Правовий статус дочірніх підприємств (стр. 16 )

2.2. Види дочірніх підприємств

За чинним законодавством в Україні можуть створюватися різноманітні дочірні підприємства, що видно із прикладів державної реєстрації юридичних осіб (табл. 2.2.1.).

Таблиця 2.2.1.

Приклади видів дочірніх підприємств із Єдиного державного реєстру

Повне найменування юридичної особи	Дочірнє торгово-закупівельне підприємство «Сяйво» Товариства з обмеженою відповідальністю «Любецький сир завод»
Повне найменування юридичної особи	Дочірнє підприємство «Польське дочірнє підприємство «СТС»
Повне найменування юридичної особи	Дочірнє підприємство «Віден» Новоселицького кооперативного підприємства «Хліб Буковини»
Повне найменування юридичної особи	Дочірнє підприємство «Магніт-еконт» Відкритого акціонерного товариства «Електромеханічний завод «Магніт»
Повне найменування юридичної особи	Дочірнє підприємство «Будівельно-монтажне управління №5» Відкритого акціонерного товариства «Трест» Уманьпромжитлобуд»
Повне найменування юридичної особи	Дочірнє підприємство «Дочірня компанія «Титан Дніпро»
Повне найменування юридичної особи	Дочірнє підприємство «Дочірня компанія «Істерн Юороп Сервіс-Галичина»
Повне найменування юридичної особи	Дочірня компанія Приватного підприємства «Виробнича комерційна фірма «ВПВ»
Повне найменування юридичної особи	Дочірня компанія «Сетаб Україна» Компанії «КАРЛ. ЕДБЛУМ. ТРЕЙД АБ»
Повне найменування юридичної особи	Дочірня компанія «Неростоун-концерн «Стетс» Кіпр
Повне найменування юридичної особи	Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
Повне найменування юридичної особи	Дочірня фінансово-промислова компанія «Техінвест - - НКЗ»
Повне найменування юридичної особи	Дочірня компанія «ДАНАОС Україна»

Дочірні підприємства можна класифікувати за різними критеріями: за галузями господарювання (виробництво, торгівля, фінансове посередництво, природокористування і т. ін.), за метою діяльності (створені комерційними або неприбутковими організаціями – для задоволення власних потреб), залежно від кількості працюючих та валового доходу від реалізації продукції за рік (великі, середні та малі) тощо.

Проте автори справедливо вбачають, що найбільш важливим і тісно пов’язаним саме з дефініцією дочірніх підприємств є їх поділ залежно від способу утворення та формування статутного фонду на унітарні і корпоративні [168].

В законодавстві і в літературі робляться спроби кваліфікувати дочірні підприємства тільки як корпоративні, або тільки як унітарні.

Наприклад, Закон України «Про холдингові компанії» не використовує поняття дочірнього підприємства, а користується поняттям корпоративного, під яким розуміють господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія. Системне тлумачення цих норм та норм ст.126 ГК України дозволяє дійти висновку, що дочірніми за цим Законом вважаються лише корпоративні підприємства.

В. Кравчук вважає дочірніми тільки унітарні підприємства, що дочірнє підприємство – це вид залежної юридичної особи, єдиним учасником якої є інше підприємство [67, с. 15].

Однак проведені вище узагальнення дозволяють зробити висновок, що вони можуть бути як корпоративними, так і унітарними.

Унітарні підприємства відповідно до статті 63 ГК України створюються одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не розподілений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доході, безпосередньо або через призначеного ними керівника керує підприємством і формує його трудовий колектив на основі трудового найму, вирішує питання реорганізації і ліквідації підприємства. Унітарними згідно цій статті є державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднань громадян, релігійних організацій, або на приватній власності засновника.

У наведеному формулюванні знайшли відображення лише унітарні дочірні підприємства, засновані на приватній власності суб’єкта господарювання – юридичної особи. Отже, не враховано існування унітарних дочірніх підприємств, заснованих підприємствами колективної власності.

Окрім того, унітарними є дочірні підприємства, створені одним господарським товариством на підставі статті 9 Закону України «Про господарські товариства», яка продовжує діяти (такі підприємства часто створювалися у 90-ті роки і пізніше продовжують діяти і нині). Такі підприємства слід визнати підприємствами господарських товариств, або підприємствами, заснованими на колективній власності.

Існує також така точка зору, що унітарним в економічному сенсі підприємство залишається завжди, коли один з учасників (співвласників) володіє вичерпними можливостями вирішувати питання управління підприємством [117, с. 33-34]. Однак визнання унітарним підприємства за ознакою вирішального впливу, який справляє на нього інше підприємство, уявляється недоцільним. Слід вважати виправданим застосований законодавцем принцип поділу підприємств на унітарні і корпоративні за ознакою розподілу статутного фонду підприємства на частки (паї). В іншому разі мало б місце дублювання поняття «унітарне підприємство» і «дочірнє підприємство», що невиправдано.

На основі вищевикладеного може бути сформульована наступна пропозиція:

необхідно відобразити у переліку унітарних підприємств, наведеному у пункті 4 статті 63, не враховані унітарні дочірні підприємства виробничих кооперативів та господарських товариств, для чого пропонується внести доповнення до пункту 4 статті 63 ГК України та викласти друге речення цього пункту в такій редакції: «Унітарними згідно цій статті є державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднань громадян, релігійних організацій, або на приватній чи колективній власності засновника, у т. ч. суб’єкта господарювання-юридичної особи.» (запропоновані доповнення виділено курсивом).

Іншим видом дочірнього підприємства є корпоративне підприємство.

Згідно ст.63 ГК України корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників) у розподілі доходів і ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, створені у формі господарського товариства, а також інші підприємства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Розмежування унітарних та корпоративних підприємств викликає певні труднощі, пов’язані з тим, що основною відмінною ознакою у визначеннях вважається утворення одним, у першому випадку, або, як правило, двома або більше засновниками, у другому. Труднощі обумовлені саме тим, що корпоративне підприємство також може бути утворене одним засновником. Можливість створення товариств однієї особи в Україні була легалізована 1 січня 2004 року, відповідні положення містяться й у 12-й Директиві ЄС [211]. У цьому випадку стирається головна відмінність між унітарним і корпоративним підприємством. Вирішити проблему можна покладенням в основу іншої відмінної ознаки, яка насправді й має місце за чинним законодавством – а визначальне значення, як вказувалось вище, має питання, розподілений статутний фонд на частки (паї) чи ні. З урахуванням цього пропонується викласти перше речення пункту 5 статті 63 наступним чином:

«Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), які виділяють необхідне для цього майно, формують відповідно до закону статутний фонд, розподілений на частки (паї), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників) у розподілі доходів і ризиків підприємства». (запропоновані доповнення виділено курсивом).

Окремо слід відзначити поняття корпоративного підприємства у Законі України «Про холдингові компанії» - господарське товариство, холдинговим корпоративним пакетом акцій (часток, паїв) якого володіє, користується та розпоряджається холдингова компанія. У свою чергу, холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) визначається як пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує право вирішального впливу на господарську діяльність корпоративного підприємства.

Таке визначення корпоративного підприємства практично повторює визначення дочірнього підприємства у ст.126 Господарського кодексу України, тому уявляється невиправданим (фактично це є визначення дочірнього, а не корпоративного підприємства).

Слід відзначити невиправданість такої практики, коли при прийнятті нових Законів не враховуються норми Господарського кодексу, у даному разі визначення корпоративного підприємства у статті 63 ГК України.

Окрім того, можна провести класифікацію дочірніх підприємств на види за формою власності. Згідно частині 1 статті 63 ГК України можуть бути виділені наступні види: державні, комунальні, приватні, колективної власності, засновані на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

Ще один критерій класифікації – за організаційно-правовою формою.

На сьогодні в Україні відсутнє закріплення поняття організаційно-правової форми на рівні закону.

На думку іної, спроби формулювання поняття організаційно-правової форми “йдуть шляхом виділення найбільш суттєвих типів суспільних відносин, що входять до цього поняття. Однак, практично, в усіх зазначених випадках ми констатуємо відсутність єдиної концепції у визначенні змістовної характеристики організаційно-правової форми: типи відносин, що становлять зміст цього поняття викладені на емпіричному умоглядному рівні”.

іна дала наступне визначення організаційно-правової форми: система визначених, врегульованих у законодавстві типів відносин, а також конкретизація їх особливостей, що виникають між підсистемами засновників/учасників, що містять у собі такий системно-структурний елемент, як відносини між засновниками/учасниками з приводу створення, функціонування і припинення підприємницького товариства й “юридичної особи” з її відповідними системно-структурними елементами, а саме: правоздатністю, правовим режимом майна, закріпленого засновниками за юридичною особою, системою органів або відповідним порядком управління, а також змістом правовідносин, що складаються між учасниками та створеною ними юридичною особою, як підсистемами, в тому числі межі і порядок їх відповідальності, наведемо визначальні ознаки дочірнього підприємства як самостійної організаційно-правової форми.