Правовий статус дочірніх підприємств (стр. 30 )

Є й інші шляхи створення: заснування нових дочірніх підприємств, реорганізація, придбання контрольних пакетів акцій. У літературі згадується також такий шлях створення дочірніх підприємств, як укладення договорів [80, с.93-94]. З урахуванням запропонованих вище змін щодо поняття дочірнього підприємства цей шлях слід виключити з переліку шляхів створення дочірніх підприємств, а доповнити перелік встановленням контролю над підприємством будь-яким чином, окрім укладення договору.

Законодавство має передбачати особливі правила щодо поглинання. Поглинання означає придбання контрольного пакета акцій іншої компанії (target company або offeree) [204, с. 588].

Законодавство європейських країн про поглинання, що запроваджується відповідно до вимог Тринадцятої директиви, будується на базі двох основних принципів: рішення стосовно поглинання мають приймати акціонери товариства, яке поглинається, а не його менеджмент (останньому має бути заборонено здійснювати будь-які захисні дії без їх погодження із акціонерами); має існувати пропорційність між рівнем інвестиційного ризику, що несе особа, та рівнем її контролю над товариством (концепція захисту капіталу, що несе основні ризики). Остання знаходить прояв у наступних нормах: а) праві "прориву до товариства" – якщо поглинання було успішно завершене щодо нового власника контрольного пакету мають втрачати юридичну силу будь-які норми, що перешкоджають здійсненню ефективного управління й контролю над товариством; б) праві власника контрольного пакету акцій на витиснення міноритарних акціонерів [57, с.357-358].

Правове регулювання поглинання після прийняття Закону України «Про акціонерні товариства» потребує окремого аналізу акціонерного законодавства, який не може бути проведений в даній роботі через обмеження обсягу. До того ж особливості поглинання закріплюються в акціонерному законодавстві. Тому в пропонованій главі ГК України доцільно лише закріпити, що особливості поглинання акціонерних товариств встановлюються акціонерним законодавством.

Порядок припинення дочірнього підприємства. Реорганізація та припинення дочірнього підприємства здійснюється у порядку, встановленому для того чи іншого виду підприємства базової організаційно-правової форми.

Наприклад, Закон України «Про господарські товариства» передбачає, що рішення про реорганізацію і ліквідацію дочірніх підприємств затверджуються зборами товариства з обмеженою відповідальністю (ч. 1 ст. 59 Закону). Такий самий порядок поширюється на товариства з додатковою відповідальністю.

Закон України «Про акціонерні товариства» не передбачає ніяких спеціальних норм щодо припинення дочірніх підприємств.

Права та обов'язки дочірнього підприємства в процесі реорганізації та ліквідації встановлюються законодавством в загальному порядку. Особливостей реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств законодавством не передбачено. Не передбачаються такі особливості і законодавствами зарубіжних країн.

Характер інших прав та обов’язків дочірнього підприємства. Ч. 1 ст. 12 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» [130] визначає, що підприємства, які мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність, яка є фінансовою звітністю, що відображає фінансове становище, результати діяльності і рух грошових коштів юридичної особи її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, подають консолідовану фінансову звітність власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року [143].

В цьому знайшли відображення основні положення Сьомої директиви ЄС про консолідовану звітність. Це враховано також в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 20 “Консолідована звітність” [141]. Згідно з підп. «б» п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (скорочено П(с)БУ)) 20 «Консолідована фінансова звітність» внутрішньогрупові операції (між материнським і дочірніми підприємствами або між дочірніми підприємствами однієї групи) виключаються з консолідованої фінансової звітності [141]. Таке положення відповідає вимогам Європейського законодавства, оскільки Сьома Директива ЄС передбачає, що в ній не відображаються всі операції, що здійснюються всередині групи, а лише операції з третіми особами. Це дозволяє виключити дублювання сум активів і пасивів, що приходяться на господарські операції всередині групи компаній [6, с.101].

Закон України «Про холдингові компанії» передбачає, що холдингова компанія протягом усього періоду своєї діяльності має не менше одного разу на рік оприлюднювати свою консолідовану фінансову звітність та фінансову звітність своїх корпоративних підприємств (ч. 2 ст. 9). Де має проводитися таке опублікування, у Законі не зазначено. Потрібно передбачити, що публікацію слід здійснювати в офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

У законодавстві доцільно передбачити також обов’язок інших видів контролюючих підприємств щодо консолідованої звітності.

Існують відмінності у сфері підготовки консолідованих звітів між П(с)БУ, Директивами і Регламентами ЄС у таких об'єктах: у колі материнських підприємств, що звільняються від обов'язку складання і представлення консолідованих фінансових звітів; у колі дочірніх підприємств, показники фінансових звітів яких не включаються до консолідованих фінансових звітів групи; за складом консолідованих фінансових звітів; у форматах консолідованих фінансових звітів; в обліку гудвіла (негативного гудвіла); у визначенні і представленні частки меншини в консолідованому балансі; у віддзеркаленні частки меншини у звіті про прибуток і збитки [65].

Зокрема, у Регламенті ЄС «Про застосування Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку» [137] відсутнє положення про те, що показники фінансової звітності дочірнього підприємства не включаються до консолідованої фінансової звітності, якщо дочірнє підприємство здійснює діяльність в умовах, які обмежують його здатність передавати кошти материнському підприємству. Такі вимоги є в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність» [ 141, п. б ст.7].

Отже, у статті 126 ГК України пропонується закріпити, що контролюючі підприємства зобов’язані не менше одного разу на рік опубліковувати в офіційному друкованому виданні Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку консолідовану фінансову звітність, яка відображає його діяльність та дочірніх підприємств, у тому числі автономних дочірніх підприємств, з якими укладено договір підпорядкування, та окрім інших автономних дочірніх підприємств.

У пропонованій главі ГК доцільно закріпити обов’язок дочірніх підприємств, у тому числі автономних дочірніх підприємств, з яким укладено договір підпорядкування, та окрім інших автономних підприємств, подавати контролюючому підприємству звітність про свою діяльність для включення її у консолідовану звітність.

Щодо характеру інших прав та обов’язків дочірніх підприємства можна говорити також про заборону дочірнього підприємству бути учасником контролюючого підприємства.

П. 4 ст. 5 Закону України «Про холдингові компанії» забороняє господарському товариству мати у власності цінні папери холдингової компанії, корпоративним підприємством якої воно є. Цю заборону доцільно кодифікувати та поширити на всі види дочірніх підприємств. Для цього пропонується включити в пропоновану главу ГК України норму: «Дочірнє підприємство не має права бути учасником контролюючого підприємства».

У законодавстві може бути передбачено й інші особливості правового статусу дочірніх підприємств.

Наприклад, звертає увагу на необхідність захисту прав міноритарних акціонерів дочірніх підприємств і наводить з цього приводу відповідний досвід Великої Британії, де передбачено застосування широкого спектру засобів захисту інтересів міноритарних акціонерів дочірніх (залежних) компаній, які можуть вимагати у суду: заборони здійснення компанією певних дій (дії); спонукання компанії до здійснення певних дій (дії); викупу їх акцій самою компанією або іншими акціонерами у разі їх недобросовісної поведінки; ліквідації компанії. В Україні з урахуванням цього досвіду вона пропонує передбачити захист інтересів міноритарних учасників дочірніх товариств (закріплення за ними права на вихід з товариства (обов'язковий викуп акцій), права на похідні позови, права вимагати виплати дивідендів й інших прав, які докладно розглядалися нею в докторській дисертації [57] як правові засоби захисту меншості). Відповідний режим вона пропонує запровадити й для товариств з обмеженою відповідальністю [57, с.421-422]. Її пропозиції частково були реалізовані в прийнятому пізніше Законі України «Про акціонерні товариства». У цій роботі ці питання детально не розглядаються, оскільки потребують спеціальних досліджень акціонерного законодавства, законодавства про товариства з обмеженою і відповідно додатковою відповідальністю.

Законодавством можуть бути й інші права та обов’язки дочірнього підприємства. Наприклад, у РФ Тимчасове положення про холдингові компанії, які створюються при перетворенні державних підприємств у акціонерні товариства [92] встановлює цілу низку обмежень, наприклад, не допускається делегування холдинговій компанії або будь-якому з її дочірніх утворень прав на збут третім особам продукції (робіт, послуг) дочірніх підприємств холдингової компанії (за винятком експортних операцій), а також регулювання останньою в будь-якому вигляді цін на зазначену продукцію (роботи, послуги) (п.2).

Такі заборони доцільно передбачити і в українському законодавстві, з урахуванням того, що доцільність заборони монополізації ринків збуту та узгодження цінової політики доведена історично. Тому у пропонованій главі ГК України доцільно закріпити, що дочірнє підприємство не має права делегувати контролюючому підприємству або будь-якому з його дочірніх підприємств прав на збут третім особам продукції (робіт, послуг) (за винятком експортних операцій), а також узгоджувати з контролюючим підприємством або будь-яким з його дочірніх підприємств у будь-якому вигляді ціни продукцію (роботи, послуги).