Правовий статус дочірніх підприємств (стр. 32 )

3. Запропоновано доповнити ГК України наступними нормами щодо відповідальності дочірніх підприємств:

якщо за обов’язковою вказівкою контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено невигідні для нього угоди (здійснено операції), то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки; право вимагати відшкодування збитків, окрім дочірнього підприємства, мають також учасники господарських відносин з ним, зокрема, окремі акціонери (учасники), трудовий колектив, кредитори;

контролююче підприємство несе солідарну відповідальність за боргами приєднаного дочірнього підприємства, у т. ч. тих, що виникли до моменту приєднання;

автономне дочірнє підприємство не відповідає за боргами контролюючого підприємства, а контролююче підприємство не відповідає за боргами автономного дочірнього підприємства, за винятком випадків, коли між ними укладено договір підпорядкування; в таких випадках у разі винних дій контролюючого підприємства контролююче підприємство повинно компенсувати дочірньому підприємству збитки, завдані виконанням його вказівок.

4. Удосконалено положення щодо інших аспектів правового статусу дочірніх підприємств, зокрема аргументовано, що:

найменування дочірнього підприємства має містити вказівку на використану у його організаційно-правовій формі організаційно-правову форму іншого підприємства (дочірнє приватне підприємство, дочірнє товариство з обмеженою відповідальністю тощо);

автономні дочірні підприємства, окрім тих, з яким укладено договір підпорядкування, не повинні подавати контролюючому підприємству звітність про свою діяльність для включення її у консолідовану звітність.

Основні положення і висновки даного розділу були опубліковані у низці наукових робіт [104, 107 – 112].

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в обґрунтуванні напрямів удосконалення правового статусу дочірніх підприємств, адекватних сучасним економічним відносинам. При вирішенні цього завдання обґрунтовано нові наукові положення щодо поняття, видів та правового статусу дочірніх підприємств та розроблено пропозиції з удосконалення законодавства, які мають слугувати збалансуванню приватних і публічних інтересів і забезпеченню свободи підприємницької діяльності у сфері холдингових відносин та підвищенню ефективності господарювання.

На підставі проведеного дослідження сформульовано наступні висновки.

1. На основі проведеного аналізу становлення і розвитку холдингових відносин як чинника формування специфічного правового статусу дочірніх підприємств виявлено, що відмінною особливістю таких відносин є їх незалежне від волі дочірнього підприємства виникнення, що вимагає спеціального правового захисту інтересів дочірнього підприємства як менш захищеного учасника ринку, так само як і учасників численних відносин з таким ринковим агентом.

2. Виявлено концепції дочірнього підприємства, та чи інша з яких використовуються в різних країнах континентального права й основні елементи яких придатні до використання в Україні: концепція дочірнього підприємства як залежного підприємства, що перебуває у відносинах контролю-підпорядкування з контролюючим підприємством; концепція дочірнього підприємства як самостійного підприємства, що регулює свої відносини з контролюючим підприємством в договірному порядку; і концепція дочірнього підприємства як приєднаного підприємства.

3. Запропоновано визначення дочірнього підприємства як підприємства, залежного від іншого підприємства, яке володіє щодо нього правом вирішального впливу (контролю), що виникло незалежно від його волі. Конкретизовано, що право вирішального впливу виникає у підприємства, яке одноособово або спільно з іншими підприємствами, безпосередньо або через інших осіб здійснює контроль (вирішальний вплив або можливість здійснення вирішального впливу) над підприємством, який дозволяє визначати прийняття рішень дочірнього підприємства. Систематизовано перелік способів контролю з його доповненням будь-яким іншим способом, окрім укладання договору про підпорядкування керівництва дочірнього підприємства керівництву іншого підприємства або іншого договору, що тягне за собою встановлення контролю над підприємством.

4. Запропоновано виокремлення таких видів дочірніх підприємств, як підпорядковане дочірнє підприємство, що по презумпції перебуває у відносинах господарського контролю-підпорядкування з контролюючим підприємством (базовий вид); автономне дочірнє підприємство, що відмежоване від контролюючого підприємства щодо управління і відповідальності; і приєднане підприємство, що є приєднаним до контролюючого підприємства щодо управління і відповідальності.

5. Запропоновано передбачити в правовому статусі дочірніх підприємств базовий принцип, згідно з яким контролююче підприємство має право давати обов’язкові до виконання вказівки, а дочірнє підприємство зобов’язане їх виконувати, встановивши виняток з цього правила для автономних підприємств, які мають право не виконувати вказівки контролюючого підприємства, окрім випадків, коли між ними укладено договір про підпорядкування. Запропоновано гарантії захисту інтересів дочірнього підприємства шляхом включення представників трудового колективу дочірнього підприємства до складу наглядової ради контролюючого підприємства. Аргументовано обов’язок органів дочірнього підприємства не виконувати вказівки контролюючого підприємства, які протирічать інтересам дочірнього, за винятком випадків, коли контролююче підприємство гарантує відшкодування збитків.

6. Обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення правового режиму майна дочірніх підприємств шляхом встановлення: заборони переміщення активів від дочірнього підприємства (окрім приєднаного) до контролюючого або іншого дочірнього підприємства за вказівкою контролюючого на невзаємовигідній основі, тобто без належної компенсації; права відрахування прибутку підпорядкованим дочірнім підприємством контролюючому підприємству тільки на взаємовигідній основі; спеціальних правил відрахування прибутку контролюючому підприємству автономними і приєднаними дочірніми підприємствами.

7. Обґрунтовано обов’язок контролюючого підприємства компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки, якщо за вказівкою контролюючого підприємства дочірнім підприємством базового виду було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди (операції). При цьому запропоновано надати право вимагати відшкодування збитків не тільки самому дочірньому підприємству, а й учасникам господарських відносин з ним, зокрема, окремим акціонерам (учасникам), трудовому колективу, кредиторам, що має гарантувати дотримання інтересів дочірнього підприємства контролюючим. Щодо приєднаного дочірнього підприємства запропоновано закріпити солідарну відповідальність контролюючого підприємства за його боргами, а щодо автономного дочірнього підприємства, навпаки, що контролююче підприємство не несе відповідальності за його боргами, за винятком випадків, коли між такими підприємствами укладено договір підпорядкування і збитки у дочірнього підприємства виникли з вини контролюючого підприємства.

8. Обґрунтовано пропозиції щодо найменування дочірнього підприємства, яке має містити повну інформацію про його організаційно-правову форму, котра є складною і може сполучати в собі ознаки дочірнього підприємства і приватного підприємства або товариства з обмеженою відповідальністю тощо. Обґрунтовано, що автономні дочірні підприємства, окрім тих, з якими укладено договір підпорядкування, не повинні подавати контролюючому підприємству звітність про свою діяльність для включення її у консолідовану звітність.

На основі проведеного дослідження та обґрунтованих нових теоретичних положень розроблено проект закону «Про внесення змін і доповнень до Господарського кодексу щодо правового статусу дочірніх підприємств», який передбачає внесення змін та доповнень до частини 3 і 4 статті 126 ГК України, а також доповнення ГК України главою 11-1 «Дочірні підприємства».

На основі проведеного дослідження та обґрунтованих нових теоретичних положень розроблено проект закону «Про внесення змін і доповнень до Господарського кодексу щодо правового статусу дочірніх підприємств», який передбачає внесення змін та доповнень до частини 3 і 4 статті 126 ГК України, а також доповнення ГК України главою 11-1 «Дочірні підприємства» (Додаток А).

Результати дослідження і сформульовані пропозиції розглянуті правозастосовними органами та організаціями та визнані такими, що мають практичне значення, рекомендовані до використання в законотворчості та практичній діяльності (Додатки Б, В, Д, Е).

Впровадження сформульованих пропозицій буде сприяти забезпеченню свободи підприємницької діяльності, збалансованому врахуванню приватних і публічних інтересів та підвищенню ефективності господарювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Два мнения по одному вопросу / И. Аксенов, О. Винник // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 11. – C. 58–60.

2.  Акционерное общество и товарищество с ограниченной ответственностью: сб. зарубеж. законодательства / сост., отв. ред. и авт. вступ. ст. . – М.: Бек, 1995. – 291 с.

3.  Акціонерний закон Німеччини від 06 вересня 1965 р. [Електронний ресурс] // Juris. – Режим доступу: http://bundesrecht. juris. de/bundesrecht/
aktg/index. html.

4.  Антимонов ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности / . – М.: Госюриздат, 1952. – 300 с.

5.  Антонова холдингового типа в переходной экономике России: дис. . канд. экон. наук: спец.: 08.00.01 / . – Томск, 1998. – 175 с.

6.  Асосков законодательство Европейского союза / // Право и экономика. – 1998. – № 4. – С. 99–104.

7.  Бейцун І. Дискусійні питання поняття холдингу у законодавстві та у правовій науці / І. Бейцун // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 1. – С. 366–371.

8.  Бейцун І. В. Об’єднання юридичних осіб в цивільному праві: порівняльно-правовий аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І. В. Бейцун. – К., 2006. – 18 с.