Правовий статус дочірніх підприємств (стр. 11 )

Згідно Корпоративного кодексу штату Аляска (ст. 554) корпорація, яка є власником більше 90% голосуючих акцій іншої корпорації, може приєднати останню до себе без її згоди [113, с. 465].

У Третій директиві ЄС визначені особливі умови стосовно приєднання одного товариства до іншого, якщо останнє володіє 90% й більше акцій товариства, що приєднується [57, с.407].

У ФРН для цього потрібна згода дочірнього підприємства в особі його вищого органу управління, рішення приймається кваліфікованою більшістю голосів, якщо статутом не встановлений більший поріг.

Загальні збори акціонерного товариства можуть прийняти рішення про приєднання товариства до іншого акціонерного товариства з місцем знаходження на території країни (головне товариство), якщо всі акції товариства належать майбутньому головному товариству.

Загальні збори акціонерного товариства можуть прийняти рішення про приєднання товариства до іншого акціонерного товариства з місцем знаходження на території країни також у разі, якщо акції цього товариства, на які в сукупності припадає 95 відсотків статутного капіталу, належать майбутньому головному товариству (§320).

З реєстрацією приєднання в торговому реєстрі всі не належні головному товариству акції переходять до нього (§320а).

Акціонери, що вибули, мають право на відповідне відшкодування. В якості відшкодування їм надаються власні акції головного товариства. Якщо головне товариство є залежним, то за вибором вибувших акціонерів їм надаються власні акції головного товариства або відповідне відшкодування готівкою (§ 320б).

Кредиторам товариства, що приєднується, вимоги яких виникли до публікації запису про реєстрацію приєднання в торговому реєстрі, має бути надано забезпечення, якщо вони протягом шести місяців після публікації заявили про себе, за умови, що вони не можуть вимагати задоволення своїх вимог. Це право повинно бути зазначено кредиторам публікації (§321).

З моменту приєднання головне товариство несе відповідальність як солідарний боржник за зобов'язаннями приєднаного товариства перед його кредиторами, що виникли до цього моменту. Таку ж відповідальність воно несе за всіма зобов'язаннями приєднаного товариства, що виникли після приєднання (ст. 322).

Головне товариство є правомочним давати правлінню приєднаного товариства вказівки щодо керівництва товариством (§ 323).

Головне товариство зобов'язане, крім того, компенсувати будь-який балансовий дефіцит, що виникає в приєднаному товаристві, якщо він перевищує суму резервного капіталу і накопичень з прибутку (§ 324).

Крім того, в Англії введено поняття материнської компанії, яка повністю володіє дочірньою (wholly owned subsidiary). При цьому вважається, що материнська компанія повністю володіє дочірньою, якщо всі члени дочірньої компанії є також членами і материнської компанії. Однак сама дочірня компанія не може бути членом основної [188, с.32-54].

Цей досвід доцільно використати у вітчизняній правотворчості. Однак його певна розмаїтість вимагає вироблення прийнятного для України концептуального підходу і його послідовного дотримання при доопрацюванні правового статусу дочірніх підприємств в Україні.

На основі проведеного дослідження зарубіжного досвіду може бути виділено декілька концепцій правового регулювання статусу дочірніх підприємств.

Для справедливого врегулювання правовідносин між контролюючим і дочірнім підприємством в англосаксонських країнах використовується концепція зняття корпоративної маски, завдяки чому стає можливою постановка питання про відповідальність контролюючого підприємства за боргами дочірнього. Цей підхід не прийнятний для континентальної системи права з традиційним відношенням до фігури юридичної особи як до чогось непорушного. Позбавити підприємство прав юридичної особи в континентальній системі права означає порушити її права. Це неприпустимо.

У системі континентального права для врегулювання таких відносин користуються трьома концепціями:

1. Концепція дочірнього підприємства як залежного підприємства, що знаходиться у відносинах контролю-підпорядкування апріорі (оскільки це не заборонено) (ЦК РФ, Закон РФ «Про товариства з обмеженою відповідальністю», судова практика, наприклад, справа № КГ-Ф40/2857-98 Федерального арбітражного суду Московського округу [196, с.319], наукова думка [83, с. 25]).

2. Концепція дочірнього підприємства як самостійного підприємства, що регулює свої відносини з контролюючим підприємством в договірному порядку. Законом передбачається статус дочірніх підприємств на випадок укладення таких договорів. Певна кількість норм передбачається на випадок, якщо договір не укладений, адже контроль все таки передбачається у будь-якому випадку. У цьому випадку контролююче підприємством має право давати обов'язкові до виконання вказівки лише якщо укладено договір підпорядкування. Якщо договір не укладений дочірнє підприємство має право відмовитися від виконання вказівок, інакше контролююче підприємство зобов'язане відшкодувати збитки (ФРН).

3. Існує також концепція дочірнього підприємства як приєднаного підприємства – суть відособленого структурного підрозділу з правами юридичної особи (у Франції – філії з правами юридичної особи). У ряді країн (ФРН, Великобританія, США) такі підприємства виникають, зокрема, коли контрольний пакет акцій (паїв) складає 100 відсотків або близько 100 відсотків (95 відсотків у ФРН, 90 відсотків на Алясці) за рішенням загальних зборів холдингової компанії. У цьому випадку контролююче підприємство має право давати обов'язкові до виконання вказівки і несе солідарну відповідальність по боргах дочірнього підприємства.

Аналіз цих концепцій показує, що кожна з них має як переваги, так і недоліки, і кожна окремо не забезпечує повною мірою свободи підприємницької діяльності. Наприклад, перша ущемляє право контролюючого підприємства організувати відносини з дочірнім підприємством на умовах чистого холдингу, що недопустимо, адже забезпечення прав власників майна має принципове значення [35, с.286]. Те ж саме можна сказати про третю концепцію, крім того, вона представляється невиправдано жорсткою, чим ущемляє свободу підприємницької діяльності. Вона може бути застосована лише до частини дочірніх підприємств, причому лише за їх ініціативою. Друга мало використовується, оскільки контролюючі підприємства не зацікавлені в укладанні договорів підпорядкування з дочірніми, в результаті багато приватних і публічних інтересів залишаються незахищеними.

Думається, що правильнішим буде сформулювати одну, узагальнену концепцію дочірнього підприємства «як самостійного підприємства – учасника об'єднання підприємств холдингового типу». Саме така концепція закладена в ГК України, і ця концепція відповідає думці М. І. Кулагіна, який широко вивчав зарубіжний досвід - «суть групи полягає в тому, що це економічна єдність або організація, що складається з самостійних суб'єктів права» [74, с.139, 234].

В рамках цієї концепції можна провести градацію на декілька її можливих варіантів:

1. Базовий варіант – концепція залежного підприємства, яке по презумпції знаходиться у відносинах контролю-підпорядкування з контролюючим підприємством. Як було відмічено вище, надія на укладення договорів підпорядкування у ФРН не виправдовує очікувань, в результаті підприємства виявляються багато в чому беззахисними перед контролюючими підприємствами. Тому потрібно виходити з презумпції відносин контролю-підпорядкування в холдингу і регулювати відповідно ці відносини, використовуючи досвід ФРН, призначений на випадок укладення договору підпорядкування.

2. Поряд з цим для захисту інтересів контролюючого підприємства слід передбачити можливість відмови від режиму контролю-підпорядкування, що можливо зробити забезпеченням належної незалежності дочірньому підприємству, тобто забезпечити можливість перетворення управляючого холдингу у фінансовий. Параметри незалежності дочірнього підприємства повинні бути визначені в законі (наприклад, з використанням радянського досвіду – виборність керівника підприємства трудовим колективом і додаткове зведення повноважень загальних зборів акціонерів (учасників) до мінімуму – внесення змін до статуту, реорганізація і ліквідація дочірнього підприємства, визначення розміру дивідендів (частини прибутку), виплачуваних засновникам (учасникам), в т. ч. контролюючому підприємству).

3. Додатковий варіант – концепція приєднаного дочірнього підприємства, реалізується за договором приєднання. Правовий статус такого холдингу має істотні відмінності, тут може бути передбачена солідарна відповідальність та інші жорсткіші, в порівнянні з іншими концепціями дочірнього підприємства, елементи правового статусу.

Такий комплексний концептуальний підхід здатен забезпечувати збалансоване врахування і реалізацію приватних і публічних інтересів і свободи підприємницької (господарської) діяльності, гарантованої Конституцією України.

Висновки до розділу 1

На основі проведеного дослідження в розділі 1 отримані наступні результати.

1. Обґрунтовано, що по мірі історичного розвитку виникли і на цей час устоялися три види холдингових відносин: засновані на контрольному пакеті акцій, паїв і праві власності на майно; подальше розширення переліку холдингових відносин, яке відбувається в даний час, вимагає врахування правової природи холдингових відносин.

2. Виявлена правова природа холдингових відносин, що складаються між холдинговою компанією (контролюючим підприємством) і дочірнім підприємством, – це відносини господарського контролю-підпорядкування, які виникають незалежно від волі дочірнього підприємства; обґрунтована відмінність холдингових відносин, які формуються зверху вниз, від відносин фінансової і організаційної залежності в концерні, що виникають на добровільній основі (тобто знизу вверх).

3. Аргументовано напрям подальшого розвитку холдингового законодавства – захист прав дочірнього підприємства, для чого запропоновано використовувати відповідний радянський досвід захисту прав державних підприємств у відносинах з вищестоящими органами.

4. Виявлено концепції дочірнього підприємства за кордоном: концепція зняття корпоративної маски (у системі загального права); концепція дочірнього підприємства як залежного підприємства, що знаходиться у відносинах контролю - підпорядкування з контролюючим підприємством; концепція дочірнього підприємства як самостійного підприємства, що регулює свої відносини з контролюючим підприємством у договірному порядку; і концепція дочірнього підприємства як приєднаного підприємства – суть відокремленого структурного підрозділу з правами юридичної особи (філії з правами юридичної особи) (у системі загального і континентального права). Сформульовано узагальнену концепцію дочірнього підприємства «як самостійного підприємства – учасника об'єднання підприємств холдингового типу», яка знімає недоліки останньої концепції, здатна охопити всі три концепції в якості своїх різновидів, властиві системі континентального права, і дозволяє звести їх в систему в рамках однієї країни (на вибір концепція підпорядкованого підприємства, атономного підприємства і приєднаного підприємства).