Історія, філософія. Педагогіка та психологія. філологічні науки (стр. 5 )

За результатами асоціативного експерименту було виявлено 159 асоціацій. Характерним для більшості досліджуваних є загальне позитивне емоційне забарвлення більшості представлених асоціацій (117 з 159). Негативно емоційно забарвлені асоціації склали значно меншу кількість від загальних (42 з 159) і найбільше пов’язані зі стосунками дітей між собою, виконанням підлітками своїх обов’язків.

© Н. І. Грозь, 2011

На основі частотного аналізу було виділено 10 найбільш повторюваних асоціацій: любов (19), щастя (16), радість (15), взаєморозуміння (13), дружність (9), тепло (8), взаємодопомога (8), турбота (8), доброта (7), повага (7), почуття гумору (5), які здебільшого відображають емоційні компоненти сімейних стосунків. Когнітивний компонент сімейних стосунків був відображений у таких асоціаціях: «розум» (2), «мудрість» (1), «коли не розумію, навчать» (2), «знання» (4), «читання книжок» (1), «грати на фортепіано» (1), «відповіді на питання» (2), «чесність» (3). Поведінковий компонент відображається в асоціаціях типу «добре ставлення», «лагідність», «обов’язок», «сміливість», «відповідальність», «сидимо разом за столом» та ін.

За критерієм семантичної близькості всі асоціації були розподілені у 10 груп: емоційна близькість (любов, відчуття комфорту у сім’ї); повага; згуртованість; стабільність; затишок; взаєморозуміння (взаємодопомога); захищеність; щирість; справедливість у розподілі обов’язків; матеріальне забезпечення.

Аналіз результатів за методом семантичного диференціала дозволив виявити такі особливості сприймання підлітками сімейних стосунків. Всі досліджувані позитивно оцінюють взаємостосунки у власній сім’ї та наближають їх до стосунків в ідеальній родині.

Найбільш значущими ознаками сім’ї для підлітків виявилися «затишок» (6,6 бала з 7), «справедливість у розподілі обов’язків» (6,6 з 7), «емоційна близькість (любов, відчуття комфорту в сім’ї)» (6,3 з 7), «щирість» (6,2 з 7), «повага» (6,2 з 7). Найменш значущі (розвинуті): «захищеність» (5,9 з 7), «згуртованість» (5,8 з 7).

Середній показник сприймання підлітками свого «Я» дорівнює 5,6 бала, оцінка ідеальної дитини в середньому значенні складає 6,1 бала. Такі показники вказують на незначне незадоволення підлітками своїм становищем у сімейному колі. Була помічена закономірність, що в оцінюванні себе й ідеальної дитини підлітки ідентифікують себе з ідеальною дитиною, тому оцінки значно не відрізняються.

Аналіз образу матері у свідомості підлітка свідчить, що для хлопців найважливішими якостями для матері є створення «затишку» (6,8 бала з 7), «згуртованість» (6,1 з 7), «емоційна близькість» (6,2 з 7), «захищеність» (6,3 з 7). Порівняльний аналіз образів ідеальної та реальної матері свідчить про переживання підлітками незначного дефіциту «щирості» (6,8 з 7). Найбільш значущими характеристиками батька у хлопчиків є такі якості: «матеріальне забезпечення» (6,3 бала з 7), «справедливість у розподілі обов’язків» (6,4 з 7). Високі бали в оцінці ідеального батька у категоріях «захищеність» (6,9 бала з 7), «згуртованість» (6,9 з 7), «щирість» (6,9 з 7) свідчать про орієнтованість хлопців на ідентифікацію з батьком як носієм ознак мужності.

Для дівчат найбільш значущими якостями матері є «повага» (6,9 бала з 7), «емоційна близькість» (6,8 з 7), «стабільність» (6,5 з 7), «захищеність» (6,7 з 7), «щирість» (7 з 7). Образ ідеальної мами значно програє образу реальної мами. Значущими характеристиками реального батька є «взаєморозуміння» (6,7 бала з 7), «щирість» (6,6 з 7), «матеріальне забезпечення» (6,6 з 7). Такі результати підтверджують положення іна про вищу емоційну близькість дітей з матір’ю й очікування від неї підтримки та водночас сприймання батька як носія чоловічих рис та втілення прагматичного начала.

Значущими якостями інших дітей у сім’ї, на думку підлітків, є «затишок» (6,6 бала з 7), «емоційна близькість» (6,3 з 7), «повага» (6,2 з 7), які виділені в образі ідеальних брата/сестри. Оцінки реальних образів брата/сестри значно нижче образів ідеальних (в середньому на 0,2 бала по кожній позиції), що вказує на очікування підлітками емоційної близькості у взаємостосунках з братами/сестрами, які в реальному житті є значно напруженішими.

Таким чином, аналіз отриманих результатів свідчить про підтвердження положення щодо ідентифікації підлітків з батьком тієї ж статі та очікування від батька протилежної статі більшої зацікавленості. В цілому, зазначається загальне позитивне ставлення підлітків до системи сімейних взаємостосунків. Окремі ознаки конкуренції відображені в образах «іншої дитини».

Перспективами подальших досліджень є поглиблене вивчення гендерних відмінностей у сприйманні образу сім’ї у підлітковому віці.

УДК 1(091)

, студ., ІІ курс, гр. ПІ-39, ФІКТ

Науковий керівник – к. філос. н., доц.

Житомирський державний технологічний університет

ФІЛОСОФСЬКО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОСОБИСТОСТІ
ОЧИМА З. ФРЕЙДА

Зігмунд Фрейд посідає почесне місце серед психологів та філософів XX ст., його роботи висвітлили головні питання будови внутрішнього світу особи, її спонукання і переживання, конфлікти між її бажаннями й почуттям обов’язку, причини душевних надломів, ілюзорних уявлень людини про себе і оточення. Фрейда, зокрема К. Юнг, А. Адлер та Е. Фромм, заснували течію неофрейдизму, продовжуючи досліджувати фактори формування особистості. Персона Фрейда викликала неабиякий інтерес та суперечки, проте не залишала жодного байдужим до його вчення.

Основними положеннями вчення Фрейда є біологічні фактори, які мають неабиякий вплив на формування особистості (людська поведінка зумовлюється спадковістю і середовищем); природа людини – це, насамперед, несвідоме, адитивність психофункцій і психопроцесів; за допомогою методу вільних асоціацій і аналізу символів ми можемо вивчати структуру й функціонування особистості; модель особистості можна описати за допомогою категорій "Воно" (що дає імпульси), "Я" (розум) і "Супер-Его" (є моральні обмеження чи моральне почуття); два принципи функціонування психіки – принцип самозбереження і принцип задоволення.

Душевне життя – це послідовний безупинний процес. Закон збереження енергії застосовується до нього так само, як і до всіх інших процесів. Кожна думка, почуття і дія мають свою причину, викликаються свідомим або несвідомим наміром і визначаються попередньою подією. У випадку, коли деякі прояви душевного життя "здаються" перед виниклими безпричинно, спонтанно, Фрейд шукає і знаходить приховані зв’язки, що поєднують один напрямок душевного життя з іншим. У душевному житті Фрейд виділяє три рівні: свідомість, передсвідомість і підсвідомість (несвідоме). До несвідомого належить багато інстинктів, узагалі недоступних свідомості, а також думки й почуття, піддані "цензурі", яка розділяє свідомість і несвідоме та виконує дві функції: 1) витісняє в царину несвідомого неприйнятні та засуджувані особистістю власні почуття, думки й поняття; 2) чинить опір активному несвідомому, що прагне проявитися у свідомості.

Думки й почуття не втрачені, але не допускаються до спогадів і тому виявляються у свідомості не прямо, а опосередковано. Відбувається також сублімація несвідомого – заміщення заборонених потягів соціально прийнятними діями.

Те, що ми звикли називати свідомістю, є, образно кажучи, айсбергом, велику частину якого займає несвідоме. У цій нижній частині айсберга і знаходяться основні запаси психічної енергії, спонукання й інстинкти.

Передсвідомість – частина несвідомого, розташована між свідомістю і власне несвідомим, що може стати свідомістю, будучи "складом" пам’яті, у якому свідомість має потребу при виконанні своєї повсякденної роботи.

Значну роль у формуванні особистості відіграють інстинкти. Це сили, що спонукають людину до дії. Фізичні аспекти, інстинкти Фрейд називав потребами, психічні – бажаннями. Інстинкт містить компоненти: джерело (потреби, бажання), мету, імпульс та об’єкт. Мета інстинкту полягає в зменшенні потреби й бажання, тобто їх задоволенні. Імпульс інстинкту – це ті енергія, сили або напруження, що використовуються для задоволення інстинкту. Об’єкт інстинкту – це предмети або дії, що задовольняють початкову мету. Людина, яка відчуває потребу, буде продовжувати пошукову діяльність доти, доки не задовольнить цю потребу й пов’язане з нею напруження. Напруження змінюється релаксацією, релаксація – напруженням і т. д. При цьому мова йде не тільки про безпосередньо фізіологічні потреби, але й про потреби, наприклад, опікувати когось, домінувати, панувати, залежати, страждати, спілкуватися.

© , 2011

ІД (від лат."Id"– Воно), за Фрейдом, означає винятково примітивні, інстинктивні й уроджені аспекти особистості. Ід функціонує цілком у несвідомому й тісно пов’язане з інстинктивними біологічними спонуканнями (їжа, сон, дефекація, копуляція), що наповнюють нашу поведінку енергією. Згідно з Фрейдом, Ід – щось темне, біологічне, хаотичне, що не знає законів і не підпорядковується правилам, вільне від обмежень. Як найстаріша вихідна структура психіки, Ід виражає первинний принцип усього людського життя – негайну розрядку психічної енергії, виробленої біологічно обумовленими спонуканнями (особливо сексуальними й агресивними). Останні, коли вони стримуються і не знаходять розрядки, створюють напруження в особистому функціонуванні, підпорядковуються принципу задоволення, виражаючи себе в імпульсивній, ірраціональній і нарцисистській манері, незважаючи на наслідки для інших або всупереч самозбереженню.

ЕГО (від лат. "Ego" – Я) – це компонент психічного апарату, відповідального за прийняття рішень. Его прагне висловити й задовольнити бажання Ід відповідно до обмежень, що накладаються зовнішнім світом. Его одержує свою структуру і функцію від Ід, еволюціонує з нього й запозичує частину енергії Ід для своїх потреб, щоб відповідати вимогам соціальної реальності. Таким чином, Его допомагає забезпечувати безпеку та самозбереження організму. На відміну від Ід, природа якого виражається в пошуку задоволення, Его підпорядковується принципу реальності, мета якого – збереження цілісності організму шляхом відстрочки задоволення інстинктів до того моменту, коли буде знайдено можливість досягти розрядки в належний спосіб. Принцип реальності дає можливість індивідууму гальмувати, переадресовувати або поступово давати вихід грубої енергії Ід у рамках соціальних обмежень совісті індивідуума. Спираючись на силу логічного мислення, що Фрейд називав повторним процесом, Его здатне спрямовувати поведінку в потрібне русло, щоб інстинктивні потреби задовольнялися безпечним для самого індивідуума і для інших людей способом. Его виступає в ролі нібито "виконавчого органу" особистості та є цариною перебігу інтелектуальних процесів і вирішення проблем.