процесі виконання трудових обов’язків. Дисциплінарні стягнення на фізичну особу накладаються у такому випадку на підставі Кодексу законів про працю України.

Конкретні склади правопорушень законодавства про відходи з установленням відповідних санкцій за їх скоєння визначаються у Кодексі про адміністративні правопорушення та Кримінальному кодексі України.

Повернемося від «сухих» норм Закону, які ще й не завжди виконуються, до ситуації сьогодення. На території Житомирської області утворилося понад 40 млн м3 твердих побутових відходів, які захоронено на 483 сміттєзвалищах і полігонах загальною площею біля 450 га. Діючі полігони є джерелом інтенсивного екологічного забруднення і потребують реконструкції. Кількість сміттєзвалищ, які вичерпали свою потужність, сягає 50 %. Зокрема, діючий житомирський полігон для відходів переповнений майже на 35 % і потребує негайної модернізації. Більшість місць захоронення твердих побутових відходів взагалі не відповідає вимогам екологічної безпеки, їх експлуатація здійснюється з грубим порушенням Закону України «Про відходи». Звичайно, органи місцевого самоврядування намагаються шукати вихід з надзвичайно складної ситуації, що складається нині навколо питання у сфері поводження з відходами, зокрема побутовими. Як приклад, 17 лютого 2010 р. в обласній адміністрації відбулося підписання протоколу намірів щодо реалізації проекту «Технологічний парк відновлювальної енергетики та переробки відходів». Цей Протокол закладає основу подальшої співпраці між інвестиційною компанією «Next Care Invest B. V.» та Житомирською обласною державною адміністрацією, Житомирською районною державною адміністрацією, Житомирським міським виконавчим комітетом щодо поетапного будівництва Комплексу з переробки муніципальних відходів, екологічно чистого сільськогосподарського виробництва та виробництва біогазу.

НЕ нашли? Не то? Что вы ищете?

Водночас дотримання правил експлуатації сміттєзвалищ має епізодичний характер і по всій території області. Їх упорядкування здійснюється, в основному, у весняний, а інколи й осінній періоди під час проведення місячника благоустрою населених пунктів, як, наприклад, «осіння толока» в м. Житомирі у вересні 2010 р. Коштів вистачає лише на приведення стану об’єктів до мінімальних вимог експлуатації (впорядкування під’їзних шляхів, розчистка водовідвідних канав, ущільнення відходів). На більшості з них відсутні системи екологічного моніторингу. Все це різко погіршує екологічні параметри, робить полігони та сміттєзвалища небезпечними для довкілля та здоров’я населення прилеглих територій.

На нашу думку, проблеми, що мають місце у сфері поводження з побутовими відходами, потребують невідкладного вирішення та фінансування заходів.

По-перше, потрібно унормувати наше законодавство до європейського рівня. Закони, які існують у нашій державі, на думку спеціалістів, уже не відповідають тим стандартам, що встановлені в усьому світі. Найближчим часом просто необхідно прийняти закон «Про тару та упаковку», відповідно до якого виробники пакувальної продукції повинні будуть сплачувати в загальний фонд збір на сортування та утилізацію відходів. Таке досягнення вже давно діє в країнах Європи, це так звана «зелена точка». Цей символ ви можете побачити на склянках з-під кефіру, пляшках з шампунем, консервних банках. Цей символ означає, що в ціну товару вже входить збір на утилізацію тари. «Зелена точка» в Європі відома на всіх мовах: «Green Dot», «Ponto Verde», «Point Vert» та ін. Ліцензійна плата вираховується відповідно до ваги упаковки та її кількості. Варто також заохочувати виробників виготовляти упаковки, які можуть бути повторно використані або вироблені з натуральних продуктів, як-от з кукурудзяного цукру, що є біорозчинним матеріалом і не завдає шкоди навколишньому середовищу. Біорозчинний пластик прекрасно підходить для упаковки бісквітів, фруктів та овочів. В ідеальних умовах такий пластик переробляється за 47 днів, натомість так званий стеромус — прозорий пакувальний матеріал для м’яса, сиру й овочів, виготовлений з нафти, повинен буде пролежати кілька мільйонів років перед тим, як розкластися.

По-друге, кожен громадянин має зробити свій особистий внесок у зменшення сміттєвих звалищ. Потрібно намагатися купувати продукти без упаковки (на вагу) — до речі, це дешевше. Друге — надавати перевагу упаковці, яку потім можна буде віддати в місце прийому (скло, металотара). Ця система дуже добре працювала в колишньому Радянському Союзі. Тоді кожен школяр знав, що тонна макулатури зберігає 17 дерев. Третє — брати з собою «старий» поліетиленовий пакет і не купувати новий. Приміром, в Китаї з 1 червня 2008 р. прийнято обмеження використання пластикових пакетів. У супермаркетах заборонено безплатний пластиковий пакет для кожного покупця. Виконуючи всі ці правила, ми зможемо хоч на краплину, але зменшити ті гори сміття, якими можуть стати наші й так не чисті міста вже в недалекому майбутньому.

Як кажуть, хворобі легше запобігти...

УДК 101

, к. філос. н.

Житомирський базовий фармацевтичний коледж ім. Г. Протасевича

, к. філос. н.

Житомирський державний технологічний університет

СТАТУС ФІЛОСОФІЇ В ДОБУ ПОСТМОДЕРНУ

Сучасне українське суспільство знаходиться у стані фазового переходу до суспільства масового споживання, унікальність якого полягає в одночасному співіснуванні трьох соціокультурних парадигм – премодерну, модерну та постмодерну, й чітке віднесення до однієї з них наразі неможливе. Однак нині український соціум знаходиться ближче до парадигми постмодерну, що пояснюється перемогою ліберальних цінностей, масовізацією та фрагментаризацією культури і, як результат, формуванням та поширенням «філософії фаст-фуду».

Суспільство масового споживання визначається сучасною культурно-філософською думкою як маніпуляція знаками-симулякрами, «копіями без оригіналів» (Ж. Бодріяр). Дане оперування призводить до: неможливості (д)осягнення об’єктивної дійсності в її цілісності, демонстрації неефективності її осягнення раціональними засобами пізнання.

Дані наслідки постулюють проблематичність статусу філософії в сучасному соціокультурному просторі. Проблема статусу філософії може бути конкретизована в таких положеннях:

1. Предмет філософії. Якщо традиційно філософія – наука про найзагальніші відношення «людина–світ», то в умовах фрагментарного сприйняття та конструювання дійсності засобами ЗМІ, існування людини у двох реальностях, абстрагування від реальності фізичної унеможливлює абстрактне осмислення дійсності. З іншого боку, розвиток природознавства встановив межі абстракції (як приклад h) і надав багатовимірну картину Всесвіту (фінслерова геометрія, теорія струн), закинувши людину з її раціональним та ірраціональним осягненням дійсності в детерміністичний світ, «де панують закони класичної механіки».

2. Обмеженість декартівської парадигми раціональності ірраціональністю (А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, А. Бергсон) та обмеження ірраціональності трагічним суспільно-історичним досвідом ХХ ст. (фашизм, націонал-соціалізм, комунізм).

3. Як висновок з другої проблеми постає проблема методу філософії та теорії всього існуючого. Сучасні теорії розвитку (синергетика, теорія хаосу та фракталів) і теорія всього існуючого (теорія струн → М-теорія) в погоні за модною новизною на користь «гри з текстом» піддаються критиці, а подекуди й критиканству, але зазвичай ігноруються. Як перспектива методу, на наш погляд, постає метод нефіксації дійсності як присутності (постнекласичне сприйняття реальності В. Стьопіна). Ми вимушені констатувати, що на сьогодні майже немає робіт, присвячених філософському осмисленню даної проблематики, а ті, що є, несуть на собі тавро редукціонізму.

4. Наступне –

4.1. Як світогляд, як життєва практика філософія елімінується з життя споживача, лозунгом якого стає: «Народжуйся! Споживай! Помри!». Залежно від способу життя суб’єкта йому пропонується: філософія їжі, філософія кохання, філософія виховання дітей і власне філософія філософії – продукти швидкого харчування.

4.2. Як традиційна дихотомія суб’єктивізму/об’єктивізму → матеріалізму/ідеалізму сьогодні філософія існує в межах протилежностей еволюціонізму/креаціонізму. Жодна з цих панмоделей не дає пояснення походження/еволюції людини та інших видів.

5. Філософія зводиться до історії філософії як «гра проти смислу» (Ж. Дерріда), стає непотрібною. З іншого боку, в епоху «кінця філософії» (М. Гайдеггер) існує еліадівська «ностальгія за витоками». Не маючи змоги продукувати новизну, філософія регресує до кризових напрямків: софізму, стоїцизму, скептицизму, гностицизму та гедонізму.

© , , 2011
 
Як результат, традиційні галузі філософського знання – онтологія, філософська антропологія, етика – позбавляються предметно-ціннісної сфери дослідження. Однак, спираючись на зазначені вище проблеми, можна стверджувати, що статус філософії можна зберегти та розвинути в двох галузях – методології природничо-наукового/соціально-гуманітарного пізнання та епістемології.

УДК 1(091)

, студ., ІІ курс, гр. ПІ-39, ФІКТ

Науковий керівник – доц.

Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33