Правовий статус дочірніх підприємств (стр. 31 )

Підводячи підсумок дослідженню шляхів удосконалення правового статусу дочірніх підприємств в Україні, слід зазначити, що запропоноване удосконалення ґрунтується на пропозиції про поділ дочірніх підприємств на види – дочірні підприємства базового виду, приєднані дочірні підприємства та автономні дочірні підприємства. Впровадження цієї пропозиції дозволить забезпечити оптимальне узгодження приватних і публічних інтересів у правовому статусі дочірніх підприємств, з одного боку, та свободу підприємницької діяльності, з іншого.

Така спрямованість правового регулювання відповідає загальній спрямованості розвитку європейського законодавства. Яскравим прикладом є включена до переліку нормативних актів ЄС, до яких має бути адаптоване законодавство України [200] Директива Ради 90/435/ЄЕС (994_358) від 23 липня 1990 року щодо загальної системи оподаткування, що застосовується у випадках, коли материнські та дочірні компанії знаходяться в межах юрисдикції різних держав-членів [38] (щодо про усунення подвійного оподаткування).

20 червня 2014 року Рада міністрів економіки та фінансів країн ЄС схвалила зміни до директиви ЄС про материнських і дочірніх компаніях. Згідно Директиви материнська компанія не платить податок на прибуток, отриманий від дочірньої компанії, включаючи і випадки, коли виплата на користь материнської відноситься на витрати дочірньої компанії. Деякі країни класифікують платежі за договорами позики, як витрати. Нові правила повинні припинити практику ухилення від сплати податків групами компаній з допомогою угод про позики між пов'язаними компаніями. До 31 грудня 2015 року відповідні зміни мають бути імплементовані в національне законодавство країн ЄС [165]. 27 січня 2015 року Рада Європейського союзу офіційно прийняла рішення прийняти поправку до застереження про протидію зловживанням у Директиву ЄС про материнські і дочірні компанії, згідно з якою європейські країни більше не зможуть надавати податкові пільги компаніям, які не ведуть реальну економічну діяльність в країнах ЄС. Він зобов'язав всі країни ЄС внести зміни у свої податкові законодавства до 31 грудня 2015 року. Пропозиція по боротьбі зі зловживанням, яке було узгоджено з Радою з економічних і фінансових питань 9 грудня 2014 року, спрямована на запобігання неправомірного використання Директиви і забезпечення більшої узгодженості в її застосуванні серед держав-членів. Воно вимагає від урядів утримуватися від надання переваги Директиви до домовленості або серії заходів, які не є «справжніми» і спрямовані на те, щоб отримати податкові пільги, які не відображають економічну реальність. Це правило означає, що держави-члени можуть застосовувати більш суворі національні правила, якщо вони відповідають мінімальним вимогам ЄС. Вітаючи поправку, П'єр Московічі, Європейський комісар з питань економіки та фінансів, а також з питань оподаткування та митниці, сказав: «З прийняттям Радою пункту протидії зловживаннями у Директиві з материнським і дочірнім компаніям, Європейський Союз живе демонструє боротьбу з ухиленнями від сплати податків і агресивним податковим плануванням. Сьогодні ми будуємо нашу податкову структуру на існуючій законодавчій базі ЄС для забезпечення рівних умов для чесних підприємств в єдиному ринку ЄС, і ми закриваємо лазівки, які могли б бути використані для агресивного податкового планування» [166].

Український бізнес у зв’язку з цим втратить можливість застосовувати популярну офшорну схему з використанням європейських холдингів для перерахування прибутку в офшори. Власникам українських компаній до кінця року доведеться вибирати: або використовувати інші юрисдикції для мінімізації оподаткування, або вести реальний бізнес, користуючись перевагами податкових режимів країн-членів ЄС.

Зараз наші бізнесмени користуються європейським законодавством, яке стверджує, що при виплатах на материнські компанії їх дочірні підприємства звільняються від сплати податків на дивіденди та податків на прибуток. Ці норми були спеціально розроблені, щоб усунути подвійне оподаткування прибутку, що розподіляється між материнськими і дочірніми компаніями, що знаходяться в різних країнах Євросоюзу. Нашим же підприємцям це дозволяє використовувати корпоративні структури всередині ЄС для мінімізації оподаткування, обходячи норми національних законодавств країн Евросоюзу. Наприклад, власник компанії в Україні може контролювати її через голландський, латвійський або люксембурзький холдинг і офшорну компанію над ним. Але при виплаті дивідендів прямо в офшор обов’язково буде утримано податок 15%. Щоб обійти цю вимогу, над холдингами із зазначених країн ставлять ще один холдинг, зареєстрований в країні, звідки виплата дивідендів в офшор не обкладається податками. Наприклад, на Кіпрі. Тобто дивіденди йдуть на Кіпр без сплати податку (згідно з Директивою ЄС про материнські і дочірніх компаніях), а з Кіпру виплачуються кінцевому власнику без справляння податків вже згідно з місцевим законодавством. Для припинення такої практики й була змінена 27 січня 2015 Директива ЄС про материнські і дочірніх компаніях. Ідея нового документа (2015/121 / EU) в тому, щоб усі країни-члени ЄС до 31 грудня 2015 ввели у себе хоча б мінімальний стандарт протидії зловживанням старою директивою. Податкове законодавство багатьох країн ЄС вже містить положення проти зловживань (anti-abuse provisions), але зрозуміло, що повноцінно діяти вони будуть, тільки якщо всі країни ЄС теж приймуть подібні положення. Власне, країни ЄС і раніше могли посилювати заходи по боротьбі з відходом від податків і активно це робили. У Нідерландах такі заходи застосовуються вже з 2012 року, так що приклад з голландсько-кіпрською структурою трохи застарев. Але зараз Єврокомісія зобов’язала всі країни внести поправки в законодавство. Згідно з новими вимогами, пільги з переведення дивідендів не будуть застосовуватися, зокрема, якщо корпоративна структура визнається «нереальною» (not genuine). Нереальною структура визнається, якщо відсутня економічна доцільність операцій, що здійснюються, окрім єдиної мети – отримання податкових пільг. Причому нереальною може бути визнана не вся структура, а тільки її частина, тобто податкових пільг можуть бути позбавлені окремі компанії в структурі холдингу [173].

Європейське законодавство фактично оперує такими понятиями, як реальна економічна діяльність, неправомірне використання законодавства, агресивна (неправомірна) поведінка (наприклад, агресивне податкове планування), протидія зловживанням. При цьому країни ЄС вправі застосовувати власні правила протидії зловживанням (anti-abuse provisions).

Це є додатковим суттєвим аргументом доцільності використання запропонованого в цій роботі комплексного концептуального підходу до врегулювання правового статусу дочірніх підприємств, який зорієнтований на відображення реальних економічних відносин у правовому регулюванні, протидію зловживанням, в цілому збалансування приватних і публічних інтересів і забезпечення свободи (підприємницької (господарської) діяльності.

Цілком зрозумілим є прагнення дослідників до більш широкого законодавчого визначення різних сторін правового статусу дочірніх підприємств. Ця тенденція знаходить розуміння, оскільки практика функціонування дочірніх підприємств показує необхідність додаткового захисту різноманітних приватних, а також публічних інтересів. Натомість існує і протилежна тенденція – експерти звертають увагу на необхідність поєднання у правовому регулюванні засобів, спрямованих, з одного боку, на зменшення регуляторного навантаження на холдинги, а з іншого – поліпшення захисту третіх осіб та міноритарних акціонерів у дочірніх компаніях [57, с.404]. Поділ дочірніх підприємств на види та надання контролюючому підприємству можливості обирати той чи інший правовий режим відносин з дочірнім підприємством дозволить забезпечити компромісне врахування двох протилежних тенденцій і врахування обох потреб. Реалізація обґрунтованих в дисертації пропозицій має важливе значення також в контексті регіоналізації державного управління економікою, яка знаходиться в колі уваги дослідників [36 та ін.], є одним з напрямів розвитку економічних відносин на найближчу перспективу. Цим підтверджується наукове і практичне значення отриманих результатів.

Висновки до розділу 3

На основі проведеного дослідження у розділі 3 отримано наступні результати:

1. Дістали подальший розвиток положення щодо управління дочірніми підприємствами, зокрема, запропоновано передбачити в законодавстві, що:

– контролююче підприємство має право давати обов’язкові до виконання вказівки, а дочірнє підприємство зобов’язане їх виконувати, окрім випадку, що стосується автономного підприємства, яке має право не виконувати вказівки контролюючого підприємства, окрім випадків, коли між ними укладено договір про підпорядкування;

– органи дочірнього підприємства не мають права виконувати вказівки контролюючого підприємства, які протирічать інтересам дочірнього, за винятком випадків, коли контролююче підприємство гарантує відшкодування збитків;

– трудовий колектив дочірнього підприємства має право обирати зі свого складу одного або більше представників, що включаються до складу наглядової ради контролюючого підприємства з правом вирішального голосу;

2. Виходячи з принципу майнової відокремленості дочірнього підприємства як юридичної особи запропоновано заборонити переміщення активів між контролюючим та дочірнім підприємствам або між дочірніми підприємствами за вказівкою контролюючого підприємства на невзаємовигідній основі, тобто без належної компенсації. Таке переміщення допускається лише у випадку з приєднаним дочірнім підприємством через особливий статус такого підприємства, що передбачає солідарну відповідальність контролюючого підприємства за боргами дочірнього. Щодо інших дочірніх підприємств (базового виду та автономних дочірніх підприємств) має застосовуватися інший підхід, побудований на концепції дочірнього підприємства як самостійного суб’єкта господарювання з відокремленим майном, який функціонує на засадах господарського розрахунку і самофінансування. Зарубіжний досвід укладання договорів про відрахування прибутку (відрахування частини прибутку, об'єднання прибутку) може бути використаний тільки по відношенню до приєднаних підприємств і автономних дочірніх підприємств (у першому випадку через те, що передбачається спеціальне регулювання відносин приєднаного підприємства з контролюючим підприємством, у другому випадку тому, що на рішення автономного підприємства не впливає контролююче підприємство).