Правовий статус дочірніх підприємств (стр. 2 )

запропоновано комплексне використання концепцій дочірнього підприємства, що застосовуються у країнах континентального права, для удосконалення правового статусу дочірніх підприємств, зокрема, за допомогою поділу дочірніх підприємств на види;

запропоновано виокремлення таких видів дочірніх підприємств:

підпорядковане – дочірнє підприємство базового виду, за презумпцією перебуває у відносинах контролю-підпорядкування з контролюючим підприємством;

автономне – відмежоване від контролюючого підприємства щодо управління і відповідальності (якщо контролюючим підприємством прийнято і зареєстровано відповідне рішення);

приєднане – приєднане до контролюючого підприємства щодо управління і відповідальності (якщо між контролюючим і дочірнім підприємством укладено і зареєстровано договір приєднання, а у разі, коли контролюючому підприємству належить понад 90 відсотків часток (акцій, паїв) дочірнього підприємства, або для заснованого одноособово на похідному речовому праві – за одноособовим рішенням контролюючого підприємства, яке також підлягає державній реєстрації).

Удосконалено:

визначення поняття дочірнього підприємства з урахуванням того, що інше підприємство володіє щодо нього правом вирішального впливу, яке виникло незалежно від його волі.

Дістали подальший розвиток положення щодо:

способів контролю над дочірнім підприємством, зокрема, доповнено перелік способів контролю будь-яким іншим способом, окрім укладання договору про підпорядкування керівництва дочірнього підприємства керівництву іншого підприємства або іншого договору, що тягне за собою встановлення контролю над підприємством;

управління дочірніми підприємствами, зокрема, запропоновано передбачити, що:

– контролююче підприємство має право давати обов’язкові до виконання вказівки, а дочірнє підприємство зобов’язане їх виконувати, окрім випадку, що стосується автономного підприємства, яке має право не виконувати вказівки контролюючого підприємства, окрім випадків, коли між ними укладено договір про підпорядкування;

– органи дочірнього підприємства не мають права виконувати вказівки контролюючого підприємства, які протирічать інтересам дочірнього, за винятком випадків, коли контролююче підприємство гарантує відшкодування збитків;

– трудовий колектив дочірнього підприємства має право обирати зі свого складу одного або більше представників, що включаються до складу наглядової ради контролюючого підприємства з правом вирішального голосу;

правового режиму майна дочірніх підприємств, зокрема, запропоновано заборонити переміщення активів від дочірнього підприємства (окрім приєднаного) до контролюючого або іншого дочірнього підприємства за вказівкою контролюючого на невзаємовигідній основі, тобто без належної компенсації;

відповідальності дочірнього підприємства, зокрема, запропоновано передбачити наступне:

– якщо за обов’язковою вказівкою контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено невигідні для нього угоди (здійснено операції), то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки; право вимагати відшкодування збитків, окрім дочірнього підприємства, мають також учасники господарських відносин з ним, зокрема, окремі акціонери (учасники), трудовий колектив, кредитори;

– контролююче підприємство несе солідарну відповідальність за боргами приєднаного дочірнього підприємства, у т. ч. тих, що виникли до моменту приєднання;

– автономне дочірнє підприємство не відповідає за боргами контролюючого підприємства, а контролююче підприємство не відповідає за боргами автономного дочірнього підприємства, за винятком випадків, коли між ними укладено договір підпорядкування; в таких випадках у разі винних дій контролюючого підприємства контролююче підприємство повинно компенсувати дочірньому підприємству збитки, завдані виконанням його вказівок;

інших аспектів правового статусу дочірніх підприємств, зокрема, аргументовано, що автономні дочірні підприємства, окрім тих, з якими укладено договір підпорядкування, не повинні подавати контролюючому підприємству звітність про свою діяльність для включення її у консолідовану звітність.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони є адекватними сучасним умовам складноорганізованої економіки й здатні слугувати збалансуванню різноманітних приватних і публічних інтересів, задіяних у дочірньому підприємстві. Результати дослідження можуть бути використані при вдосконаленні законодавства про дочірні підприємства. Наукові результати дисертації можуть бути застосовані у практичній діяльності дочірніх підприємств, а також холдингових компаній. Теоретичні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці посібників, підручників та методичних матеріалів з навчального курсу господарського права та корпоративного права. Окремі положення і висновки, що мають дискусійний характер, можуть бути основою для подальших наукових досліджень.

Наукові висновки і практичні рекомендації дослідження, зокрема, висновки і пропозиції, надані в процесі підготовки законопроекту України щодо правового статусу дочірніх підприємств, були враховані в роботі Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики під час законотворчої роботи (довідка № 04-16/15-377 від 27.05.2015 р.). Результати дослідження розглянуті: Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» і визнані такими, що мають практичне значення, рекомендовані до використання в законотворчості, можуть бути використані у правозастосовній практиці на базі чинного законодавства, зокрема, при укладанні договорів дочірнього підприємства з контролюючим підприємством (довідка № 19-1776 від 27.04.2012 р.); Чернігівською міською радою, яка засвідчила, що вони можуть бути використані органами місцевого самоврядування при створенні комунальних об’єднань підприємств холдингового типу, зокрема, при складанні, а також внесенні змін до установчих документів дочірніх підприємств (довідка № 3-24/354 від 19.02.2015 р.); Торгово-промисловою палатою України, яка підтвердила, що вони мають практичне значення і можуть бути рекомендовані до використання суб’єктам господарювання (довідка № 000/05-0-7.1 від 04.06.2015 р.).

Особистий внесок здобувачки. Наукові результати дисертаційної роботи отримані авторкою самостійно на підставі аналізу наукової літератури, правових джерел зарубіжних країн, законодавства України і практики його застосування.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження обговорювалися на: Девятій міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Економіко-правові дослідження у XXI столітті: правові засоби захисту національної економіки» (Донецьк, 2012); Регіональній науково-практичній конференції „Правова система України в світовому вимірі: стан та перспективи розвитку” (Донецьк, 2012); V Всеукраїнській науково-практичній заочній конференції «Сучасна наука: теорія і практика» (Київ, 2014); X міжнародній науково-практичній конференції «Прикладні наукові розробки – 2014» (Прага, 2014).

Публікації. Основні наукові результати дисертації опубліковано в 10 наукових статтях, у т. ч. 5 статей у наукових фахових виданнях України, з яких 1 включено до міжнародних наукометричних баз та 1 стаття у міжнародному науковому виданні, а також 4 тезах доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО СТАТУСУ
ДОЧІРНІХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Історія становлення та розвитку організаційно-правової форми дочірнього підприємства

Організаційно-правова форма дочірнього підприємства на сучасному етапі розвитку суспільного виробництва у зв’язку з процесами концентрації капіталу набула надзвичайного поширення. Аналіз, проведений у 2001 р. у ході Конференції ООН з проблем торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) свідчить, що число корпоративних злиттів і поглинань у планетарному масштабі щорічно зростає на 43 - 45 % [158, с. 27]. Закордонний досвід свідчить, що у сучасних умовах це – переважаюча форма економічної діяльності. Великого поширення вона набула також в Україні. В якості прикладу можна навести розгалужену систему відносин контролю у структурі НАК «Нафтогаз України» (м. Київ), яка створена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 000 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» [152]. Так, НАК «Нафтогаз» пов’язана відносинами контролю із суб’єктами господарювання, які діють на ринках нафти та газу, зокрема, із: обласними та міськими підприємствами з газифікації та газопостачання; ДК «Укргазвидобування» (м. Харків), що здійснює діяльність у видобутку природного газу і нафти, переробки, конденсації і ратифікації природного газу для транспортування, оптової торгівлі паливом, розподілення газоподібного палива системою трубопроводів, а також роздрібної реалізації світлих нафтопродуктів через мережу власних автозаправних станцій в територіальних межах Харківської області; Дочірньою компанією «Газ України» (м. Київ); Державним акціонерним товариством «Укрспецтрансгаз» (м. Донецьк); Дочірньою компанією «Укртрансгаз» (м. Київ); Відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта» (м. Київ); Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (м. Сімферополь, АРК); Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний консорціум управління та розвитку газотранспортної системи України» (м. Київ); з іншими суб’єктами господарювання, які здійснюють: проектно-пошукові роботи, будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв’язку і енергозабезпечення, загальне будівництво споруд; розробку, реалізацію та моніторинг єдиної науково-технічної та інноваційної політики підприємств, які входять до складу НАК «Нафтогаз України»; аварійно-рятувальні роботи; виробництво сільськогосподарської продукції (вирощування зернових та інших культур, м’ясне та молочне скотарство, свинарство); видобуток та реалізацію мінеральної лікувально-столової води; ремонт та обслуговування автотранспорту; постачання обладнання з подальшим сервісним обслуговуванням, а також витратних матеріалів для суб’єктів господарювання, які входять до складу НАК «Нафтогаз України»; суднобудування та послуги з ремонту суден та інших плавзасобів, виробництво металевих конструкцій, будівельно-монтажні та ремонтні роботи; надання медичних та туристичних послуг; послуг санаторіїв-профілакторіїв, інших лікувальних послуг для відновлення здоров’я людини й організації її відпочинку, надання послуг у сфері громадського харчування [159].